Рішення

від 03.10.2018 по справі 916/1320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Справа №916/1320/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А. розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ві Ес Сервіс» , м. Одеса,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» , м. Львів

предмет спору: стягнення 97 752,29 грн.,

підстава позову: неналежне виконання умов договору доручення №22/112017 від 22.11.2017 року,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача : ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності від 10.08.2018 року.

ПРОЦЕС

30.07.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшли ухвала Господарського суду Одеської області від 05.07.2018 року у справі №916/1320/18 про передачу справи за територіальною підсудністю та позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ві Ес Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» про стягнення 97 752,29 грн. з підстав неналежного виконання умов договору доручення №22/112017 від 22.11.2017 року.

01.08.2018 року повернуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ві Ес Сервіс від 02.07.2018 року про забезпечення позову у справі №916/1320/18.

06.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1320/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 05.09.2018 року. У судових засіданнях 05.09.2018 року та 19.09.2018 року розгляд справи відкладався.

13.08.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої судом відмовлено, про що винесено ухвалу від 15.08.2018 року.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

31.08.2018 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи

04.09.2018 року від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи 05.09.2018 року без участі представника.

19.09.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

25.09.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, заяву про відмову від частини позовних вимог з доказами їх надіслання іншій стороні, 01.10.2018 року на електронну адресу суду подано заяву про проведення судового засідання 03.10.2018 року без участі його представника.

У судове засідання 03.10.2018 року представник позивача не з'явився, представник відповідача ознайомився з наданими позивачем відповіддю на відзив та заявою про відмову від частини позовних вимог, підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи подане представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі, враховуючи строки розгляду справи, встановлені ст.248 ГПК України, враховуючи ознайомлення представником відповідача з поданими позивачем заявами та відсутність у нього клопотань про надання додаткових пояснень чи висловлення інших позицій по суті спору, суд вважає допустимим здійснення розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.10.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним, на переконання позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором доручення №22/11/2017 від 22.11.2017 року у сфері транспортно-експедиторського обслуговування. Так, позивачем виконано свої обов'язки по договору, передано товар у контейнерах відповідачу, виставив відповідачу рахунок-фактуру №10/01-02 від 10.01.2018 року на суму 143 480,01 грн. Проте, відповідачем виконано свій обов'язок по оплаті лише частково - на суму 63 480,01 грн., у зв'язку з чим несплаченими залишились 80 000,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано пеню в розмірі 15 930,05 грн. та 3% річних у сумі 1 822,24 грн.

Відповідач позовні вимоги заперечує, зазначаючи у відзиві, що через фінансові труднощі не мало змоги у повному обсязі та у визначені терміни виконати зобов'язання. Проте, на 19.09.2018 року основна сума боргу сплачена у повному обсязі, на підтвердження чого подано платіжні доручення від 16.07.2018 року, від 23.07.2018 року, від 04.09.2018 року. У зв'язку з наведеним просив зменшити розмір штрафних санкцій. У відзиві відповідач також заявив про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано документального підтвердження розрахунку витрат на правову правничу допомогу, із поданих ним документів неможливо визначити дійсний розмір понесених витрат, їх оцінку на предмет співмірності зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, обсягом наданих робіт, ціною позову.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі Ві Ес Сервіс (згідно з договором - повірений, надалі по тексту рішення - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтс» (згідно з договором - довіритель, надалі по тексту рішення - відповідач) уклали договір доручення №22/11/2017 від 22.11.2017 року у сфері транспортно-експедиторського обслуговування (надалі по тексту рішення - договір). Відповідно до п.1.1 договору довіритель доручає, а повірений бере на себе обов'язки по організації транспортно-експедиторського обслуговування, у тому числі сухопутного та морського перевезення вантажу довірителя в ISO-стандартних морських контейнерах через Одеський морський торговий порт, Іллічівський морський торговий порт відповідно до постанови Кабінету міністрів України №770 від 21.09.1993 року.

03.01.2018 року відповідачем видано позивачу довіреність №3 на здійснення транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні внутрішньоторгових та транзитних вантажів із порта Одеса, вчинення всіх необхідних дій, пов'язаних із експердируванням вантажу, що прибув на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» в контейнерах №MEDU1678124, MEDU3466037, MEDU3507012, MSCU2597566 по коносаменту MSCUQW768702.

10.01.2018 року представниками сторін складено та підписано акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким повіреним було здійснено по рахунку №10/01-02 від 10.01.2018 року наступні роботи: страхування контейнерського обладнання, єдиний митний збір, ВРР лінійного агента, митне оформлення на євротерміналі, ТЕО та комплекс послуг з доставки контейнерів №MEDU1678124, MEDU3466037, MSCU2597566, MEDU3507012, загальна вартість яких 143 480,01 грн. Роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Підстава складення акта: договір доручення №22/11/2017 від 22.11.2017 року, коносамент MSCUQW768702. Акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Копія коносамента MSCUQW768702 з перекладом на українську мову долучена до позовної заяви.

Позивачем виписано рахунок-фактуру №10/01-02 від 10.01.2018 року на суму 143 480,01 грн.

Згідно з платіжним дорученням №2327 від 06.03.2018 року ТОВ Велтс сплатив на користь позивача 43 480,01 грн. - оплата заборгованості за страхування та доставку вантажу, а згідно з платіжним дорученням №2454 від 12.04.2018 року - 20 000,00 грн. як оплату за комплекс послуг з доставки контейнера.

Під час розгляду справи відповідачем сплачено решту суму боргу, про що свідчать платіжні доручення №422 від 16.07.2018 року на суму 10 000,00 грн., №2786 від 23.07.2018 року на суму 30 000,00 грн. та №479 від 04.09.2018 року на суму 40 000,00 грн., а також визнається позивачем, що вбачається із його заяви про відмову від частини позовних вимог.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору доручення №22/11/2017 від 22.11.2017 року у сфері транспортно-експедиторського обслуговування.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч.1 ст.1000 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ст.1007 ЦК України).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Згідно зі ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як зазначено в акті здачі-прийняття робіт платою за експедиторські послуги є різниця між загальною сумою перерахованих коштів та вартістю витрат на сплату послуг третім особам, притягнутим позивачем для виконання своїх обов'язків на виконання договору.

П.2.1 договору серед обов'язків повіреного визначено представляти інтереси довірителя та діяти за його дорученням у відносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями по перевезенню, перевалці та ТЕО вантажів довірителя; за дорученням довірителя і за його рахунок організувати перевезення імпортних та транзитних вантажів різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки довірителя; за дорученням довірителя та за його рахунок надавати послуги з організації навантажувально-розвантажувальних робіт; за дорученням довірителя укладати договори та угоди з транспортними та експедиторськими організаціями для виконання зобов'язань за дійним договором.

Як встановлено вище та не спростовано відповідачем, позивач виконував договірні обов'язки по наданню транспортно-експедиторських послуг на підставі договору та виданої відповідачем довіреності. Відповідачем прийнято виконані позивачем роботи (надані послуги), вартістю 143 480,01 грн., про що складено акт здачі-прийняття робіт від 10.01.2018 року і виписано рахунок-фактуру від 10.01.2018 року, що також не заперечується представником відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з порядком розрахунків, визначених договором, послуги повіреного оплачуються довірителем протягом 3-ьох банківських днів з дати виставлення рахунка, після отримання вантажу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, а також не заперечується та не спростовується відповідачем, рахунок на оплату 143 480,01 грн. виставлено позивачем 10.01.2018 року. Враховуючи, що третій день виконання зобов'язання припадав на суботу - 13.01.2018 року, то позивачем правильно визначено останнім днем здійснення оплати 15.01.2018 року. Своєчасна оплата відповідачем не здійснювалася, так як перший платіж здійснено лише в березні 2018 року. Відповідно, з 16.01.2018 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи оплати в березні 2018 року та квітні 2018 року, станом на час подання позовної заяви заборгованість становила 80 000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи здійснення відповідачем повної оплати шляхом здійснення платежів після звернення з позовом до суду, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Заява про відмову від частини позовних вимог підписана представником позивача - адвокатом ОСОБА_2 Згідно з договором №15/06/2018 про надання професійної правничої допомоги від 15.06.2018 року адвокату надано право часткової відмови від позовних вимог (п.4.2 договору). Відтак, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від частини позовних вимог про стягнення 80 000,00 грн., що згідно з п.4 ч.1 ст.231 ГПК України має наслідком закриття провадження в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором (п.3.2) сторони передбачили, що за прострочення платежу довіритель сплачує пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Так, сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається. Проте, Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін), обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3). Також суд звертає увагу, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Відтак, здійснивши перерахунок пені за період прострочення 16.01.2018-16.06.2018 року з урахуванням наведених положень, суд зазначає про обгрунтованість розміру пені в сумі 14 274,52 грн., а не 15 930,05 грн., як нарахував позивач.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку позивача вбачається, що 3% річних нараховано за період 16.01.2018 року-31.08.2018 року, тоді як позовна заява складена 02.07.2018 року та зареєстрована Господарським судом Одеської області 03.07.2018 року. Відповідно, здійснивши перерахунок 3% річних в межах періоду 16.01.2018-03.07.2018 року, суд зазначає про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1 421,14 грн., а не 1 822,24 грн.

Відповідач, надаючи суду відзив на позовну заяву, просив зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки вчасно та у повному обсязі борг не було сплачено у зв'язку з фінансовими труднощами.

Так, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України). Згідно зі ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Інші істотні обставини, кім тяжкого фінансового становища, не підтвердженого доказами, відповідачем не наведено. Розмір пені у співвідношенні з сумою основного боргу, сплаченого лише після подання позовної заяви до суду, не є надмірно великим і відповідачем не доведено необхідності їх зменшення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із досліджених в сукупності матеріалів справи, наданих представниками сторін доказів та пояснень, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Суд звертає увагу, що подаючи заяву про прийняття відмови від частини позовних вимог, позивач не надавав заяви про відшкодуванням відповідачем судових витрат в цій частині. Відтак, враховуючи наведене положення та правила розподілу судового збору, визначені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, у зв'язку з чим відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір у розмірі 282,98 грн. Судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову у зв'язку з відмовою у задоволенні такого клопотання залишено за позивачем, про що зазначено в ухвалі суду від 15.08.2018 року.

Враховуючи понесення позивачем судових витрат, пов'язаних із отриманням послуг перекладача в сумі 255,00 грн., що підтверджено рахунком №150 від 22.06.2018 року та платіжним дорученням №1960 від 22.06.2018 року, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та положень ч.4 ст.129 ГПК України, понесені витрати покладаються на відповідача також пропорційно, що в сумі становить 40,95 грн.

Щодо відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.3-6 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано копію договору №15/06/2018 про надання професійної правничої допомоги від 15.06.2018 року, укладеного з адвокатом ОСОБА_2, для надання професійної правничої допомоги щодо захисту інтересів клієнта стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» бору за договором доручення №22/11/2017 від 22.11.2017 року у сфері транспортно-експедиторського обслуговування, а також штрафних санкцій, та копію ордеру серії ОД №316521 від 15.06.2018 року. Договором сторони визначили, що гонорар за послуги адвоката, пов'язаних з консультуванням клієнта, підготовкою і участю у розгляді справи в суді першої інстанції, дорівнює 26 000,00 грн., які сплачуються клієнтом адвокату протягом п'яти днів з моменту підписання цього договору на підставі відповідного рахунку (п.5.1). Згідно з платіжним дорученням №1948 від 18.06.2018 року позивачем сплачено адвокату ОСОБА_2 26 000,00 грн. гонорару. Крім цього, на заперечення відповідача представником позивача подано детальний опис наданих адвокатом ОСОБА_2 послуг позивачу по договору №15/06/2018 про надання професійної правничої допомоги від 15.06.2018 року за період 15.06.2018-25.09.2018 року, із зазначенням сукупно витраченого часу 23 год. 25 хв., підписаний представниками адвоката та клієнта. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат на професійну правову допомогу є необґрунтованими. Разом з тим, враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України, витрати на професійну правову допомогу підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам, тобто в сумі 4 175,60 грн.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 76-80, 129, 130, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ві Ес Сервіс» від позовних вимог в частині стягнення 80 000,00 грн. основного боргу.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 80 000,00 грн. основного боргу.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» (код ЄДР 38581148, 79032, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 93) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ві Ес Сервіс» (код ЄДР 32230244, 65045, АДРЕСА_1) 14 274,52 грн. пені, 1 421,14 грн. 3% річних, 282,98 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 4 175,60 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 40,95 грн. в рахунок відшкодування витрат на послуги перекладача.

5. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 1 655,53 грн. пені, 401,10 грн. 3% річних і 21 24,40 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.10.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.