Рішення

від 07.08.2018 по справі 476/640/17

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/640/17

Провадження № 2/476/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2018 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі

В С Т А Н О В И В:

29.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.12.2005 року між нею та відповідачем укладено договір оренди належної їй земельної ділянки площею 5 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. Під час укладення вищевказаного договору оренди сторони договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо розміру орендної плати, що становить 579,34 грн. за кожен рік користування земельною ділянкою, порядку та строків розрахунку по орендній платі. Проте, відповідач з моменту укладення між ними договору не сплачував орендну плату, жодних послуг в рахунок орендної плати вона від відповідача також не отримувала.

Посилаючись на те, що відповідачем істотно порушено умови укладеного між ними договору оренди та допущено систематичну несплату орендної плати, просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 10.12.2005 року, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 5793,40 грн., зобов'язати відповідача передати їй вищевказану земельну ділянку в стані придатному для цільового призначення та розподілити судові витрати по справі.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав вказаних в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Пояснили, що під час укладення вищевказаного договору оренди відповідач передав позивачці орендну плату за весь період користування земельною ділянкою наперед, а позивачка в підтвердження отримання орендної плати надала відповідачу оригінал державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку. Представником позивачки не додано до позовної заяви розрахунку позовних вимог. Також зауважують, що позивачка звернулася до суду з вказаним позовом зі спливом строків позовної давності. Крім того, представник відповідача просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору посилаючись на те, що протягом строку користування вказаною земельною ділянкою позивачка жодного разу не висунула відповідачу претензій щодо порушення порядку та термінів виплати орендної плати, а її твердження про систематичне невиконання зобов'язань по виплаті орендної плати не підтверджується належними доказами та ґрунтується на невірному тлумаченні норм чинного законодавства та умов договору оренди землі.

07.08.2018 року судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про призначення судової психологічної (психофізіологічної) експертизи з використанням поліграфа (детектора брехні) та про надання сторонам строку для реалізації прав та обов'язків шляхом призначення розгляду справи в загальному позовному провадженні з обов'язковим проведенням підготовчого судового засідання відповідно до ст.ст. 189, 196 ЦПК України.

Вислухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до положень статті 22 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивачка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0154 площею 5 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а. с. 7, 160-163), про що 15.12.2015 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 39, 127).

10.12.2005 року між сторонами укладено договір оренди належної позивачці земельної ділянки строком на 49 років, який того ж дня посвідчено приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В. та 19.07.2006 року зареєстровано у Єланецькому РО МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040601400874 (а. с. 8, 37, 111).

Згідно п.п. 3, 4 вищевказаного договору оренди землі, орендна плата за користування земельною ділянкою складає за один календарний рік 579,34 грн. За весь строк оренди плата складає 28387,66 грн. Розмір орендної плати може переглядатися сторонами у разі зміни курсу національної валюти, або інших поважних причин. Орендар повинен вносити орендну плату у строк до 01 жовтня кожного року.

Відповідно п. 8 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За правилами ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З пояснень позивачки та її представника слідує, що протягом строку дії вищевказаного договору оренди землі відповідач допускав істотне порушення умов договору, оскільки, систематично не сплачував орендну плату. Так, згідно розрахунків позивачки протягом 2006-2017 років відповідач був зобов'язаний виплатити їй 5793,40 грн. орендної плати.

Відповідач, зазначаючи в судовому засіданні про те, що орендна плата за весь строк оренди була виплачена ним позивачці одноразово під час укладення договору оренди землі, не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин. А тому суд вважає, що факт систематичної несплати відповідачем орендної плати є доведеним.

За змістом статей 1,13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

За вказаних обставини суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по виплаті орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 10.12.2005 року і свідчить про порушення прав позивачки, що є підставою для задоволення вимоги позивачки про розірвання вказаного договору.

Оскільки, доводи відповідача про сплату позивачу орендної плати у повному розмірі під час укладення вищевказаного договору оренди земельної ділянки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що 23.12.2016 року між позивачкою та ТДВ СГВП "Правда" укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 20.03.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №19557774, та передано вказану земельну ділянку в користування зазначеному підприємству (а. с. 169-172). Сторонами не заперечується, що на підставі вказаного договору оренди у 2017 році користування земельною ділянкою здійснювало ТДВ СГВП "Правда". Тому, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки орендної плати за 2017 рік.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Так, статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимог ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи встановлені законодавством строки позовної давності та беручи до уваги, що з даним позовом ОСОБА_1 звернулася в серпні 2017 року, суд вважає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати у позивачки виникає право на отримання заборгованості лише за період з 2014-2016 роки. Тому з відповідача підлягають стягненню 579,34 грн.*3=1738,02 грн.

Що стосується вимоги позивачки про зобов'язання відповідача передати їй вищевказану земельну ділянку в стані придатному для цільового призначення, то суд вважає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, в судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач з 2017 року вказану земельну ділянку не використовує.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, то суд виходить із слідуючого.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" предметом позову є конкретна вимога позивача.

З позовної заяви слідує, що позивачкою заявлено три позовні вимоги, а саме: розірвати договір оренди землі від 10.12.2005 року, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 5793,40 грн., зобов'язати відповідача передати йому земельну ділянку в стані придатному для цільового призначення.

На час розгляду справи у суді сторони не дійшли згоди та не урегулювали спір, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Оскільки, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 832 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10.12.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який 19.07.2006 року зареєстровано у Єланецькому РО МРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040601400874.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1738 (тисячу сімсот трядцять вісім) грн. 02 коп. заборгованості по орендній платі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 832 (вісімсот тридцять дві) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений 17.08.2018 року.

Суддя Н.В. Чернякова