Рішення

від 07.08.2018 по справі 909/372/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/372/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053

представник: ОСОБА_1, м.Київ, 02068, вул. Кошиця,7а офіс 8

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" АДРЕСА_1, 76018

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спор на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", 01054, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 33

2.Дочірне транспортно-експедиційне підприємство "ІСТ-Захід",79026, м.Львів, вул. Володимира Великого, 29 79026

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК конфекшінері", м.Київ, вул.Міжгірська, 82-а, 04080.

про відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 804 808 грн 47 к.

представники сторін не з"явились

в с т а н о в и в

Пред'явлені вимоги про стягнення 804808,47грн. на користь ПАТ СК "ПЗУ Україна" після виплати страхового відшкодування до перевізника вантажу ТзОВ "Європа-транс ЛТД. 07.05.2018 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2018. 17.07.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.18.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", подало суду пояснення щодо поданого позову ( вх.7902/18 від 18.05.2018) в якому зазначає, що згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 по справі №910/5358/17 за позовом ПрАТ "СК ПЗУ України" до ТОВ "Європа Транс" ПрАТ "АСК "Інго Україна" встановлено , що неправомірні дії ОСОБА_2 внаслідок яких сталась ДТП та був пошкоджений вантаж є виключенням з страхування і в ПрАТ "АСК Інго України" немає обов"язку по сплаті страхового відшкодування.

Відповідач по справі направив суду відзив на позову заяву про відшкодування завданої шкоди ( вх. 8955/18 від 07.06.2018) у якій просить суд в позові відмовити , позовні вимоги не визнає, зазначає, що факт пошкодження вантажу не доведено. Крім того, зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу надмірно великий та не підтверджені належними документами.

Позивачем направлено суду відповідь на відзив ( № 9939/18 від 25.06.2018) , у якій зазначає, що твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази як того, що вантаж був непридатним до використання, про що свідчать докази його утилізації.

Відповідач направив суду клопотання про відкладення розгляду справи ( без ЄЦП вх.11888/18 від 06.08.2018). на іншу дату у зв"язку із зайнятістю повноважного представника в судовому засіданні у іншій справі.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адреси вказані у позовній заяві

Факт належного повідомлення сторін підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

При цьому статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

В свою чергу у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення сторін про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності представників сторін.

Надавши в судовому засіданні оцінку клопотанню відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов наступних висновків стосовно останнього.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, вказане клопотання відповідача не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що клопотання відповідачем надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним, останнє не підлягає розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви 04.01.2010 між ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" та ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" було укладено Договір № L-187 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом, за яким ТОВ "ЄВРОПА - РАНС ЛТД" взяли на себе зобов'язання щодо здійснення платного перевезення вантажів по заявкам ПП "ІСТ - ЗАХІД".

01.12.2014 року між ТОВ "ОСОБА_3 (Замовник) та ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" (Експедитор) було укладено Договір транспортного експедирування № 869 відповідно до якого, Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника виконувати та організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу при експорті з України, імпорті в Україну, при внутрішніх перевезеннях на території України.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 року.

01.08.2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу". З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 ГПК України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України. Відповідності до п. 5 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 року Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

23.03.2016 року між ТОВ "ОСОБА_3 та ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" було підписано заявку про надання автотранспорту для здійснення перевезення вантажу: какао - порошку в мішках (800 шт.) по 25 кг., загальною вагою 20 000 кг. нетто (20 504 кг. брутто), за маршрутом: завантаження 29.03.2016 року в місті Амстердам (країна Нідерланди), розвантаження 05.04.2016 року в місті Дніпропетровськ (країна Україна).

У зв'язку із підписанням вищевказаної, заявки, 25.03.2016 року між ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" та "ТОВ "ЄВРОПА- ТРАНС ЛТД" було підписано заявку на перевезення зазначеного вантажу в міжнародному сполученні № 1168-03/16 за тим же маршрутом. Визначено, що перевезення вантажу буде здійснюватися автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом марки FLIEGEL державний номерний знак АТ 6314 XX.

31.03.2016 року вищевказаний вантажу було прийнято та завантажено в автомобіль НОМЕР_2 з напівпричепом марки FLIEGEL державний номерний знак АТ 6314 XX.

Відповідно до Інвойсу № 603723 від 31.03.2016 року вартість какао - порошку в мішках (800 шт.) по 25 кг., загальною вагою 20 000 кг. нетто (20 504 кг. брутто) становить 80 825,80 доларів США (4 041,29 дол. США за 1 кг. какао - порошку).

Як передбачено ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладания договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, випускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником , і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

06.04.2016 року на 431км. а/д М-07 водій, ОСОБА_2, який керував вищевказаним автомобілем з напівпричепом не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого транспортний засіб з напівпричепом перекинувся у кювет. В результаті зазначеного, автомобіль з напівпричепом та вантаж отримали пошкодження.

Вищевказані обставини встановлені постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської воласті від 25.04.2016 року згідно з якою, крім того, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності.

13.04.2016 року пошкоджений вантаж було доставлено на склад ТОВ "АВК КОНФЕКІШІНЕРІ" в місті Дніпропетровськ, де того-ж дня було здійснено його огляд та в подальшому складено висновок експерта № ГО-1827 від 18.04.2016 року, відповідно до якого в результаті 100% вивантаження та огляду товару "какао терте подріблине 1УС04, 10-12%", встановлено наявність:

- Поліпропіленові мішки - 169 шт., масою брутто - 4 406,06 кг. (в поліпропіленових мішках знаходиться товар з пошкоджених внаслідок ДТП мішків з "какао терте подріблине ІУС04, Ю 10-12%").

- Мішки в оригінальній упаковці з механічними пошкодженнями у вигляді розривів з механічними пошкодженнями у вигляді розривів порушено цілісністю - 114 шт., масою брутто - 2 856,04 кг.

-Мішки в оригінальній упаковці з слідами забруднення (масляні плями) - 21 шт. (зважування не здійснювалось, так як упаковки без механічних пошкоджень).

- Мішки в оригінальній упаковці без механічних пошкоджень та без слідів забруднення - 481 шт. (зважування не здійснювалось, так як упаковки без механічних пошкоджень).

В матеріалах справи наявні докази як того, що вантаж був непридатним до використання і докази його утилізації.

Як визначено ст. З Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких війне міг відвернути.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

10.05.2016 року ТОВ "АВК КОНФЕЮШНЕРГ' (власник пошкодженого майна) надіслали ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок пошкодження вантажу в розмірі 991 852, 88 грн.

12.04.2016 року ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" звернулись до ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" із заявою про настання збитку (страхового випадку).

Підставою для звернення стало, те, що 13.11.2015 року між ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" (Страховик) та ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" (Страхувальник) було укладено договір страхування відповідальності експедитора № 312.994080149.0047, за яким Страховик застрахував відповідальність Страхувальника за надання послуг по перевезенню/експедируванню вантажів на умовах міжнародних транспортних

конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку чи в силу умов договору перевезення.

16.05.2016 року ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" було подано ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" заяву про страхове відшкодування, з подальшим поданням доповнень до вказаної заяви від 31.05.2016 року та доповнень від 14.06.2016. В доповненні до заяви про страхове відшкодування від 31.05.2016 року ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" зазначили, що страхове відшкодування необхідно перерахувати на користь-власника пошкодженого майна - ТОВ "АВК КОНФЕКІШіНЕРІ".

В результаті розгляду поданих документів та встановлення всіх обставин пошкодження вантажу, ПрАТ " СК "ПЗУ УКРАЇНА" було кваліфіковано вказану подію як страховий випадок і прийнято рішення про виплату на користь ТОВ "АВК КОНФЕКШІНЕР1" суми страхового відшкодування в розмірі 981 852 грн. 88 коп., що підтверджується страховим актом № 160407.06 від 04.07.2016 року та розпорядженням на виплату страхового відшкодування. Сума страхового відшкодування розраховувалась ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" наступним чином: 991 852,88 грн. (сума збитку по претензії ТОВ "АВК КОНФЕКШІНЕРІ") -0 000 грн. (франшиза за договором страхування відповідальності експедитора) = 981.852,88 грн. Факт виплати суми страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 4021 від 12.07.2016.

Відповідно до п. 17.1 Договору страхування відповідальності експедитора з дня виплати страхового відшкодування до Страховика в межах виплаченої суми переходить право вимоги відшкодування збитку (регресної вимоги), що Страхувальник має до осіб, винних у його заподіянні.

Отже, після виплати суми страхового відшкодування у ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" виникло право вимоги до перевізника вантажу ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" про відшкодування завданої шкоди за виняткову втрату вантажу.

Відповідно до ст. 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. "Франк" означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що с відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

Відповідальність ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" (Страхувальник) при здійсненні вантажоперевезень станом на 06.04.2016 року була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (Страховик) за договором страхування відповідальності автоперевізника № 200800867.16.

29.03.2017 року ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" та ТОВ "ЄВРОПА -ТРАНС ЛТД", за участю третіх осіб: ТОВ "АВК КОНФЕКІШНЕРІ" та ДТЕП "ІСТ - ЗАХІД" з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди. 02.08.2017 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог: суд стягнув з ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" на користь ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" завдану майнову шкоду в розмірі 177 044 грн. 41 коп. В частині вимог до ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" суд відмовив. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "ЄВРОПА -ТРАНС ЛТД" не надали суду доказів того, що пошкодження вантажу сталось внаслідок обставин, що визначені у ч. 2 ст. 17 Конвенції і тому мають відшкодувати 177 044 грн. 41 коп. ( 9 313,72 грн. (франшизи) та 167 730,69 грн. ПДВ, сплаченого при розмитненні пошкодженого вантажу). В частині відмови у стягнення коштів з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" суд виходив із того, що відповідно до п. 7.22 Договору страхування відповідальності автоперевізника № 200800867.16 подія внаслідок якої був пошкоджений вантаж не є страховим випадком, і відповідно підстави для стягнення страхового відшкодування з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" - відсутні. Постановою від 18.01.2018 року Київській апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином всі вищевикладені обставини встановлені судовими рішенням Господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду і не потребують доказування.

02.03.2018 року ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" звернулось до ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" із вимогою (вих. № 2ЕС/2018 від 02.03.2018 року) про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 804 808 грн. 47 коп., що становить собою різницю між сумою страхового відшкодування виплаченою ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" і сумою коштів стягненою з ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" згідно з рішенням суду. Вимога була отримана ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" 13.03.2018 року, що підтверджується зворотнім повідомлення про вручення поштового відправлення. Разом з тим, на день звернення до суду із вказаним позовом Відповідач коштів на користь Позивача не сплатив.

Згідно з розрахунком позивача, розмір завданої майнової шкоди внаслідок псування вантажу склав 804808,47грн.

Відповідно до Закону України Про страхування від 07.03.1996 року № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Відповідно до ст. 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Особа винна у завданні збитків, як страхувальник, уклавши договір з спеціально уповноваженим суб'єктом господарювання (страховою компанією) накопичила (внесла) власні грошові кошти на рахунку цього суб'єкту для погашення можливої шкоди, пов'язаною з користуванням транспортним засобом.

Згідно зі статтею 511 цього ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України).

Позивачем було кваліфіковано вказану подію як страховий випадок і прийнято рішення про виплату на користь ДТЕП "Іст-захід" суму страхового відшкодування в розмірі 981 852,88 грн. (991 852,88 грн. (сума збитку) - 10 000 грн. (франшиза за договором), що підтверджується страховим актом № 160407.06 від 04.07.2016 року та розпорядженням на виплату страхового відшкодування. Факт виплати суми вищевказаного страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 4021 від 12.07.2016 року, що містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ч.І ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Аналогічне положення закріплене і у ст. 314 Господарського кодексу України.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 року (надалі - Конвенція). 01.08.2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу".

З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 ГПК України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Як визначено ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Як передбачено ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 9 Конвенції ватажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, піддягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

Оскільки, відповідач не довів свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало, позов до відповідача підлягає задоволенню у розмірі у повному розмірі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 804808,47 грн.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 135 000, 00грн.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як роз'яснено у підпункті 6.5 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є оціночним поняттям, яке вирішується господарським судом на власний розсуд, зменшення розміру таких витрат є правом господарського суду.

Разом з цим, суд враховує, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити будь-який розмір витрат на правову допомогу в господарському процесі, однак, суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином, одержання послуг адвоката є правом сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2018 року між адвокатським об"єднанням "Суслов і партнери" та ПАТ " Страхова компанія "ПЗУ Україна" укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат (виконавець) приймає на себе доручення Клієнта надати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.3 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому - передачі виконаних робіт, що підписується представниками кожної із сторін., в акті вказується обсяг фактично наданої допомоги та її вартість. акт надсилається клієнту адвокатським об"єднанням факсимільним зв"язком або поштою.

Доказів складання та надсилання в порядку п .4.3 Договору № 23/02-18 від 23.02.2018 акту приймання-передачі юридичних послуг про те, що виконавцем надані, а замовником прийняті юридичні послуги до матеріалів справи не надано.

Суд звертає увагу позивача, що вказаний розмір вартості юридичних послуг, що пов"язані із захистом прав та законних інтересів "СК "ПЗУ Україна", надання йому адвокатом вищеперелічених послуг, ще не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 135 000,00 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладається відповідача

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" АДРЕСА_2 про стягнення 804808,47грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (76018, АДРЕСА_3; код 32605152) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вул. С.Стрільців, будинок 40; код 39988010) суму завданої майнової шкоди у розмірі 804 808,47грн.. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12072,13грн.

Після вступу рішення в законну силу видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2018

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.