Рішення

від 06.08.2018 по справі 908/923/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018 справа № 908/923/18

м. Запоріжжя

за позовом керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

до відповідача селянського (фермерського) господарства «Татьяна» (70660, Запорізька область, Пологівський район, с. Семенівка, вул. Чубаря (Зарічна), буд. 80)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районна рада Запорізької області (70608, Запорізька область, місто Пологи, вул. Єдності, буд. 32)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сільська рада Пологівського району Запорізької області (70660, Запорізька область, Пологівський район, с. Семенівка, вул. Кирилівська, буд. 6)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

за участю прокурора: Тронь Г.М., посвідчення № 035881, видане 05.10.2015

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 4 від 02.01.2018

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 1 від 14.06.2018

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про витребування з незаконного володіння селянського (фермерського) господарства «Татьяна» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: сільськогосподарські угіддя площею 21,5 га, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Пологівського району Запорізької області. Зазначені сільськогосподарські угіддя, у складі земельної ділянки 22,6 надавалися у постійне користування ОСОБА_5 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199 для ведення селянського (фермерського) господарства. Після отримання права постійного користування земельною ділянкою створено селянське (фермерське) господарство «Татьяна» , головою якого і був ОСОБА_5 Після смерті 09.01.2013 ОСОБА_5 СФГ Татьяна продовжує користуватися спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї.

Ухвалою суду від 22.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/923/18, присвоєно справі номер провадження 18/47/18, призначено підготовче судове засідання на 20.06.2018; підготовче засідання відкладалося на 10.07.2018; ухвалою від 10.07.2018 залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 районну раду Запорізької області та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 сільську раду Пологівського району Запорізької області; строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче судове засідання відкладено на 24.07.2018; 24.07.2018 підготовче провадження закрито, розпочато судовий розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 03.08.2018; у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.08.2018.

В судовому засіданні 06.08.2018 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав позовні вимоги з заявлених у позові підстав. Обґрунтував їх тим, що Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти України, відомостей органів влади та місцевого самоврядування виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння селянським (фермерським) господарствам «Татьяна» земельною ділянкою площею 22,6 га, в тому числі 21,5 га сільськогосподарських угідь, 1,1 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями. Відповідно до рішення ОСОБА_1 районної ради Запорізької області «Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_5Ф.» від 29.02.2000 № 19, ОСОБА_6 отримано державний акт на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199, згідно із яким останньому надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 22,6 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Пологівського району. У подальшому 20.03.2000 зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Татьяна» , яке, згідно п. 29 статуту С(Ф)Г «Татьяна» , здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 22,6 га, наданій в постійне користування ОСОБА_5, що був зановником господарства. Зі смертю ОСОБА_5 09.01.2013, право постійного користування вищезгаданою земельною ділянкою припинилось, відповідно, з цього часу втратив чинність і державний акт на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199. СФГ «Татьяна» з часу смерті ОСОБА_5 продовжує утримувати та використовувати частину із вказаної земельної ділянки площею 21,5 га сіножатей, в тому числі для вирощування сільгоспкультур, цим самим незаконно, без відповідної правової підстави заволодівши нею, що підтверджується звітами та податковими деклараціями поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів, а також інформацією органу місцевого самоврядування. Звернення до суду з даним позовом прокурор мотивував тим, що незаконне використання земель державної власності позбавило територіальну громаду правомочностей володільця та розпорядника цієї землі в повному обсязі, а уповноваженим контролюючим органом - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області жодних дій не вживалось щодо запобігання порушенню, що не відповідає інтересам держави. Посилаючись на приписи ст.ст. 92, 102-1, 116, 118, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 407, 1225 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20, 23 Закону України Про фермерське господарство , ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор просив позов задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області підтримав позовні вимоги, викладені прокурором, просив позов задовольнити. В наданих суду письмових поясненнях позивач підтвердив викладені прокурором у позові обставини. Відзначив, що спірна земельна ділянка, площею 21,5 га, відноситься до земель державної власності, оскільки знаходиться за межами населеного пункту та на ній відсутні будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади і вона не перебуває у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних, підприємств, установ, організацій.

Відповідач у наданому суду відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та зазначив, правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою виникли з рішення ОСОБА_1 районної ради Запорізької області від 29.02.2000 № 19, яке є безстроковим і не втратило своєї чинності. Вважає, що користування земельною ділянкою відбувається на законних підставах згідно Статуту С(Ф)Г «Татьяна» , яке здійснює свою діяльність на земельній ділянці, наданій засновнику господарства ОСОБА_5 згідно державного акту на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199. Відзначив, що розмежування земель державної та комунальної власності відбулось на підставі Закону України № 5245-VІ від 06.09.2012, який оприлюднено13.10.2012, і враховуючи, що дія цього закону не поширюється на правовідносини, які виникли до його прийняття, спірна земельна ділянка не належить до земель державної власності, тому відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Крім того відповідач у відзиві заявив про застосування судом наслідків спливу позовної давності, оскільки позивачу було відомо про смерть ОСОБА_5 з грудня 2013 року. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 районна рада Запорізької області (третя особа-1) письмових пояснень по суті спору не надала, у направленому суду від 02.08.2018 клопотанні просила розглянути справу за відсутності її представника. Клопотання третьої особи-1 судом задоволено.

ОСОБА_2 сільська рада Пологівського району Запорізької області (третя особа-2) письмовою заявою від 30.07.2018 відкликала свої письмові пояснення від 20.07.2018 просила розглянути справу за відсутності її представника. Клопотання третьої особи-2 судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив :

На підставі рішення 9 сесії 23 скликання ОСОБА_1 районної ради Запорізької області ОСОБА_5 за рахунок земель запасу ОСОБА_2 сільської ради надано у постійне користування земельну ділянку площею 22,6 га, із них сіножаті докорінного поліпшення - 21,5 га, господарські шляхи - 0,5 га , лісових смуг - 0,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_6 отримано державний акт на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199, згідно із яким останньому надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 22,6 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Пологівського району, земельний запас.

Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА № 183 від 20.03.2000 зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Татьяна» , яке, згідно пункту 29 статуту С(Ф)Г «Татьяна» (в редакції 15.08.2012), здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 22,6 га, наданій в постійне користування ОСОБА_5, що був засновником господарства.

Відповідно до статуту С(Ф)Г «Татьяна» (в редакції 15.08.2012) членами господарства є ОСОБА_5 (засновник), ОСОБА_7 (син засновника), ОСОБА_8 (син засновника) та ОСОБА_9 (невістка засновника). Головою фермерського господарства є ОСОБА_8

Згідно актового запису про смерть № 03 від 11.01.2013 засновник С(Ф)Г «Татьяна» ОСОБА_5 помер 09.01.2013.

Земельні відносини є визначальними у системі фермерських правовідносин. Основною організаційно-правовою підставою для створення селянського (фермерського) господарства є наявність земельної ділянки сільськогосподарського призначення як передумова державної реєстрації такого господарства. Рішення про надання земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства фактично є рішенням про створення суб'єкта аграрних правовідносин. Припинення прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є підставою для припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

С(Ф)Г «Татьяна» з часу смерті ОСОБА_5 (09.01.2013) продовжує використовувати частину із наданої у постійне користування ОСОБА_5 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,5 га, для вирощування сільгоспкультур, що підтверджується звітом С(Ф)Г «Татьяна» про площі та валові збори сільськогосподарських культур плодів, ягід і винограду (форма 29-сг) та податковими деклараціями, поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів, а також інформацією органу місцевого самоврядування.

Посилаючись на незаконність користування С(Ф)Г «Татьяна» спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави після смерті особи, якій було надано спірну земельну ділянку у користування, прокурором заявлено вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, які підтримано позивачем.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельною кодексу України та пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Семенівка Пологівського району Запорізької області, то в силу підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245- VI вона перебуває у державній власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 18, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, з 03.03.2015 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Таким чином, недотримання встановленого законом порядку набуття прав на землю, що перебувають у державній власності порушує майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

З приводу права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_5, набутого ним за державним актом на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199, після його смерті, С(Ф)Г Татьяна :

- по-перше, аналізуючи приписи ст.ст. 407, 1218, 1225 ЦК України та ст.ст. 19, 20, 23 Закону України Про фермерське господарство , суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічного правого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц.

- по-друге, смерть власника/постійного користувача земельної ділянки - фізичної особи з юридичної точки зору є припиненням його право- та дієздатності.

Таким чином, спірна земельна ділянка починаючи з 09.01.2013 не могла використовуватись С(Ф)Г «Татьяна» , адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у постійне користування цю землю. До спадкової маси зазначена земельна ділянка не ввійшла, так як до складу майна фермерського господарства не входить.

Документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано.

Із приписів ст.ст. 31, 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Надання фермерському господарству, як юридичній особі, земельної ділянки можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.

Будь-хто із членів С(Ф)Г «Татьяна» не отримував з січня 2013 року на встановлених законом підставах спірну земельну ділянку у користування або у власність, С(Ф)Г «Татьяна» , як юридична особа, також не оформило відповідних прав на земельну ділянку, якою користується.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, наявні підстави для витребування із незаконного володіння С(Ф)Г «Татьяна» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 21,5 га, наданої у складі земельної ділянки, площею 22,6 га, у постійне користування ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідачем у відзиві на позов та письмових запереченнях заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності із посиланням на обізнаність позивача про смерть ОСОБА_5 з грудня 2013 року та бездіяльність впродовж майже п'яти років.

Суд доводи відповідача про наявність підстав для відмови в позові з мотивів застосування позовної давності відхилив з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу встановлена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

Перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, частина друга ст. 268 ЦК України передбачає можливість встановлення іншими законами, тобто актами вищої юридичної сили, додаткових до цієї статті вимог, на які не розповсюджується строк позовної даності.

За нормами ст.ст. 316-319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порушення права державної власності на землю, в даному випадку, є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном. Матеріали справи свідчать, що відповідач визнає фактичні володіння і користування спірною земельною ділянкою.

Позиція відповідача оцінюється судом критично, оскільки при визнанні її обґрунтованою факт спливу трьох років обізнаності про смерть ОСОБА_5 (починаючи з грудня 2013 року) позбавляє державу прав власника на своє майно, тоді як сам факт надання спірної земельної ділянки у постійне користування не змінює форму власності на земельну ділянку, а закон вимагає переоформлення таких прав.

Таким чином, мова йде про так зване триваюче правопорушення, за таких обставин власник може пред'явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена.

Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд знаходить доведеними заявлені прокурором позовні вимоги на підставі чого позов задовольняється.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати із незаконного володіння селянського (фермерського) господарства «Татьяна» (70660, Запорізька область, Пологівський район, с. Семенівка, вул. Чубаря (Зарічна), буд. 80; ідентифікаційний код 30887200) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; ідентифікаційний код 39820689) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: сільськогосподарські угіддя (сіножаті) площею 21,5 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Пологівського району Запорізької області, надану у складі земельної ділянки, площею 22,6 га, у постійне користування померлому 09.01.2013 ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 15.03.2000 серії ЗП № 000014 № 199 для ведення селянського фермерського господарства. Видати наказ.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Татьяна» (70660, Запорізька область, Пологівський район, с. Семенівка, вул. Чубаря (Зарічна), буд. 80; ідентифікаційний код 30887200) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вулиця Шевченка, 50/57, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2018 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 87 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.08.2018.

Суддя В.В. Носівець