Постанова

від 17.01.2019 по справі 909/372/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Справа №909/372/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", б/н від 29.08.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/437/18 від 18.10.2018)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2018, суддя Шкіндер П.А., повний текст рішення складено 15.08.2018

у справі № 909/372/18

за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (надалі ТзОВ "Європа-Транс ЛТД"), м. Івано-Франківськ

третя особа-1, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спор на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі ПрАТ "АСК "Інго Україна"), м. Київ

третя особа-2, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спор на стороні відповідача: дочірне транспортно-експедиційне підприємство "ІСТ-Захід" (надалі ДТЕП "ІСТ-Захід"), м. Львів

третя особа-3, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спор на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "АВК конфекшінері" (надалі ТзОВ "АВК конфекшінері"), м. Київ

про відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 804 808,47 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" після виплати страхового відшкодування звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до перевізника вантажу ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про стягнення майнової шкоди в розмірі 804 808,47 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2018 у справі № 909/372/18 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" на користь ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" суму завданої майнової шкоди у розмірі 804 808,47 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 072,13 грн.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт пошкодження вантажу під час його перевезення підтверджується матеріалами справи. Враховуючи, що загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої презуміюється, то відповідно оскільки, відповідач не довів відсутність своє вини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що здійснено невірний розрахунок завданих майнових збитків, оскільки висновок експертизи, в результаті якого було визначено кількість пошкодженого товару, містить ряд неточностей. Крім того, вважає, що не доведено факту пошкодження вантажу та правомірності понесених самих збитків.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/1414/18 від 13.12.2018)

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

ПрАТ "АСК "Інго Україна" явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. У письмових поясненнях, надісланих на адресу суду, вказує про недоведеність позивачем факту понесених реальних збитків, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок пошкодження мішків, вантаж (какао порошок) був зіпсутий. Крім того, звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №910/5358/17 за позовом ПрАТ "СК ПЗУ України" до ТзОВ "Європа Транс" ПрАТ "АСК "Інго Україна" встановлено, що неправомірні дії ОСОБА_2, внаслідок яких сталась ДТП та був пошкоджений вантаж, є виключенням з страхування і в ПрАТ "АСК Інго України" немає обов'язку по сплаті страхового відшкодування (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/106/180 від 19.10.2018).

ДТЕП "ІСТ-Захід" в судове засідання 17.01.2019 явку уповноваженого представника не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях представник проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях щодо апеляційної скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/89/18 від 19.10.2018, № 01-04/129/18 від 22.10.2018, № 01-04/1048/18 від 30.11.2018), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема стверджує, що сума та розмір збитків було визначено, виходячи з первинних документів - інвойсу, акту торгово-промислової палати, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), страхового акту.

ТзОВ "АВК конфекшінері" письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подав, участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд, встановив наступне.

04.01.2010 між ДТЕП "ІСТ - Захід" (замовник) та ТзОВ "Європа - Транс ЛТД" (перевізник) було укладено договір № L-187 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом, згідно з умовами якого перевізник взяв на себе зобов'язання щодо здійснення платного перевезення вантажів по заявках замовника. Строк дії даного договору визначено до 31.12.2017 (а.с. 27-32 том І).

01.12.2014 між ТзОВ "АВК конфекшінері" (замовник) та ДТЕП "ІСТ - Захід" (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № 869, згідно з умовами якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника виконувати та організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу при експорті з України, імпорті в Україну, при внутрішніх перевезеннях на території України (а.с. 33-37 том І).

23.03.2016 між ТзОВ "АВК конфекшінері" та ДТЕП "ІСТ - Захід" було підписано заявку про надання автотранспорту для здійснення перевезення вантажу: какао - порошку в мішках (800 шт.) по 25 кг., загальною вагою 20 000 кг. нетто (20 504 кг. брутто), за маршрутом: завантаження 29.03.2016 в місті Амстердам (країна Нідерланди), розвантаження 05.04.2016 в місті Дніпропетровськ (країна Україна) (а.с. 38 том І).

У зв'язку із підписанням вищевказаної заявки, 25.03.2016 між ДТЕП "ІСТ - Захід" (експедитор) та ТзОВ "Європа- Транс ЛТД" (перевізник) було підписано заявку на перевезення зазначеного вантажу в міжнародному сполученні № 1168-03/16 за тим же маршрутом. Визначено, що перевезення вантажу буде здійснюватися автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом марки FLIEGL державний номерний знак АТ6314XX (а.с. 39 том І).

31.03.2016 вищевказаний вантажу було прийнято та завантажено в автомобіль НОМЕР_2 з напівпричепом марки FLIEGL державний номерний знак АТ6314XX (а.с. 45-46 том І).

Відповідно до Інвойсу № 603723 від 31.03.2016 вартість какао - порошку в мішках (800 шт.) по 25 кг, загальною вагою 20 000 кг. нетто (20 504 кг брутто) становить 80 825,80 доларів США (4 041,29 дол. США за 1 кг какао - порошку) (а.с. 43-44 том І).

Як вбачається з довідки від 14.06.2016 Взводу з обслуговування стаціонарного посту №2 Маневичі роти ДПС ДАІ УМВС України, 06.04.2016 о 16.25 годині на 431 км а/д М-07 водій, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_3 з причепом марки FLIEGL д/н АТ6314XX, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого транспортний засіб перекинувся у кювет та отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода (а.с. 57-58 том І)

25.04.2016 Ковельським міськрайонним судом Волинської воласті було винесено постанову, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності (а.с. 60-61 том І).

У зв'язку з ДТП було здійснено перевантаження товару (какао терте) з автомобільного НОМЕР_4 в інший, що підтверджується актом Державної митної служби України м/п Ковель Волинської митниці ДФС від 07.04.2016 (а.с. 53-56 том І).

13.04.2016 пошкоджений вантаж було доставлено на склад ТзОВ "АВК конфекшінері" в місті Дніпропетровськ, де того-ж дня було здійснено його огляд та в подальшому складено висновок експерта № ГО-1827 від 18.04.2016 (а.с. 63-75 том І)

Відповідно до вказаного висновку, в результаті 100% вивантаження та огляду товару "какао терте подріблине 1УС04, 10-12%", встановлено наявність:

- поліпропіленових мішків - 169 шт, масою брутто - 4406,06 кг (в поліпропіленових мішках знаходиться товар з пошкоджених внаслідок ДТП мішків з "какао терте подріблине ІУС04, Ю 10-12%").

- мішки в оригінальній упаковці з механічними пошкодженнями у вигляді розривів з механічними пошкодженнями у вигляді розривів порушено цілісністю - 114 шт, масою брутто - 2856,04 кг.

- мішки в оригінальній упаковці з слідами забруднення (масляні плями) - 21 шт (зважування не здійснювалось, так як упаковки без механічних пошкоджень).

- мішки в оригінальній упаковці без механічних пошкоджень та без слідів забруднення - 481 шт (зважування не здійснювалось, так як упаковки без механічних пошкоджень).

Пошкоджений вантаж, який непридатний до використання в загальній кількості 7792,28 кг, був утилізований, що підтверджується договором №НВ-26/16 від 18.07.2016, актом №2 прийому передачі відходів від 03.08.2016, актом наданих послуг № 365 від 10.08.2016, актом наданих додаткових асистанських послуг № 1783 від 19.08.2016 та платіжними дорученнями № 140466 від 03.08.2016, № 11426 від 26.08.2016 (а.с. 38-42 том ІІ).

Пунктами 3.3.11, п. 5.8 договору транспортного експедирування № 869 від 01.12.2014, укладеного між ТзОВ "АВК конфекшінері" (клієнт) та ДТЕП "ІСТ - Захід" (експедитор), передбачено, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття у вантажовідправника до моменту передачі вантажоотримувачу. У випадках недостачі, втрати, псування вантажу, потрапляння вологі на упаковку в результаті порушення цілісності фургону (прирівнюється до псування товару), експедитор відшкодовує клієнту завдані збитки в повному обсязі, якщо не доведе, що такі сталися не з його вини.

10.05.2016 ТзОВ "АВК конфекшінері" (власник пошкодженого майна) надіслав ДТЕП "ІСТ - Захід" вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок пошкодження вантажу в розмірі 991 852,88 грн. з відповідним розрахунком (а.с. 76-77 том І).

Згідно з розрахунку, розмір завданої власнику вантажу майнової шкоди внаслідок псування вантажу склав: 319 шт. (пошкоджені/відсутні мішки) х 25 кг (вага одного мішка) х 4,04129 доларів США (вартість 1 кг вантажу) х 25, 570599 (курс НБУ по митній декларації) + 167 730,59 грн. (ПДВ при розмитненні за пошкоджений товар) = 991 852,88 грн (а.с. 77 том І).

12.04.2016 ДТЕП "ІСТ - Захід" звернулись до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" із заявою про настання збитку (страхового випадку) (а.с. 92 том І).

Підставою для звернення стало, те, що 13.11.2015 між ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" (страховик) та ДТЕП "ІСТ - Захід" (страхувальник) було укладено договір страхування відповідальності експедитора № 312.994080149.0047, за яким страховик застрахував відповідальність страхувальника за надання послуг по перевезенню/експедируванню вантажів на умовах міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку чи в силу умов договору перевезення (а.с. 78-91 том І).

16.05.2016 ДТЕП "ІСТ - Захід" було подано ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" заяву про страхове відшкодування, з подальшим поданням доповнень до вказаної заяви від 31.05.2016 та доповнень від 14.06.2016, в яких зазначено, що страхове відшкодування необхідно перерахувати на користь-власника пошкодженого майна - ТзОВ "АВК конфекшінері" (а.с. 94-97 том І).

В результаті розгляду поданих документів та встановлення всіх обставин пошкодження вантажу, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" було кваліфіковано вказану подію як страховий випадок і прийнято рішення про виплату на користь ТзОВ "АВК конфекшінері" суми страхового відшкодування в розмірі 981 852,88 грн, що підтверджується страховим актом №160407.06 від 04.07.2016 та розпорядженням на виплату страхового відшкодування. Факт виплати суми страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 4021 від 12.07.2016 (а.с. 98-200 том І).

Відповідно до п. 17.1 договору страхування відповідальності експедитора з дня виплати страхового відшкодування до страховика в межах виплаченої суми переходить право вимоги відшкодування збитку (регресної вимоги), що страхувальник має до осіб, винних у його заподіянні (а.с. 86 том І).

Отже, після виплати суми страхового відшкодування у ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" виникло право вимоги до перевізника вантажу ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про відшкодування завданої шкоди за виняткову втрату вантажу.

Відповідальність ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" (страхувальник) при здійсненні вантажоперевезень станом на 06.04.2016 була застрахована в ПрАТ "АСК "Інго Україна" (страховик) за договором страхування відповідальності автоперевізника №200800867.16 (а.с. 106-118 том І).

Відтак, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" 22.07.2016 на адресу ПрАТ "АСК "Інго Україна" вимогу в порядку суброгації на суму 981 852,88 грн, проте товариство таку вимогу в добровільному порядку не виконало (а.с. 119-127 том І).

В зв'язку з чим, 29.03.2017 ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ "АСК "Інго Україна" та ТзОВ "Європа-Транс ЛТД", за участю третіх осіб: ТзОВ "АВК конфекшінері" та ДТЕП "ІСТ-Захід" з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди. 02.08.2017 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог: суд стягнув з ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" на користь ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" завдану майнову шкоду в розмірі 177 044,41 грн. В частині вимог до ПрАТ "АСК "Інго Україна" суд відмовив. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" не надали суду доказів того, що пошкодження вантажу сталось внаслідок обставин, що визначені у ч. 2 ст. 17 Конвенції і тому мають відшкодувати 177 044,41 грн. (9 313,72 грн. франшизи) та 167 730,69 грн ПДВ, сплаченого при розмитненні пошкодженого вантажу). В частині відмови у стягненні коштів з ПрАТ "АСК "Інго Україна" суд виходив із того, що відповідно до п. 7.22 договору страхування відповідальності автоперевізника № 200800867.16 подія внаслідок якої був пошкоджений вантаж не є страховим випадком, і відповідно підстави для стягнення страхового відшкодування з ПрАТ "АСК "Інго Україна" - відсутні. Постановою від 18.01.2018 Київській апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції (а.с. 128-151 том І).

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України всі вищевикладені обставини встановлені судовими рішенням Господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду не потребують доказування.

02.03.2018 ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" звернулось до ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" із вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 804 808,47 грн, що становить собою різницю між сумою страхового відшкодування виплаченою ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" і сумою коштів, стягненою з ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" згідно з рішенням суду, яка була отримана останнім 13.03.2018, проте в добровільному порядку не виконана (а.с. 152-158 том І).

Дані обставини стали підставою звернення до суду про стягнення з ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" завданої майнової шкоди в розмірі 804 808,47 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії ч. 1 ст. 307 ГК України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України: договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статей 4 та 9 Конвенції: договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу п.1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до статті 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як зазначалося вище, вина водія перевізника (ТзОВ Європа-Транс ЛТД ) встановлена постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської воласті 25.04.2016 (а.с. 60-61 том І).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач (перевізник) не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Пунктом 6.8 договору № L-187 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2010 передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату, пошкодження вантажу при перевезені. Вартість пошкодженого та/або втраченого вантажу визначається на підставі експертної оцінки, проведеної незалежним експертом (а.с. 27-29 том І).

Факт пошкодження вантажу (товару) підтверджується матеріалами справи, зокрема актом Державної митної служби України від 07.04.2016 та висновком експертизи (а.с. 53-56, 63-75 том І).

Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (ч. 1 ст. 528 ЦК України).

Відповідно до п. 17.1 договору страхування відповідальності експедитора з дня виплати страхового відшкодування до страховика в межах виплаченої суми переходить право вимоги відшкодування збитку (регресної вимоги), що страхувальник має до осіб, винних у його заподіянні (а.с. 80-88 том І).

Позивачем було кваліфіковано вказану подію як страховий випадок і прийнято рішення про виплату на користь ДТЕП "Іст-захід" суму страхового відшкодування в розмірі 981 852,88 грн. (991 852,88 грн. (сума збитку) - 10 000 грн. (франшиза за договором), що підтверджується страховим актом № 160407.06 від 04.07.2016 та розпорядженням на виплату страхового відшкодування (отримувач коштів ТзОВ АВК конфекшіонері ). Факт виплати суми вищевказаного страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №4021 від 12.07.2016 (а.с. 98-200 том І).

Отже, після виплати суми страхового відшкодування у ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" виникло право вимоги до перевізника вантажу ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про відшкодування завданої шкоди за виняткову втрату вантажу.

Статтею 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що оскільки вина перевізника (ТзОВ Європа-Транс ЛТД ) є доведеною, а позивачем здійснено виплату страхового відшкодування третій особі-3 на підставі договору страхування відповідальності експедитора (третьої особи-2), враховуючи, що відповідальність ТзОВ Європа-Транс ЛТД (перевізника) при здійсненні вантажоперевезень станом на 06.04.2016 була застрахована у третьої особи-1 за договором страхування відповідальності автоперевізника №200800867.16, позивач набув право вимоги до третьої особи-2, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Водночас, як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5358/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 (а.с. 128-151 том І), пунктом 7.22 договору страхування, укладеного між ПрАТ АСК Інго Україна та ТзОВ Європа-Транс ЛТД , передбачено виключення зі страхування, тобто події, настання яких звільняє страховика від виплати страхового відшкодування. Отже, суд дійшов висновку, що саме ТзОВ Європа-Транс ЛТД має відшкодувати завдану шкоду його водієм, а тому неправомірні дії ОСОБА_2 мають правові наслідки для ТзОВ Європа - Транс .

В силу ст. ч. 4 ст. 75 ГПК України всі вищевикладені обставини встановлені судовими рішенням Господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду не потребують доказування.

Відтак, беручи до уваги обставини, встановлені господарським судом при розгляді справи № №910/5358/17, а також обставини, які встановлені при розгляді даної справи, колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність в діях відповідача в сукупності всіх ознак, що становлять юридичний склад цивільного правопорушення, в зв'язку з чим, висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення майнової шкоди в розмірі 804 808,47 грн є обґрунтованим.

Посилання відповідача та третьої особи-1 на те, що не підтверджено розмір заявлених збитків, оскільки у висновку експертизи містяться неточності щодо кількості мішків, колегія суддів вважає безпідставним. Оскільки як зазначено у акті від 07.04.2016 Державної митної служби України, внаслідок пошкодження оригінального упакування, товар був зібраний у 169 поліпропіленових мішків, загальна вага, згідно даних експертизи, склала 4406,06 кг. Тобто, вирішальним при розрахунку збитків стала вага отриманого до перевезення товару, а не кількість мішків.

Твердження скаржника про недоведеність самого факту пошкодження та утилізації товару, спростовується вищенаведеними фактами, які були встановлені як при розгляді справи № 910/5358/17 так і справи № 909/372/18.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2018 у справі № 909/372/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1