Постанова

від 13.08.2018 по справі 817/71/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/71/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"13" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

представників відповідата та третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа - Фермерське господарство "РОВІНА" про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій , -

суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О.,

час ухвалення рішення - 17 год.14 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 03.04.2018 р.,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просила визнати протиправною відмову, викладену в листі №Г4662/0-6863/0/6-17 від 22.09.2017 щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області; зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_1 та передати її у власність.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що нею у встановленому законом порядку виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "РОВІНА" громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області", кадастровий номер НОМЕР_1, та отримано висновок про його погодження. Проте, після надходження проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, відповідачем було відмовлено у такому затвердженні, чим було порушено норми статті 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні вказаного проекту не було.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Фермерське господарство "РОВІНА" (далі - третя особа, ФГ "РОВІНА").

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, яка викладена в листі № Г4662/0-6863/0/6-17 від 22.09.2017.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га кадастровий номер НОМЕР_1 та надання її ОСОБА_2 у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмова у затвердженні проекту землеустрою обумовлена тим, що відповідно до поданих на затвердження документів, земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства "РОВІНА", перебуває у постійному користуванні фізичної особи ОСОБА_3 на підставі державного акту серії НОМЕР_2, а відтак не належить до земель фермерського господарства.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилається на те, що має право на отримання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством в порядку ч.2 ст.31 Земельного кодексу України. Зазначає, що вказана земельна ділянка була оформлена на голову фермерського господарства ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст.2,5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції станом на 02.12.2000 р.)

Колегія суддів апеляційного суду заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є засновником (учасником) Фермерського господарства "РОВІНА", код ЄДРПОУ 31012868. Місцезнаходження вказаної юридичної особи с.Почапки Острозького району Рівненської області, голова ФГ ОСОБА_3 (а.с.98-104).

25.08.2016 ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, як члену фермерського господарства "РОВІНА" для ведення фермерського господарства відповідно до ст.ст.118, 121 Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності із земельної ділянки загальною площею 45 га, що надана ОСОБА_3 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно з державним актом серії НОМЕР_2 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146 (а.с.23).

За результатами розгляду заяви, Головне управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видало наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 27.09.2016 №17-4011/16-16-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) прощею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "РОВІНА" громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (пункт 1). У наказі зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо земельної ділянки необхідно погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2); Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (пункт 3) (а.с.24).

На підставі цього наказу ТОВ фірмою "ВЧ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "РОВІНА" громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.46-114). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.10-12).

Експертом державної експертизи управління Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області складено Висновок від 25.11.2016 №116/82-16 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 4,0020 га, яким проект землеустрою погоджено (а.с.25).

В подальшому проект землеустрою скеровано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою, Головне управлінням Держгеокадастру у Рівненській області листом від 29.06.2017 № Г-2856/0-5486/0/6-17 повідомило позивача, що у задоволенні клопотання відмовлено з підстав: 1) в проекті землеустрою відсутня інформація з управління Держгеокадастру в Острозькому районі про бали бонітету агрогрупи грунтів та вартість одного балу бонітету (Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"; 2) згідно з розробленим проектом земельна ділянка відводиться за рахунок фермерського господарства "РОВІНА", що не відповідає довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами (Земельна ділянка обліковується за СФГ "Надія") (а.с.116).

Вказані у листі Головного правління Держгеокадастру у Рівненській області від 29.06.2017 № Г-2856/0-5486/0/6-17 зауваження до проекту землеустрою було усунуто розробником, з подальшим направленням проекту землеустрою на погодження відповідачу.

Проте, Головне управлінням Держгеокадастру у Рівненській області листом від 22.09.2017 №Г-4662/0-6863/0/6-17 відмовило у задоволенні клопотання ОСОБА_2 з посиланням на ст.ст. 31, 32 Земельного кодексу України, з підстав перебування земельної ділянки площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ "РОВІНА", в постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 (а.с.9).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що відповідач, відмовивши в затвердженні позивачу проекту землеустрою, погодженого у встановленому законом порядку, не дотримався приписів ч.9 ст.118 ЗК України, діяв необгрунтовано та безпідставно, чим порушив закріплене в ч.2 ст.31, ч.1 ст.121 Земельного кодексу України право позивача як члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), а тому задовольнив позов.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо протиправності дій відповідача, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України , громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною сьомою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що Проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру у Острозькому районі, що підтверджується відповідним висновком.

Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України).

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відмова у затвердженні Проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України. Інших правових підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 не містять.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні Проекту землеустрою.

Згідно частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною першою статті 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (частина друга статті 31 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статної 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відмовляючи у затвердженні Проекту землеустрою, посилається на вкзані норми права та вказує, що земельна ділянка прощею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства "РОВІНА", не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства, на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними твердженнями відповідача, оскільки позивач, як член фермерського господарства, скористався своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статті 31 Земельного кодексу України.

Окрім того, колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача , що оскільки така земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_3, то вона не може вважатися земельною ділянкою, що використовується саме фермерським господарством на умовах оренди, а відтак і не підлягає поділу між членами фермерського господарства.

Як вбачається з копії рішення Острозької районної ради Рівненської області від 23.05.2001р №146 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3І." для створення селянського/фермерського господарства", вказаним рішенням затверджено проект відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського/фермерського господарства площу 45 га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради.

Згідно з статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, раданародних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який являється головою Фермерського господарства "РОВІНА" подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, в тому числі в оренду, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому він отримав Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив фермерське господарство "Надія".

Згідно з статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку від 13.12.2017р № 643, що Фермерське господарство "РОВІНА" - попередня назва "Надія" зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001р; свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для створення цього господарства.

Отже, земельна ділянка площею 45 га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Тому, твердження відповідача , що земельна ділянка площею 45 га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству, є помилковими.

Окрім того, при розробленні Проекту землеустрою ОСОБА_5, який являється і засновникам і керівником Фермерського господарства "РОВІНА", надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену фермерського господарства "РОВІНА" ОСОБА_2 (а.с.59).

Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.12.2016 року на заяву ОСОБА_2, який додано позивачем до матеріалів справи, земельній ділянці прощею 4,0020 га; цільове призначення для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; присвоєнно кадастровий номер НОМЕР_1.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Тобто, при розробленні Проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні Проекту землеустрою підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №. 30985/96).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у рішені повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що дотримано судом першої інстанції.

З огляду на наведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повне судове рішення складено "13" серпня 2018 р.