Постанова
від 14.08.2018 по справі 2а-3564/09/1970
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №2а-3564/09/1970

адміністративне провадження №К/9901/28937/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства Моноліт М на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у складі колегії суддів Старунський Д.М., Багрій В.М., Мікула О.І., у справі №2а-3564/09/1970 за позовом Приватного підприємства Моноліт М до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

30 листопада 2009 року Приватне підприємство Моноліт М (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 листопада 2009 року №0000992305/170406, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 361452,50 грн., в тому числі 240 879 грн. основний платіж та 120 573,50 грн. штрафні (фінансові) санкції , з мотивів безпідставності його прийняття.

Судовий розгляд даної справи проводився неодноразово. Судові рішення, які є предметом касаційного перегляду у цій справі, прийняті в межах нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року.

30 вересня 2015 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду адміністративний позов Підприємства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 20 листопада 2009 року № 0000992305/170406.

15 вересня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі №2-а-3564/09/1970 скасовано та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Моноліт М відмовлено в повному обсязі.

10 жовтня 2016 року Приватним підприємством Моноліт М (позивачем у справі) подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, щодо оцінки доказів та неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у неправильному тлумаченні положень Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97, позивач просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасувати, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року залишити в силі.

12 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребувано справу № 2а-3564/09/1970 з Тернопільського окружного адміністративного суду.

31 жовтня 2016 року справа № 2а-3564/09/1970 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа № 2а-3564/09/1970 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/28937/18 передана до Верховного Суду.

Заперечення або відзив податкового органу на касаційну скаргу Підприємства до Суду не надано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

27 липня 2018 року до Суду надійшла заява про зупинення дії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, яка відхиляється Судом з огляду на розгляд касаційної скарги по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ 30135495, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 09 квітня 1999 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у вересні-жовтні 2009 року проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складений акт від 16 жовтня 2009 року № 9443/23-522/30135495 (далі - акт перевірки).

20 листопада 2009 року згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-3 (далі - Закон №2181) на підставі акту перевірки керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000992305/1/70406, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240879 грн. за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1, пункту 4.2 стаття 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 120573 грн. 50 коп. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у порушенні пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4 Закону України Про податок на додану вартість , а саме заниження позивачем в липні 2008 року бази оподаткування податку на додану вартість нарахованого на різницю між звичайною та ціною продажу 1/2 частини нежитлового приміщення площею 850.0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приватному підприємцю ОСОБА_1, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 240807 грн.00 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 28 липня 2008 року Підприємство передало у власність покупцю - приватному підприємцю - фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме частину нежитлового приміщення №2 літера Б площею 850 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 64463 грн. 80 коп. без податку на додану вартість, які покупець сплатив 28 липня 2008 року продавцю.

Оцінюючи спірні правовідносини суд першої інстанції виходив з того, що ціна, яка зазначена у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення є звичайною ціною і відповідає рівню справедливих ринкових цін обчисленої на підставі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, видане позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Міське бюро технічної інвентаризації 22 липня 2008 року №19621269, за яким вартість всього приміщення площею 1708,7 кв. м. складає 129 587,53 грн.

Суд апеляційної інстанції висновуючись на аналізі положень пункту 1.18 статті 1 пункту 4.1 та пункту 4.2 статті 4 Закону України Про податок на додану вартість та пункту 1.20 (підпунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8, ) статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств надав перевагу доводам податкового органу та дійшов висновку про те, що розмір звичайної ціни на час відчуження позивачем частини приміщення визначена податковим органом вірно на підставі незалежної оцінки ліцензованою організацією на замовлення самого покупця цього приміщення.

За висновком податкового органу прийнятою судом апеляційної інстанції базою оцінки є ринкова вартість приміщення, що максимально наближена до дати продажу (продаж - 27 липня 2008 року, оцінка 26 серпня 2008 року), за якою оцінку об'єкта проведено порівняльним методом, при застосуванні якого використані дані баз даних агенцій з нерухомості та пропонування для продажу нежитлової нерухомості, що опубліковані в періодичній пресі м. Тернополя, що відповідає вимогам підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств щодо ідентичності товару та вимогам підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств щодо наявності співставних умов на ринку ідентичних товарів.

Суд апеляційної інстанції співставність умов обґрунтував тим, що вартість нежитлового приміщення площею 850 кв. м, яке належить ОСОБА_1 (покупцю) в розмірі 1 268 500 грн. підтверджено копією договору про поділ житлового приміщення від 21 жовтня 2008 року, в якому зазначено, що вартість нежитлового приміщення площею 850 кв. м., яке належить ОСОБА_1 складає 1 268 500 грн., доводить подальший продаж покупцем приміщення та перевищення бази оподаткування позивача майже у 20 разів.

Суд, звертаючись до положень пункту 4.1 статті 4 Закону України Про податок на додану вартість визначає основний принцип бази оподаткування операції з поставки товарів (послуг), яка визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеними за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Аналіз норм наведеного пункту в сукупності з положеннями пункту 1.18 та підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначають те, що звичайною вважається ціна зокрема товарів, визначена сторонами договору, така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не доведене зворотне.

Приписами підпункту 1.20.8 цього пункту передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Проблемою даного спору є правомірність визначення бази оподаткування податку на додану вартість виходячи із договірної контрактної вартості встановленої позивачем та його контрагентом у договорі або самостійне визначення звичайної ціни податковим органом з огляду на невідповідність договірної ціни рівню справедливих ринкових цін.

Оцінюючи спірні правовідносини, застосовуючи загально-правовий принцип дії норми права у часі та конкуренції спеціальної та загальної норми права, з урахуванням можливості застосування інших Законів до податкових правовідносин відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , Суд вважає прийнятним застосування при вирішенні спору положень прийнятого на виконання пункту 4 розділу 15 Перехідні положення Конституції України, Указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23 липня 1998 року №817/98, метою постановлення якого згідно його Преамбули є зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність.

Пунктом 13 цього Указу передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації доводить порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари доводить передчасність використання результатів досліджень оцінщиків використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність донарахування податковим органом податку на додану вартість внаслідок заниження бази оподаткування при продажі нерухомого майна є помилковим.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність податковим органом складу податкового правопорушення, а саме відповідачем не доведено невідповідність визначеної сторонами угоди купівлі продажу договірної ціни рівню справедливих ринкових цін, що вказує на безпідставність збільшення податку на додану вартість і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, внаслідок чого постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанову суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства Моноліт М задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі №2а-3564/09/1970 скасувати.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду 30 вересня 2015 року у справі №2а-3564/09/1970 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення14.08.2018
Оприлюднено17.08.2018
Номер документу75906087
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-3564/09/1970

Постанова від 14.08.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 13.08.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 12.10.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 30.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 19.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 18.03.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Постанова від 20.02.2014

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Рибачук А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні