Ухвала

від 15.08.2018 по справі 916/1320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2018 р. Справа№ 916/1320/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ві Ес Сервіс про забезпечення позову

у справі №916/1320/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ві Ес Сервіс , м. Одеса,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» , м. Львів

предмет спору: стягнення 97 752,29 грн.,

підстава позову: неналежне виконання умов договору доручення №22/112017 від 22.11.2017 року,

без виклику сторін.

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ві Ес Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» про стягнення 97 752,29 грн. з підстав неналежного виконання умов договору доручення №22/112017 від 22.11.2017 року.

13.08.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арештів на грошові кошти відповідача та на нерухоме майно відповідача.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Товариство з обмеженою відповідальністю Джі Ві Ес Сервіс зазначає, що відповідач, підписавши акт здачі прийняття-робіт від 10.01.2018 року на суму 143 480,01 грн., здійснивши часткову оплату його вартості, підтвердив свій борг, однак, без жодних підстав злісно ухиляється від сплати залишку заборгованості. Також позивач стверджує, що керівництво відповідача ухиляється від переговорів щодо погашення заборгованості: не відповідає на телефонні дзвінки та на письмові претензії. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач часто ухиляється від своїх зобов'язань по сплаті заборгованості перед своїми контрагентами. На переконання позивача, зазначені обставини свідчать про недобросовісність відповідача при веденні господарської діяльності та про те, що відповідач має суттєву заборгованість не лише перед позивачем. А й перед іншими контрагентами, і є значна вірогідність того, що він буде ухилятися від виконання майбутнього рішення у даній справі. Відтак, позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс в межах розміру ціни позову 97 828 грн. 03 коп., які знаходяться в тому числі, але не виключно, на наступних розрахункових рахунках: р/р 260090012556, ПАТ Банк Львів , МФО 325268, ІПН 385811407014, р/р 260010856500, ПАТ ОСОБА_1 капітал , МФО 320371; накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс а саме: нежилі будівлі, загальною площею 5818.7 кв.м, які знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Михайлівка-Рубежівка, вулиця Шкільна, будинок 15Л і складаються з Виробничого корпусу загальною площею 3319.8 кв.м., "Л", Вагової загальною площею 21,5 кв.м., "Т", Котельної загальною площею 628,2 кв.м., "X", Блоку допоміжних споруд загальною площею 775,9 кв.м., "Ф", Складів загальною площею 1073,3 кв.м., "Е", Свердловини , 1, Свердловини, 2, Огорожи, 3-4, Каналізаційної ями, 11, Навісу, "Ч", Навісу, "Ц", Приймальної ємкості, "И", Вагової, І.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши долучені до матеріалів справи судові рішення, суд не вважає доведеною та належним чином підтвердженою необхідність вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем існує правовий спір, що виник з договору доручення №22/112017 від 22.11.2017 року, у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості наданих позивачем послуг. За розрахунками позивача, основна заборгованість по договору становить 80 000,00 грн., крім якої позивачем нараховано пеню в розмірі 15 930,05 грн. та 3 % річних в розмірі 1 822,24 грн.

Позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання з погашення заборгованості, від переговорів щодо погашення заборгованості: не відповідає на телефонні дзвінки та на письмові претензії. Проте, позивачем не підтверджено наведених ним обставин, не подано доказів висловлення (надіслання) претензій щодо погашення заборгованості, щодо проведення переговорів, тобто твердження позивача не підтверджені жодними доказами. Більше того, такі твердження не можуть свідчити про те, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як зазначалося вище, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Обставини підтвердження відповідачем боргу та здійснення часткової оплати вартості товару підлягають дослідженню та правовій оцінці при вирішенні спору по суті і не входять в предмет доказування вжиття заходів забезпечення позову. Щодо наявності у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про ухвалення судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості , суд зазначає, що такі обставини також не є тими достатніми та достовірними доказами на підтвердження можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, якщо таке буде прийнято на користь позивача. Суд зазначає, що позивачем не обгрунтовано співмірності позовної вимоги та обраних заходів забезпечення позову.

Також суд звертає увагу, що позивачем не обгрунтовано та не підтверджено, яким чином зазначене ним нерухоме майно відповідача, на яке позивач просить накласти арешт, стосується предмета спору - стягнення 97 752,29 грн. заборгованості по договору доручення №22/112017 від 22.11.2017 року. Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем не дотримано вимог належності, достатності та допустимості доказів для підтведження заявлених вимог про вжиття заходів забезпечення позову. Товариством не доведено та доказами не підтверджено необхідності вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/1320/18 у спосіб накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме майно відповідача .

Відповідно до ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Сплачений за подання заяви про забезпечення позову судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ві Ес Сервіс про забезпечення позову у справі №916/1320/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.08.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.