Ухвала

від 10.08.2018 по справі 541/2378/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 541/2378/17

провадження № 61-41410ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа - начальник Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини Ярмоленко Віталій Михайлович, про стягнення матеріальної допомоги в розмірі п'яти посадових окладів у зв'язку з досягненням пенсійного віку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення матеріальної допомоги в розмірі п'яти посадових окладів в зв'язку з досягненням пенсійного віку, що становить15 760,00 грн, стягнення одного посадового окладу матеріальної допомоги на оздоровлення в період чергової тарифної відпустки за 2017 рік, що становить 3 152,00 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини матеріальну допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі п'яти посадових окладів у сумі 15 760,00 грн.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

27 липня 2018 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 541/2378/17 становить 18 912,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 541/2378/17 є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має фундаментальне значення для створення єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції не посилався на будь-які рішення судів касаційної інстанції чи Європейського суду з прав людини, і в зв'язку з цим між ним та судом першої інстанції виникли протиріччя з приводу вирішення справи. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, в чому полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що справа є малозначною, але має для позивача виняткове значення, оскільки вона є особою з інвалідністю З групи, і спірна сума коштів є для неї значною. Проте до матеріалів касаційної скарги не додано будь-яких-доказів, що спірна сума коштів є значною для позивача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржена постанова винесена у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа - начальник Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини Ярмоленко Віталій Михайлович, про стягнення матеріальної допомоги в розмірі п'яти посадових окладів у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат