Постанова

від 01.08.2018 по справі 826/3925/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3925/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року № 0000904101, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.2, пункту 138.3, підпункту 139.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 48 212 516 грн.

Позовні вимоги зокрема мотивує тим, що реальність здійснення господарської операції між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") та Товариством з обмеженою відповідальністю Темп (далі - ТОВ Темп ) підтверджується наданими до матеріалів справи договорами поставки, специфікаціями до договорів, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації зважування вантажів на вагах, видатковими накладними, податковими накладними, виписками про операції за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 про сплату коштів за вказаними договорами, інформацією про подальшу реалізацію товару та його переробку. Крім того, позивач вказує на хибність висновків відповідача, викладених у акті перевірки, оскільки на його думку чинним законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі допущені порушення законодавства іншими особами, зокрема контрагентами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року № 0000904101 Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню , з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року у справі № 759/3668/16-к в рамках кримінального провадження № 32015100080000133 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та призначено позапланові документальні перевірки дотримання вимог податкового законодавства України у тому числі й ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , проведення яких доручено співробітникам Офісу великих платників податків ДФС України.

На виконання зазначеної судової ухвали, а також згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем було призначено проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань його взаємовідносин з ТОВ Темп , за результатами якої складено Акт від 14 листопада 2016 року № 1875/28-10-41-08/37243279 та виявлено завищення позивачем витрат на суму 48 212 515,54 грн.

З висновків Акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано господарські відносини з ТОВ Темп - (Контрагентом) за договорами поставки зернових культур. Згідно первинних документів придбаний у Контрагента товар поставлявся на три склади позивача: Миколаївський портовий елеватор, Одеський зерновий термінал та ТОВ ТІС-Зерно , проте товарно-транспортні накладні по товару, що надходив на ТОВ ТІС-Зерно , до перевірки позивачем не надано.

Перевезення товару до позивача здійснював його Контрагент власними силами та залучаючи фізичних осіб-підприємців - перевізників. Разом з тим, із звітних документів, наданих Контрагентом, перевіряючим органом встановлено, що протягом 2014 року він не залучав перевізників, не отримував послуг з перевезення, не декларував господарських відносин з автомобільними компаніями-перевізниками та ФОПами. При цьому власного транспорту у Контрагента не було, як і будь-яких основних засобів. На своїх складах Контрагент зберігав втричі менше тон зернових ніж реалізував позивачу. Наприклад, у Контрагента зберігалося 1 561 т. ячменю, а позивачу реалізовано 13 431 т., тобто у 9 разів більше; кукурудзі зберігалося 1 355 т., а позивачу поставлено 4 912 т., тобто у 4 рази більше.

Із зазначеного відповідач зробив висновок, що Контрагент фізично не міг поставити товар за адресою позивача, та взагалі не придбавав зернових культур, які у подальшому були реалізовані позивачу. Крім того, штат Контрагента складав на той час 1 особу, яка нібито поставила позивачу товар на суму 48 212 515,54 грн.

В рамках перевірки були також допитані посадові особи постачальників ТОВ Темп , які заперечили свою участь у взаємовідносинах з ним.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000904101 від 07 грудня 2016 року, з яким не погоджується позивач, у зв'язку з чим звертається до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позов ПАТ Державна продовольчо-зернова Корпорація України суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ Темп підтверджена відповідними бухгалтерськими та податковими документами, які були у розпорядженні перевіряючих Офісу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби України під час проведення перевірки, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ним відповідно до закону.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначають, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як уже зазначалося, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Як свідчать матеріали даної справи, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії договорів поставки:

- № 187ODS-S від 13.09.2013 року;

- № 234ODS-S від 09.10.2013 року;

- № ОДН 015 К-С від 13.05.2014 року;

- № ОДН 087 Я-С від 16.06.2014 року;

- № ОДН 210 Я-С від 01.07.2014 року;

- № ОДН 223 П-С від 01.07.2014 року;

- № ОДН 426 К-С від 01.09.2014 року.

На виконання положень пункту 2.4 Інструкції при прийнятті товару від ТОВ Темп Миколаївським припортовим елеватором філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Одеським зерновим терміналом філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ТОВ ТІС-Зерно здійснено його зважування.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ТОВ Темп позивачем надано суду: специфікації до вищезазначених договорів поставки, товарно-транспортні накладні, журнал реєстрації зважування вантажів на вагах, видаткові накладні, податкові накладні, виписки про операції за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 про сплату коштів за зазначеними договорами поставки, інформацію щодо подальшої реалізації товару, постановленого ТОВ Темп за період з січня по грудень 2014 року: зерна, кукурудзи, пшениці, ячменю українського походження врожаю 2013, 2014 років на адресу: ТОВ Кернел-Трейд , Гранум-Трейд , а саме: видаткові накладні, довіреності, акти прийому-передачі товару, складські квитанції на зерно, документи, які засвідчують обставини перетину кордону товаром до країн-покупців - Китаю, Саудівської Аравії, Туреччини, Італії, та крім того інформацію про переробку у лютому 2015 року пшениці 2-го, 3-го, 4-го класу.

Згідно видаткових накладних, які видані ТОВ Темп , за вищевказаними договорами поставки на адресу філій ПАТ ДПКЗУ , ТОВ ТІС-Зерно було доставлено товар на загальну суму 49 989 515,54 грн.

Водночас, в наданих до суду товарно-транспортних накладних відсутні підписи, ініціали осіб та печатка вантажоодержувача Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України . Жодних належних та допустимих доказів того, що позивач уповноважував Миколаївський портовий елеватор, Одеський зерновий термінал та ТОВ ТІС - Зерно на отримання від ТОВ Темп пшениці особисто чи від імені Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України позивачем також не надано.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що надані складські квитанції не свідчать про отримання позивачем від ТОВ Темп пшениці відповідно до вищевказаних договорів поставки.

Водночас, з аналізу наданих позивачем до суду документів в їх сукупності вбачається невідповідність інформації, зазначеної в первинних документах про здійснення даної господарської операції, оскільки дані про вагу відвантаженої ТОВ Темп пшениці у видаткових накладних не відповідають даним про вагу пшениці, відвантаженої для перевезення, зазначеним в товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, як стверджує сам позивач, до суду ним надавалися всі наявні документи на підтвердження виконання вищезазначених договорів, проте за даними інформації податкового органу стосовно відсутності реальної можливості надання товару суб'єкту господарювання ТОВ Темп (код 21551974) від ФСПД, вбачається відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення спірних господарських операцій, що в свою чергу свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.11.2016 року № 1875/28-10-41-08/37243279 щодо порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 48 212 515,54 грн.

У зв'язку з цим, за результатом апеляційного розгляду вказаної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби України від 07 грудня 2016 року № 0000904101 є правомірним та грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з урахуванням усіх фактичних обставин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 09.08.2018р.