Постанова

від 08.11.2018 по справі 815/2326/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2326/18

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Дата та місце ухвалення: 14.08.2018 р. м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, у якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення від 03.05.2018 року № 175-VII про відмову у виділенні позивачам земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Маринівської сільської ради площею 0,25 га; зобов'язати відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, місце розташування яких позначено на доданих графічних матеріалах клопотання від 19.12.2017 року; встановити судовий контроль, зобов'язавши Маринівську сільську раду Березівського району Одеської області в 30-денний строк з моменту набрання рішення суду законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року заявлений позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області від 03.05.2018 року № 175-VII про відмову у виділенні позивачам земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Маринівської сільської ради площею по 0,25 га.

Зобов'язано Маринівську сільську раду Березівського району Одеської області повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з прийняттям обґрунтованого та законного рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі звернулись до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області із клопотанням від 12.12.2017 року, в якому просили, враховуючи інформацію, надану листом від 07.12.2017 року № 403/02-02-20 (щодо наявність вільних земельних ділянок), відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, ст.ст. 19, 116, 118, 119, 121, 122 Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування , листа Комітету з питань аграрної політики та земельних відноси Верховної ради України від 04.03.2015 року № 04-11/14-101 (щодо роз'яснень застосування положень земельного законодавства), передати їм безоплатно у власність земельну ділянку площею по 0,25 на кожного для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок вільних земель (8, 7 га) комунальної власності на території Маринівської сільської ради у с. Балайчук із наданням дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, додавши копії паспортів, довідок про присвоєння ІПН, графічні матеріали бажаного місця розташування земельних ділянок у межах вільних земель.

Листом від 05.05.2018 року № 165/02-02-20 Маринівська сільська рада Березівського району Одеської області надіслала позивачам рішення від 03.05.2018 року № 175-VII Про відмову у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) .

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачам відмовлено у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Маринівської сільської ради у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян.

В якості правового обґрунтування в рішенні зазначено ст. 118 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачі звернулись до суду з позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу, виходив з того, що відмова позивачам Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, а отже підлягає скасуванню в частині відмови позивачам у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Маринівської сільської ради.

Також, враховуючи, що оскаржуваним рішенням відповідач не розглянув відповідне звернення по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає до задоволення позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а відповідач підлягає зобов'язанню повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

При цьому, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключна з таких підстав: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не зазначено жодних підстав, що визначені ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Оскаржуваним рішенням від 03.05.2018 року № 175-VII Про відмову у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян .

Проте, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Також, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до наведених положень ст. 118 Земельного кодексу України результатом розгляду клопотання мало б бути рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тоді як оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у виділенні земельних ділянок, тобто не розглянула відповідне звернення по суті.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова позивачам Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку зі збереженням земельного фонду для місцевих потреб громадян є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

Також, враховуючи, що оскаржуваним рішенням відповідач не розглянув відповідне звернення по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач підлягає зобов'язанню повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з прийняттям обґрунтованого та законного рішення, а вимоги позивачів в частині щодо зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції не вірно обрано спосіб захисту прав позивачів та помилково відмовлено у задоволенні заявлених вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянтів, з огляду на наступне.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не розглянув по суті заявлене позивачами клопотання.

Відповідач не перевірив подане позивачами клопотання на відповідність ст. 118 Земельного кодексу України та не прийняв рішення за результатами розгляду такого клопотання з підстав визначених вказаною статтею ЗК України.

Фактично відповідачем здійснено розгляд клопотання позивачів не на підставі ст. 118 Земельного кодексу України.

Також відповідачем прийнято рішення не у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, а саме відповідачем відмовлено позивачам у виділенні земельних ділянок, що суперечить наведеним вимогам ЗК України за правилами яких результатом розгляду клопотання мало б бути рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не розглянуто по суті клопотання позивачів та прийняте відповідачем рішення за формою, та змістом не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а відповідач зобов'язанню повторно розглянути клопотання позивачів.

В свою чергу, враховуючи, що фактично відповідачем не прийнято жодного з рішень, що останній мав би ухвалити за законом, відповідач фактично не розглянув клопотання позивачів згідно ст. 118 Земельного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів в частині зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування наведених положень норм матеріального права відповідають правовій позиції Верхового Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 03.04.2018 року № 804/3960/17.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування оскарженого судового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 08.11.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька