Рішення

від 16.08.2018 по справі 815/2326/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2326/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, у якому просять суд визнати протиправним та скасувати рішення від 03.05.2018 № 175-VII про відмову у виділенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території ОСОБА_3 сільської ради площею 0,25 га; зобов'язати відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, місце розташування яких позначено на доданих графічних матеріалах клопотання від 19.12.2017; встановити судовий контроль, зобов'язавши ОСОБА_3 сільську раду Березівського району Одеської області в 30-денний строк з моменту набрання рішення суду законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 19.12.2017 вони звернулися до ОСОБА_3 сільської ради Березівського району Одеської області із заявою про надання їм дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки за рахунок вільних земель комунальної власності площею по 0,25 на кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території ОСОБА_3 сільської ради у селі Балайчук із відповідним пакетом документів. Листом від 05.05.2018 № 165/02-02-20 відповідач направив позивачам рішення від 03.05.2018 № 175-VII, яким їм відмовлено у виділенні земельних ділянок у зв'язку із збереженням земельного фонду для місцевих потреб громади. Позивачі вважають зазначену відмову такою, що прийнята з підстав, що не передбачені чинним законодавством, та з порушенням встановлених строків. Так, позивачами було дотримано всіх вимог, визначених ч.6 ст.118 ЗК України щодо порядку звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а також додано всіх необхідні документи, проте відповідач в порушення ч.7 ст.118 ЗК України після спливу 5 місяців прийняв рішення, яким відмовив позивачам без відповідного мотивування, так як віднесення земель для збереження земельного фонду для місцевих потреб громадян, як підстава, не передбачена ч.7 ст.118 ЗК України для відмови в наданні такого дозволу.

Ухвалою судді від 21.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2018 о 12:00 год.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.06.2018, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 06.08.2018 о 12:00 год.

02.07.2018 від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскаржуване рішення було прийнято депутатами на сесії сільської ради, про що свідчить протокол поіменного голосування. Зазначеним рішенням вирішено відмовити в задоволенні клопотання з метою збереження земельного фонду для місцевих потреб. Зазначено, що позивачі, зловживаючи своїми правами, звернулися із аналогічними клопотаннями до інших сільських рад Березівського району Одеської області та деякі з них були задоволені. При цьому на території ОСОБА_3 сільської ради проживають 10 учасників АТО, які мають намір скористатися своїм першочерговим правом на отримання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку.

У підготовчому засіданні, призначеному на 06.08.2018, ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.08.2018 о 12:00 год.

До суду з'явився представник позивачів, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до ОСОБА_3 сільської ради Березівського району Одеської області із клопотанням від 12.12.2017 (а.с. 10), в якому просили, враховуючи інформацію, надану листом від 07.12.2017 № 403/02-02-20 (щодо наявність вільних земельних ділянок), відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, ст. ст. 19, 116, 118, 119, 121, 122 Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування , листа Комітету з питань аграрної політики та земельних відноси Верховної ради України від 04.03.2015 № 04-11/14-101 (щодо роз'яснень застосування положень земельного законодавства), передати їм безоплатно у власність земельну ділянку площею по 0,25 на (кожному) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок вільних земель (8, 7 га) комунальної власності на території ОСОБА_3 сільської ради у с. Балайчук із наданням дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, додавши копії паспортів, довідок про присвоєння ІПН, графічні матеріали бажаного місця розташування земельних ділянок у межах вільних земель (а.с. 10 - зворотній бік).

Листом від 05.05.2018 № 165/02-02-20 ОСОБА_3 сільська рада Березівського району Одеської області надіслала позивачам рішення від 03.05.2018 № 175-VII Про відмову у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 03.05.2018 № 175-VII Про відмову у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території ОСОБА_3 сільської ради у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян. В якості правового обґрунтування в рішенні зазначено ст.118 Земельного кодексу України, п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Вирішуючи спір, суд враховує, що повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі N 545/808/17.

Повертаючись до обставин справи, суд враховує, що спірним рішенням від 03.05.2018 № 175-VII Про відмову у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян .

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Натомість, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України ОСОБА_3 сільська рада Березівського району Одеської області має прийняти рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування, у зв'язку із чим посилання представника відповідача на отримання позивача таких дозволів від інших органів місцевого самоврядування на увагу на заслуговують.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (N 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" N 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" N 48939/99, "Moskal v. Poland" N 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" N 30985/96).

Отже суд дійшов до висновку про те, що відмова позивачам ОСОБА_3 сільської ради Березівського району Одеської області у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, а отже підлягає скасуванню в частині відмови гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території ОСОБА_3 сільської ради. При цьому оскаржуване рішення в частині відповідної відмови ОСОБА_5 судом в межах даної справи не розглядається, так як не є предметом спору, оскільки ОСОБА_5 із відповідним позовом за судовим захистом не звернувся.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст.122 ЗК України результатом розгляду клопотання мало б бути рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тоді як оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 сільська рада відмовила у виділенні земельних ділянок, тобто не розглянула відповідне звернення по суті, адже отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

В той же час, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, місце розташування яких позначено на доданих графічних матеріалах клопотання від 19.12.2017.

Так, рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_7 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_7 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Суд вважає, що за таких обставин суд позбавлений права зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, адже їх клопотання не було належним чином розглянуто органом місцевого самоврядування.

У зв'язку із цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України у формі зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 19.12.2017 з урахуванням викладених вище висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В той же час суд враховує, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, у зв'язку із чим суд вважає за передчасним та недоцільним за умов спору встановлення додаткового строку для подачі звіту про виконання рішення, а тому відповідна заява позивачів задоволенню не підлягає.

Судові витрати сторонами справи в ході судового процесу понесені не були та не заявлялись до стягнення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, 43 А, кв. 5; ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, 43 А, кв. 5; ІПН НОМЕР_2) до ОСОБА_3 сільської ради Березівського району Одеської області (67333, Одеська область, Березівський район, с. Маринове; код ЄДРПОУ 04377954) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 сільської ради Березівського району Одеської області від 03.05.2018 № 175-VII про відмову у виділенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території ОСОБА_3 сільської ради площею по 0,25 га.

Зобов'язати ОСОБА_3 сільську раду Березівського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.08.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк