Постанова

від 14.08.2018 по справі 823/1097/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №823/1097/17

адміністративне провадження №К/9901/44529/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 823/1097/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

третя особа Фермерське господарство Гоншан

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (у складі судді Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Ключковича В.Ю., Грибан І.О., Гунської О.А.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач або ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області або відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови (лист від 07 квітня 2017 року № 3922/6-17) у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 3,9 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована на території Козарівської Сільської ради Канівського району;

зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути клопотання позивача від 09 березня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 3,9 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована на території Козарівської Сільської ради Канівського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувшись до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства загальною площею 3,9 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Козарівської сільської ради Канівського району, відповідач відмовив у його погодженні мотивуючи відсутню відповідно до пункту 4 статті 122 Земельного кодексу України повноважень щодо розпорядження землями водного фонду. Позивач вважає, що рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 обліковується як землі сільськогосподарського призначення, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної форми власності, враховуючи в тому числі і рішення господарського суду Черкаської області від 09 грудня 2015 року у справі № 925/1777/15.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи це рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно графічного матеріалу, земельна ділянка є ставком, а отже у відповідності до положень Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду розпорядження якими здійснюється районними державними адміністраціями, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність у ГУ Держгеокадастру в Черкаській області повноважень здійснювати передачу земельної ділянки яка стала предметом звернення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх винесеними з порушенням норм матеріального права позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 15 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 823/1097/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 08 серпня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 823/1097/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 березня 2017 року до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області звернулася ОСОБА_2 із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,9 га у власність для ведення фермерського господарства (кадастровий номер НОМЕР_1).

До вказаного клопотання позивача додано: копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію трудової книги та наказу, копію статуту ФГ Гоншан , витяг з ЄДРПОУ ФГ Гоншан , графічні матеріали із зображенням місця розташування земельної ділянки, витяг з державного земельного кадастру, згода голови ФГ Гоншан , протокол загальних зборів ФГ Гоншан , довідка Управління Держгеокадастру в Канівському районі.

Згідно витягу з ЄДРПОУ ФГ Гоншан , ідентифікаційний код 19419084, зареєстроване як юридична особа 25 листопада 1994 року, одним із учасників якого є ОСОБА_2

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено, що на підставі договору оренди землі від 15 лютого 2011 року та рішення Господарського суду Черкаської області в справі № 925/1777/15 від 09 грудня 2015 року за ФГ Гоншан зареєстровано право оренди земельної ділянки загальною площею 3,9 га (кадастровий № НОМЕР_1).

Зокрема, з графічних матеріалів земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 вбачається, що остання є ставком, яке також узгоджується з додатком до витягу з Державного земельного кадастру.

Листом від 07 квітня 2017 року № 3922/6-17 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомило ОСОБА_2 про неможливість прийняття рішення по суті порушеного питання оскільки розпорядження землями водного фонду не відноситься до компетенції Головного управління згідно чинного законодавства.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 грудня 2015 року у справі № 925/1777/15, яке набрало законної сили 26 грудня 2015 року, внесено зміни в договір оренди землі від 15 лютого 2011 року, укладений між Канівською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Гоншан", шляхом: поновлення договору оренди землі, присвоєння орендованій земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_1, зміни цільового призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та заміни орендодавця на ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Тобто, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрація земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, а саме цільове призначення та категорія землі відбулася виключно за рішенням суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області позивач звернувся до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи цільове призначення спірної земельної ділянки повинні були керуватися вимогами статей 193, 194 ЗК України та статті 20 Закону України Про Державний земельний кадастр . Зміст яких, в поєднанні з наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами справи відносить спірну ділянку до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідачем та третьою особою заперечень або відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України громадянам для ведення фермерського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною другою статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частинами третьою та четвертою статті 122 ЗК України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно до статті 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно статті 1 Водного кодексу України, водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно статті 5 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи доводи касаційної інстанції стосовно неправомірності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Аналізуючи викладене вище правове регулювання, Суд виходить з того, що позивач як член фермерського господарства наділений правом отримання безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю), однак у відповідності до статті 122 ЗК України відповідач не наділений здійснювати розпорядження земельними ділянками водного фонду.

Відповідно до статей 1 та 4 Водного кодексу України ставки відносяться до водних об'єктів, а землі на яких знаходяться водні об'єкти, в тому числі ставки, відносяться до земель водного фонду.

Суд бере до уваги наступні обставини встановленні судом апеляційної інстанції, яким досліджено договір оренди землі від 15 лютого 2011 року, який укладено на підставі розпорядження Канівської РДА № 310 від 12 липня 2010 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж землекористування та передачі земельної ділянки в оренду фермерському господарству Гоншан за рахунок земель Козарівської сільської ради .

Вказаним розпорядженням Канівської РДА № 310 від 12 липня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж користування в натурі (на місцевості) та складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як частини цілісного майнового комплексу, загальною площею 3,9 га земель запасу, вид угідь - під водоймами та про надання в оренду земельної ділянки фермерському господарству "Гоншан" за рахунок земель Козарівської сільської ради.

Відповідно до пункту 2 договору оренди, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,9 га земель запасу, вид угідь - під водоймами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для агропромислового водопостачання), як частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться в адміністративних межах Козарівської сільської ради.

Відповідно до Умов використання земельної ділянки, визначених пунктами 13-15 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для агропромислового водопостачання). Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду. Умови збереження стану об'єкта оренди: дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження водного фонду.

В обов'язки орендаря, відповідно до пункту 29 договору оренди, входить, зокрема: дотримуватися режиму використання земель водного фонду, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; передбачати заходи щодо запобігання гибелі людей на воді, проводити профілактику нещасних випадків на водному об'єкті; проводити гідротехнічні протималярійні заходи (обкошування водного об'єкта, розчистка від надводної та підводної рослинності, утримання в справному стані гідротехнічних споруд); враховувати інтереси місцевих громад щодо гарантування громадянам умов загального водокористування на водному об'єкту і інше.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, Суд вважає правилами висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, що в даному випадку, орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду, оскільки на її поверхні знаходиться ставок, а тому у відповідності до положень Водного кодексу України розпорядження такими землями здійснюється районними державними адміністраціями, у зв'язку з цим у ГУ Держгеокадастру в Черкаській області були відсутні повноважень здійснювати передачу земельної ділянки яка стала предметом звернення у власність позивачу.

Крім того, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, які не спростовуються доводами касаційної інстанції, що у даній справі рішення господарського суду не має преюдиційного значення, оскільки останнє не може встановлювати цільове призначення та відносити до конкретної категорії земельні ділянки.

Відповідно до статті 86 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частиною четвертою статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови), варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови).

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко