Постанова

від 10.08.2018 по справі 917/2122/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2018 р. Справа № 917/2122/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Агро Україна" (вх. №699 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 (ухвалене суддею Іванко Л.А. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст рішення складено 29.03.2018) у справі №917/2122/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", м. Первомайський,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Агро Україна", м. Полтава,

про стягнення 227548,19 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 ТОВ "Надія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з ТОВ "Альянс - Агро Україна" на свою користь сплачені за договором поставки №31/03/2017-1 від 31.03.2017 кошти у сумі 216434,26 грн., 3% річних у сумі 2785,85 грн., інфляційні втрати у сумі 8328,08 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Альянс - Агро Україна" на користь ТОВ "Надія" 216434,26 грн. боргу, 3246,51 грн. судового збору, в решті позову - відмовлено.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 216434,26 грн. - сплачених позивачем коштів за неотриманий товар, є обґрунтованими, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований.

В частині стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційні втрат суд відмовив, вказавши, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, та за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів отриманих як передоплата не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

ТОВ "Альянс - Агро Україна" з вказаним рішенням не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Надія" в повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що господарським судом Полтавської області було ухвалене рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Зокрема, заявник стверджує, що директор ТОВ "Альянс - Агро Україна" договору поставки від 31.03.2017 не підписував, між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у порушенні рівності учасників судового процесу, а саме: відповідачем не був поданий відзив на позов у зв'язку з відрядженням його представника, між тим суд першої інстанції не надав часу для того, щоб скористатись правом надати суду заяви по суті справи.

Також, заявник апеляційної скарги просив під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано підпис від імені директора Теличка Олександра Петровича у договорі поставки №31/03/2017-1 від 31.03.2017, "Директор", тією особою, від імені якої він зазначений, а саме Теличком Олександром Петровичем, чи іншою особою? Проведення даної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Житомирська, 19. Оплату експертизи відповідно до виставленого експертами рахунку покласти на ТОВ "Альянс - Агро Україна".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Альянс - Агро Україна" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 залишено без руху, встановлено ТОВ "Альянс - Агро Україна" десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів надсилання (з описом вкладення) копії апеляційної скарги ТОВ "Надія" та сплати судового збору у розмірі 5119,83 грн.

08.05.2018 від ТОВ "Альянс - Агро Україна" надійшов оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 5119,83 грн., фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист на ім'я ТОВ "Надія" (вх. №3408).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альянс - Агро Україна" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень на клопотання - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Альянс - Агро Україна" відбудеться 11.06.2018.

23.05.2018 від ТОВ "Надія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17. Також заперечує проти клопотання про призначення експертизи (вх.№3882).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 у зв'язку з відрядженням судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А.

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

11.06.2018 у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 26.07.2018, про що відповідною ухвалою повідомлено учасників справи. Зобов'язано ТОВ "Надія" надати для огляду суду оригінали документів, копії яких надавалися суду першої інстанції (договір, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки тощо).

У зв'язку з відрядженням головуючого судді (доповідача) Крестьянінова О.О. та відпусткою судді Пуль О.А., призначене на 26.07.2018 судове засідання не відбулося.

Судом 23.07.2018 були направлені повідомлення сторонам (вих. №№13-61/010044 та 13-61/010045), про те, що наступне судове засідання відбудеться 02.08.2018 о 12:00 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №117.

27.07.2018 від позивача надійшли пояснення стосовно відношення рахунків до договору та початку виникнення зобов'язань (вх. № 5888).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 судове засідання по розгляду апеляційної скарги ТОВ "Альянс - Агро Україна" (вх. №699 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 призначено на 02.08.2018 о 12:00 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, кабінет №117, про що повідомлено учасників справи; постановлено ТОВ "Надія" виконати вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2018.

Також, судом 01.08.2018 були направлені повідомлення сторонам (вих. №№/010695 та 13-61/010696) про те, що судове засідання по розгляду апеляційної скарги ТОВ "Альянс - Агро Україна" призначено на "02" серпня 2018 року о 12:00 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, кабінет №117.

У судовому засіданні 02.08.2018 позивачем для огляду суду було надано оригінали документів, копії яких надавалися суду першої інстанції, в тому числі оригінал договору поставки №31/03/2017 - 1 від 31.03.2017.

Колегією суддів було оголошено перерву до 10.08.2018, про що відповідною ухвалою від 02.08.2018 повідомлено учасників справи.

09.08.2018 від позивача до суду надійшли копії документів на підтвердження правовідносин за договором поставки №31/03/2017 - 1 від 31.03.2017 (вх. №6240).

У судовому засіданні 10.08.2018 представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 залишити без змін. Також, представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином (копію ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 було вручено відповідачу 06.08.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення), про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування , тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно положень ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи , необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення сплачених за договором поставки №31/03/2017-1 від 31.03.2017 коштів у сумі 216434,26 грн., а також 3% річних у сумі 2785,85 грн., інфляційні втрати у сумі 8328,08 грн.

Разом з цим, зі змісту апеляційної скарги та клопотання про призначення судової експертизи випливає, що ТОВ "Альянс - Агро Україна" оспорює обставини підписання його керівником договору поставки від 31.03.2017, тим самим заперечуючи досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже зазначалось, в обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, надав копії договору поставки №31/03/2017-1 від 31.03.2017, платіжних доручень про сплату коштів та повернення коштів за неотриманий товар. Оригінали було досліджено судом апеляційної інстанції.

При цьому, відповідач не спростовує тих обставин, що текстуальний зміст вказаної угоди містить усі істотні умови договору (зокрема, предмет договору, ціна, строк виконання, відповідальність сторін). Окрім того, договір складено в простій письмовій формі, а спеціальних вимог щодо форми вказаного договору чинне законодавство не висуває, що також може свідчити про належність форми даного договору.

Разом з цим, відповідач оспорює саме обставини підписання ним тексту договору. Таким чином, фактично відповідач заперечує дійсність спірної угоди, оскільки обставини, які намагається встановити за допомогою експертизи (чи виконано підпис від імені директора Теличка О.П. у договорі поставки від 31.03.2017, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою) можуть бути покладені в обґрунтування недійсності договору. Таким чином, саме на встановлення обставин дійсності/недійсності правочину (а не обставин його укладення або не укладення) спрямоване клопотання відповідача про призначення експертизи.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставами оспорюваності правочинів є: вчинення правочинів неповнолітніми особами поза межами їх цивільної дієздатності (ст. 222 ЦК України); вчинення правочину дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України); вчинення правочину юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти (ст. 227 ЦК України); вчинення правочину під впливом помилки (ст. 229 ЦК України); вчинення правочину під впливом обману (ст. 230 ЦК України); вчинення правочину під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України); вчинення правочину під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України); вчинення фіктивного правочину (ст. 234 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що до набрання 15.12.2017 чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, Господарський процесуальний кодекс України (зокрема, ст.83) містив положення щодо права господарського суду, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проте, Господарський процесуальний кодекс України в редакції, яка набрала чинності після 15.12.2017, зокрема ст. 237 передбачає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Відповідачем у встановленому чинним процесуальним законом порядку не заявлялась зустрічна позовна вимога про визнання недійсним договору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 204 Цивільного кодексу України, а також враховуючи, що встановлення факту недійсності правочину не входить до предмету доказування у даній справі та вказана вимога не заявлялась ні позивачем, ні відповідачем, встановлення факту виконання підпису на договорі від імені директора Теличка О.П. саме тією особою, від імені якої він зазначений, не має значення для вирішення спору у даній справі, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

31.03.2017 року між ТОВ "Надія" (надалі - покупець) та ТОВ "Альянс-Агро Україна" (надалі - продавець) укладено договір поставки № 31/03/2017-1, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а саме: ячмінь в кількості 120 т за ціною 3083,35 грн. (без ПДВ) на загальну суму 444002,40 грн. (з ПДВ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, відповідно до умов даного договору.

У відповідності до п.4.3 договору датою поставки продукції є дата оформлення видаткової накладної.

Згідно п.5.1 договору оплата за продукцію, яка поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або готівкою в касу продавця продукції.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п. 10.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "Надія" надало платіжні доручення про сплату ТОВ "Альянс-Агро Україна" наступних сум: 277501,50 грн. відповідно до платіжного доручення №349 від 31.03.2017 з призначенням платежу за ячмінь по рахунку №26 від 31.03.2017 ; 55500,30 грн. відповідно до платіжного доручення №351 від 31.03.2017 з призначенням платежу за ячмінь по рахунку №26 від 31.03.2017 ; 111000,60 грн. відповідно до платіжного доручення №358 від 04.04.2017 з призначенням платежу за ячмінь по рахунку №26 від 31.03.2017 .

Загальна сума коштів, сплачених позивачем відповідачу за договором поставки № 31/03/2017-1 від 31.03.2017 року, склала 444002,4 грн.

Відповідачем на виконання умов договору поставлено позивачу: 21,74 т. ячменю посівного Прерія на суму 80438,44 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р38 від 13.04.2017 та видатковою накладною №38 від 13.04.2017; 10,035 т. ячменю Модерн на суму 37129,70 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р40 від 20.04.2017 та видатковою накладною №40 від 20.04.2017.

Отже, відповідачем за договором поставки № 31/03/2017-1 від 31.03.2017 поставлено 31,775 т. товару на загальну суму 117568,14 грн.

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою №27 від 22.05.2017 про повернення надмірно сплачених коштів.

Згідно платіжних доручень (з призначенням платежу повернення коштів за неотриманий товар по рах.№26 від 31.03.2017 зг. листа №27 від 22.05.2017) №342 від 23.05.2017, №395 від 09.06.2017, №436 від 21.06.2017) ТОВ "Альянс-Агро Україна" повернуло ТОВ "Надія" 110000,00 грн.

Враховуючи, що продавець передав меншу кількість товару ніж було попередньо оплачено покупцем та не у повному обсязі повернув отримані у якості передоплати кошти, ТОВ "Надія" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Альянс-Агро Україна" суми у розмірі 216434,26 грн. Також, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України ТОВ "Надія" просила стягнути з ТОВ "Альянс-Агро Україна" на свою користь 2785,85 грн. - 3% річних та 8328,08 грн. - інфляційних, в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

19.03.2018 судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, ТОВ "Надія" здійснило передоплату в розмірі 444002,4 грн., про що свідчать наявні в матеріалах копії платіжних доручень. В свою чергу у відповідача виник кореспондуючий обов'язок поставити відповідний товар на вказану суму. Проте, відповідач своїх зобов'язань по поставці товару не виконав належним чином, здійснив поставку продукції не в повному обсязі. При цьому, не повернув позивачу сплачені ним кошти за недопоставлену продукцію в розмірі 216434,26 грн.

Згідно ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Альянс-Агро Україна" на користь ТОВ "Надія" коштів в сумі 216434,26 грн.

В свою чергу, ТОВ "Альянс-Агро Україна" жодним чином не спростовує неналежне виконання договору, обставини поставки товару, його сплати, повернення коштів за неотриманий товар, тощо. Доводи апеляційної скарги зводяться тільки до обставин не підписання директором ТОВ "Альянс-Агро Україна" договору поставки від 31.03.2017.

Доводи ТОВ "Альянс-Агро Україна" щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ненадання йому часу для подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки, як свідчать матеріали справи, копії ухвал господарського суду Полтавської області: про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 09.01.2018, про відкладення підготовчого засідання від 01.02.2018, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи від 20.02.2018 направлялись на адресу відповідача (вул. Половки, 64, м. Полтава) та отримувались ним завчасно. ТОВ "Альянс-Агро Україна" не скористалось правом надати відзив на позов на протязі всього розгляду справи у суді першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції 01.02.2018 ухвалив відповідачу надати суду документально обґрунтований відзив на позовну заяву до 20.02.2018. Копію ухвали від 01.02.2018 вручено відповідачу 06.02.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Проте, відзиву та будь яких клопотань, пояснень стосовно, як зазначає заявник апеляційної скарги, неможливості надати відзив у зв'язку з відрядженням його представника, суду першої інстанції не надавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів відповідно до положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для перегляду рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційні втрат, оскільки вказані обставини виходять за межі доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, а в свою чергу, позивач з апеляційною скаргою не звертався.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Агро Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2018 у справі №917/2122/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.08.18

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.