Ухвала

від 15.08.2018 по справі 404/5470/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/5470/18

Номер провадження 1-кс/404/2321/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання слідчого СВ Кіровоградського РВП Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_4 по матеріалам кримінального провадження 12018120170000473 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

14 серпня 2018 року, слідчий СВ Кіровоградського РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області звернувся в Кіровський районний суд міста Кіровограда з клопотанням, про накладання арешту на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташованих на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею по 2 гектари кожна з наступними кадастровими номерами : 3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Обґрунтовує тим, що невстановлені особи всупереч ст.125 ЗК України самовільно використовують ці земельні ділянки без сплати податків та обов`язкових платежів за відсутності відповідних правовстановлюючих документів і державної реєстрації на підтвердження правомірності використання, що підтверджується змістом актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.05.2018 року. Потребу в застосуванні заходу забезпечення пояснює тим, що об`єктом посягання є право власності на землю де самовільно вирощують посіви, крім того землі можуть належати до гірничого відводу, а під родючим шаром землі можуть знаходитись корисні копалини, тобто спірні земельні ділянки є об`єктами зі спеціальним правовим режимом у зв`язку з чим проводиться досудове розслідування для з`ясування фактичних обставин. Земельні ділянки оглянуто та у порядку ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом. Клопотання про арешт подано з метою забезпечення належних умов зберігання речових доказів оскільки земельним ділянкам змінили форму власності, категорію і цільове використання.

22 травня 2018 року, за результатами проведеного огляду місця події та акту обстеження кожної з дванадцяти земельних ділянок, спеціалісти Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підтвердили відсутність документів про державну реєстрацію прав власності чи права постійного користування або права оренди на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами :

3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Дванадцять земельних ділянок оброблено і засіяно сільськогосподарською культурою-кукурудзою.

Станом на 13 серпня 2018 року, в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо правомірності використання дванадцяти спірних земельних ділянок, тощо.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За таких умов слідчий з прокурором надав належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості підозри про саму подію самовільного зайняття земельних ділянок.

На підставі постанови від 06 серпня 2018 року, прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури земельні ділянки з присвоєними ним унікальними кадастровими номерами визнав речовим доказом по кримінальному провадженню 12018120170000473.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з тих підстав, що їх визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Майно, що є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, тобто перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За результатами допиту свідка ОСОБА_5 останній повідомив, що як арбітражний керуючий проводив інвентаризацію майна «Кіровоградський кар`єр», особисто бачив акти прийому-передачі від 18.10.2006 року про надання ПАТ «Кіровоградський кар`єр» гірничого відводу через необхідність розробки родовища корисних копалин. Розташування гірничого відводу і є місцезнаходженням дванадцяти спірних земельних ділянок, переданих Соколівській селищній раді.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. (ст. 4,5 Закону України «Про надра»)

За правилами п. 3 Положення № 865 від 22 грудня 1994 року «Про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», основними завданнями державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є: оцінка достовірності запасів корисних копалин і наявних у них корисних компонентів на основі дослідження та аналізу матеріалів геологічного вивчення надр щодо закономірностей формування й розміщення покладів корисних копалин, їх речовинного складу й технологічних властивостей, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання; визначення кількості та якості запасів корисних копалин і компонентів, ступеня їх вивчення й підготовленості до промислового освоєння; оцінка відповідності наявного в межах родовищ вмісту речовин, що негативно впливають на довкілля і здоров`я людей під час видобутку, переробки й використання корисних копалин, а також складування відходів виробництва, вимогам стандартів, нормативів, лімітів, санітарно-гігієнічних норм і правил, затверджених у встановленому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на слідчого та прокурора.

У даному конкретному випадку предметом доказування є не тільки правомірність початку використання перерахованих земельних ділянок, але й сукупність таких чинників як наявність санітарних зон, площі, конфігурації, обсяг і вид надр, корисних копалин. Чи відносяться землі з перерахованими кадастровими номерами до зон родовищ. Чи включені зазначені земельні ділянки з переліченими кадастровими номерами до паспорту об`єкта обліку з державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин. Чи належить ці землі внести до гірничого відводу.

До проведення експертних досліджень та з`ясування фактичних обставин необхідно у правовий спосіб забезпечити законні завдання цього кримінального провадження, що можливо реалізувати шляхом накладання арешту на спірні дванадцять земельних ділянок.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, у п.70 рішення Європейського суду з прав людини Рисовський проти України від 20.10.2011 р. Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.

У даному кримінальному провадженні необхідно перевірити принцип належного урядування, тобто забезпечити повну, об`єктивну та неупереджену перевірку не тільки правомірності використання родючого шару ґрунту, але зміну форми власності, категорій земель та цільового використання перерахованих земельних ділянок, а також сукупність таких чинників як наявність санітарної зони, її площу і конфігурацію, обсяг і вид надр, корисних копалин. Чи належать земельні ділянки з перерахованими кадастровими номерами до зони родовищ. Чи не внесені земельні ділянки до паспорту об`єкту обліку державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин. Чи належать ці землі до гірничого відводу ПАТ «Кіровоградський кар`єр», тощо.

Сукупність перелічених чинників переконливо свідчить про необхідність перевірки чи було збережено баланс інтересів не тільки осіб, які бажають отримати позачергове право власності на землю, але й гарантувати рівність прав та інтересів територіальної громади, народу України на : надра, корисні копалини, дотримання санітарних та техногенних норм і правил.

Умовою для дослідження таких визначальних кваліфікуючих ознак є збереження об`єкта дослідження у незмінному стані. Тобто, існує реальний ризик що межі земельних ділянок з унікальними кадастровими номерами їх кадастрові номери, площу і конфігурацію, з описанням надр та належність земель до певної категорії можуть спотворити, змінити, передати, а записи знищити. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладання арешту, з метою запобігання його зміни, передачі відчуження. У статті 197-1 КК України, об`єктом посягання є право власності на землю, корисні копалини. Держава гарантує право особи на мирне володіння майном, забезпечення нормальних умов на облік набуття та передачу права на видобуток надр та самих земельних ділянок, а також захист суспільних відносин пов`язаних з забезпеченням надрокористування, екологічної та техногенної безпеки і проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця буде мати незначний строковий характер, а перераховані суспільні інтереси, мають переважне значення у порівнянні з арештом зазначених земельних ділянок.

Слідчий надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі огляду місця події; протокол огляду предмету, акт обстеження земельної ділянки, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13 серпня 2018 року про відсутність державної реєстрації правомірного користування зазначених земельних ділянок (вирощування посівів кукурудзи не входить до повноважень селищної ради) на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя на початковій стадії досудового розслідування не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик зміни опису технічних характеристик земельних ділянок, є достатньою умовою для застосування щодо цього майна спів розмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладання арешту на дванадцять земельних ділянок.

З наданих матеріалів встановлено, що дії слідчого відповідають вимогам закону. Останній довів наявність розумної підозри про існування ризику умисної зміни індивідуальних ознак кадастрових номерів, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого. За таких умов, майно відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту. Проведення ефективного досудового розслідування вимагає зберігати це майно у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

На початковій стадії досудового розслідування виправдана потреба в тимчасовому втручанні у права та інтереси титульного власника земельних ділянок шляхом накладання арешту. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено.

З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташовані на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею по 2 гектари кожна з наступними кадастровими номерами 3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим СВ Кіровоградського РВП Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області, ОСОБА_4 із вчиненням ним у визначеному законом порядку дій з реєстрації арешту майна та забезпечення умов його зберігання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1