Ухвала

від 16.08.2018 по справі 914/1243/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення зави про забезпечення позову

16.08.2018 р. Справа №914/1243/18

Суддя Т.Я. Рим, розглянувши заяву про забезпечення позову

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Сервіс",

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт",

предмет позову: стягнення 1'164'901,62 грн.,

встановив, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог, визначених статтею 139 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України (в редакції з 15.12.2017) запровадив чимало нових процесуальних інститутів, які покликані удосконалити правове регулювання процесуальних відносин, збалансувати права учасників судового процесу та унеможливити зловживання процесуальними правами. До таких нових категорій належить зустрічне забезпечення.

Стаття 141 Господарського процесуального кодексу України визначає, що зустрічне забезпечення спрямоване не відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. При цьому суду надається право вимагати від заявника здійснити таке зустрічне забезпечення. Закон визначає способи зустрічного забезпечення, до яких належать:

-          внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом,

-          надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів,

-          вчинення інших дій.

Частиною 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Таким чином, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити вірогідність завдання збитків відповідачу.

У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка має бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення. Так, Господарський процесуальний кодекс України у пункті 6 частини 1 статті 139 встановлює, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Отже, на позивача покладено обов'язок надати пропозиції зустрічного забезпечення, тобто запропонувати спосіб, а суд управі визначити конкретний розмір такого способу. Позивач же натомість зазначив у заяві про забезпечення позову, що ним не надаються пропозиції щодо зустрічного забезпечення, оскільки запропонованими ним заходами забезпечення позову відповідачу не будуть спричинені збитки. Як уже наголошувалося, саме суд, а не позивач повинен визначити можливість завдання відповідачу збитків у зв'язку з забезпеченням позову, а відтак – і визначатися стосовно доцільності застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.          Заяву про забезпечення позову повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Сервіс".

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Рим Т.Я.