Ухвала

від 24.04.2019 по справі 404/5470/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/5470/18

Номер провадження 1-кс/404/1738/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , арбітражного керуючого ліквідатора ВАТ «Кіровоградський кар`єр» ОСОБА_4 , представника Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області ОСОБА_5 , представника інших володільців-адвоката ОСОБА_6 , інших володільців: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , про скасування заходу забезпечення - арешту майна, застосованого по кримінальному провадженню 12018120170000473 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду міста Кіровограда звернувся представник інших володільців майна - адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах інших володільців майна : ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 з клопотанням, про скасування заходу забезпечення, застосованого по кримінальному провадженню 12018120170000473 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 197-1 КК України, у виді арешту на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташовані на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею 2 га. кожна з наступними кадастровими номерами:

3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

накладеного на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 серпня 2018 року.

Заявлені вимог обґрунтовує тим, що відпала потреба у продовженні дії заходу забезпечення-арешту на майно, так як : орган місцевого самоврядування передав спірні земельні ділянки фізичним особам. Ініціатори поданого клопотання мають право звернутись з клопотанням про скасування арешту. Таке право виникло після рішення прийнятого органом місцевого самоврядування. Їх право власності тривалий час свавільно обмежено, а слідчий суддя перешкоджає у доступі до правосуддя, оскільки заперечує фактичний перехід прав власності на спірні земельні ділянки. Незаконність арешту земельних ділянок та відсутність у ВАТ «Кіровоградський кар`єр» прав на гірничий відвід, підтверджено судовими рішенням. Продовження арешту на земельні ділянки не забезпечить реальних завдань цього кримінального провадження. Сумнівна й мета для продовження такого виду заходу забезпечення у кримінальному провадженні.

Прокурор заперечив і переконаний, що чинна ухвала про арешт майна законна, її не скасовано. Не змінились обставини зазначені в ухвалі слідчого судді про арешт дванадцяти земельних ділянок. Продовжують існувати ризики і правові підстави зазначені в ухвалі слідчого судді про арешт майна.

Арбітражний керуючий ліквідатор ВАТ «Кіровоградський кар`єр» ОСОБА_4 , підтримав доводи прокурора і наполягає на продовженні дії арешту на земельні ділянки. У випадку скасування арешту, це призведе до грубо та непоправного порушення інтересів суб`єкта господарювання та надра користування.

Представник Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області повідомив, що орган місцевого врядування діяв у спосіб передбачений законом, прийняв рішення про передачу у власність дванадцяти земельних ділянок, а продовження дії арешту на земельні ділянки не позначиться на роботі сільради.

Слідчий викликався, не зявився. Зайнятість слідчого в інших справах не перешкоджає у вирішенні заявлених вимог.

15 серпня 2018 року слідчим суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда було задоволено клопотання про накладення арешту на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташовані на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею по 2 га. кожна з наступними кадастровими номерами:

3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Ухвала слідчого судді набрала законної сили і виконана.

Згідно з ст. 116 ЗК України, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, фізична особа набуває право власності на земельні ділянки.

17 серпня 2018 року, Соколівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області прийняла рішення про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 по 2 га, кожному (а.к.15-24).

За таких умов перераховані особи набули процесуальний статус учасника кримінального провадження, як інший володілець майна (ст. 174 КПК України), тобто мають право звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно.

Для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення гірничі відводи надаються Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду. Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 11 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №59, земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством. Земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, ВАТ «Кіровоградський кар`єр» повинен був отримати в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством. Доказів про отримання права користування спірними земельними ділянками ВАТ «Кіровоградський кар`єр» не надав.

Відповідно до п. п. 20-22 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 02.10.2003 року №1540, рішення щодо продовження строку дії дозволу приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр протягом 30 днів від дати надходження всіх документів у повному обсязі. Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити виконання на наданій йому у користування ділянці надр цільових робіт, передбачених цим дозволом.

ВАТ «Кіровоградській кар`єр» не має ліцензії та спеціального дозволу на розробку та видобуток корисних копалин. ВАТ «Кіровоградський кар`єр» перебуває у стадії санації. У цього суб`єкта господарювання не існує законних підстав для зайняття господарською діяльністю пов`язаною з розробкою та видобутком корисних копалин.

Згідно з ст. 17 Кодексу України Про надра, гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, надаються Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Родовище корисних копалин не має законного надрокористувача. В єдиному реєстрі родовищ, відсутня публічна інформація про звернення ВАТ «Кіровоградський кар`єр» до державного комітету України по нагляду за охороною праці з заявою на отримання земель під гірничий відвід.

ВАТ «Кіровоградський кар`єр» припинив, тобто не має спеціального статусу суб`єкта господарювання у галузі надра видобування. Відсутність правосуб`єктності (основного права) унеможливлює одержання похідного права - виділ земель під гірничого відвід. За таких умов прокурор звернувся з клопотанням про застосування заходу забезпечення по спірним, але не існуючим правовідносинам, щодо права використання земель гірничого відводу. Ретельно проведений правовий аналіз вказаних обставин, виключає можливість продовження арешту накладеного на дванадцять спірних земельних ділянок.

Всупереч ст. ст. 36 і 40 КПК України, слідчий не здобув доказів на підтвердження існування реальних виробничих потреб у ВАТ «Кіровоградський кар`єр» для виділу земель під гірничий відвід, або факт виділу земель під гірничий відвід за цим родовищем. Представники сторони обвинувачення протягом десяти місяців досудового розслідування не вчинили ефективних дій, спрямованих на збір доказів щодо : виду, категорії, площі та обсягу родовища корисних копалин, суспільної потреби для такого гірничого відводу; місця та площі розташування гірничого відводу. Порушення розумних строків проведення ефективного досудового розслідування не повинно бути приводом для зловживання правом на арешт майна.

Суди різних інстанцій останні два роки вирішують спори між: колишнім користувачем надр, органом місцевого самоврядування та фізичними особами.

Предметом спору всіх судових проваджень, у тому числі і в цьому кримінальному провадженні є дванадцять спірних земельних ділянок з чітко визначеною площею, цільовим призначенням та конфігурацією.

Безпосереднім об`єктом ймовірного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, є право власності на землю та правомірність передачі прав власності на дванадцять земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Кваліфікуюча ознака ч. 1 ст. 197 1 КК України, полягає у самовільному зайнятті, тобто фактичному незаконному заволодінню землею, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої земельної ділянки. Для встановлення суті кримінально караного самовільного зайняття земельної ділянки важливим є виникнення права власності на земельну ділянку. За чинним земельним законодавством право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Рішення від 17 серпня 2018 року, прийняті Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства не створює права на землю, а лише є умовою для виникнення такого права у майбутньому. Право на земельної ділянки виникає після отримання свідоцтва про право власності та його державної реєстрації. (ст.125 ЗК України) та забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Документальним підтвердженням права на земельну ділянку є сукупність різних за своїм правовим характером дій : одержання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та державна реєстрація право встановлювального документу.

Водночас, статтею 116 Земельного кодексу України передбачено що, підставою набуття права на землю є рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування, чи результати аукціону.

Не будь-яке зайняття земельної ділянки без належним чином оформленого і зареєстрованого правовстановлювального документа може розглядатись як злочин - самовільне зайняття земельної ділянки.

У даному конкретному випадку йдеться, про використання земельної ділянки у проміжок часу між одержанням земельної ділянки за рішенням уповноваженого органу. Використання земельної ділянки у цьому проміжку часу є не самовільним зайняттям земельної ділянки, а використанням останньої без правовстановлювального документа, тобто здійснення експлуатації земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.

Таким чином, не вважається суспільно-небезпечним і не кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки використання земельної ділянки особою, яка хоч і не має поки що належного правовстановлювального документа, однак: 1) одержала земельну ділянку у власність на підставі рішення органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) без зміни її цільового призначення, відповідно до розміру та конфігурації.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. (ч. 1 ст. 98 КПК України)

Прийняті 17 серпня 2018 року, рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства, документально підтверджують правомірність початої процедури тривалої передачі права власності від територіальної громади на користь осіб, які мають право на позачергове отримання земель запасу. Таким чином констатую, що після постановлення слідчим суддею ухвали про накладення арешту на земельні ділянки, виникли нові підстави що виключають існування розумних підозр стверджувати про настання самої події злочину, відомості про які внесли до ЄРДР з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 197-1 КК України. При цьому необхідно розрізняти самовільне захоплення/заволодіння земельною ділянкою з складною і тривалою у часі, а насамперед,- передбаченою законом процедурою переходу права власності від одного власника до іншого.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення перетворення, відчуження. (абзац другий ч. 1 ст. 170 КПК України).

Земельні ділянки належать до нерухомих речей, переміщення яких є неможливим без іх знецінення та зміни призначення. (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Спірному арештованому майну присвоєно індивідуальні кадастрові номери з чітко визначеною площею та зовнішньою конфігурацією, цільовим призначенням і властивостями. На відміну від рухомих речей, нерухомому майну притаманна ознака незмінності. Шар ґрунту перебуває у незмінному стані. Тому, для виконання завдань цього кримінального провадження: запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення, достатньо провести огляд земельних ділянок, за результатами яких оформити протокол огляду. Сам факт переходу права власності на об`єкт нерухомого майна від одного власника до іншого, не змінює фізичних властивостей речового доказу, тобто не потребує продовження застосування арешту.

Відповідно до вимог п. 2, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен ураховувати: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У ситуації що склалася, продовження застосування арешту дванадцяти земельних ділянок стане надмірним обтяженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вирішення земельних спорів між особами які вважають себе власниками, суб`єктами владних повноважень і надрокористувачами повинно вирішуватись в судах відповідних юрисдикцій, а не входить до завдань кримінального провадження, тобто продовження дії арешту майна у даному випадку не здатно забезпечити завдання цього кримінального провадження. ( ст. 2 КПК України)

Відповідно до ст.ст. 13 та 41 Конституції і ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження:

- по-перше, встановлено право безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна;

- по-друге, визначено межі допустимого розумного втручання держави (державних органів) у здійснення правомочностей власника. Причому таке втручання повинно бути законним і має здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічним і приватним інтересами.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу №1 є попередження порушень принципу безперешкодного користування свої майном. Втручання в право безперешкодного користування своїм майном передбачає справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання основних прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі Спорронг і Льонрот проти Швеції виходив з контексту загальної норми про мирне володіння майном, проголошеної в першому реченні частини 1 Протоколу №1, та зазначив, що пошук цієї рівноваги відбиває структуру статті 1 Протоколу №1 у цілому. Справедлива рівновага між інтересами суспільства та інтересами особи полягає в тому, що тягар, спричинений особі втручанням в її інтереси, має перебільшуватися або достатньо компенсуватися процедурами або певними формами чи заходами, направленими на послаблення тягара.

В рішенні (справа Антрік проти Франції) Європейський суд виходив з того, що при вирішенні питання щодо правомірності позбавлення права власності має бути обґрунтоване співвідношення між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом заходів позбавлення особи її власності.

У справі Совтрансавто Холдінг проти України Європейський суд зазначив, що спосіб, в який проводився та закінчився судовий розгляд справи, також як і ситуація невпевненості, якої зазнав заявник, порушили справедливу рівновагу між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов`язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу №1.

В рішенні (справа Звежинський проти Польщі) Європейський суд наголосив, що позбавлення майна, у визначенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Цю рівновагу буде порушено, якщо особі доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

ВАТ «Кіровоградський карєр» не має спеціального статусу суб`єкта надрокористування чи користувача гірничого відводу; не існує розумних підстав стверджувати про настання самої події злочину; земельні ділянки неможливо приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, як матеріальний об`єкт,- достатньо їх оглянути; порушиться принцип співмірності, значний час триває юридична невизначеність у прийнятті остаточного процесуального рішення в цьому провадженні; недотримані вимоги щодо розумних строків проведення досудового розслідування; дія арешту становить десять місяців; накопичуються негативні наслідки для великої кількості громадян пільгової категорії та суспільно-корисних відносин у цілому. Зясовані фактори не можуть компенсуватись надмірним (безстроковим) обтяженням арештом майна. Продовження дії заходу забезпечення порушує принцип справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами та завданнями цього провадження.

Згідно з п. 2, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен ураховувати: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. За таких умов, продовження дії арешту на земельні ділянки стане надмірним обтяженням. У даному конкретному випадку арешт не відповідає критеріям розумності та співмірності, суперечить практиці застосування пункту 1 протоколу Першого Конвенції, а насамперед не виконає завдань арешту, оскільки грунт зберігає фізичні властивосі речового доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

На початковій стадії кримінального провадження (у перші дні) такий захід забезпечення кримінального провадження ще був доцільним, але проявлена слідчим бездіяльність та наявне рішення органу місцевого самоврядування створили умови обгрунтовано стверджувати, що ознаки досліджуваних обставин ймовірного кримінального правопорушення не досягли такого ступеня потреб, що можуть бути підставою для продовження застосування впливового заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Сукупність перерахованих вище умов переконує, що відпала потреба в арешті майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15.08.2018 року по клопотанню № 404/5470/18; провадження № 1-кс/404/2321/18 )

Керуючись 170-174 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , про скасування арешту на майно по матеріалам кримінального провадження, 12018120170000473 за ч. 1 ст. 197-1 КК України, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровоградавід 15 серпня 2018 року, задовольнити.

Скасувати повністю арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 серпня 2018 року за клопотанням № 404/5470/18 ; провадження № 1-кс/404/2321/18 по кримінальному провадженню 12018120170000473, за ч. 1 ст. 197-1 КК України, на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташовані на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею 2 га. кожна, з наступними кадастровими номерами:

3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1