Рішення

від 07.08.2018 по справі 820/4792/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. № 820/4792/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляхово О.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Підприємство виробничої комплектації Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення- рішення №00001031411 від 31.05.2018р. про збільшення сум грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 640508,00 грн. основного платежу та 160127,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 800635, 00 (вісімсот тисяч шістсот тридцять п'ять) гривень;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №00001041411 від 31.05.2018р. про завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 29475,00 грн. збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 21000,00 грн. основного платежу та 10500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - тридцять одна тисяча п'ятсот гривень;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства виробничої комплектації товариства з обмеженою відповідальністю Регіонпостач (код ЄДРПОУ 30138957, адреса: вул. Коломенська, 63, оф. 9, м. Харків. Україна, 61166, адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1, Україна, 61024, р/р 26000052319876 у ХГРУ ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 351533, ІПН 301389520308, свідоцтво платника ПДВ №28276045) судовий збір у розмірі 12009,52 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки не було виявлено жодних фактів, що могли б свідчити про порушення вимог чинного законодавства, висновки акту є виключно міркуваннями та припущеннями інспекторів контролюючого органу, не мають жодного нормативно-правового обґрунтування або належних доказів на їх підтвердження, а тому винесені за результатами перевірки на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення №00001031411 від 31.05.2018р та №00001041411 від 31.05.2018р є незаконними та підлягають скасуванню. Вважає висновки контролюючого органу відносно не підтвердження реальності господарських відносин та встановлення надання штучного податкового кредиту , є необґрунтованими, та такими, що не відповідають як фактичним обставинам, так і приписам законодавства та базуються виключно на занепокоєнні та підозрі податкового органу на вчинення зазначених операцій з метою мінімізації податкових зобов'язань. Наявність первинних документів щодо господарських операцій позивача спростовує висновки акту перевірки, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 03 липня 2018 року відкрито провадження по справі. На виконання вимог ухвали суду відповідачем через канцелярію суду направлений відзив на позов, в якому зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту від 14.05.2018 №1871 /20-40-14-11-11. Так, посадовими особами контролюючого органу в ході проведення перевірки було встановлено порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового та встановлено завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду що є порушенням ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування своїх доводів також зазначає, що ПВК ТОВ Регіонпостач не проявило розумної обережності при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із своїми контрагентами (постачальниками). Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктом господарювання оцінюються не лише умови угоди та її комерційна привабливість, а й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань й надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документ витяги з Єдиного державного реєстру, а й обґрунтування мотивів вибору коштів, обставин укладання та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства тощо. Вважає, що якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У судове засідання, призначене на 07.08.2018 року, прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство виробничої комплектації Товариство з обмеженою відповідальністю Регіонпостач зареєстроване як юридична особа 14.10.1998 року, зареєстровано Харківським міським управлінням юстиції, реєстраційний номер №Ю0010983, податковий номер платника податків (код ЄДРПОУ 30138957), станом на дату складання акту перевірки перебуває на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова, на податковий облік в контролюючих органах взято 20.10.1998 року, реєстраційний номер № 10523.

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість підприємство є платником податку на додану вартість.

З наявних матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства виробничої комплектації товариства з обмеженою відповідальністю Регіонпостач (ПВК ТОВ Регіонпостач , код ЄДРПОУ 30138957) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Будлідер (код ЕДРПОУ 37191430) за грудень 2016 року, з ТОВ Баланс УТФ (код ЕДРПОУ 40521109) за жовтень 2016 року, з ТОВ КК Інвестекогруп (код ЕДРПОУ 37146241) за грудень 2016 року, з ТОВ ХСК Стендпро (код ЕДРПОУ 40945614) за лютий, травень 2017 року, з ТОВ Крон ЖТФ (код ЕДРПОУ 41311559) за липень 2017 року, з ТОВ Софі Форт (код ЕДРПОУ 41228204) за серпень, вересень, жовтень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від зазначених контрагентів, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки було складено відповідний акт №1871/20-40-14-11-11/30138957 від 11.05.2018 року (а.с. 19-41).

Згідно висновків акту перевірки №1871/20-40-14-11-11/30138957 від 11.05.2018 року посадовими особами контролюючого органу встановлені порушення податкового законодавства з боку підприємства позивача: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту та встановлено завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду що є порушенням ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

На підставі висновку акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00001031411 від 31.05.2018р. (а.с.46), №00001041411 від 31.05.2018р. (а.с. 48), які були отримані позивачем 11.06.2018 року, якими за порушення Податкового кодексу України (ПК України), підприємству позивача донараховані суми податкових зобов'язань.

Фахівцями відповідача зроблено висновок, що підприємство позивача занизило суми податку на додану вартість у розмірі 640508, 00 грн., що підлягають сплаті до бюджету разом з штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 160127, 00 грн., а разом 800635, 00 гривень та завищило залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 29475, 00 грн.,

При цьому, відповідачем зазначається, що встановлені перевіркою порушення виникли внаслідок господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Будлідер (код ЕДРПОУ 37191430), з ТОВ Баланс УТФ (код ЕДРПОУ 40521109), з ТОВ КК Інвестекогруп (код ЕДРПОУ 37146241), з ТОВ ХСК Стендпро (код ЕДРПОУ 40945614), з ТОВ Крон ЖТФ (код ЕДРПОУ 41311559), з ТОВ Софі Форт (код ЕДРПОУ 41228204), що вбачається із змістом акту перевірки, відзиву і наданими поясненнями в ході судового розгляду представника відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Так, Між ПВК ТОВ Регіонпостач (податковий номер 30138957) та ТОВ Будлідер (код 37191430) укладено Договір від 01.12.2016 № 0112-2 про надання наступних послуг: розвантаження вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; очистку вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; закриття люків вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника.

Виконання робіт було оформлено актами приймання виконаних робіт: від 28.12.2016 №б/н; від 29.12.2016 № б/н.

Між тим, відповідачем зазначається, що по ТОВ Будлідер (код 37191430) встановлено: номенклатура та обсяг придбаних товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, також транспортування, зберігання, розвантаження, навантаження, оренда складу та інших послуги не придбавались. Зазначає, що видами діяльності ТОВ Будлідер є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Тобто підприємство не займається вантажно/розвантажувальними роботами. Зазначає, що підприємством не було надано до перевірки рахунок.

За таких обставин контролюючим органом робиться висновок, що ТОВ Будлідер не виконувало і не могло виконати задокументовані послуги.

Судом за матеріалами справи встановлено, що між ПВК ТОВ Регіонпостач (податковий номер 30138957) та ТОВ "БАЛАНС УТФ (код 40521109) укладено Договір від 01.09.2016 №1609-1 про надання наступних послуг: розвантаження вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; очистку вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; закриття люків вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника (а.с. 53).

На підтвердження виконання наданих послух до матеріалів справи надано акт приймання виконаних робіт: від 20.10.2016 №161020 (а.с. 54). Також на виконання наданих послуг (робіт) виписано рахунок на оплату № 161012 від 12.10.2016 року.

Між тим, відповідачем зазначається, що в порушення вимог ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в актах виконаних робіт: 1)не вказано місце надання послуг: 2) не вказано обсяг послуг по видам (розвантаження, очищення, закриття люків; 3) не вказано одиницю виміру послуги по видам (розвантаження, очищення, закриття люків). На підставі чого, контролюючим органом робиться висновок, що в такому разі не можливо ідентифікувати місце надання та виміри наданих послуг, що надавались, а відтак не зрозуміло на підставі чого і з прив'язкою до чого здійснено розрахунок вартості наданих послуг.

Також відповідач звернув увагу суду, що згідно п.4.2 зазначеного вище договору оплата здійснюється після підписання акту виконаних робіт (акт підписано 20.10.2016), проте рахунок на оплату №161012 та платіжне доручення №1268 датуються 12.10.2018, що свідчить про дефектність документального оформлення господарської операції.

Також контролюючим органом стосовно ТОВ "БАЛАНС УТФ" (код 40521109) встановлено, що у штаті ТОВ "БАЛАНС УТФ" (код 40521109) працювала і працює - 1 особа, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; загальна сума нарахованої зарплати 1600,00 гривень; реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку із чим, контролюючим органом робиться висновок, що ТОВ "БАЛАНС УТФ" не виконувало і не могло виконати задокументовані послуги.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ КК Інвестекогруп (податковий номер 37146241) судом встановлено, що між ПВК ТОВ Регіонпостач (податковий номер 30138957) ТОВ КК Інвестекогруп укладено Договір від 01.12.2016 №0112-1 про надання наступних послуг: розванатження вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; очистку вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; закриття люків вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника (а.с. 59).

На підтвердження наданих послух до матеріалів справи представником позивача надані копії актів приймання виконаних робіт: від 07.12.2016 №42; від 16.12.2016 №36 (а.с. 60-61).

Відповідач звертає увагу суду, що в порушення вимог ст.9 ЗУ про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні в актах надання послуг: 1) не вказано місце надання послуг; 2) не вказано обсяг послуг по видам (розвантаження, очищення, закриття люків); 3)не вказано одиницю виміну послуги по видам (розвантаження, очищення, закриття люків)

У зв'язку із чим, податковим органом робиться висновок, що в такому разі не можливо ідентифікувати місце надання та виміри послуг, що надавалась, а від так не зрозуміло на підставі чого і з прив'язкою до чого здійснено розрахунок вартості наданих послуг.

Також, акти надання послуг, з боку замовника, підписані невідомою особою, оскільки стоїть лише підпис без зазначення посади і ПІБ. Зазначає, що підприємством не було надано до перевірки 631 рахунок. Загалом щодо ТОВ КК Інвестекогруп (податковий номер 37146241) встановлено: відсутність ТОВ "КК "ІНВЕСТЕКОГРУП" за місцезнаходженням/місцем проживання засвідчено Довідкою оперативного управління Київської ОДПІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 11.10.2016 р.; відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів, а саме: наявність власних орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця; відсутня інформація про транспортування, а саме: наявність власних або оренди транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажо отримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні; відсутня інформація про власні або орендовані фонди, що необхідні для здій: фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ "КК "ІНВЕСТЕКОГРУП" є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 81.29 Інші види діяльності із прибирання; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного орендованого нерухомого майна; код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права, Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У зв'язку із чим, контролюючим органом робиться висновок про те, що підприємство не займається вантажно/розвантажувальними роботами, отже ТОВ "КК "ІНВЕСТЕКОГРУП" не виконувало і не могло вика задокументовані послуги.

Мі тим, суд зазначає, що одним із видів діяльності зазначеного контрагента позивача є - Інші види діяльності із прибирання. А за умовами укладеного договору у якості послуг підприємству позивача надавалась, між іншим, і очистка вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; закриття люків вагонів.

Стосовно господарських взаємовідносин із ТОВ ХСК Стендпро , судом встановлені наступні обставини:

Між ПВК ТОВ Регіонпостач (податковий номер 30138957) та ТОВ ХСК Стенд (податковий номер 40945614) укладено Договір від 01.02.2017 №12 про надання наступних послуг: розвантаження вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; очистку вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; закриття люків вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника (а.с. 71).

За результатом та на виконання наданих послуг складено акти приймання виконаних робіт: від 28.02.2017 №29; від 31.05.2017 №328; від 31.05.2017 №6 (а.с. 72-74).

Відповідач звертає увагу суду, що в порушення вимог ст.9 ЗУ Про бухгалтерський фінансову звітність в Україні в зазначених актах надання послуг: 1) не вказано місце надання послуг; 2) не вказано обсяг послуг по видам (розвантаження, очищення, закриття люків; 3) не вказано одиницю виміру послуги по видам (розвантаження, очищення, закриття люків). У зв'язку із чим, на думку податкового органу, не вбачається можливим ідентифікувати місце надання та виміри наданих послуг, а від так не зрозуміло на підставі чого і з прив'язкою до чого здійснено розрахунок вартості наданих послуг.

Також контролюючим органом зазначає, що підприємством не було надано до перевірки 631 рахунку. Також до перевірки не було надано акт надання послуг до ПН №6 від 31.05.2017 року на розвантаження, очищення, закриття люків вагонів.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ ХСК Стендпро відсутнє за юридичною адресою. За таких обставин відповідач вважає, що ТОВ "ХСК "СТЕНДПРО" не виконувало і не могло виконувати задокументовані послуги.

Судом також з'ясовано, що у перевіряємому періоді підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Крон ЖТФ .

Так, між ПВК ТОВ Регіонпостач (Замовник) та ТОВ Крон ЖТФ (Виконавець) укладено договір № 7 від 03.07.2017 р. про надання послуг (а.с. 81). За умовами укладеного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити в обсязі та на умовах, визначених дійним договором. Адреса: під'їзний шлях ст. Рогань, ЮЖД.

На підтвердження надання послуг, передбачених умовами укладеного договору, за результатом наданих таких послуг складено акт приймання виконаних робіт: від 31.07.2017 №31 (а.с. 82).

Оплата за надані контрагентом позивача послуги підтверджується копіями платіжних доручень від 07.08.2017 р. № 1678, та від 03.08.2017 р. за № 1668 та № 1669 (а.с. 83-85).

Проте, на думку контролюючого органу, в порушення вимог ст.9 ЗУ про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні в актах надання послуг: 1) не вказано місце надання послуг; 2)не вказано обсяг послуг по видам (розвантаження, очищення, закриття люків); 3)не вказано одиницю виміру послуги по видам розвантаження, очищення, закриття люків). На підставі чого фахівцями відповідача робиться висновок про неможливість ідентифікування місця надання та виміри послуг, що надавались, а від так, не зрозуміло на підставі чого і з прив'язкою до чого здійснено розрахунок вартості наданих послуг. Також відповідачем зазначається, що підприємством не було надано до перевірки 631 рахунку.

Крім того, представником відповідача до матеріалів справи надана копія податкової інформації щодо ТОВ Крон ЖТФ , якою встановлено: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність платника податків та його посадових осіб за місцезнаходженням; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; відсутність інформації про можливість зберігання товарів; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеної інформації контролюючим органом робиться висновок відносно контрагента позивача про те, що ТОВ КРОН ЖТФ не виконувало і не могло виконати задокументовані послуги.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Софі Форт судом встановлені наступні обставини:

Між ПВК ТОВ Регіонпостач (податковий номер 30138957) та ТОВ Софі Форт (податковий номер 41228204) укладено Договір від 11.08.2017 №11 про надання наступних послуг: розвантаження вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; очистку вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника; закриття люків вагонів, поданих на під'їзний шлях Замовника (а.с. 86).Адреса здійснення послуг зазначена : під'їзний шлях ст. Рогань, ЮЖД. На виконання наданих послух надано акти приймання виконаних робіт: від 31.08.2017 №33; від 29.08.2017 №75; від 31.10.2017 №134 (а.с. 87-89) та виписано рахунки на оплату виконаних робіт (а.с. 90-102). Факт оплати підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 103-116).

Відповідач у свою чергу зазначає, що в порушення вимог ст.9 ЗУ про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні в актах надання послуг: 1)не вказано місце надання послуг; 2)не вказано обсяг послуг по видам (розвантаження, очищення, закриття люків, 3)не вказано одиницю виміну послуги по видам (розвантаження, очищення, закриття люків). В такому разі, на думку контролюючого органу, не можливо ідентифікувати місце надання та виміри послуг, що надавались, а від так не зрозуміло на підставі чого і з прив'язкою до чого здійснено розрахунок вартості наданих послуг. Зазначає , що підприємством позивача не було надано до перевірки 631 рахунку.

Крім того, до заяви про долучення додатків до справи від 26.07.2018 року представником відповідача надана копія податкової інформації стосовно ТОВ Софі Форт , з якої вбачається, що: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність платника податків та його посадових осіб за місцезнаходженням; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг на трудовим ресурсом; відсутність інформації про можливість зберігання товарів; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспорту товарів та надання послуг відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, відповідачем робиться висновок, що ТОВ Софі Форт (податковий номер 41228204) не виконувало задокументовані послуги.

Відповідачем зроблено висновок, що ПВК ТОВ Регіонпостач не проявило розумної обережності при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з вищезазначеними постачальниками. Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єкта господарювання оцінюються не лише умови угоди та її комерційна привабливість, а й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань й надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Виходячи з вказаних в акті перевірки обставин, відповідач зробив висновки, що позивач та вищевказані контрагенти не здійснювали реально фінансово-господарські операції, а оформлювали відносини лише для отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що встановлення відповідачем факту неправомірного віднесення позивачем відповідних сум до складу податкових зобов'язань та до складу податкового кредиту, а також донарахування позивачеві податку на додану вартість відбулося внаслідок висновків відповідача про неможливість виконання з боку ТОВ Будлідер (код ЕДРПОУ 37191430), з ТОВ Баланс УТФ (код ЕДРПОУ 40521109), з ТОВ КК Інвестекогруп (код ЕДРПОУ 37146241), з ТОВ ХСК Стендпро (код ЕДРПОУ 40945614), з ТОВ Крон ЖТФ (код ЕДРПОУ 41311559), з ТОВ Софі Форт (код ЕДРПОУ 41228204) документально оформлених господарських операцій з позивачем у відповідних звітних періодах. Такі висновки були зроблені відповідачем на підставі наявних в податковій інформації відомостей, на підставі яких відповідач дійшов висновку про неможливість виконання документально оформлених господарських операцій цими підприємствами.

Між тим, з такими висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до законодавства.

В матеріалах справи, зокрема, відсутні вироки судів за ст.205 та 205-1 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Навіть, сама по собі наявність кримінальних проваджень відносно конкретних підприємств не свідчила б про те, що такі підприємства судом будуть визнані фіктивними, а стосовно посадових осіб таких підприємств будуть наявні вироки суду за ст.ст. 191, 205, 212, 364 КК України.

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

Також, в акті перевірки не має жодного посилання на вироки судів у відповідних кримінальних провадженнях, наявність судових експертиз, які би встановлювали, зокрема, несправжність підписів посадових осіб на первинних документах, складених для позивача тощо. В акті перевірки також не вказано жодного факту чи обставини, яка б підтверджувала фіктивність вказаних контрагентів (окрім порушених кримінальних проваджень), а також факт наявності умислу на укладання фіктивних правочинів з позивачем.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Однак, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15, від 14 березня 2017 р. у справі №К/800/26970/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 18.05.2017 р. у справі №К/800/36463/16 наголошує, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 .

Відносно відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутності у них матеріальних та трудових ресурсів, суд зазначає наступне.

Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням не береться судом до уваги, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Щодо припущень відповідача відносно контрагентів позивача, які не подавали звітність, у яких кількість працюючих не дозволяє їм здійснювати фінансово - господарську діяльність, суд зазначає наступне.

Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі у справі № К/800/27236/13 від 8 лютого 2017 року, факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб'єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та'або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством , електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 200 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ПК України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем були досліджені всі первинні документи на підставі яких були сформовані дані податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і податкові накладні, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та реєстрації податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушень вимог ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду.

Також слід зазначити, що платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню контрагентами від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, підозрах та занепокоєннях податкових органів, а можуть базуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (ОСОБА_3 адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, роботи та послуги, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За викладених обставин, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00001031411 від 31.05.2018р. та №00001041411 від 31.05.2018р.

Згідно до ч.1 та ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, в силу приписів наведеної норми законодавства, до матеріалів справи належних доказів, що спростовували б доводи позивача, порушення вимог законодавства не надані, судом таких фактів також не виявлено.

Таким чином, доказів, які б свідчили про правомірність та законність оскаржуваних рішень відповідачем до суду не надано та під час розгляду справи не долучено та не зазначено.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі є такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог, натомість - суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, правомірність оскаржуваних рішень - не доведена та не підтверджена доказами, які перевірено судом, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 133, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (вул. Коломенська. 63, оф. 9, м. Харків, 61166) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00001031411 від 31.05.2018р., яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 800635, 00 (вісімсот тисяч шістсот тридцять п'ять) гривень (640508,00 грн. - основного платежу та 160127,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00001041411 від 31.05.2018р. про завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 29475,00 грн., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 315000 грн. (21000,00 грн. - основного платежу та 10500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Стягнути на користь Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (код ЄДРПОУ 30138957; вул. Коломенська. 63, оф. 9, м. Харків, 61166; р/р 26000052319876 у ХГРУ ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 351533, ІПН 301389520308) сплачену суму судового збору в розмірі 12009,52 грн. (дванадцять тисяч дев'ять гривень 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.