Постанова

від 09.08.2018 по справі 152/1331/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1331/17

Провадження № 22-ц/772/618/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаровський І. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 рокуСправа № 152/1331/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Кирилюк Л. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) - ТОВ Агро-Балт ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Вінницької області в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Балт на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 05 січня 2018 року, в складі судді Войнаровського І. В., постановлене в м. Шаргород, дата складання повного тексту рішення невідома,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Балт про визнання договору оренди землі недійсним, у якому ставив вимогу про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом рахуючи строк позовної давності з 17 лютого 2017 року, коли він дізнався про існування договору оренди землі укладеного 20 травня 2011 року, та про визнання договору оренди землі № 118 від 20 травня 2011 року недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що 12 листопада 2009 року ОСОБА_3 отримав у Шаргородській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого став власником земельної ділянки розміром 1, 9485 га, що знаходиться на території Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Зазначену земельну ділянку позивач успадкував після свого діда ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що 20 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агро-Балт було укладено договір оренди землі, згідно умов якого його дід передав земельну ділянку в оренду відповідачу строком на десять років. Після прийняття спадщини до нього перейшли всі права та обов'язки орендодавця, нового договору він не укладав.

17 лютого 2017 року позивач рекомендованим листом повідомив відповідача що відповідно до п. 3. 2. Договору оренди землі від 20 червня 2007 року, продовжувати дію даного договору не буде. Однак відповідач відмовився повертати землю обґрунтувавши тим що діє інший договір оренди землі, строком на десять років, укладений між позивачем і відповідачем 20 травня 2011 року.

Позивач стверджує, що ніякого договору оренди землі з відповідачем він не укладав та не підписував, державної реєстрації цей договір не мав, зареєстрований був лише 30 січня 2017 року, тому просить визнати його недійсним.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 05 січня 2018 року позов задоволено: визнано недійсним договір оренди № 118 від 20 травня 2011 року земельної ділянки розміром 1, 9485 гектарів ріллі, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Стрільницької сільської ради (за межами населеного пункту) Шаргородського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Балт строком на десять років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за індексним номером 79174344 від 30 січня 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Таким чином, одночасно існували два договори: Договір оренди землі № 74 від 20 червня 2007 року та Договір оренди землі № 118 від 20 травня 2011 року, що суперечить вимогам земельного законодавства, так як обидва договори стосуються одного й того самого предмету оренди, що в ході їх виконання призвело до правової невизначеності, та порушення прав та обов'язків орендодавця. В задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності відмовив, дійшов висновку, що про порушене право позивач дізнався в 2017 році та одразу ж звернувся до суду.

З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не взято до уваги пропущення строку позовної давності позивачем. Доказом того, що позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права на укладання договору оренди землі №118 від 20.05.2011 р. є щорічна систематична виплата орендної плати, позивач визнавав в суді першої інстанції, що він отримував орендну плату за даним договором, і пояснив, що у відомостях про отримання орендної плати стоїть підпис його дружини, яка, у той час поки він отримував зерно на складах відповідача, розписувалась за нього та інших членів сім'ї, які також є орендодавцями земельних паїв.

Також в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначає, що висновки суд про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , - є невірними, це не випливає з норм матеріального права.

ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, мотивуючи тим, що не підписував Договір оренди землі №118 від 20 травня 2011 року, землі в оренду не передавав та не здійснював жодних інших дій, які б свідчили про наявність між ним і відповідачем орендних відносин. Даний договір, який був зареєстрований лише 30 січня 2017 року, не повинен був пройти державну реєстрацію, оскільки діяв попередній договір 2007 року. Також ОСОБА_3 зазначає, що не можна брати до уваги доводи відповідача, що він знав про договір №118 від 20 травня 2011 року ще з 2011 року, так як зерно отримувала його дружина, яка нічого не знає про його орендні відносини з ТОВ Агро-Балт .

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

- 20 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агро-Балт було укладено договір оренди землі, згідно умов якого ОСОБА_4 передав належну йому на праві власності (Державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3 від 13 червня 2003 року, кадастровий номер: НОМЕР_2) земельну ділянку площею 1, 9485 га в оренду відповідачу строком на десять років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 вересня 2007 року № 04:07:878:00049 (а.с. 8 - 10).

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 дата видачі 25.03.2009 р., а.с.7).

- Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_5 спадкоємцем майна ОСОБА_4 (земельної ділянки площею 1, 9485 га кадастровий номер: НОМЕР_2) є ОСОБА_3 (спадкова справа № 783 / 09, зареєстровано в реєстрі за № 7322, а.с. 5).

- На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 01 квітня 2010 року отримав державний акт серії НОМЕР_6 від 01.04.2010 року, відповідно до якого він є власником земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_2 розміром 1, 9485 га, що знаходиться на території Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с. 7).

- Після оформлення прав на спадкове майно зміни до договору оренди землі від 20 червня 2007 року не вносились, що визнається обома сторонами.

- 17 лютого 2017 року позивач рекомендованим листом повідомив відповідача про те, що відповідно до п. 3. 2. Договору оренди землі від 20 червня 2007 року він не буде продовжувати дію даного договору, що не заперечується відповідачем та підтверджено рекомендованим повідомленянм про вручення поштового відправлення (копія на а.с.12).

- Відповідач відмовився повертати землю на тій підставі, що діє інший договір оренди землі № 118 укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агро Балт 20 травня 2011 року, строком на десять років, зареєстрований 30.01.2017 року (а.с. 13-17).

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, стверджуючи, що вказаний договір оренди землі з відповідачем він не укладав та не підписував, державна реєстрація цього договору була проведена лише 30 січня 2017 року під час дії попереднього договру.

Отже, між позивачем та відповідачем виник спір з приводу дійсності договору оренди землі № 1218 від 20 травня 2011 року.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис сторони договору є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

У разі відсутності власноручного підпису, слід вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину.

Статтею 208 ЦК України передбачено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Одним з таких випадків зазначений у п. 2 ч. 1 вказаної статті -правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини з приводу оренди землі, окрім норм ЦК України, врегульовані ЗУ Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закон України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В статті 14 Закону України Про оренду землі закріплена форма договору оренди землі, який укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Отже, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору.

Стосовно доводів позивача, який стверджував, що він не підписував договір оренди з відповідачем, слід зазначити наступне:

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи на вирішення якої він просив поставити питання чи належить підпис в графі орендодавець на спірному договорі та на акті прийому-передачі землі в оренду орендодавцю, тобто ОСОБА_3 чи іншій особі. Судом першої інстанції не було вирішено клопотання позивача щодо призначення почеркознавчої експертизи, чим порушено норми процесуального законодавства. Це порушення було усунуто судом апеляційної інстанції та ухвалою від 12 квітня 2018 року Апеляційного суду Вінницької області по справі було призначено почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи належить підпис в графі орендодавець у договорі оренди землі № 118 від 20 травня 2011 року ОСОБА_3 чи іншій особі. Експертом було направлено клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, в якій він просив надати вільні зразки підпису ОСОБА_3 не менш ніж на 15 документах (а.с.). На таке клопотання ОСОБА_3 повідомив, що інших зразків його підпису крім тих які вже є в матеріалах справи, не існує (а.с.).

11.07.2018 року матеріали цивільної справи були повернені експертною установою з повідомленням про неможливість надання висновку (а.с.) в зв'язку з ненаданням в достатній кількості вільних зразків підпису ОСОБА_3 та несплатою експертних послуг.

Отже, ОСОБА_3, відмовившись надати вільні зразки підпису для дослідження та не оплативши вартості експертних послуг, ухилився від участі в експертизі, призначеній за його клопотанням на підтвердження факту непідписання ним договору оренди.

У відповідності до статті 109 ЦПК України, в разі ухилення учасника справи від надання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивач посилається на те, що він не підписував договір оренди землі № 118 від 20.05.2011 року, то саме на нього покладається обов'язок довести цей факт. Тому, враховуючи ту обставину, що він ухилився від проведення почеркознавчої експертизи, не надав експертам необхідні матеріали для дослідження, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не довів відсутність у нього волевиявлення на укладення договору оренди № 118 від 20.05.2011 року на що він посилався як на підставу визнання договору оренди недійсним.

Стосовно доводів позивача про недійсність договору оренди в зв'язку з тим, що він був зареєстрований під час дії попереднього договору, слід зазначити наступне:

Згідно ч. 1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до статті 17 Закону України Про оренду землі , об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Орендодавець ТОВ Агро Балт 30 січня 2017 року провів державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі укладеного між ними договору оренди землі від № 118 від 20.05.2011 року.

Слід ще раз зазначити, що відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Доказів недійсності укладеного між сторонами договору оренди землі від № 118 від 20.05.2011 року на момент його укладення в ході розгляді справи не здобуто, а проведення його державної реєстрації не може слугувати підставою для визнання цього правочину недійсним. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового , без посилання на норми матеріального права, висновку про недійсність правочину через проведення його державної реєстрації в 2017 році.

Отже, оскаржуване рішення слід скасувати як таке що постановлене з невірним застосуванням норм матеріального права, а в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити. Оскільки позов не підлягає до задоволення через його недоведеність, апеляційний суд не розглядає та не наводить мотивів прийняття чи відхилення доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

В порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ТОВ Агро-Балт понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 927 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (квитанція на а.с. 78).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Балт задовольнити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 05 січня 2018 року скасувати та постановити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро Балт про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агро Балт (код ЄДРПОУ 34887335) 927 (дев'ятсот двадцять сім) гривень понесених ним судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис О. В. Ковальчук

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета