Постанова

від 08.08.2018 по справі 299/2279/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 299/2279/16-ц

провадження № 61-27149св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - Великокопанська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області,

представники відповідача - Фурик МихайлоМихайлович, Чонка Іван Івнович, Щубер Федір Дмитрович

третя особа - відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції,

представник третьої особи - ГрабСвітлана Степанівна,

третя особа - приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Наталія Яношівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року у складі суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, треті особи: відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Виноградівського РУЮ), приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу БогашНаталія Яношівна, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 18 листопада 2009 року Про визнання права власності на приміщення стрілкового тиру-кафе площею 178,7 кв.м ; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2009 року на приміщення стрілкового тиру-кафе загальною площею 178,7 кв. м, відповідно до якого власником визнано територіальну громаду с. Велика Копаня в особі Великокопанської сільської ради; визнати за ним право власності на нерухоме майно - приміщення стрілкового тиру-кафе загальною площею 178,7 кв. м, по АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2009 року виконавчим комітетом Великокопаиської сільської ради прийнято рішення, яким визнано право власності на приміщення стрілецького тиру-кафе площею 178,7 кв. м в АДРЕСА_1, за Великокопанською сільською радою. Доручено виконкому замовити виготовлення інвентарної справи на вказане приміщення. На підставі вказаного рішення видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно. У той же час, приміщення стрілецького тиру-кафе площею 178,7 кв. м входило у загальну площу 299,6 кв. м будівлі, яка на праві власності належала

СТОВ Копанське . Через борги зазначеного товариства на прилюдних торгах було виставлено на продаж приміщення стрілецького тиру-кафе площею 178,7 кв. м під Лотом № 1. Та 27 березня 2007 року відбулись прилюдні торги з продажу арештованого майна боржника

СTOB Копанське , яке позивач придбав за суму в розмірі 17140 грн.

13 січня 2010 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н. Я., на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого начальником ВДВС Виноградівського РУЮ 22 травня 2007 року, видано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на будівлю стрілецького тиру-кафе (літери А), розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 178,7 кв. м, яке придбане ним за суму 17 140 грн, що раніше належало СТОВ Копанське .

Таким чином, спірна будівля стрілецького тиру-кафе була придбана позивачем на прилюдних торгах до прийняття виконавчим комітетом сільської ради оскаржуваного рішення та свідоцтва, однак не зважаючи на перехід права власності на спірний об'єкт до громадянина - фізичної особи, виконавчий комітет незаконно прийняв 18 листопада 2009 року оспорюване рішення всупереч нормам законодавства України, не маючи на це правових підстав. За таких обставин, посилаючись на статтю 393 ЦК України, просив задовольнити позов.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року у складі судді Трагнюк В. Р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем не доведено, що він є власником спірного майна за адресою АДРЕСА_1, оскільки у свідоцтві, виданого нотаріусом позивачу за результатами прилюдних торгів, вказана адреса нерухомого майна як: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 18 листопада 2009 року Про визнання права власності на приміщення стрілецького тиру - кафе площею 178,7 кв. м яке знаходиться в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2009 року на приміщення стрілецького тиру-кафе загальною площею 178,7 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, відповідно до якого власником вказаного майна визнано територіальну громаду с. Велика Копаня в особі Великокопанської сільської ради.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з Великокопанської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1157,52 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач тривалий час користувався спірним майном на підставі договору оренди з колишнім власником СТОВ Копанське (організаційно-правова форма декілька разів змінювалася). В подальшому ОСОБА_1 став переможцем прилюдних торгів з приводу продажу спірного майна та сплатив за нього відповідну суму (позивачу фактично залишилося отримати правовстановлюючий документ та зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно). З цього часу, ОСОБА_1 став титульним володільцем такого майна і в нього виникли речові права щодо нього, а відтак, згідно статті 396 ЦК України, він вправі ставити питання щодо захисту такого права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Сільська рада, передаючи таке майно у 2009 році до комунальної власності, порушила зазначене речове право ОСОБА_1, а тому, таке підлягає захисту, шляхом визнання оспорюваного рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно незаконними та їх скасування згідно статті 393 ЦК України.

Відхиляючи клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за весь період з винесення оспорюваного рішення сільською радою позивач продовжував користуватися спірним майном, вважаючи себе його фактичним власником. За цей час, до нього не пред'являлось жодних вимог з боку сільської ради, яка оформила право власності за собою без відома ОСОБА_1 Тобто, у ОСОБА_1 не було жодних підстав для сумніву щодо належності спірного майна саме йому, зокрема щодо реєстрації такого майна за іншим суб'єктом. Фактично про існування оспорюваних рішення та свідоцтва позивач дізнався з листа відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виноградівського РУЮ від 27 лютого 2016 року, згідно якого йому відмовлено у вчиненні державної реєстрації права власності. У зв'язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме з цього моменту позивач довідався про порушення свого права та відповідно розпочався перебіг позовної давності, тобто ним не пропущено строк позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Великокопанська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалене ним рішення із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно посилається на те, що під час проведення прилюдних торгів 27 березня 2007 року до позивача перейшло право власності на приміщення стрілецького тиру-кафе площею 178,7 кв. м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи знаходиться рішення Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 22 грудня 2006 року Про перейменування назв вулиць в селі де зазначено, що в АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1. Тобто, сільська рада як уповноважений орган місцевої ради здійснив перейменування вулиці ще до проведення прилюдних торгів і зміна вулиці відбулась не на АДРЕСА_1, а на АДРЕСА_1, що є ідентифікуючою ознакою майна, оскільки вказує на його місце розташування у просторі. Визначення адреси знаходження майна підтверджує його індивідуальну ознаку, а саме те, що 27 березня 2007 року позивач не набув право власності на приміщення стрілецького тиру-кафе площею 178,7 кв. м, яке знаходиться в АДРЕСА_1.

Апеляційний суд в порушення вимог закону посилається на припущення та не дослідив у повній мірі наявний факт, зокрема різницю в адресах, що ідентифікують нерухоме майно. Не досліджено, що якщо на прилюдних торгах було виставлено нерухоме майно загальною площею 214,44 кв. м, то після проведення торгів позивач здійснює оформлення права власності на нерухоме майно площею 178,7 кв. м, оскільки така площа є внутрішньою площею, тобто заявлена площа майна виставлена на лот і оформлена не відповідає дійсності.

Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не звернув увагу на пропуск позивачем строку позовної давності та наявність у зв'язку з цим підстав для відмови у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на рішення суду апеляційної інстанції. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 з доводами відповідача не погодився та просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, представник позивача посилається на те, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в порушення процесуальних та матеріальних норм не встановлював ідентифікуючі дані спірного об'єкта, не встановлював причинного зв'язку сторін до об'єкта нерухомості, не досліджував в повному обсязі додані позивачем документи, не надав належної оцінки показанням свідків та доказам позивача. У зв'язку з цим рішення Виноградівського районного суду від 16 травня 2017 року не може бути залишено в силі, оскільки суд невірно встановив обставини по справі.

Під час апеляційного розгляду справи, на ці недоліки звернув увагу апеляційний суд, дослідив у повному обсязі відомості про спірний об'єкт у зв'язку з чим ухвалив об'єктивне з урахуванням законодавства рішення.

Відповідач умисно оформив право власності на майно стрілкового тиру-кафе, яке не приймав у власність, оскільки згідно акту від 13 липня 2007 року ним було прийнято будівлю роздягальні (відомості про площу роздягальні містяться в матеріалах технічного паспорту). При цьому, відповідач не заперечує того факту, що спірний об'єкт є одним і тим же об'єктом, який придбав позивач та право власності на який в подальшому неправомірно оформлено за відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу також містить посилання на безпідставність тверджень відповідача щодо пропуску строків позовної давності, оскільки з моменту прийняття рішення (2009 року) Великокопанська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області не повідомляла позивача про оформлення за собою права власності на стрілковий тир-кафе. Передача майна до сільської ради відбувалась без участі позивача та без його відома. Позивач не міг знати про порушення своїх прав, оскільки постійно працює за кордоном, доступ до реєстрів нерухомості був обмежений.

Позивач звернувся до суду з позовом поза межами строків позовної давності з дня реєстрації відповідачем за собою спірного майна з пропуском строків з поважних причин, однак в межах трирічної давності з дня, коли дізнався про порушення своїх прав.

Посилається на те, що у касаційній скарзі наводяться формальні міркування, які не підтверджені доказами та не ґрунтуються на законі.

Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень на її вимоги і зміст до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Великокопанської сільради від 14 липня 1997 року ОСОБА_1 надано дозвіл на відкриття торгової точки в орендованому приміщенні.

Згідно договору оренди, укладеного між радгоспом Комунар та ОСОБА_1, орендар ОСОБА_1 отримав в оренду частину приміщення нежитлової будівлі біля нового стадіону на строк з 01 листопада 1997 року по 01 листопада 2000 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 серпня 2004 року будівля стрілецького тиру-кафе за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 299,6 кв. м, рік побудови 1988, належить СТОВ Копанське .

Згідно витягу Виноградівського БТІ від 19 серпня 2004 року, стрілецького тиру-кафе за адресою АДРЕСА_1, належить СТОВ Копанське .

Під час здійснення торгів визначено індивідуальні характеристики лота, які зазначено в Інформаційній картці від 27 березня 2007 року, а саме - найменування лота: Лот №1 - будівля стрілецького тиру-кафе в АДРЕСА_1 ; стартова ціна лота - 17 040,8 грн.

Відповідно до акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 22 травня 2007 року та протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, належного СТОВ Копанське , переможцем прилюдних торгів з продажу вищезазначеного Лоту №1 став ОСОБА_1

Станом на 29 березня 2007 року ОСОБА_1 проведено оплату за придбане майно.

18 листопада 2009 року виконавчим комітетом Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області прийнято рішення, яким визнано право власності на приміщення стрілецького тиру-кафе площею 178,7 кв.м в АДРЕСА_1, за Великокопанською сільською радою. Доручено виконкому замовити виготовлення інвентарної справи на вказане приміщення.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2009 року власником приміщення стрілецького тиру-кафе загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є територіальна громада с. Велика Копаня в особі Великокопанської сільської ради.

13 січня 2010 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н. Я., на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на будівлю стрілецького тиру-кафе (літера А), розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 178,7 кв. м, яке придбане ним за 17 140 грн, що раніше належало СТОВ Копанське .

В оспорюваних рішенні й свідоцтві та свідоцтві, виданого нотаріусом містяться розбіжності щодо адреси об'єкту нерухомого майна.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що спірний об'єкт нерухомості знаходиться на АДРЕСА_1 (найближчої до неї). При проведенні прилюдних торгів було зазначено в якості адреси саме АДРЕСА_1 не було однозначних відомостей стосовно поштової адреси у реєстрі (внаслідок процедури перейменування вулиці).

Встановивши, що у витягу з реєстру, зробленого за результатом реєстрації права власності за Великокопанською сільською радою на підставі оспорюваних позивачем рішень та свідоцтва, та в свідоцтві виданому позивачу нотаріусом за результатами прилюдних торгів, зазначено один і той же реєстраційний номер об'єкту нерухомості 07111244, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що це один і той самий об'єкт нерухомості. При цьому розбіжності у адресах (щодо назви вулиці) вказаного факту не спростовують.

ОСОБА_1 став переможцем прилюдних торгів з приводу продажу спірного майна та сплатив за нього відповідну суму, з цього часу став титульним володільцем такого майна і у нього виникли речові права щодо нього, а відтак, згідно статті 396 ЦК України, він вправі ставити питання щодо захисту такого права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Сільська рада, передаючи таке майно у 2009 році до комунальної власності без повідомлення позивача, хоча достеменно знала про перебування цього майна в користуванні ОСОБА_1 та здійснення ним переобладнання майна, порушила речове право ОСОБА_1

Апеляційний суд встановив, що за актом від 13 липня 2007 року про передачу будівлі роздягальні для футбольної команди з балансу

ТОВ Копанське на баланс сільської ради, остання мала взяти на баланс приміщення роздягальні для футбольної команди, яке має самостійний вхід зі сторони стадіону, і входить до складу загальної площі будівлі

(299,6 кв. м.) під назвою стрілецький тир . Разом з тим, Великокопанська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області взяла на баланс приміщення стрілецького тиру-кафе, площею 178,7 кв. м, яке має свій вхід з протилежного боку даної будівлі, яке вже було продано 22 травня 2007 року на прилюдних торгах позивачу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваними рішенням Великокопанська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно порушуються речові права ОСОБА_1 (які виникли раніше), та підлягають судовому захисту, шляхом визнання їх незаконними і скасування згідно статті 393 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції встановив, що за весь період з моменту прийняття Великокопанською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області оспорюваного рішення позивач продовжував користуватися спірним майном, вважаючи себе його фактичним власником. За цей час, до нього не пред'являлось жодних вимог з боку сільської ради, яка оформила право власності за собою без відома ОСОБА_1 Тобто, у ОСОБА_1 не було підстав сумніватися щодо належності спірного майна саме йому, зокрема щодо реєстрації такого майна за іншим суб'єктом. Фактично про існування оспорюваних рішення та свідоцтва позивач дізнався з листа відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виноградівського РУЮ від 27 лютого 2016 року, згідно якого йому відмовлено у вчиненні державної реєстрації права власності і саме з цього моменту позивач довідався про порушення свого права та відповідно розпочався перебіг позовної давності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, ухвалене ним рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська