Ухвала

від 03.09.2018 по справі 404/5470/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-сс/781/348/17 Слідчий суддя ОСОБА_1

Доповідач в суді ІІ інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника апелянта ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 серпня 2018 року про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань№ 12018120170000473за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ Кіровоградського РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладання арешту на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташованих на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею по 2 гектари кожна з наступними кадастровими номерами: 3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

В обґрунтування клопотання зазначив, що СВ Кіровоградського РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120170000473 по ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Під час досудового розслідування установлено, що невстановлені особи всупереч ст.125 ЗК України самовільно використовують ці земельні ділянки без сплати податків та обов`язкових платежів за відсутності відповідних правовстановлюючих документів і державної реєстрації на підтвердження правомірності використання, що підтверджується змістом актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.05.2018 року.

Потребу в застосуванні заходу забезпечення пояснює тим, що об`єктом посягання є право власності на землю на якій самовільно вирощують посіви. Крім того, землі можуть належати до гірничого відводу, а під родючим шаром землі можуть знаходитись корисні копалини, тобто спірні земельні ділянки є об`єктами зі спеціальним правовим режимом у зв`язку з чим проводиться досудове розслідування для з`ясування фактичних обставин.

Земельні ділянки оглянуто, та у порядку ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом. Клопотання про арешт подано з метою забезпечення належних умов зберігання речових доказів оскільки земельним ділянкам змінили форму власності, категорію і цільове використання.

22 травня 2018 року, за результатами проведеного огляду місця події та акту обстеження кожної з дванадцяти земельних ділянок, спеціалісти Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підтвердили відсутність документів про державну реєстрацію прав власності чи права постійного користування або права оренди на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Дванадцять земельних ділянок оброблено і засіяно сільськогосподарською культурою - кукурудзою.

Станом на 13 серпня 2018 року, в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо правомірності використання дванадцяти спірних земельних ділянок, тощо.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За таких умов слідчий з прокурором надав належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості підозри про саму подію самовільного зайняття земельних ділянок.

На підставі постанови від 06 серпня 2018 року, прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури земельні ділянки з присвоєними ним унікальними кадастровими номерами визнав речовим доказом по кримінальному провадженню 12018120170000473.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда задоволено зазначене клопотання та накладено арешт на земельні ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, розташовані на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею по 2 гектари кожна з наступними кадастровими номерами: 3522587200:02:000:1791; 3522587200:02:000:1792; 3522587200:02:000:5843; 3522587200:02:000:5845; 3522587200:02:000:5842; 3522587200:02:000:5844; 3522587200:02:000:1835; 3522587200:02:000:1797; 3522587200:02:000:1794; 3522587200:02:000:1795; 3522587200:02:000:1796; 3522587200:02:000:1793.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчий надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі огляду місця події; протокол огляду предмету, акт обстеження земельної ділянки, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13 серпня 2018 року про відсутність державної реєстрації правомірного користування зазначених земельних ділянок (вирощування посівів кукурудзи не входить до повноважень селищної ради) на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

На початковій стадії досудового розслідування не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик зміни опису технічних характеристик земельних ділянок, є достатньою умовою для застосування щодо цього майна спів розмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладання арешту на дванадцять земельних ділянок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вищезазначену ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ВАТ «Кіровоградський кар`єр» не скориставшись правом на належне оформлення права користування земельною ділянкою, здійснювало фактичне видобування надр само захоплених землях.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази оформлення земельної ділянки для розміщення кар`єру, присвоєння кадастрового номера, укладення договору оренди землі.

Також, апелянт зазначає про рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2017 року, яким визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Зважаючи на те, що управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не передало у власність земельні ділянки, він разом з іншими учасниками АТО, щоб не витрачати час, змушені своїми силами та залученими зовні не байдужими особами розпочати обробіток землі.

У червні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало Соколівському ОТГ право розпоряджатися земельними ділянками на які було отримано дозволи на розробку землеустрою.

17 серпня 2018 року на сесії Соколівської сільської ради прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

20 серпня 2018 року він отримав у власність земельну ділянку та є належним власником майна, як це передбачено вимогами 125 ЗК України .

Разом з тим, слідчим суддею порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 170 КПК України вартість майна повинна бути спів розмірною розміру шкоди кримінальним правопорушенням. Однак ухвалі слідчого судді не зазначено розмір завданої шкоди та чи взагалі підпадає під дію кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали клопотання слідчого та матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

В ході апеляційного розгляду, жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею вищевказаного рішення, колегія суддів в матеріалах клопотання про накладення арешту на майно не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги захисника є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майнадопускається зметою забезпечення:

1)збереження речовихдоказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, відповідно до якої,у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Арешт майна з підстав передбачених ч.2ст.170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно дост.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В даному випадку слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що СВ Кіровоградського РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом незаконного обробітку та засіву земельних ділянок, які знаходились в державній власності, а згодом були передані до комунальної власності.

При цьому не має будь-яких достовірних відомостей стосовно передачі земельних ділянок у постійне користування, оренду чи у власність фізичним та юридичним особам.

Зазначене підтверджуєтьсяпротоколом оглядумісця події, протокол огляду предмету, актами обстеження земельної ділянки, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13 серпня 2018 року про відсутність державної реєстрації правомірного користування зазначених земельних ділянок (вирощування посівів кукурудзи не входить до повноважень селищної ради).

Разом з тим необхідно зазначити те, що в матеріалах кримінального провадження наявна заява про вчинення кримінального правопорушення директором ВАТ «Кіровоградський кар`єр» стосовно незаконного оброблення земельних ділянок.

Проте апелянтом в апеляційній скарзі зазначається, що безпосередньо він разом з іншими особами не дочекавшись реєстрації права власності на земельну ділянку почали її обробляти.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_9 та іншим особам затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) не є правовстановлюючим документом на земельну діяльність та не дозволяє приступати до використання земельної .

Крім того, це рішення прийнято після постановлення ухвали слідчого судді, а сама земельна ділянка не передана апелянту та іншим особам згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, а тому у апелянта були відсутні правові підстави для сільськогосподарського обробітку спірних земельних ділянок.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірні земельні ділянки всупереч ст.125 ЗК України самовільно використовуються, без сплати податків та обов`язкових платежів за відсутності відповідних правовстановлюючих документів і державної реєстрації на підтвердження правомірності їх використання.

При цьому необхідно зазначити те, що ні ВАТ «Кіровоградський кар`єр» ні інші особи не мали право самовільно їх обробляти.

Таким чином, на думку колегії суддів наявні підстави стверджувати про те, що існують обґрунтовані підозри вважати про вчинення кримінального правопорушення невстановленими слідством особами передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Саме в ході досудового розслідування необхідно буде перевірити законність передання земельних ділянок у власність, у тому числі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

А тому, колегія суддів погоджується з мотивацією слідчого судді про те, що земельні ділянки на які накладено арешт, є доказом злочину, а крім того самовільний посів, може підлягати конфіскації в дохід держави, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення клопотання.

Вимоги апелянта стосовно того, що ВАТ «Кіровоградський кар`єр» не скористався своїм правом не земельну ділянку не можуть бути враховані оскільки це не є предметом розгляду в даному випадку. Всі протиріччя стосовно набуття у власність земельних ділянок повинен віршуватися в порядку та у спосіб передбаченому законом.

Також вимоги апелянта стосовно того, що він набув право власності на земельну ділянку колегією суддів не можуть бути враховано оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення земельні ділянки знаходилися у державній та комунальній власності.

Разом з тим, колегія суддів залишає без розгляду доводи апелянта з посиланням на судові рішення щодо визнання протиправними відмов від 26.05.2017 року Головного управління Дергеокадастру у Кіровоградській області про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність ОСОБА_9 та іншим особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та зобов`язання повторно розглянути їх заяви, оскільки наведене судове рішення саме по собі не підміняє правовстановлюючий документ.

Твердження апелянта стосовно того, що обробіток земельних ділянок не містить складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1КК України у зв`язку з наявністю судового судове рішення - передчасні, оскільки законність отримання правовстановлюючих документів можливо перевірити лише під час розгляду матеріалів кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про порушення процесуальних норм, оскільки з клопотанням всупереч ч. 2 ст. 64-2 КПК України звернувся не прокурор, а слідчий колегія суду до уваги не приймає, оскільки чинний КПК України не забороняє звертатися слідчому з таким клопотанням до слідчого судді.

Враховуючи наведене,на переконанняколегія суддів,слідчий суддяпід часрозгляду клопотанняз`ясуваввсі обставини,з якимизакон пов`язуєможливість накладенняарешту,перевірив співрозмірністьвтручання управа власності з потребами кримінального провадження. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на земельні ділянки представником власника майна - адвокатом ОСОБА_8 , не надано та колегією суддів не встановлено. Поряд з тим необхідно зазначити те, що Верховною Радою України у поточному році, продовжено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Крім того, до моменту набуття ОСОБА_7 у серпні 2018 року права власності на земельну ділянку останній не мав можливості її обробляти та збирати врожай. А тому, на думку колегії суддів права ОСОБА_7 на володіння та користування земельною ділянкою жодним чином не можуть бути порушені.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам, які б давали підстави для скасування вказаної ухвали слідчого судді та прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна колегія суддів не вбачає.

Натомість вказане рішення слідчого судді не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею клопотання про скасування арешту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись статтями 170, 173, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 серпня 2018 року про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньпід № 12018120170000473за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_10