Рішення

від 12.09.2018 по справі 914/1243/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018 Справа №914/1243/18

місто Львів

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Сервіс", до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт", предмет позову: стягнення 1'164'901,62 грн.

СуддяОСОБА_1 Секретар судового засіданняОСОБА_2 Представники: позивача:ОСОБА_3 - ордер №137653 від 04.07.2018, відповідача:не з'явився. Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" про стягнення 1'164'901,62 грн. Ухвалою суду від 12.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2018.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судових засідань за юридичною адресою: 79024, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Галечко С., будинок 11. Про зазначену обставину свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи (а.с. 5, 51).

В підготовче засідання 15.08.2018 представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив суду, хоча був належним чином повідомлений про час та місце засідання. З огляду на відсутність заперечень проти позову та відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, виконання завдань підготовчого провадження, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.09.2018.

Позивачем 15.08.2018 подано заяву про забезпечення позову. Проте ухвалою від 16.08.2018 така заява була повернута заявнику без розгляду з підстав, зазначених в цій ухвалі. Повторно заява про забезпечення позову була подана 03.09.2018. Ухвалою від 05.09.2018 подану заяву було задоволено, вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах часткової ціни позову - 657'606,40 грн.

В судове засідання 12.09.2018 представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, відсутність невирішених судом клопотань сторін, суд вважав за можливе ухвалити рішення в цій справі.

За таких обставин суд констатує, що обом сторонам було створено усі можливості для реалізації власного права на судовий захист.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору №28/02/18 від 28.02.2018 не поставив позивачу оплаченого товару. З огляду на це позивач на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вимагає повернення попередньо сплачених 657'606,40 грн. Окрім того, за прострочення поставки товару на підставі пункту 7.3 укладеного договору позивач нарахував відповідачу 441'534,73 грн. неустойки та 65'760,49 грн. штрафу.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Львів" укладено договір №28/02/18 від 28.02.2018 (далі - Договір) (а.с. 24-26). Як убачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 36-40, 41-45) товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Львів" змінило своє найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт".

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець (відповідач у справі), згідно із замовленням, поставляє (продає) покупцеві (позивач у справі) металопластикові конструкції: 1,2 секції склопакет 2-х камерний Steco C 500, фурнітура Axor К-3 (надалі - Продукція), а покупець приймає (придбаває) та оплачує на умовах і протягом дії цього Договору вартість цих виробів. Доставка здійснюється на об'єкт будівництва покупця по вулиці Трускавецькій - вулиці ОСОБА_4 Підстригача.

Позивач 28.02.2018 перерахував на рахунок відповідача 657'606,40 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №495 від 28.02.2018 (а.с. 27).

Докази здійснення поставки продукції відсутні в матеріалах справи.

Позивач 30.05.2018 надіслав відповідачу повідомлення-вимогу (а.с. 28) з проханням розірвання Договору та повернення отриманої суми грошей. Ця обставина підтверджується описом вкладення в поштове відправлення (а.с. 29).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, при ухваленні цього рішення суд оцінював аргументи та досліджував докази, подані сторонами.

Оцінка суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 Договору загальна сума Договору становить 939'435,60 грн. в тому числі ПДВ. Покупець проводить оплату вартості продукції наступним чином: 70%, що становить 657'606,40 грн. попередня оплата, в тому числі ПДВ; 30% впродовж 7 календарних днів після доставки продукції у повному обсязі.

Пунктом 3.1 Договору встановлено термін поставки на об'єкт продукції: з 15.04.2018 по 20.05.2018.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору сплатив частину коштів у розмірі 657'606,40 грн. 28.02.2018, однак відповідач не передав позивачу товару, а також не повернув позивачу сплачені кошти.

Зважаючи на зазначене, вимоги позивача про відшкодування 657'606,40 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Таким чином, перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Відповідно до пункту 7.3 Договору в разі прострочення строку поставки продавець зобов'язаний сплатити на користь покупця неустойку в розмірі 1% від вартості непоставленої (поставленої невчасно) партії продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 14.3. постанови від 25.06.2018 у справі 912/2483/17 сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення 441'534,73 грн. неустойки та 65'760,49 грн. штрафу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Отже, суд робить висновок про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Заявлені позивачем судові витрати складаються з судового збору та правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд, проаналізувавши договір про надання юридичних послуг №04/07/18 від 04.07.2018 (а.с. 17-21), акт здачі-приймання наданих послуг №05/07-18 від 05.07.2018 (а.с. 22), який містить опис виконаних робіт, платіжне доручення №743 від 09.07.2018 на суму 12'800,00 грн., визнає обґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12'800,00 грн.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення 17'473,52 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору та 12'800,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" (адреса: 79024, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця С. Галечко, будинок 11; ідентифікаційний код 41413008) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Сервіс" (адреса: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 36; ідентифікаційний код 39318644 ) 657'606 (шістсот п'ятдесят сім тисяч шістсот шість) грн. 40 коп. основного боргу, 65'760 (шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 49 коп. штрафу, 441'534 (чотириста сорок одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 73 коп. неустойки, 17'473 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 52 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору та 12'800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.09.2018.

Суддя Рим Т.Я.