Постанова

від 15.08.2018 по справі 915/1381/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1381/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Бендерук Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обрій - ДКП»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 квітня 2018 року,

у справі № 915/1381/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_1»

до відповідача: Комунального підприємства «Обрій - ДКП»

про: стягнення 426 672,47 грн.,

за участю представників сторін :

Директор Комунальне підприємство "Обрій-ДКП" - ОСОБА_2, довіреність № 244рк, дата видачі : 26.11.16;

Від Комунальне підприємство "Обрій-ДКП" - ОСОБА_3, довіреність № 915587, дата видачі : 16.07.18;

Від ТОВ "Еко ОСОБА_1" - не з'явився;

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко ОСОБА_1» (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Комунального підприємства «Обрій-ДКП» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 447106,1 грн., з яких 195 754,00 грн. заборгованості, 121354,62 грн. пені, 96610,15 грн. штрафу, 8798,33 грн. 3% річних, 24 589 інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконання умов Договору Товариство у період з 25.03.2015 року по 31.07.2015 року надало відповідачу послуги з вивезення ТПВ, проте Підприємство за надані послуги розрахувалось частково, у зв'язку з чим, за останнім утворилась заборгованість, на яку позивачем були нараховані штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.03.2017р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №170 від 01.03.2015 в сумі 195 754,00 грн., 50 000,00 грн. - пені, 8 717,69 грн. - 3% річних, 24 555,48 грн. - інфляційних втрат та 5250,64 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 рішення господарського суду Миколаївської області від 07.03.2017р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 10.10.2017 року постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2017 у справі № 915/1381/16 Господарського суду Миколаївської області скасовані, справа направлена на новий розгляд.

В постанові судом касаційної інстанції зазначено, що наявність підписаного замовником акту прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи.

Вказівка, зокрема в договорі (п.п. 3.4.-3.8.), на акт передачі-приймання виконаних робіт свідчить, що з його допомогою визначено порядок та строки реалізації обов'язку замовника з оплати, який виникає саме у зв'язку з виконанням обумовленої роботи.

Таким чином з врахуванням наведеного судам слід звернути увагу на всебічне встановлення обставин, що вказують саме на факт виконання роботи в обсягах, що заявлені до оплати, що, відтак, вказуватиме на виникнення зобов'язального правовідношення.

При повторному розгляді справи 27.12.2017 р. позивачем були уточнені позовні вимоги та надано розрахунок до уточнень позовної заяви від 10.04.2018р. про стягнення 195 754,00 грн. заборгованості, 171868,24 грн. пені, 99 354,14 грн. штрафу, 13 916,28 грн. 3% річних, 50798,85 інфляційних втрат (т. 5 а.с. 15-23, 102-103).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №170 від 01.03.2015 в сумі 310 469,13 грн., з яких 195 754,00 грн., 50 000,00 грн. - пені, 13916,28 грн. - 3% річних, 50798,85 грн. - інфляційні втрати, 4657,04 грн. витрати по платі судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 195 754,00 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог договору та закону та підтверджені матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок 3 % річних за травень, червень, липень 2015 року в сумі 13 916 грн. 28 коп. та інфляційних витрат нарахованих за травень, червень, липень 2015 року в сумі 50 798 грн. 85 коп., визнано розрахунок обґрунтованим належним чином, тому 3 % річних в сумі 13 916 грн. 28 коп. та інфляційні витрати в сумі 50 798 грн. 85 коп., стягнуто з відповідача на користь позивача.

Керуючись, п.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, здійснивши оцінку співвідношення сум основного боргу та штрафних санкцій на предмет їх розумності, співрозмірності, адекватності, та відсутності доказів понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання по Договору, враховуючи інтереси обох сторін, суд першої інстанції зменшив розмір пені з 171868 грн. 24 коп. - до 50 000 грн. 00 коп..

Відмовляючи в задоволенні позову, в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 99 354,14 грн., суд першої інстанції зазначив, що подвійне стягнення штрафних санкцій за невиконання договірного зобов'язання є недопустимим.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Комунального підприємства «Обрій-ДКП» " звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договірні відносини між сторонами існували у період з 01.03.2015 по 31.07.2015, а фактичне надання послуг здійснювалось у період з 25.03.2015 по 31.07.2015. У відповідності з умовами договору в частині оплати захоронення ТПВ, що вивозились відповідачем вбачається, що у період з 01.03.2015 по 31.05.2015 захоронення ТПВ мало б здійснюватись за кошти Товариства, оскільки було включено у вартість наданої ним відповідачу послуги, проте захоронення ТПВ, що вивозилось транспортом позивача, здійснювалось виключно коштом відповідача.

Також, апелянт зазначає, що надана позивачем копія договору, яка містить виправлення в пункті 2.2 із корегуванням даного пункту та викладенням його в редакції без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ не може вважатися належною зміною умов договору, з огляду на існування положень пунктів 8.4., 8.5. договору, з яких вбачається, що у разі, якщо інше прямо не передбачено цим договором, зміни у цьому договорі можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.

Таким чином, на думку апелянта, з огляду на договірні відносини між сторонами в захоронення ТПВ, що вивозились відповідачем мало б здійснюватись за кошти ТзОВ ЕКО ОСОБА_1 , оскільки було включено у вартість наданої ним відповідачу послуги.

В обґрунтування своїх аргументів апелянт посилався, що згідно Журналів обліку автотранспортних засобів, що здійснювали заїзд на територію Миколаївського полігону ТПВ у період дії між сторонами договору, зазначений транспортний засіб, при відвідуванні полігону використовував талони на захоронення ТПВ, належні КП Обрій , а захоронені ТПВ за талонами ТзОВ ЕКО ОСОБА_1 згідно з іншим журналом відповідають обсягам ТПВ, талони на які придбані позивачем та погашені шляхом захоронення ТПВ, зібраного з інших територій міста Миколаєва та Миколаївської області, що утворені контрагентами позивача, які відображені в Додатках 5 до податкової декларації 5 ПДВ Розшифровка податкових зобов'язань по кредиту в розрізі контрагентів .

З урахуванням вищезазначеного, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що основна сума заборгованості підлягає зменшенню на 96 648,5 грн., що є вартістю за захоронення на міському полігоні ТПВ. Вказане підтверджується інформацією КП МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС про обсяги авансованих та фактично захоронених об'ємів ТПВ позивачем та журналами обліку транспортних засобів, що заїздили на територію полігону, в якому зазначено володільця талону на захоронення ТПВ - КП ОБРІЙ .

В додаткових поясненнях апелянт неодноразово змінював суму зменшення заборгованості та в остаточних поясненнях просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт наголошує, що суд не встановив підстав, за яких позивачем не складались, передбачені пунктом 2.5 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 №435 товарно-транспортні накладні, в яких наведено вид та кількість відходів, натомість з Журналу обліку об'ємів прийнятих на Миколаївському полігоні ТПВ по кожному підприємству-перевізнику, ведення якого передбачено Правилами експлуатації об'єктів поводження з побутовими відходами, що затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 04.05.2012 №196. Порядком приймання ТПВ на міський полігон, затвердженою Наказом Директора КП МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС №58 від 12. 09. 2013р. вбачається невідповідність актам виконаних робіт кількість ТПВ, що завозилось позивачем для захоронення.

Також апелянтом зазначено, що судом безпідставно не призначено судову експертизу, чим не виконано вказівки, викладені в постанові ВГСУ по даній справі.

Враховуючи такі аргументи, апелянт просив суд апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 01.03.2015 року між Товариством (виконавець) та Підприємством (замовник) було укладено Договір № 170 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець згідно з графіком надає йому послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), з території замовника, а останній в свою чергу зобов'язується своєчасно оплачувати у строки та за встановленими тарифами надані виконавцем послуги відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 33,00 грн. з урахуванням вартості захоронення на міському полігоні ТПВ.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2015 року до Договору, сторонами було змінено п. 2.2. договору, та викладено його у наступній редакції: «вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 40,70 грн. з урахуванням вартості захоронення на міському полігоні ТПВ» .

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2015 року Договору, сторонами було змінено п. 2.2. договору, та викладено його у наступній редакції: «вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 38,00 грн. без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ» .

Додатковою угодою № 3 від 01.07.2015 року Договору, сторонами було змінено п. 2.2. договору, та викладено його у наступній редакції: «вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить: - у випадку використання паливно - мастильних матеріалів виконавця - 38,00 грн. без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ; - у випадку використання паливно - мастильних матеріалів замовника - 23,32 без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ» .

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється згідно Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на підставі виставлених виконавцем рахунків, з урахуванням ПДВ (п.п. 3.1, 3.3., 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін після фактичного надання послуг виконавцем за відповідний місяць, не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, але у будь-якому разі не пізніше 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту їх пред'явлення для підписання.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повертається замовником не пізніше 5-х (п'яти) календарних днів з моменту їх пред'явлення для підписання. Якщо замовник не повернув Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у зазначений строк, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним та погодженим сторонами.

Згідно п. 3.7. Договору, жодна зі сторін не вправі відмовитися від підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). У разі наявності розбіжностей, підтверджених письмово, сторони підписують Акт про фактичні розбіжності. Розбіжності повинні бути підтверджені виключно Актами про неналежне надання або не надання послуг виконавцем за Договором, підписаними уповноваженими представниками сторін. При недотриманні процедури двостороннього підписання Актів про неналежне надання або не надання послуг виконавцем за Договором, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним та погодженим сторонами.

Відповідно до п. 4.1.2. Договору замовник зобов'язаний своєчасно приймати надані послуги згідно з Атом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) шляхом їх підписання.

У пункті 4.1.3. Договору визначено, що змовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані послуги згідно з розділом 3 Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та продовжує свою дію до 29.02.2016 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Цей договір вважаться пролонгованим, на той же строк, якщо жодна зі сторін за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення дії договору не заявить про свій намір припинити дію договору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції зазначав, що на виконання умов Договору позивач у період з 25.03.2015 року по 31.07.2015 року надав замовнику послуги з вивезення ТПВ на загальну суму 663 318, 00 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріплені печатками актами надання послуг, рахунками до них, які відповідають положенням Порядку приймання ТПВ на міський полігон, затвердженого наказом директора КП «Миколаївкомунтранс» № 58 від 12.09.2013 (далі - Порядок).

Суд дійшов висновку, що відповідач частково виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вказані послуги з вивезення ТПВ на загальну суму 467 564, 00 грн., тому залишок боргу в сумі 195 754,00 грн. підлягає стягненню.

Також, суд першої інстанції прийняв у якості належних доказів, надані позивачем в підтвердження надання послуг з вивезення ТПВ по Договору № 170, дорожні листи, які підписані приймальником, містять номерний штамп ромбовидної форми та печатку «Для талонів» , що свідчить про погашення талонів та підтверджує ввезення ТПВ для захоронення на міський полігон за відповідними талонами, як то визначено п. 3.7 Порядку приймання ТПВ на міський полігон, затвердженого наказом директора КП «Миколаївкомунтранс» № 58 від 12.09.2013 (далі - Порядок).

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зміні рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України, встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, спірні правовідносини регулюються вищезазначеними нормами ЦК України та ГК України, та умовами п. 2.2. Договору від 01.03.2015р., та умовами відповідних додаткових угод щодо зміни вартості послуг та зміни умов щодо вартості послуг з або без урахуванням вартості захоронення на міському полігоні ТПВ.

Рукописне виправлення, внесене до вказаного договору з зазначенням без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ не приймається до уваги судовою колегією, з огляду на те, що відповідно до п.п. 8.4, 8.5, 10.4 зміни до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди до договору, всі виправлення за текстом цього договору мають силу та можуть братися до уваги виключно за умови, що вони у кожному окремому випадку датовані, засвідчені підписами сторін та скріплені їх печатками.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року в сумі 195 754,00 грн., з посиланням на рахунки та акти наданих послуг, дорожні листи, виходячи з наступного.

Судовою колегією встановлено, що заборгованість за надані послуги згідно Договору № 170 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів від 01.03.2015 року виникла за період з 06.06.2015 року по 06.08.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги, які надані по договору від 01.03.2015р. складаються з вивезення та захоронення ТПВ, вартість яких послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 33,00 грн. з урахуванням вартості захоронення на міському полігоні ТПВ.

Захоронення ТПВ відбувається у відповідності до Порядку приймання ТПВ на міський полігон, затвердженого наказом директора КП «Миколаївкомунтранс» № 58 від 12.09.2013р..

Згідно рішення Миколаївської міської ради Про затвердження Правилблагоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м.Миколаєві №12/21 від 19.04.2007р. зі змінами та доповненнями , з урахуванням рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про коригування тарифів на послуги із захоронення, перевезення та вивезення ТПВ для споживачів м.Миколаєва №184 від 27.03.2015р. встановлено тариф з урахуванням коригування для КП Миколаївкомунтранс на послуги із захоронення ТПВ на міському звалищі, вивезеного від житлових будинків 8,53 грн./куб.м (т.2 а.с. 42-43 )

Згідно з рішенням Миколаївської міської ради Про коригування тарифів на послуги із захоронення, перевезення та вивезення ТПВ для споживачів м. Миколаєва №343 від 17.04.2017р. встановлено тариф з урахуванням коригування для КП Миколаївкомунтранс на послуги із захоронення ТПВ на міському звалищі, вивезеноговід житлових будинків 7,79 грн./куб.м, від бюджетних установ - 8,53 грн./куб.м. (т. 2 а.с.29-41).

Враховуючи зміст п.2.2 договору, судова колегія вважає, що при виставленні рахунків, позивач повинен був окремо визначати вартість послуги з вивезення ТПВ та вартість послуги з захоронення ТПВ з зазначенням кількості талонів та їх приналежності власне позивачу або використання талонів відповідача.

За квітень 2015 року сторонами підписані та оплачені в повному обсязі наступні акти:

Акт надання послуг № 256 від 10.04.2015 року, кількістю 2070 куб.м, з ціною послуг 33 грн. за 1 куб.м на загальну суму 68 310, 00 грн.;

Акт надання послуг № 260 від 17.04.2015 року, кількістю 1920 куб.м, з ціною послуг 33 грн. за 1 куб.м на загальну суму 63 360, 00 грн.;

Акт виконаних робіт № 358 від 25.04.2015 року, кількістю 1440 куб.м з ціною послуг 33 грн. за 1 куб.м на загальну суму 47 520, 00 грн.;

Акт надання послуг № 400 від 30.04.2015 року кількістю 560 куб.м з ціною послуг 33 грн. за 1 куб.м на загальну суму 18 480, 00 грн..

Оскільки загальна вартість послуг за квітень 2015 року складала 197 670,00 грн., об'єм наданих послуг 5990 куб.м, відповідачем сплачено 203 770 грн., переплата складає 6100 грн., яка зарахована за травень 2015р..

Доводи апеляційної скарги щодо зменшення сум оплати згідно акту наданих послуг за квітень 2015р. на суму вартості захоронення ТПВ, з урахуванням того, що були використані талони за захоронення саме відповідача, судова колегія відхиляє, оскільки відповідачем сплачені послуги за квітень 2015 року в повному обсязі, а факт використання саме його талонів не доведено, зменшення суми заборгованості за квітень 2015 року не є предметом позовних вимог у даній справі.

Посилання відповідача на журнали обліку автотранспортних засобів, що здійснювали заїзд на територію Миколаївського полігону ТПВ у період дії між сторонами договору, не є підтвердженням того, що позивачем були використані талони на захоронення ТПВ, належні КП Обрій в квітні 2015 року.

Суд першої інстанції стягнув заборгованість за послуги з вивезення ТПВ за травень 2015 року в розмірі 102 574 грн.,з чим не погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2015 року до Договору, сторонами було змінено п. 2.2. договору, та викладено його у наступній редакції: «вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 40,70 грн. з урахуванням вартості захоронення на міському полігоні ТПВ» .

Відповідно до вимог п.3.7. Порядку, дорожні листи містять підпис приймальника, номерний штамп ромбовидної форми та печатку «Для талонів» на звороті, що свідчить про погашення талонів та підтверджує об'єм вивезення Товариством ТПВ для захоронення на міський полігон.

Дорожніми листами ТОВ Еко ОСОБА_1» підтверджуєя відомості про використання транспортного засобу « IVECO» , номерний знак НОМЕР_1, за керуванням водія Ставничого для здійснення вивезення ТПВ з Корабельного району) (т. 1, а.с. 120-146, т. 2 а. с. 3- 25). З вищезазначених печаток «Для талонів» не вбачається належності даних талонів ані КП Обрій , ані ТОВ Еко ОСОБА_1» .

На підтвердження доводів апеляційної скарги про використання ТОВ талонів КП Обрій відповідачем надані копії Журналу обліку автотранспорта по Корабельному району (т 4 а.с.163-240) Однак, дані колонки взагалі не мають назви, яку інформацію вони містять. Ані дорожні листи, ані журнали обліку автотранспорта не є доказами використання талонів на захоронення ані позивачем, ані відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази кому належать відповідні талони (для захоронення) та чи передавав КП Обрій для використання ТОВ зазначені талони.

Наявність талонів у ТОВ та Підприємства не свідчить про їх використання при наданні послуг за спірними актами наданих послуг за квітень - травень 2015 року, які є предметом даного спору.

В той же час, Договір не містить положень, що визначають механізм визначення вартості витрат на захоронення та механізм їх врахування у ціні послуг з вивезення ТПВ, а також право Підприємства на зменшення ціни послуг або здійснення відповідної компенсації. Відповідачем також не було висловлено будь-яких заперечень з приводу визначення ціни за 1 м3 вивезення ТПВ, яка була встановлена в актах та рахунках Товариства за період з березня по травень 2015 року.

Крім того, з пояснень КП Миколаївкомунтранс вбачається, що первинна бухгалтерська документація КП Миколаївкомунтранс за 2014-2016 роки; талони отримані від перевізників за ввезення відходів на міський полігон за 2014-2016 роки; журнали реєстрації, які відображають факт ввозу ТПВ на територію полігону були вилучені в результаті проведення слідчих дій (т.2 а.с.133)

З огляду на відсутність первинної документації та на відсутність відповідних клопотань з боку сторін з визначенням кола питань, судовою колегією не було призначено судову експертизу на предмет встановлення вартості наданих послуг з захоронення ТПВ за спірний період.

Колегією суддів встановлено, що хоча Договір у період дії із 01.03.2015 по 01.06.2015 року містив положення про врахування вартості захоронення у ціні послуг з вивезення ТПВ, проте ані позивачем ані відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують використання талонів на захоронення ТПВ, що належали би ані ТОВ Еко-транс Миколаїв ані КП «Обрій-ДКП» , у зв'язку з чим не може бути здійснено арифметичне визначення вартості таких талонів, що підлягають вирахуванню із ціни наданих послуг. Таке визначення з боку суду буде ґрунтуватися на припущеннях, що суперечить вимогам до судового рішення.

Однак, вивчивши матеріали справи, судова колегія вважає, що оскільки умовами додаткової угоди було передбачено вартість послуг з вивезення ТПВ з урахуванням захоронення ТПВ, позивач при виставленні рахунків повинен був окремо зазначати вартість послуги за вивезення та захоронення ТПВ з зазначенням відомостей щодо приналежності талонів сторонам договору.

Загальна вартість послуг з вивезення та захоронення ТПВ за травень 2015 року складає 224 664 грн., об'єм послуг 5520 куб.м, сплачено 122 090 грн., що підтверджується відповідними актами та платіжними документами.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 421 від 16.05.2015 року кількістю 3600 куб.м, з ціною послуг 40,70 грн. за 1 куб.м на загальну суму 146 520, 00 грн.;

- Акт надання послуг № 483 від 25.05.2015 року кількістю 960 куб.м, з ціною послуг 40,70. за 1 куб.м на загальну суму 39 072, 00 грн.;

- Акт надання послуг № 489 від 30.05.2015 року кількістю 960 куб.м, з ціною послуг 40,70. за 1 куб. м на загальну суму 39 072, 00 грн..

З урахуванням наявності боргу за надані послуги за травень 2015 року в розмірі 102574 грн., та відсутності доказів використання позивачем саме власних талонів судова колегія доходить висновку про зменшення суми заборгованості на суму вартості захоронення ТПВ, виходячи з наступного розрахунку:

5520 куб.м (об'єм ТПВ в куб.м, вивезених за травень, що визнається сторонами) х 8,53 грн. (ціна захоронення) = 47 085 грн. - вартість послуг з захоронення ТПВ

224 664 грн. (загальна вартість послуг) - 47 085 грн. =177579 грн. - вартість послуг з вивезення ТПВ,

177579 грн. - 122090 грн. (вартість оплачених послуг)= 55 489 грн.

Таким чином, заборгованість за послуги з вивезення ТПВ за травень 2015 р.

складає 55 489 грн..

Судова колегія здійснила перерахунок розміру боргу 55 489 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за допомогою програми Законодавство , тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні :

розмір 3% річних за період з 06.06.2015р. по 26.10.2017 року складає 3976,92 грн.,

розмір інфляційних витрат з суми боргу 55489 грн. за період з червня 2015 по жовтень 2017 року складає 15 625,1грн..

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Щодо заборгованості за червень 2015 року судова колегія зазначає наступне.

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2015 року Договору, сторонами було змінено п. 2.2. договору, та викладено його у наступній редакції: «вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 38,00 грн. без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ» .

Згідно актів наданих послуг з вивезення ТПВ за червень вивезено 4920 куб.м, до сплати підлягає 186960 грн., оплачено 114 720грн., відповідно борг становить 72240 грн.

Судова колегія здійснила перерахунок розміру боргу 72240 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за допомогою програми Законодавство :

розмір 3% річних за період з 06.07.2015р. по 26.10.2017 року складає 4999 грн., однак, судом першої інстанції задоволені вимоги в розмірі 4 732,56 грн., як заявлено позивачем, тому судова колегія позбавлена можливості виходу за межі позовних вимог .

Розмір інфляційних витрат за період з липня 2015 по жовтень 2017 року складає 19 986 грн., однак, судом першої інстанції задоволені вимоги в розмірі 18565,68 грн., як заявлено позивачем, тому судова колегія позбавлена можливості виходу за межі позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги про те, що при виконанні робіт з вивезення ТПВ у червні 2015 року обсягом 2 640 куб.м позивачем було використане пальне, що належало відповідачу, на підставі чого відповідачем вважає зменшено заборгованість на вартість паливно-мастильних матеріалів, а вартість перевезення ТПВ обраховано за тарифом 23.32 грн./куб.м відхиляється судовою колегією, оскільки додаткова угода не містить таких (т. 1 а.с 23) умов , тому судова колегія приймає у якості доказів підписаний сторонами акт наданих послуг від 30.06.2015р.

Щодо заборгованості за липень 2015 року судова колегія зазначає наступне.

Додатковою угодою № 3 від 01.07.2015 року Договору, сторонами було змінено п. 2.2. договору, та викладено його у наступній редакції: «вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить: - у випадку використання паливно - мастильних матеріалів виконавця - 38,00 грн. без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ; - у випадку використання паливно - мастильних матеріалів замовника - 23,32 без урахування вартості захоронення на міському полігоні ТПВ» .

Згідно актів наданих послуг з вивезення ТПВ за липень вивезено 420 куб. м. за ціною 38 грн., до сплати підлягає 15960 грн., вивезено 1500 куб. м. за ціною 23,32 грн., до сплати підлягає 34980 грн., загалом послуги надані на суму 50 940 грн., оплачено 30 000 грн., заборгованість складає 20940 грн.

Отже, судова колегія вважає, що акти наданих послуг складені у відповідності до умов додаткової угоди, об'єми наданих послуг за різними цінами зазначені окремо, тому доводи апелянта щодо відсутності заборгованості не приймаються до уваги.

Судова колегія здійснила перерахунок розміру боргу 20940 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за допомогою програми Законодавство та змінює рішення суду першої інстанції в цій частині:

розмір 3% річних за період з 06.08.2015р. по 26.10.2017 року складає 1449,16 грн., судом першої інстанції задоволені вимоги в розмірі 1815,25 грн., як заявлено позивачем, тому судова колегія змінює рішення суду першої інстанції в цій частині;

розмір інфляційних витрат за період з серпня 2015 по жовтень 2017 року складає 6059,55 грн., однак, судом першої інстанції задоволені вимоги в розмірі 6 487 грн., як заявлено позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини третьої статті 13 та частини першої статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів приходить до висновку, що з поданих сторонами доказів неможливо встановити факт та обсяги використання позивачем у спірний період з травень 2015 року власних талонів на захоронення ТПВ, які були придбані саме ним, оскільки позивачем в порушення умов договору та додаткових угод в рахунках виставлених відповідачу та в актах наданих послуг та не підлягають належать саме відповідачу.

Стосовно рішення суду першої інстанції щодо зменшення суми пені та відмови у стягненні штрафу, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відсутні доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зменшення суми пені та відмови у стягненні штрафу,суд першої інстанції при винесенні рішення керувався ст.86 ГПК судова колегія не переглядає рішення суду в цій частині.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обрій-ДКП» слід задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 07 березня 2017 року у справі №915/1381/16 слід змінити.

Керуючись статтями 129, 270, п.2 ч.1 ст. 275, ч.4 ст.277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України,

Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обрій - ДКП» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_1» до Комунального підприємства «Обрій - ДКП» про стягнення 426 672,47 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Обрій - ДКП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_1» заборгованість в розмірі 249078,01, з яких: сума основної заборгованості в розмірі 148 669 (сто сорок вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн., пені в розмір 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., інфляційні витрати в розмірі 40 250,33 (сорок тисяч двісті п'ятдесят грн. 33 коп.) грн..3% річних в розмірі 10 158,68 (десять тисяч сто п'ятдесят вісім грн. 68 коп.) грн.,витрати на оплату судового збору в сумі 4216,52 (чотири тисячі двісті шістнадцять грн. 52 коп.) грн.

В решті позову відмовити

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018 року залишити без змін.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписаний 15.08.2018 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_4