Рішення

від 12.06.2018 по справі 200/1332/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/1332/16-ц

Провадження № 2/200/1330/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Райдуга , третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за користування чужою власністю, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Райдуга про стягнення грошових коштів за користування чужою власністю.

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником ТОВ Трубопластика Д та ТОВ фірма Райдуга та співвласником нежитлових приміщень за адресою м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Запорізьке шосе, 25. Вказані приміщення перебувають у фактичному користуванні відповідачів по справі, однак з ним, як співвласником вказаних вище приміщень, не укладено договорів оренди, йому не сплачуються за користування приміщеннями грошові кошти, та він не погоджував факт передачі в користування вказаних вище нежитлових приміщень. Позивач вказує, що крім нього співвласниками нежитлових приміщень за адресою м. Дніпро, Запорозьке Шосе, 25, є ОСОБА_3 (помер 14.07.2015 року), ОСОБА_4 (з 2014 року його частка належить ОСОБА_5 О) та ОСОБА_6, частка кожного із співвласників становить ?, загальний розмір приміщень становить 2 175, 5 кв. м., тому розмір частки позивача складає 543 кв. м., які в свою чергу умовно розподіляються порівну між фактичними користувачами, ТОВ Трубопластика Д та ТОВ Райдуга і в користуванні кожного із підприємств перебуває по 271, 9 кв. м., що належать позивачу. Позивач вважає, що за відсутності укладеного між сторонами договору та за відсутності його волі на передачу в користування належної йому частки в нежитлових приміщеннях, фактичне використання його власності є незаконним та недопустимим, порушує його права, передбачені ст. 316, 317, 321, 386, 391 ЦК України, та є підставою для стягнення на його користь шкоди з відповідачів у рівному розмірі в сумі по 252 560 грн. 18 коп. з кожного за 2011-2013 роки. Розмір сум відшкодування розрахований позивачем виходячи із мінімальної вартості оренди квадратного метру для приміщень виробничого призначення, встановленого рішеннями Дніпропетровської міської ради за період нарахування, та фактичного розміру площі нежитлових приміщень, який відповідає розміру його частки у праві спільної сумісної власності на вказане майно.

З огляду на викладене, позивач просив суд зобов'язати ТОВ Трубопластика Д та ТОВ фірма Райдуга укласти з позивачем договір оренди 1/4 частини нерухомого майна - виробничих приміщень, розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 25, яке належить позивачу на праві приватної власності, з встановленням орендної плати не нижче рівня, передбаченого законодавством. Стягнути з ТОВ Трубопластика Д на користь позивача грошові кошти в розмірі 252 560,18 грн., як майнову шкоду за порушення права власності. Стягнути з ТОВ фірма Райдуга на користь позивача грошові кошти в розмірі 252 560,18 грн., як майнову шкоду за порушення права власності. Покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду від 04 лютого 2016 року позовну заяву повернуто позивачу, в зв'язку з непідсудністю справи Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Райдуга про стягнення грошових коштів за користування чужою власністю та призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.11.2016 року судом ухвалено залучити до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Райдуга , третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за користування чужою власністю, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 19 квітня 2018 року. Встановлено строк до 06 квітня 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Визначено відповідачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

16 квітня 2018 року позивач подав заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка ухвалою суду від 08 травня 2018 року залишена без задоволення.

19 квітня 2018 року представник відповідачів ТОВ Трубопластика Д та ТОВ фірма Райдуга ОСОБА_7 надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що між сторонами спору були укладені договори оренди від 05.01.2009 року за № 1, від 01.03.2009 року № 1/6, які підписані особисто позивачем, та в подальшому були пролонгованими і не припиняли своєї чинності. Також, вказує, що іншими співвласниками нежитлових приміщень було укладено ряд договорів оренди вказаного майна із відповідачами і в силу приписів ч. 2 ст. 369 ЦК України, вважається, що той із співвласників, який уклав договори, діяв за згоди інших. Таким чином, існує ряд договорів щодо спірного майна, які не припинені в передбаченому порядку і правовідносини сторін спору повинні регулюватися згідно з положеннями норм правочинів, а не нормами деліктного права, на які посилається позивач для обґрунтування заявлених вимог. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем було надано відповідь на відзив, де позивач зазначає, що представник відповідачів не надав доказів щодо правомірності використання відповідачами майна, яке належить ОСОБА_1, а також вказує, що інші співвласники зазначеного майна не розподіляли доходи від орендної плати на всіх співвласників. Позивач зазначає, що договори оренди майна за 2009 рік, укладені, в тому числі з ОСОБА_1, як співвласником, припинили свою чинність в строк, ними встановлений - 31.12.2009 року та не були пролонгованими, а подальша несплата орендної плати позивачу свідчить про те, що дані договори були розірваними, крім того, надходження на адресу позивача в 2012 році пропозицій укласти договір оренди та проектів таких договорів свідчить про те, що договірних відносин між відповідачами та позивачем з приводу оренди належного йому майна не існувало.

19 квітня 2018 року позивач подав до суду заяву про відвід судді Женеску Е.В.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлева Д.О. від 26 квітня 2018 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Женеску Е.В. відмовлено.

Ухвалою суду від 08 травня 2018 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Райдуга , третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за користування чужою власністю.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.3 вказаної статті у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником нежитлових приміщень загальною площею 2175,5 кв.м., розташованих за адресою, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 25.

Іншими співвласниками нежитлових приміщень за вказаною адресою станом на дату виникнення спірних правовідносин були ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, частка кожного із співвласників складає ?, що підтверджується рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2006 року та додатковим рішенням від 08.12.2006 року у справі № 2-3759/2006 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності; копією витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року; рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2006 року та додатковим рішенням від 11.09.2006 року у справі № 2-3360/06 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності; договором купівлі-продажу від 02.07.1999 року, укладеним між Колективним підприємством Квіти Дніпропетровську та ОСОБА_1, ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8; договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 07.06.2000 року, укладеним між ОСОБА_1, ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_4, ОСОБА_6, з другої сторони, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, а також копіями реєстраційних посвідчень.

Судом також встановлено, що в спірний період часу нежитлові приміщення перебували в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д та Товариства з обмеженою відповідальністю Райдуга , в договорах оренди зазначалася конкретна площа приміщень, переданих в користування та строк дії договорів оренди (а. с. 171-182, т. 1).

При цьому, судом також встановлено, що частки співвласників не виділялися в натурі і між останніми існує спір щодо користування та розпорядження спірним майном. При цьому, зі сторони ОСОБА_1 категорично заперечується факт надання згоди останнім на передачу в оренду спільного нерухомого майна.

Також в матеріалах справи містяться копії договорів оренди нерухомого майна, укладених між ТОВ Трубопластика Д та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 05.01.2009 року № 1, щодо приміщень площею 700 кв. м., зі строком дії до 31.12.2010 року (а. с. 103, 104 зворот, т. 2) та від 01.03.2009 року, укладеного між тими ж сторонами, однак щодо приміщень площею 126 кв. м., зі строком дії до 31.12.2009 року (а. с. 105, 105 зворот).

Позивач та його представник не заперечували факту укладення вказаних договорів, але заперечують пролонгацію вказаних договорів у спірний період часу, в тому числі, й з підстав припинення сплати орендної плати.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що відповідачами по справі ТОВ Трубопластика Д та ТОВ фірма Райдуга в спірний період часу, тобто з січня 2011 року по кінець 2013 року, користування вказаними вище нежитловими приміщеннями, розташованими у м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 25 здійснювалося на підставі письмових договорів, укладених з іншими співвласниками. При цьому позивач стверджує про те, що він згоди на укладення вказаних договорів не давав, їх умов не погоджував, належної частки орендної плати не отримував.

Позивачем не надано належних доказів, відповідно до яких можливо було б встановити, що договори оренди приміщень від 05.01.2009 року № 1 щодо приміщень площею 700 кв. м. (а. с. 103, 104 зворот, т. 2), та від 01.03.2009 року щодо приміщень площею 126 кв. м. (а. с. 105, 105 зворот), були б припиненими та не продовжували свою дію внаслідок повернення орендованих приміщень за актом приймання-передачі.

Також, суд зауважує, що в силу приписів ч. 1ст. 358, ч. 3 ст. 215 ЦК України, договори оренди щодо майна, яке перебуває в спільній частковій власності і передане в оренду без згоди одного із співвласників, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, як оспорювані. Однак, вирішення питання недійсності договорів з цих підстав знаходиться поза межами предмету доказування в даній справі, сторонами справи не надано доказів, які б свідчили про визнання вказаних вище договорів недійсними в судовому порядку, тому, в силу приписів ст. 204 ЦК України, вказані правочини вважаються чинними та такими, що регулюють правовідносини між орендарями та орендодавцем..

З урахуванням викладеного, існування договорів оренди нежитлових приміщень, укладених між відповідачами та співвласниками майна, хоча й за відсутності згоди ОСОБА_1, не свідчить про виникнення між позивачем та орендарями деліктних відносин та можливості стягнення з останніх на його користь сум відшкодування на підставі приписів ст. 1166 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги.

В межах даної справи будь-яких позовних вимог про визнання договорів оренди нерухомого майна недійсними позивачем не заявлялось.

Тому, з урахуванням відсутності між сторонами спору деліктних відносин, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях закону вимоги позивача про стягнення з відповідачів суми відшкодування спричиненої шкоди з підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.

Суд також приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів укласти із ОСОБА_1 договори оренди ? частини нерухомого майна - виробничих нежитлових приміщень, розташованих за адресою м. Дніпро, вул. Запорозьке шосе, 25, з встановленням орендної плати, не нижче рівня, передбаченого законодавством.

При цьому, суд враховує приписи ст. 16 ЦК України в частині існування визначених способів захисту права, як конкретних матеріально-правових можливостей захисту невизнаних, оспорюваних та порушених прав, серед яких такий спосіб захисту права, як зобов'язання укласти договір відсутній.

Також, в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із основних засад цивільного законодавства і вказане кореспондується із приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, згідно яким сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов.

Тому, зобов'язання укласти договір на конкретних умовах, крім випадків, прямо передбачених законом, зокрема, ст. 649 ЦК України, 187 ГК України, не є належним способом захисту права, враховуючи встановлений судом зміст правовідносин сторін спору.

Крім того, суд зауважує, що в силу приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, однак в межах даної справи відсутні докази того, що з боку позивача на адресу відповідачів були направленими пропозиції укласти договори, які б містили конкретні умови щодо предмету договору, прав та обов'язків сторін, ціни договору та строку його дії, тому, навіть у випадку наявності чіткої законодавчої вказівки щодо можливості застосування такого способу права (вирішення переддоговірного спору), відсутність конкретних умов, на яких такий договір повинен бути укладеним, позбавляє суд можливості задовільнити позов в цій частині.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трубопластика Д , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Райдуга , третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за користування чужою власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску