Рішення

від 08.08.2018 по справі 804/3280/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року Справа № 804/3280/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод промислових мастил

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

05.05.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Завод промислових мастил до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009611421 від 24.04.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 360,00 грн., № 0009621421 від 24.04.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 224 143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 035,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Завод промислових мастил , за результатами якої складено акт №17948/04-36-14-21/36721756 від 11.04.2018 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0009611421 від 24.04.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 360,00 грн., № 0009621421 від 24.04.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 224 143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 035,75 грн. Позивач вказав, що вказані податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

15.05.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.05.2018 року на виконання вимог ухвали від 15.05.2018 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ МАСТИЛ (код ЄДРПОУ 36721756) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Лорд Компані (код ЄДРПОУ 40042224) за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, ТОВ Белодін (код ЄДРПОУ 40501496) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016р., з ТОВ ПРОВЕСТКОМ (код ЄДРПОУ 40948950) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, ТОВ СІЗЕРЛЕНД (код ЄДРПОУ 40985767) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, ТОВ МЕДІУМ ПРАЙМ (код ЄДРПОУ 40974949) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ МІЛТ (код ЄДРПОУ 41138320) за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у вищевказаних контрагентів, за результатами якої складено акт перевірки №17948/04-36-14-21/36721756 від 11.04.2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту №17948/04-36-14-21/36721756 від 11.04.2018 року перевіркою було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 в результаті чого ТОВ ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ МАСТИЛ зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за лютий 2016 року на суму 4360 грн., донараховано податок на додану вартість у сумі 224143 грн. в тому числі за період декларування в декларація ПДВ: - за лютий 2016 року - 9127 грн., - за грудень 2016 року - 12320 грн., - за січень 2017 року - 20848 грн., - за лютий 2017 року - 35000 грн., за березень 2017 року - 32488 грн., - за серпень 2017 року - 27360 грн., за вересень 2017 року - 39760 грн., за жовтень 2017 року - 47240 грн.

На підставі висновків акта перевірки №17948/04-36-14-21/36721756 від 11.04.2018 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0009611421 від 24.04.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 360,00 грн., № 0009621421 від 24.04.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 224 143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 035,75 грн.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо посилань позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначено ст.78 ПК України.

Згідно пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З аналізу даних правових норм слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення.

Суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Судом встановлено, що службові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, при цьому зауважень до наказу в момент вручення не було, таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача, щодо відсутності підстав для проведення перевірки, винесення наказу про проведення перевірки та невідповідності його вимогам чинного законодавства.

Щодо господарських операцій з контрагентами зазначеними в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ Лорд Компані (код ЄДРПОУ 40042224), ТОВ Белодін (код ЄДРПОУ 40501496), ТОВ ПРОВЕСТКОМ (код ЄДРПОУ 40948950), ТОВ СІЗЕРЛЕНД (код ЄДРПОУ 40985767), ТОВ МЕДІУМ ПРАЙМ (код ЄДРПОУ 40974949), ТОВ МІЛТ (код ЄДРПОУ 41138320).

Між позивачем та вказаними контрагентами укладалися наступні договори: - договір поставки №1201 від 05.01.2016 року; - договір поставки №321116 від 25.11.2016 року; - договір №0401-1 від 04.01.2017 року; - договір поставки №190117 від 19.01.2017 року; - договір №380117 від 31.01.2017 року; - договір №20-0617/17 від 20.06.2017 року.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем було надано до перевірки: вищевказані договори, видаткові та податкові накладні, товаротранспортні накладні, рахунки, виписки, акти здачі-приймання послуг, договори та документи підтверджуючі використання позивачем транспортних послуг, використання придбаного товару та підтверджуючі наявність нерухомого майна.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши надані позивачем первинні документів, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, слід зазначити, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки та на які посилається відповідач, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем у акті перевірки зазначено лише загальне посилання про недостовірність первинних документів разом з тим не вказано, які саме недостовірні дані вказані у первинних документах та не відповідають вимогам законодавства.

Судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб'єкти підприємницької діяльності (контрагенти) не мали достатніх ресурсів, основних фондів, найманих працівників, транспортних засобів для здійснення даних робіт, зазначені вище контрагенти створені з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам. Виконання робіт та послуг, передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залученім сторонньої організацій які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності / силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, зазначені вище контрагенти взагалі не подавали декларації з податку на прибуток, тобто взаємовідносини не відображено у податковому обліку (по ним не сплачено податок). Все це свідчить про нереальність будь-яких поставок.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Щодо вищевказаного твердження відповідача, суд зазначає, що розглянувши матеріали Акта судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов'язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів судом не приймається, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, щодо висновків відповідача про наявність у контрагента ТОВ ЛОРД КОМПАНІ , ТОВ БЕЛОДИН , ТОВ ПРОВЕСТКОМ , ТОВ СІЗЕРЛЕНД , ТОВ МЕДІУМ ПРАЙМ та ТОВ МІЛТ ознак фіктивності, зроблених на підставі кримінального провадження №32016100060000117 від 27.09.2017 року, кримінального провадження №32015041640000011 від 04.11.2015 року, кримінального провадження № 42017080000000089 від 15.02.2017 року, кримінального провадження №32015060000000066 від 20.08.2015 року, кримінального провадження №42018221080000026 від 04.01.2018 року, кримінального провадження №42014000000000375 від 07.05.2014 року, ухвали Печерського районного суду м.Києва від 07.07.2017 року по справі №757/38941/17-к, кримінального провадження №42017080000000089 від 15.02.2017 року, кримінального провадження №42017000000001760, суд зазначає наступне.

Щодо ТОВ ЛОРД КОМПАНІ судом встановлено, що Київською місцевою прокуратурою № 6 порушено кримінальне провадження №32016100060000117 від 27.09.2017. Кримінальне провадження № 32016100060000117 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів працівників ОУ ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві та аналітичного дослідження від 14.09.2016 відповідно до яких встановлено, що посадові особи ТОВ ЛОРД КОМПАНІ , здійснюючи незаконну діяльність з надання послуг по конвертації грошових коштів та формуванню незаконного податкового кредиту та валових витрат, сприяли службовим особам інших підприємств. СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32015041640000011 від 04.11.2015 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами одним із фігурантом є ТОВ ЛОРД КОМПАНІ (код 40042224), в період 2015-2016 років, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, в ухвалі зазначено, що первинні фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського й податкового обліків, їх реєстри, платіжні документи; печатки, штампи, факсиміле та бланки з відбитками печаток зазначених фіктивних підприємств; чорнові записи, блокноти та записні книжки; системні блоки та інша комп'ютерна техніка, сервери, електронні, паперові й магнітні носії інформації, змінні носії інформації, на яких могли готуватись та зберігатись первинні бухгалтерські документи, які свідчать про злочинну діяльність; банківські платіжні картки, інші предмети й цінності (грошові кошти), здобуті злочинним шляхом, а також предмети й документи, що свідчать про здійснення протиправних дій, що мають значення для кримінального провадження.

Щодо ТОВ БЕЛОДИН встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ТОВ "БЕЛОДИН" є фігурантом кримінального провадження № 42017080000000089 від 15 лютого 2017 року, №32015060000000066 20 серпня 2015 року зокрема: заступником начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області порушено кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000089 від 15 лютого 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Підприємствами, які мають ознаками фіктивності, а саме: ТОВ Белодин (ЄДРПОУ 40501496) та інші, ухилились від сплати податку на додану вартість на суму 3,9 млн. грн. Вищезазначені підприємства контрагенти ТОВ Олімп Металл входять до складу конвертаційного центру , організаторами якого є мешканці м.Дніпро. 31.08.2017 року в ході проведення слідчо-оперативних заходів за місцем мешкання тіньового бухгалтера конвертаційного центру органом досудового розслідування було вилучено 197 відбитків печаток СГД з ознаками фіктивності, в тому числі тих від яких посадові особи ТОВ Олімп-Металл відобразили придбання ТМЦ, а саме: ТОВ Белодин (ЄДРПОУ 40501496). Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015060000000066 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч.3 ст.212 КК України. Накласти арешт на вилучені під час проведення обшуку в автомобілі марки Фіат Добло Панорама , печатки наступних підприємств: ТОВ "БЕЛОДИН" (код 40501496).

Щодо ТОВ ПРОВЕСТКОМ судом встановлено, що зареєстроване клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про розкриття банківської таємниці по кримінальному провадженню №42018221080000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Клопотання обгрунтовано тим, що у провадженні СВ Новобаварського ВП ЕУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за №42018221080000026 від 04.01.2018 за ч.3 ст.190 КК України за фактом шахрайських дій одного з підприємств м. Харкова, вчинене у великих розмірах. Так, протягом 2017 року TOB X отримані за роботи кошти систематично виводило на рахунки підприємств з ознаками фіктивності (ТОВ "Провестком" (40948950). Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000375 від 07.05.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1. З ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 362. ч. 1,2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України по взаємовідносинам ПАТ СБЕРБАНК (МФО 320627) за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46 з юридичною особою ТОВ Провестком (код 40948950), які здійснювали рух грошових коштів по: рахунках № 26001013053947, 26002001053947, 26056013053947.

Щодо ТОВ СІЗЕРЛЕНД судом встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, відомості про які 04.01.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000004, слідчим СУ ГУ Національної поліції в Київській області знаходиться кримінальне провадження №42016110000000538 від 07.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що в період 2016 року невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, шляхом внесення неправдивих відомостей в бухгалтерські документи та документи податкової звітності, здійснили заволодіння чужим майном під час постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме грошовими коштами підприємства з державною часткою у статутному фонді, використовуючи реквізити суб'єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ Сізерленд код ЄДРПОУ 40985767, які здійснюють свою діяльність на території м.Києва та Київської воласті та інших фіктивних підприємств, шляхом внесення неправдивих відомостей в бухгалтерські документи та документи податкової звітності, здійснили заволодіння чужим майном під час постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме грошовими коштами підприємства з державною часткою у статутному фонді. В ході проведення слідчих розшукових) дій установлено, що певною особою з метою прикриття незаконної діяльності щодо вчинення фіктивних фінансово - господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку, штучного завищення податкового кредиту для СГД реального сектору економіки, заволодіння коштами, шляхом зловживання службовими особами службовим становищем використовує реквізити вищезазначених підприємств.

Щодо ТОВ МЕДІУМ ПРАЙМ судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень: у Печерському районному суді міста Києва знаходиться клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва юриста 2 класу Столярчука А.Ю. погоджене прокурором у кримінальному провадженні - третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва молодшим радником юстиції Гончаренко А.О. про накладення арешту на майно (ухвала від 07 липня 2017 року по справі № 757/38941/17-к). відповідно до якого вказано, що службові особи документально оформлюють безтоварні псевдогосподарські операції щодо реалізації, товарів за ціною собівартості, в адресу суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності , транзитності , а саме: ТОВ Медіум Прайм (код ЄДРПОУ 40974949), які потребують незаконного переведення безготівкових коштів в готівку, минаючи при цьому систему оподаткування та органи фінансового контролю України. Загальна сума проведених сумнівних вищевказаних операцій в період 2016-2017 років з використанням реквізитів підприємств з ознаками фіктивності та транзитності становить 524 478 710 грн. Також в період 2016-2017 років невстановлені особи, з метою прикриття своєї незаконної діяльності щодо вчинення фіктивних фінансово - господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку, штучного завищення податкового кредиту для СГД реального сектору економіки, створили (придбали) корпоративні права ряду конвертаційно-транзитних СГД, а саме: ТОВ Медіум Прайм (код ЄДРПОУ 40974949), з метою прикриття незаконної діяльності, встановивши контроль над вищевказаними підприємствами (отримали у володіння установчі, реєстраційні документи, документи про відкриття банківських рахунків, ключі доступу до системи електронних платежів Клієнт-Банк та кліше печаток) отримали можливість складати та видавати від імені зазначених підприємств підроблені первинні фінансово-господарські документи про безтоварні операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки; отримувати від даних суб'єктів безготівкові кошти в рахунок сплати за начебто реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги та переводити їх в готівку, минаючи при цьому систему оподаткування.

Щодо ТОВ МІЛТ встановлено, що в Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя розглянуте клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у провадженні прокуратури Запорізької області про накладення арешту, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017080000000089 від 15.02.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкового навантаження шляхом штучного формування схемного податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) підприємствам-контрагентам, створено низку суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи) з ознаками фіктивності, в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість. Так, встановлено, що у зазначеній злочинній схемі, при здійсненні незаконної діяльності підприємства ТОВ Мілт (код ЄДРПОУ 41138320) невстановленими особами, які анонімно діють від імені власників та службових осіб вказаних підприємств, без проведення реальної господарської діяльності, з метою проведення ланцюга транзакції між підконтрольними банківськими рахунками та переведення безготівкових коштів у готівку використовувались та використовуються банківські рахунки: № 26000000157909, № 26001013057909, № 26056013057909, які відкриті в ПАТ Сбербанк (МФО 320627). 11.09.2017 року постановою начальника третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42017000000001760 речовим доказом. 15.09.2017 року прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України молодший радник юстиції Густякова Ю.В. звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ МІЛТ (код ЄДРПОУ 41138320) №26000000157909, №26001013057909, №26056013057909; відкритого в ПАТ СБЕРБАНК (МФО 320627), що розташований за адресою: м. Київ вул. Володимирська, буд.46, посилаючись на те, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, тобто на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КК України.

Відповідно до частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах № 21-3788а15 та № 2а-1670/7873/11, висловленого у постановах від 1 грудня 2015 року та від 22 березня 2016 року відповідно, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважаться належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Також, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірні правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховний Суд у справі № 2а-2571/10/0870 дійшов такого правового висновку: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 05.05.2018 року у справі №826/11377/14

Таким чином, є необґрунтованими посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень за фактом створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, суд враховує, що контролюючим органом не було надано будь-яких доказів (пояснення свідків, засновників, посадових осіб підприємства тощо), які б вказували на фіктивну діяльність контрагентів позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаними контрагентами відповідають вимогам Закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Завод промислових мастил при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4268,10 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1168 від 02.05.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 4268,10 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Завод промислових мастил (53042, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Надеждівка, вул.Степова, 2Д, код ЄДРПОУ 36721756) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0009611421 від 24.04.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 360,00 грн. та № 0009621421 від 24.04.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 224 143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 035,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод промислових мастил (код ЄДРПОУ 36721756) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 4268,10 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень десять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв