Постанова

від 07.08.2018 по справі 911/2828/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. м.Київ Справа№ 911/2828/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 07.08.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 (колегія суддів у складі - головуючий суддя Горбасенко П.В., судді: Антонова В.М., Конюх О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс"

до Іванівської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома Проект"

про стягнення 112 840, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" (далі - позивач) звернулося з позовом до Іванівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення 112 840, 00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з постачання холодної води № 001/В від 12.10.2015.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність належних доказів на підтвердження позову.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту договірного постачання води в кочегарку в опалювальні сезони 2015-2016 та 2016-2017 роки, а отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав для стягнення 112 840, 00 грн. з відповідача на користь позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач (ТОВ "МКБ Сервіс") звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано доводів позивача стосовно того, що скаржник зазначав про пропозицію відповідачу укласти додаткову угоду до договору та провести розрахунки за фактично надані послуги щодо постачання води до кочегарки, і скаржник не доводив факт договірного постачання води до кочегарки, а доводив лише сам факт постачання холодної води до зазначеної кочегарки. Скаржник наголошував, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги надані позивачем докази, зокрема покази свідка - колишнього голови Іванівської сільської ради, а також протокол дослідження питної води від 19.02.2018 № 16, складений Тетіївським міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ Київський лабораторний центр МОЗ . Крім того, скаржник вказував на те, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги акт Іванівської сільської ради від 27.11.2015, не зазначено жодного обґрунтування в підтвердження обставини постачання води в теплову мережу села Іванівка Ставищенського району Київської області, а не в кочегарку (котельню). При цьому, скаржник вказував, що теплову мережу села Іванівка Ставищенського району Київської області та кочегару (котельню) слід розглядати як єдиний об'єкт інфраструктури, який надає одну послугу: передачу споживачам теплової енергії і згідно технологічного процесу споживає холодну воду. Крім того, скаржник зазначає. що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність встановленого лічильника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2828/17 розподілено для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2828/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17, розгляд справи призначено на 31.05.2018.

29.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказував, що судом першої інстанції вірно вирішено спір, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, відповідач посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту договірного постачання води в кочегарку в опалювальні сезони 2015-2016 та 2016-2017 роки. Відповідач наголошував, що судом першої інстанції вірно встановлено, що постачання води здійснюється в теплову систему села Іванівка Ставищенського району Київської області, а не в кочегарку. При цьому, робота кочегарки була зупинена у зв'язку з тим, що послуги теплопостачання надає позивач, що підтверджується укладанням договору № 2 від 15.03.2016 з вказаним підприємством на постачання тепла у бюджетні установи села та платіжними дорученням за період з 2015-2017 років про сплату за послуги з теплопостачання. Фактично вимоги позивача є вимогами про збільшення вартості послуг після їх споживання, що не допускається згідно з вимогами закону. Також, відповідач зазначав, що наданий позивачем розрахунок не може вважатися належним доказом в підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання та визнання обсягів водопостачання. Крім того, кочегарка (котельня) - не є працюючою з 2014 року.

31.05.2018 розгляд справи №911/2828/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1380/18 від 31.05.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2828/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.05.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 справу № 911/2828/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В., розгляд справи призначено на 26.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 оголошено перерву до 19.07.2018.

19.07.2018 розгляд справи №911/2828/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1893/18 від 19.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2828/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 справу № 911/2828/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В., розгляд справи призначено на 07.08.2018.

Представники позивача в судовому засіданні 07.08.2018 підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 07.08.2018 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа судове засідання 07.08.2018 представників не направила, про розгляд справи повідомлена належним чином, проте, неявка представників третьої особи не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, рішенням Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області № 788 від 03.06.2015, з метою підвищення ефективності використання комунальної власності та оперативності прийняття управлінських рішень в галузі водопостачання в селі Іванівка, ТОВ "МКБ Сервіс" вирішено передати в оренду об'єкти водопостачання села Іванівка, затвердити правила користування водопроводом села Іванівка та норми споживання води.

01.07.2015 між Іванівською сільською радою та ТОВ "МКБ Сервіс" укладено договір оренди № 1 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади, за умовами якого ТОВ "МКБ Сервіс" передано в строкове платне користування комплекс системи водопостачання, що належить до комунальної власності територіальної громади села, розміщене за адресою: с. Іванівка, Ставищенського району, Київської області, строком на 15 років та діє з 01.07.2015 до 01.07.2030.

12.10.2015 між ТОВ "МКБ Сервіс" (Виконавець) та Іванівською сільською радою (Споживач) укладено договір № 001/В про надання послуг з постачання холодної води (Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги постачання холодної води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, що передбачені договором. Вартість виконання послуг становить 6 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору про надання послуг з постачання холодної води, суб'єктами користування послуг є Іванівський ДНЗ "Івасик" та Іванівський сільський Будинок Культури.

Тарифи на послуги становлять: з централізованого постачання холодної води 12, 40 грн. за куб. метр; розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору буде відображено у рахунку-фактурі відповідно до акта виконаних робіт за відповідний період. В разі відсутності лічильника оплата за водопостачання здійснюється по нормативах, затверджених сесією Іванівської сільської ради у відповідності до типових нормативів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісячна система оплати послуг - платежі вносяться не пізніше 25 числа наступного місяця. Послуги оплачуються в безготівковій формі. За наявності у споживача засобів обліку води плата за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку (п.п. 3.1.-3.7. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору про надання послуг з постачання холодної води, договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015, а в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань - до повного виконання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що умови зазначеного договору виконувались сторонами належним чином, однак, з початку опалювального сезону 2015-2016 років і по теперішній час між позивачем та відповідачем існує невирішена ситуація щодо оплати за використання води кочегаркою, яка знаходиться на балансі Іванівської сільської ради. Позивач наголошував, що послуга водопостачання є складовою технологічного процесу по виробництву та транспортуванню теплової енергії, Іванівська сільська рада зобов'язана оплачувати заповнення водою системи теплопостачання в двохтрубному вимірі, а також здійснювати оплату за підживлення системи теплопостачання протягом всього опалювального періоду.

Оскільки, у переліку водокористувачів, передбачених розділом 2 договору про надання послуг з постачання холодної води № 001/В від 12.10.2015, відсутня кочегарка, яка знаходиться на балансі Іванівської сільської ради, позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору та провести розрахунки за надані послуги щодо постачання води до кочегарки, а також щодо встановлення лічильника обліку води для підрахунку використаної води, як того вимагають Правила користування системою водопостачання в селі Іванівка, затверджені рішенням Іванівської сільської ради № 788 від 03.06.2015, та до цього часу оплата за користування водою не здійснена, додаткова угода до договору не підписана, а лічильник не встановлений.

Позивач вважає, що нарахування оплати за користування послугою водопостачання визначено за нормативним методом, у відповідності із розробленим на підставі договору про проведення робіт № 02/13 від 31.07.2015, укладеного між позивачем та Державним концерном "Ядерне паливо", нормативно-обґрунтованим розрахунком обсягів водопостачання ТОВ "МКБ Сервіс" абонентів села Іванівка на період 2015-2018 років.

Як визначив суд першої інстанції, предметом позову є вимоги про стягнення 112 840, 00 грн. за надання послуг з постачання холодної води в кочегарку за договором № 001/В від 12.10.2015 про надання послуг з постачання холодної води.

При цьому, скаржник в обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги посилався на те, що ним заявлено вимоги про стягнення 112 840,00 грн. за надання послуг за фактичне постачання холодної води до кочегарки Іванівської сільської ради, а не постачання холодної води в кочегарку за договором № 001/В від 12.10.2015 про надання послуг з постачання холодної води.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що між сторонами згідно укладеного договору виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що п. 2.1. договору № 001/В від 12.10.2015 про надання послуг з постачання холодної води встановлено виключний перелік суб'єктів користування послугами постачання холодної води, якими є Іванівський ДНЗ "Івасик" та Іванівський сільський Будинок Культури.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, що сторонами під час укладання договору було узгоджено перелік суб'єктів користування послугами водопостачання, серед яких кочегарка відсутня.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України ).

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі із договору.

За ствердженням відповідача, що не спростовано позивачем, договірні правовідносини щодо надання послуг з централізованого постачання холодної води в кочегарку відсутні та відповідні договори між сторонами у спірний період не укладались.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок не може вважатися належним доказом підтвердження наданих відповідачу послуг з централізованого водопостачання та визнання обсягів водопостачання, оскільки позивач у розрахунку зазначив, що котельня за добу споживає 25 м 3 , що суперечить фактичним обставинам справи, так як котельня відключена від системи газопостачання з 2014 року, що підтверджується довідкою Ставищенської дільниці Таращанської ФЕГГ ПАТ "Київоблгаз" б/н від 04.10.2017 (а.с. 68) та актом Іванівської сільської ради від 27.11.2015 (а.с.67), яким встановлено, що право використання теплової мережі для постачання тепла у бюджетні установи села надано ТОВ "Солома-Проект", з яким 15.03.2016 Іванівською сільською радою укладено договір № 2 (а.с. 69-72).

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказував на те, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги акт Іванівської сільської ради від 27.11.2015, не зазначено жодного обґрунтування в підтвердження обставини постачання води в теплову мережу села Іванівка Ставищенського району Київської області, а не в кочегарку (котельню). Проте, вказані доводи судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для скасування судового рішення, оскільки по-перше, вказаний акт від 27.11.2015 складений за участю уповноважених представників Іванівської сільської ради (сільського голови Савіцької С.І., депутата Фареник С.В., головного бухгалтера Баьій Н.К., старшого оператора котельні ОСОБА_5), а по друге, вказаним актом зафіксовано зупинку котельні, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги надані позивачем докази, зокрема покази свідка - колишнього голови Іванівської сільської ради, а також протокол дослідження питної води від 19.02.2018 № 16, складений Тетіївським міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ Київський лабораторний центр МОЗ - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Згідно заяви ОСОБА_6., посвідченої приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Київської області, ОСОБА_6 вказував, що він працював сільським головою в с.Іванівка Ставищенсього району Київської області з 2006 по 2015 рік. У поданій ним заяві, ОСОБА_6 викладає технологічний процес виробництва теплової енергії на центральній котельні та опис функціонування системи теплопостачання за допомогою використання холодної води, подача якої здійснюється в центральну котельню, з якої вода подається до теплового генератора (міні котельні) та резервного баку підпитки води, через який проводиться заповнення водою теплової мережі та її постійна підпитка для оптимального тиску в мережі.

Протокол дослідження питної води від 19.02.2018 № 16, складений Тетіївським міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ Київський лабораторний центр МОЗ , підтверджує результати дослідження проб води по досліджених показниках, відібраних з крану кочегарки.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані документи, дійшов висновку, що вони не встановлюють безумовний обов'язок відповідача відшкодувати 112 840,00 грн. за надання послуг за фактичне постачання холодної води. Крім того, заява ОСОБА_6 містить висновки про певні технологічні процеси, які встановлюються за допомогою спеціальних знань, доказів володіння якими ОСОБА_6 суду апеляційної інстанції станом на момент вирішення спору - не надано.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постачання води здійснюється позивачем в теплову мережу села Іванівка Ставищенського району Київської області, а не в кочегарку (котельню), які є двома різними об'єктами інфраструктури. Належних, допустимих та достатніх доказів протилежного в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи..

Відповідно до акту Іванівської сільської ради від 17.01.2018 (а.с. 230), об'єм води у мережі становить 8,7 м 3 . Актом про використання води за період з 09.11.2016 по 11.12.2017 (13 міс.) було встановлено, що за зазначений період фактично використано води 209 м 3 . Актами про зняття показників лічильника від 11.12.2017 та 11.01.2018 (а.с. 233-234) було знято показники, які становили - 00731 м 3 та 00743 м 3 відповідно. Актом про використання води за період з 11.12.2017 по 11.01.2018 від 11.01.2018 (а.с. 235) було встановлено, що за зазначений період використано 12 м 3 води. Таким чином, середній показник використання води становить 209 м 3 /13 міс. = 16,07 м 3 . Враховуючи тарифи на водопостачання (12, 40 грн за 1 м 3 ), сума до оплати за місяць надання послуги постачання холодної води в теплову мережу села Іванівка Ставищенського району Київської області становить 199, 26 грн, а за опалювальні сезони 2015-2016 та 2016-2017 - 2 789, 75 грн.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, визначено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Тобто, споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі, то постачальник не здійснює постачання теплової енергії власникам житлових/нежитлових приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем, а труби, що знаходяться всередині будинків, відносяться до компетенції балансоутримувачів (ОСББ, ЖЕКів, ЖБК, тощо).

Таким чином, на обслуговуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" знаходяться тільки Іванівський ДНЗ "Івасик" та Іванівський сільський Будинок Культури, а решта об'єктів, відповідно до списку об'єктів соцкультпобуту, що опалюються котельнею ТОВ "Солома-Проект", а саме: Іванівська ОЗНЗ "ЗОШ І-ІІІ ступенів", Іванівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптечний пункт та поштове відділення відносяться до компетенції інших балансоутримувачів (власників).

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту договірного постачання води в кочегарку в опалювальні сезони 2015-2016 та 2016-2017 роки.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України виникнення у відповідача обов'язку з оплати 112 840,00 грн. за надання послуг за фактичне постачання холодної води до кочегарки Іванівської сільської ради, оскільки ні суду першої інстанції станом на час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції станом на момент розгляду справи в апеляційному порядку не надано доказів двостороннього узгодження сторонами як такого виду послуг, так і їх ціни та обсягів (що згідно з ст. 180 Господарського кодексу України відноситься до істотних умов договору (як письмово, так і такого, що укладений у спрощений спосіб)), або встановлення таких прав та обов'язків в судовому порядку.

Доводи позивача про те, що вартість послуг визначена нормативним методом у відповідності із розробленим на підставі договору про проведення робіт від 31.07.2015 № 02/13, укладеним між позивачем та ДК Ядерне паливо нормативно-обгрунтованого розрахунку обсягів водопостачання ТОВ МКБ Сервіс абонентів села Іванівка на 2015-2018 років - судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті саме в обгрунтування підстав для стягнення 112 840,00 грн., оскільки вказаний розрахунок здійснено відповідною організаціє для позивача, він не встановлює для відповідача певних господарських зобов'язань, як не є і обов'язковим для нього. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає і те, що вказаний нормативний розрахунок не приймається судом апеляційної інстанції як належний, допустимий та достатній доказ грошового виразу зобов'язання відповідача саме в сумі 112 840,00 грн. Крім того, будь-яких експертних висновків стосовно визначення обсягів водопостачання абонентів села Іванівка на 2015-2018 років та, відповідно, їх вартості - до матеріалів справи учасниками справи, зокрема позивачем, на якого процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог та заперечень, не подано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення 112 840, 00 грн. відсутні і позивачем не подано належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України як виникнення у відповідача такого обов'язку в судовому або добровільному порядку, як не доведено і грошовий еквівалент відповідного відшкодування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 - не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на позивача судового збору за подачу позову.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (повний текст складено і підписано 02.04.2018) у справі №911/2828/17 - залишити без змін.

3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МКБ Сервіс".

4. Матеріали справи №911/2828/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 10.08.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко