Рішення

від 07.08.2018 по справі 923/393/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року Справа № 923/393/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі судового засідання Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 багатофункціонального кооперативу "Світанок", с.Костогризове, Каховського району Херсонської області

до відповідача: ОСОБА_2 районної державної адміністрації Херсонської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАВАН ПЛЮС", с.Богданівка Каховського району

про скасування рішення районної державної адміністрації, визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (посвідчення адвоката б/н від 22.02.2012р.), ордер ХС № 004014 від 12.07.2018р., адвокат

від відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явився

Позивач ОСОБА_1 багатофункціональний кооператив "Світанок", Каховського району Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Херсонської області про скасування рішення районної державної адміністрації та визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди.

Ухвалою суду від 22.05.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 22.05.2018р. суд призначив підготовче засідання у справі на 19.06.2018р. та встановив сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

15.06.2018р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.

18.06.2018р. позивачем подано до суду витребувані документи.

18.06.2018р. відповідачем подано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника ОСОБА_2 РДА.

19.06.2018р. позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19.06.2018р. відкладено підготовче засідання на 03.07.2018р., зобов'язано позивача надати докази направлення відповіді на відзив відповідачу, Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.07.2018р. відкладено підготовче засідання на 12.07.2018р. та повторно зобов'язано позивача до дня судового засідання надати Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи.

12.07.2018р. позивачем подано до суду Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи та заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 12.07.2018р. залучено до участі у справі №923/393/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГАВАН" ПЛЮС" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; продовжено підготовче провадження у справі №923/393/18 на тридцять днів - до 19.08.2018р.; відкладено підготовче засідання на 27.07.2018р.

У підготовчих засіданнях представник позивача зазначив, що повідомив про всі обставини справи, які йому відомі, а також надав всі докази, на які посилається у позові, відповіді на відзив, а також зазначив, що заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи немає.

З огляду на те, що судом було остаточно з'ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд ухвалою від 27.07.2018р. закрив підготовче провадження по справі, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 07.08.2018р.

В судове засідання представник позивача з'явився.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час, місце і дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_2 РДА та прийняти рішення на розсуд суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Також, в судовому засіданні заслухано представника позивача щодо заявлених судових витрат.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07.08.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Як встановлено господарським судом та слідує з матеріалів справи, 08.07.2010р. між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 багатофункціональним кооперативом "Світанок" (Орендар) укладено договір оренди землі №11 (а.с.80-87).

За умовами договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 14.05.2010р. №233 "Про надання земельної ділянки в оренду сільськогосподарському багатофункціональному кооперативу "Світанок", земельну ділянку площею 74,08 га, що знаходиться в землях державної власності (землі резервного фонду - не витребувані частки (паї), яка розташована на території Костогризівської сільської ради, Каховського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п.2 договору, в оренду Орендодавець передає земельну ділянку площею 74,08 га, що належить до земель державної власності, розташованої в межах Костогризівської сільської ради, Каховського району, Херсонської області, в тому числі: ріллі - 74,08 га, з них зрошуваної - 42-97 га.

Відповідно до п.8 договору, договір укладено на 5 років. Термін дії договору розпочинається з моменту державної реєстрації.

В п.39 договору сторони дійшли згоди про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, у разі витребування земельної ділянки (паю) її власником за законом.

Договір зареєстровано у ОСОБА_2 районному відділі Херсонського регіонального Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №652350004001083 від 03.11.2011р.

09.09.2014р. між сторонами укладено Додаткову угоду №24 про внесення змін до договору оренди землі №11 від 08.07.2010р. (а.с.88-89), відповідно до якої в п.1 договору змінено (зменшено) площу орендованої земельної ділянки з 74,08 га до 61,3066 га, а також пункт 8 договору викладено в наступній редакції: "Договір укладено на 10 років. Термін дії договору розпочинається з моменту державної реєстрації відповідної додаткової угоди до даного договору оренди землі".

Додаткову угоду зареєстровано 04.11.2014р. в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджено відповідними витягами (а.с.90-115).

Як стверджує позивач, він добросовісно та в повному обсязі виконував зобов'язання за означеним договором оренди землі, будь-яких пропозицій від відповідача про дострокове розірвання договору не отримував.

Однак, 26.03.2018р. ОСОБА_2 районною державною адміністрацією було видано розпорядження №97 "Про розірвання договору оренди землі №11 від 08.07.2010р., укладеного з СБК "Світанок" в односторонньому порядку" (а.с.21), відповідно до якого ОСОБА_2 РДА ухвалила розірвати договір оренди землі №11 від 08.07.2010р., що був зареєстрований у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі від 03.11.2011р. за №652350004001083 та укладений з сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом "Світанок", в односторонньому порядку; скласти угоду про розірвання договору оренди землі №11 від 08.07.2010р., що був зареєстрований у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі від 03.11.2011р. за №652350004001083 та укладений з сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом "Світанок" в односторонньому порядку та забезпечити державну реєстрацію даної угоди відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На виконання наведеного розпорядження 27.03.2018р. ОСОБА_2 районною державною адміністрацією складено Угоду №01 про розірвання договору оренди землі від 03.11.2011р. за №652350004001083 в односторонньому порядку (а.с.22), якою розірвано договір оренди землі від 08.07.2010р. №11, укладений з ОСОБА_1 багатофункціональним кооперативом "Світанок", в односторонньому порядку.

Угоду підписано головою ОСОБА_2 районної державної адміністрації.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зауважив, що такі дії відповідача є неправомірними та порушують права позивача, оскільки відповідач не мав підстав (фактичних та юридичних) для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

СБК "Світанок" зазначає, що Законом України "Про оренду землі" передбачено вичерпний перелік випадків розірвання договору - це розірвання договору за рішенням суду у випадках порушення умов договору, при цьому одностороння відмова від договору не допускається.

З посиланням на приписи чинного законодавства, позивач вважає прийняте ОСОБА_2 РДА розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а прийнятий в односторонньому порядку правочин - Угоду про розірвання договору оренди землі таким, що підлягає визнанню недійсним.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, у відзиві на позовну заяву, зазначив, що не погоджується з позицією позивача, з огляду на наступне.

ОСОБА_2 РДА зауважує, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, є витребування земельної частки (паю) її власником за законом.

Протягом 2017 року та І кварталу 2018 року на адресу СБК "Світанок" відповідачем неодноразово направлялись листи (а.с.66-69) з вимогами про повернення угод про дострокове припинення права оренди на не витребувану частку (пай) громадянина, кадастровий номер земельної ділянки: 6523582700:07:045:0017, для вчинення подальших реєстраційних дій, з поясненнями, що дострокове припинення права оренди на не витребувану частку (пай) громадянина, що перебуває в оренді СБК "Світанок" згідно договору оренди землі від 08.07.2010р. №11, необхідне у зв'язку з витребуванням громадянином земельної частки (паю) у власність.

Відповідач звертає увагу, що 20.02.2018р. за вих.№21 (а.с.65) СБК "Світанок" направив до райдержадміністрації листа, в якому зобов'язався повернути угоди в березні 2018 року, цим самим підтверджуючи факт своєї обізнаності про вимогу повернення документів.

Однак, у зв'язку із неповерненням означених документів на адресу ОСОБА_2 РДА, на підставі рішення постійно діючої комісії з питань, пов'язаних із земельними відносинами при ОСОБА_2 РДА, від 19.03.2018р., відповідно до умов п.п.28, 31, 39 договору оренди землі від 08.07.2010р. №11 та приписів чинного законодавства, було прийнято спірне розпорядження та видано відповідну угоду і проведено реєстраційні дії з повідомленням позивача.

За наведених обставин відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГАВАН" ПЛЮС" своєї позиції щодо заявленого позову не висловила, відповідні пояснення до суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 багатофункціонального кооперативу "Світанок", з огляду на наступне.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено господарським судом, 08.07.2010р. між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 багатофункціональним кооперативом "Світанок" (Орендар) укладено договір оренди землі №11 (а.с.80-87).

За умовами договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 14.05.2010р. №233 "Про надання земельної ділянки в оренду сільськогосподарському багатофункціональному кооперативу "Світанок", земельну ділянку площею 74,08 га, що знаходиться в землях державної власності (землі резервного фонду - не витребувані па частки (паї), яка розташована на території Костогризівської сільської ради, Каховського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з п.п. "а", "в", "ж" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи положення п. 3 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус не витребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

З огляду на що, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Згідно з п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

При цьому, спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно зі ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У даному випадку за умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 08.07.2010р. передача позивачу в оренду була здійснена саме щодо нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), зокрема, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, майнові відносини, що виникають з договору) найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договор) та крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Так з урахуванням додаткової угоди №24 від 09.09.2014р. до договору, останній укладено на десять років, термін дії договору розпочинається з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

Додаткову угоду зареєстровано в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 04.11.2014р., строк дії договору до 04.11.2024р.

В п.39 договору сторони дійшли згоди про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, у разі витребування земельної ділянки (паю) її власником за законом.

За змістом статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, наведеним у частині 1 статті 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зазначені положення статті кореспондуються з нормами статті 188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (пункт 1 статті 188 ГК).

Законом України "Про оренду землі" виділено три види розірвання договору оренди землі, які не є тотожними:

1. розірвання договору за згодою сторін - "договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін" (частина 3 статі 31 Закону);

2. дострокове розірвання договору оренди землі - "на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом" (частина 3 статті 31 Закону). Підстави для дострокового розірвання через суд закріплені в частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та полягають у невиконанні орендарем своїх обов'язків, визначених положенням закону або договору;

3. розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку - "розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором" (частина 4 статті 31 Закону).

Таким чином, наведене вище правове регулювання не тільки не містить заборони, а навіть надає сторонам договору оренди земельної ділянки право передбачити можливість розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

З приписів частин другої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що розірвання цивільно-правових договорів шляхом вчинення відповідного правочину однією зі сторін може вчинятися як на захист порушеного права, так і на розсуд сторони правочину.

"Дострокове" розірвання через суд можливе у разі наявності підстав, визначених у частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", а "одностороннє" розірвання за відповідним рішенням - при наявності підстав, безпосередньо передбачених в самому договорі оренди.

Відповідно до умов п.28 договору оренди від 08.07.2010р., орендодавець, в разі витребування паю землевласником, має право на розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Згідно п.39 договору, розірвання договору оренди землі допускається, зокрема, в разі витребування земельної частки (паю) її власником за законом.

Як стверджує відповідач ОСОБА_2 районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву, підставою для прийняття розпорядження від 26.03.2018р. №97 про розірвання договору оренди землі, укладеного з СБК "Світанок", стало витребування громадянином частки (паю) - кадастровий номер земельної ділянки: 6523582700:07:045:0017.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Вказаною вище нормою передбачено право районної державної адміністрації (відповідача по справі) щодо передачі не витребуваних земельних ділянок у оренду з обмеженням терміну, зокрема до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Тобто, з вказаної норми вбачається, що з моменту отримання власниками не витребуваних земельних ділянок актів на право власності, зобов'язання по договору оренди повинно бути припинено.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази отримання власником не витребуваного земельного паю правовстановлюючого документу про право власності на земельну ділянку (нерозподілені земельні ділянки).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Як слідує з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 03.07.2018р. (а.с. 172-223), в реєстрі міститься запис про реєстрацію права власності за громадянином ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер: 6523582700:07:045:0023. При цьому суд звертає увагу, що реєстрація права власності відбулась 22.05.2018р., тобто після винесення оскаржуваного розпорядження голови ОСОБА_2 РДА.

Право ж власності на земельну ділянку кадастровий номер: 6523582700:07:045:0017, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначаючи про її витребування власником, станом на 03.07.2018р. зареєстровано за ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (а.с.190-191).

Таким чином, на думку суду, відповідачем прийнято спірне розпорядження без врахування належного оформлення права власності громадянами на певні земельні ділянки, які входили до загальної площі не витребуваних земельних ділянок часток (паїв) в розмірі 61,3066 га та на які було укладено договір оренди від 08.07.2010р.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, а саме витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.90-115), до загального масиву земельної ділянки, що була передана СБК "Світанок" за договором оренди від 08.07.2010р., увійшло декілька земельних ділянок, кадастрові номери: 6523582700:07:045:0023, 6523582700:07:045:0017, 6523582700:08:037:0001, 6523582700:08:035:0006, 6523582700:08:036:0015, 6523582700:08:035:0007, 6523582700:07:045:0035, 6523582700:08:035:0003, 6523582700:07:045:0036, 6523582700:07:049:0001, 6523582700:08:041:0014, 6523582700:08:037:0003, 6523582700:07:049:0010.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, а саме відзиву ОСОБА_2 районної державної адміністрації на позовну заяву, витребувано було лише частину земельної ділянки, і саме в цій частині договір припинив свою дію в силу ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Доказів на підтвердження тих обставин, що вся спірна земельна ділянка площею 61,3066 га ріллі була витребувана, матеріали справи не містять.

Крім цього, як слідує з додаткової угоди до договору оренди землі від 09.09.2014р., сторонами вносились зміни в договір, було зменшено площу орендованої земельної ділянки з 74,08 га на 61,3066 га.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, такі зміни мали місце у зв'язку з аналогічної ситуацією - витребування громадянами частки (паю).

Отже, в даному випадку сторони не були позбавлені можливості укласти додаткову угоду до договору, якою передбачити зменшення площі орендованої земельної ділянки у зв'язку з витребуванням громадянином - власником своєї земельної ділянки.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 3 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, верховенства права, законності.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було вжито заходів щодо обробки орендованих земель, засіяно їх сільськогосподарськими культурами, що підтверджено звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року; актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів; актами витрат насіння і садивного матеріалу; дорожніми листами тракториста (а.с.120-153).

З огляду на вище викладене, суд констатує відсутність підстав для прийняття ОСОБА_2 районною державною адміністрацією розпорядження №97 від 26.03.2018р. про розірвання договору оренди землі, яке, в свою чергу, порушило законні права та інтереси позивача щодо належного користування спірною земельною ділянкою.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За наведених обставин суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання недійсним та скасування розпорядження ОСОБА_2 РДА від 26.03.2018р. №97, а тому задовольняє її та визнає недійсним і скасовує розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 26.03.2018р. №97 "Про розірвання договору оренди землі №11 від 08.07.2010р., укладеного з СБК "Світанок" в односторонньому порядку".

Що стосується вимоги про визнання недійсною Угоди №01 від 27.03.2018р. про розірвання договору оренди землі, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

26.03.2018р. ОСОБА_2 районною державною адміністрацією було видано розпорядження №97 "Про розірвання договору оренди землі №11 від 08.07.2010р., укладеного з СБК "Світанок" в односторонньому порядку" (а.с.21), відповідно до п.2 якого ОСОБА_2 РДА ухвалила скласти угоду про розірвання договору оренди землі №11 від 08.07.2010р., що був зареєстрований у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі від 03.11.2011р. за №652350004001083 та укладений з сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом "Світанок" в односторонньому порядку та забезпечити державну реєстрацію даної угоди відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На виконання наведеного розпорядження 27.03.2018р. ОСОБА_2 районною державною адміністрацією складено Угоду №01 про розірвання договору оренди землі від 03.11.2011р. за №652350004001083 в односторонньому порядку (а.с.22), якою розірвано договір оренди землі від 08.07.2010р. №11, укладений з сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом "Світанок", в односторонньому порядку.

Угоду підписано головою ОСОБА_2 районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В даному випадку спірна угода на виконання розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 26.03.2018р. №97 укладена в односторонньому порядку, що суперечить приписам цивільного законодавства.

Враховуючи визнання господарським судом прийнятого ОСОБА_2 районною державною адміністрацією розпорядження від 26.03.2018р. №97 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.07.2010р. таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, складена на його виконання угода про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку №01 від 27.03.2018р., яка також суперечить приписам чинного законодавства, підлягає визнанню недійсною господарським судом.

Таким чином вимоги СБК "Світанок" в частині визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 багатофункціонального кооперативу "Світанок" є обґрунтованими та задовольняються господарським судом у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійсним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Херсонської області від 26.03.2018р. №97 "Про розірвання договору оренди землі №11 від 08.07.2010р., укладеного з СБК "Світанок" в односторонньому порядку".

3. Визнати недійсною Угоду №01 від 27.03.2018р. про розірвання договору оренди землі від 08.07.2010р. №11, який зареєстровано у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі 03.11.2011р. за №652350004001083.

4. Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04060097, 74800, Херсонська область, м.Каховка, вул. Велика Куликовська, 103) на користь ОСОБА_1 багатофункціонального кооперативу "Світанок" (код ЄДРПОУ 05440560, 74844, Херсонська область, Каховський район с.Костогризове, вул.Гагаріна, 12) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено

і підписано 14.08.2018р.

Суддя М.Б. Сулімовська