Постанова

від 15.08.2018 по справі 226/2273/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 226/2273/17 Номер провадження 22-ц/775/1023/2018

Головуючий у 1 інстанції Клепка Л.І. Єдиний унікальний номер 226/2273/17

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/1023/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

судді доповідача Папоян В.В.

суддів Будулуци М.С. Кішкіної І.В.,

розглянувши у приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 квітня 2018 року цивільну справу №226/2273/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Мирноградський професійний гірничий ліцей , третя особа - Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, про визнання наказів незаконними, поновлення на попередньому місці роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, (суддя Клепка Л.І., повний текст рішення складений 20 квітня 2018 року),

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання наказів незаконними, поновлення на попередньому місці роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням. В обґрунтування вимог зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді заступника директора з навчальної роботи ДНЗ Мирноградський професійний гірничий ліцей . 02.11.2017 року наказом №27-к/тр від 01.11.2017 року її було звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу на підставі ч.1 ст.40 Кодексу законів України про працю. Підставою для звільнення став наказ відповідача від 30.08.2017 року №112 Про внесення змін до штатного розпису якій на її думку є неправомірним, оскільки директор не має повноважень на видання наказу про скорочення чисельності штату і на затвердження штатного розпису.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідачем не було враховано, що вона має переважне право на залишення на роботі, так як має великий безперервний стаж роботи на різних посадах у відповідача, починаючи з 2001 року. Відповідачем не було враховано, що на її утриманні знаходиться більш ніж дві особи та в її сім'ї відсутні інші працівників із самостійним заробітком. Не було враховано її незадовільний стан здоров'я та стан здоров'я її близьких, які є особами похилого віку і потребують догляду. Також звертає увагу, що звільнення проведено з порушенням вимог ст.43 КЗпП без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. До того ж, зазначає, що згідно штатного розпису на 2017 рік її посада не є скороченою, що не надавало підстав для її звільнення.

З урахуванням зазначених обставин просить суд визнати незаконним наказ Державного навчального закладу Димитровський професійний гірничий ліцей від 30.08.2017року №112 Про внесення змін до штатного розпису ; наказ відповідача №27-к/тр від 02.11.2017 року про її звільнення з роботи;,поновити її на посаді заступника директора з учбової роботи в Державному навчальному закладі Мирноградський професійний гірничий ліцей ; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення по день постановлення судового рішення у сумі 64862,11 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй незаконним звільненням.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначала, що судом не були належним чином з'ясовані усі обставини справи, а висновки суд не відповідають встановленим по справі обставинами. Зокрема вважає, що суд не врахував, що згідно Статуту ліцею його директору не надано повноважень на затвердження зміни у штатному розписі. Суд не надав належної правової оцінки тому, що про звільнення у зв'язку зі скороченням штату її було попереджено 31.08.2017 року, тобто ще до затвердження штатного розпису. Судом не мотивовано, чим саме посада заступника директора по учбово-виховній роботі відрізняється від посади іншого заступника директора.

Посилається на порушення порядку вивільнення працівників, так як звільнення позивача проведено без відповідної згоди профспілки. Суд безпідставно не прийняв цього до уваги, оскільки законодавець не ставить у залежність обґрунтованість такої відмови профспілкової організації у наданні згоди на звільнення працівника. Додатково позивач зазначила, що суд неправомірно послався на норми ГК України та дійшов до висновку, що ліцей може сам визначати свою організаційну структуру.

Від представника відповідача ДНЗ Мирноградський професійний гірничий ліцей надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування зазначає, що звільнення проведено з дотриманням вимог законодавства. ОСОБА_2, як в.о. директора ліцею, мала право розробляти штатний розпис у відповідності з вимогами чинного законодавства, а також звільняти працівників навчального закладу. Зазначають, що позивача було попереджено про скорочення за один день до затвердження змін до штатного розпису, оскільки на 31.08.2017 року вже було відомо про кількість учнів. Щодо того, що ОСОБА_1 мала переважне право залишення на роботі, то ці факти не знайшли підтвердження в судовому засіданні, як і ті, що вона має більшу кваліфікацію.

Представник третьої особи Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації України також надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що штатний розпис було затверджено директором департаменту ДонОДА України. Скорочення штатної одиниці позивача відбулося на виконання Типових штатних нормативів, затверджених наказом МОН України від 06.12.2010 року №1204, що позбавляє профспілкову організацію можливості надати обґрунтованого висновку. Щодо переважного права залишення на роботі, то воно може мати місце у випадку скорочення двох та більше тотожних штатних одиниць, коли один із працівників має окремі пільги у порівнянні з іншим. У випадку позивача скорочувалась лише його штатна одиниця. Крім того, їй було запропоновано іншу посаду від якої остання відмовилася.

Відповідно до ст. 368 та ч.ч.1, 3 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні без повідомленням учасників справи.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі що виникає з трудових відносин, розгляд якої відповідно до ч.4 ст. 19 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно із п. 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, в тому числі у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Статтею 49-2 КЗпП України передбачений порядок вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно(ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що з 01.09.2009 року сторони перебували у трудових відносинах. Згідно копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, що наказом №118-к від 12.09.2012р. ОСОБА_1 з 12.09.2012 року переведена на посаду заступника директора з навчальної роботи Державного навчального закладу Димитровський професійний гірничий ліцей (після зміни назви Мирноградський професійний гірничий ліцей ).

Наказом Державного навчального закладу Мирноградський професійний гірничий ліцей від 30.08.2017року №112 Про внесення змін до штатного розпису у зв'язку із зменшенням контингенту учнів станом на 01.09.2017року на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти було внесено зміни до штатного розпису та з 01.09.2017 року виведена посада заступника директора з учбової роботи.

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 попереджена про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України та запропонована вакантна посада майстра виробничого навчання від якої остання відмовилася, що підтверджується її особистим підписом на попереджені.

Наказом №27-к від 02.11.2017року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України позивач була звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату з 02.11.2017 року.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються сторонами.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, позивачка у відповідності до вимог закону була належним чином повідомлена про наступне звільнення, їй була запропонована інша робота, від якої вона відмовилась, тому власник мав всі підстави для розірвання з нею трудового договору за п. 1 ст.40 Кодексу Законів про працю.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що штатний розпис відповідача було затверджено не уповноваженою особою, оскільки відповідно до Закону України Про професійно-технічну освіту керівництво діяльністю державного професійно-технічного навчального закладу здійснює директор. Відповідно до статті 24 цього Закону керівник державного професійно-технічного навчального закладу затверджує в межах наявного фонду заробітної плати штатний розпис і чисельність працівників навчального закладу.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 N 1719-р Питання типових штатних нормативів професійно-технічних навчальних закладів Наказом Міністерства освіти України №1204 від 06.12.2010 року, якій зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 р. за N 114/18852 затверджено Типові штатних нормативи професійно-технічних навчальних закладів.

Відповідно до Типових штатних нормативів керівникам професійно-технічних навчальних закладів надається право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для даного закладу, у межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватись лише у межах однієї категорії (педагогічного, господарсько-обслуговуючого тощо) персоналу.

Приведення штатних розписів у відповідність до Наказу Міністерством освіти України. №1204 від 06.12.2010року покладено на керівників професійно-технічних закладів.

При затвердженні штатного розпису навчального закладу враховується контингент учнів, слухачів за списковим складом на 1 січня року, що планується. При контингенті учнів від 301 до 400 осіб за штатними нормативами передбачено дві посади заступника директора, згідно яких посада директора з виховної роботи є обов'язковою. В разі, якщо контингент учнів становить від 401 до 800 учнів, штатними нормативами передбачено 3 посади заступника директора.

Відповідно до наказу МОЗ України №551-к від 31.10.2016 року на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 покладено виконання обов'язків директора Державного навчального закладу Димитровський професійний гірничий ліцей з 01.11.2016р.

Відповідно до Статуту Державного навчального закладу Мирноградський професійний гірничий ліцей , якій затверджено наказом МОЗ України від 29.08.2017р №1231 директор професійного ліцею приймає та звільняє з посад працівників професійного ліцею, затверджує відповідно до кваліфікаційних характеристик їхні посадові обов'язки, формує педагогічний колектив.

Отже з матеріалів справи убачається, що накази Державного навчального закладу Мирноградський професійний гірничий ліцей від 30.08.2017року №112 Про внесення змін до штатного розпису та №27-к від 02.11.2017року Про звільнення з роботи ОСОБА_1. , які підписано в.о. директора навчального закладу ОСОБА_2 відповідають вимогам закону та видані уповноваженою особою, яка діяла в межах своєї компетенції.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для скорочення посади, яку обіймала позивач, оскільки під час розгляду справи встановлено судом і не оспорювалось сторонами, станом на 31.08.2017 року контингент учнів становив 367 осіб, а станом на 01.10.2017 року після продовження Міністерством освіти і науки терміну прийому осіб на навчання до професійно-технічних навчальних закладів у 2017 році - 360 учнів.

Згідно відповіді Департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації №01/12-кол-3/4 від 05.09.2017 при контингенті учнів від301- до 400 осіб у межах затверджених штатних нормативі у навчальному закладі передбачена посада заступника директора з навчально-виробничої роботи та заступника директора з виховної (навчально-виховної) роботи та саме посада заступника директора з навчальної роботи підлягає скороченню.

Зазначений наказ про внесення змін до штатного розпису узгоджується з рішенням, прийнятим на засіданні комісії ДНЗ Димитровський професійний гірничий ліцей 30.08.2017року про скорочення у зв'язку зі зменшенням контингенту учнів станом на початок навчального року посади заступника директора з учбової роботи, яку займала ОСОБА_1

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначати, яка із посад заступників директора підлягає скороченню, є правом підприємства. З урахуванням того, що посадові обов'язки заступника директора з навчально-виробничої роботи є більш широкими у порівнянні з посадовими обов'язками заступника директора з навчальної роботи,чиї посадові обов'язки схожі з посадовими обов'язками методиста, а посада заступника директора з виховної (навчально-виховної) роботи відповідно до п.4 штатних нормативів при контингенті учнів більше 300 осіб є обов'язковою, то рішення навчального закладу щодо виведення із штатного розпису з 01.09.2017року посади заступника директора з учбової роботи не суперечить вимогам закону.

Доводами апеляційної скарги, що під час звільнення було допущено порушення вимог трудового законодавства спростовуються матеріалами справи.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічні роз'яснення зазначено у правових позиціях викладених Верховним Судом України у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17

Колегія суддів зазначає, що відповідачем було додержано вимоги трудового законодавства щодо запропонування позивачу іншої посади, оскільки відповідно до довідки від 11.01.2018 станом на 01.09.2017 року кількість вакантних посад складає: майстер виробничого навчання (одна штатна одиниця), прибиральник службових приміщень (дві штатні одиниці). Відповідно до попередження позивачу пропонувалася посада майстра виробничого навчання, проте вона від неї відмовилась. Посада прибиральника службових приміщень не відповідає професійному рівню позивача.

Крім того, не було порушено переважне право працівника на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади, а посада позивача як заступника директора з учбової роботи була єдиною у ліцеї.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що звільнення працівника відбулося без належної згоди профспілкової організації, а тому наявні підстави для поновлення позивача на посаді.

Стаття 43 КЗпП України передбачає необхідність одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.

Але відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно подання №284 від 31.08.2017р. 31.08.2017 року в.о. директора звернувся до голови профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників навчального закладу заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_1

Згідно витягу з протоколу №6 від 12.09.2017 року засідання профкому Димитровський професійний ліцей убачається, що було розглянуто питання щодо розірвання трудового договору з позивачем у зв'язку зі скороченням штату працівників навчального закладу, та посилаючись на ч.2 ст.42 КЗпП України у наданні згоди відмовлено за наявності у працівника переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі скороченням штату. Інших підстав в обґрунтування відмови профспілковою організацією наведено не було.

За таких обставин, враховуючі, що посада позивача як заступника директора з учбової роботи була єдиною у ліцеї та інших працівників, які займали тотожні посаді не має, то суд дійшов вірного висновку, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що відбулися зміни у штатному розпису Державного навчального закладу Мирноградський професійний гірничий ліцей з 01 вересня 2017 року, в тому числі скорочено посаду заступника директора з навчальної роботи. Працівника за 2 місяці було попереджено про наступне звільнення та позивачу була запропонована єдина вакантна на той час посада, яку вона могла обіймати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду. Остання відмовилася від переведення на іншу посаду у зв'язку з чим її було звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. То апеляційний суд дійшов до висновку, що під час звільнення було додержано загальних норм законодавства, що регулює вивільнення працівника та відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві, зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: В.В. Папоян

М.С. Будулуца

І.В. Кішкіна