Постанова

від 18.12.2018 по справі 908/923/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 року м. Дніпро Справа № 908/923/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Селянського (фермерського) господарства "Татьяна"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р.

( суддя Носівець В.В., м. Запоріжжя, повний текст складено 16.08.2018 р.)

у справі

за позовом Керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області

в інтересах держави,

в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції

в спірних правовідносинах -

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Татьяна",

с. Семенівка, Пологівський район, Запорізька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Пологівської районної ради Запорізької області,

м. Пологи, Запорізька область

2. Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області,

с. Семенівка, Пологівський район,Запорізька область

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р. у справі № 908/923/18 позов Керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено; витребувано із незаконного володіння селянського ( фермерського ) господарства "Татьяна" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: сільськогосподарські угіддя ( сіножаті ) площею 21,5 га, розташовану на території Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, надану у складі земельної ділянки, площею 22,6 га, у постійне користування померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. серії НОМЕР_1 для ведення селянського фермерського господарства. Стягнуто з Відповідача на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Селянське ( фермерське ) господарство "Татьяна", яке просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р. у справі № 908/923/18 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р. по справі № 908/923/18 прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що рішення Пологівської районної ради Запорізької області від 29.02.2000 р. № 19 не скасовано та Статут Відповідача ( або окремі його положення ) не визнано не чинним у встановленому законом порядку. Відтак зазначені рішення органу місцевого самоврядування та Статут є чинними. Висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка перебуває у чужому незаконному володінні Відповідача не відповідає обставинам справи та є наслідком неповного з'ясування обставин справи.

Скаржник наголошує на тому, що спірна земельна ділянка не належить до державної власності, а належить до комунальної власності територіальної громади. Відтак відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у застосуванні спливу строку позовної давності до позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах уповноваженого органу, чим порушив ст. 7 ГПК України.

Від Керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що ним не оспорювалося законність надання у постійне користування земельної ділянки ОСОБА_3, а зазначено про незаконність її використання С(Ф)Г Татьяна після смерті ОСОБА_3, оскільки земельна ділянка була надана у користування фізичній особі, а не фермерському господарству. А право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право.

Керівник Токмацької місцевої прокуратури також вказує на те, що оскільки спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Семенівка Пологівського району Запорізької області, то в силу підпункту г п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 р. № 5245-VI на даний час вона перебуває у державній власності. Вказане також підтверджується листом відділу у Пологівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 414/01-04 від 20.07.2018 р. Таким чином, Закон України від 06.09.2012 р. № 5245-VI не регулює відносини постійного користування, на що посилається Відповідач у відзиві, а розмежовує землі державної та комунальної власності.

Щодо тверджень Скаржника про сплив позовної давності, то прокурор зазначає, що Токмацькій місцевій прокуратурі не могло бути відомо про смерть засновника С(Ф)Г Татьяна ОСОБА_2 Оскільки йде мова про так зване триваюче правопорушення, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена. А тому, положення про позовну давність до, заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 387 ЦК України не застосовуються.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у відзиві на апеляційну скаргу також просить апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 р. у апеляційну скаргу залишено без руху у зв"язку з тим, що скаржником при поданні апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

28.09.2018 р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "Татьяна" про виконання вимог вказаної ухвали.

Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Донецький апеляційний господарський суд з 03.10.2018 р. припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

У зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом, справа № 908/923/18 передана до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Татьяна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р. у справі № 908/923/18. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.11.2018 р.

07 . 11.2018 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з відпусткою члена колегії - судді Орєшкіної Е.В. розгляд справи № 908/923/18 в судовому засіданні 08.11.2018р. не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 12.11.2018 р., у зв'язку із усуненням обставин, пов'язаних із відпусткою члена колегії - судді Орєшкіної Е.В., розгляд апеляційної скарги Селянського ( фермерського ) господарства "Татьяна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р. у справі № 908/923/18 призначено в судове засідання на 18.12.2018 р.

Позивач та треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності зазначених представників.

Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні 18.12.2018 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Скаржника та Прокурора, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення № 19 від 29.02.2000 р. Пологівської районної ради Запорізької області ОСОБА_2 за рахунок земель запасу Семенівської сільської ради надано у постійне користування земельну ділянку площею 22,6 га, із них сіножаті докорінного поліпшення - 21,5 га, господарські шляхи - 0,5 га, лісових смуг - 0,6 га для ведення селянського ( фермерського ) господарства.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримано державний акт на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. серії НОМЕР_1, згідно із яким останньому надано у постійне користування для ведення селянського ( фермерського ) господарства земельну ділянку площею 22,6 га, що розташована на території Семенівської сільської ради Пологівського району, земельний запас.

Розпорядженням голови Пологівської РДА № 183 від 20.03.2000 р. зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Татьяна", яке, згідно п. 29 Статуту С(Ф)Г "Татьяна" ( в редакції 15.08.2012 р. ), здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 22,6 га, наданій в постійне користування ОСОБА_2, що був засновником господарства.

Відповідно до статуту С(Ф)Г "Татьяна" ( в редакції 15.08.2012 р. ) членами господарства є ОСОБА_2 ( засновник ), ОСОБА_5 ( син засновника ), ОСОБА_6 ( син засновника ) та ОСОБА_7 ( невістка засновника ). Головою фермерського господарства є ОСОБА_6

Згідно актового запису про смерть № 03 від 11.01.2013 р. засновник С(Ф)Г "Татьяна" ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

С(Ф)Г "Татьяна" з часу смерті ОСОБА_2 продовжує використовувати частину із наданої у постійне користування ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,5 га, для вирощування сільгоспкультур, що підтверджується звітом С(Ф)Г "Татьяна" про площі та валові збори сільськогосподарських культур плодів, ягід і винограду ( форма 29-сг ) та податковими деклараціями, поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів, а також інформацією органу місцевого самоврядування.

Місцевим господарським судом враховано, що з огляду на знаходження спірної земельна ділянки поза межами населеного пункту - с. Семенівка Пологівського району Запорізької області, то в силу підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 р. № 5245- VI вона перебуває у державній власності.

Згідно з ст. 122 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2013 р., повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 р. № 18, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, з 03.03.2015 р. розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Посилаючись на незаконність користування С(Ф)Г "Татьяна" спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави після смерті особи, якій було надано спірну земельну ділянку у користування, Прокурором заявлено вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Під час розгляду спору в суді першої інстанції, Відповідачем у відзиві на позов та письмових запереченнях заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності із посиланням на обізнаність Позивача про смерть ОСОБА_2 з грудня 2013 року та бездіяльність впродовж майже п'яти років.

Як слушно зазначив місцевий господарський суд - земельні відносини є визначальними у системі фермерських правовідносин. Основною організаційно-правовою підставою для створення селянського ( фермерського ) господарства є наявність земельної ділянки сільськогосподарського призначення як передумова державної реєстрації такого господарства. Рішення про надання земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства фактично є рішенням про створення суб'єкта аграрних правовідносин. Припинення прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є підставою для припинення діяльності селянського ( фермерського ) господарства.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що

право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право ( аналогічного правого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05.10.2016 р. у справі № 181/698/14-ц ), а смерть власника/постійного користувача земельної ділянки - фізичної особи з юридичної точки зору є припиненням його право - та дієздатності.

Тому, як вірно зазначив господарський суд - спірна земельна ділянка починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 не могла використовуватись С(Ф)Г "Татьяна", адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у постійне користування цю землю. До спадкової маси зазначена земельна ділянка не ввійшла, так як до складу майна фермерського господарства не входить.

Документального підтвердження оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України, Відповідачем суду надано не було ( С(Ф)Г "Татьяна", як юридична особа, не оформило відповідних прав на земельну ділянку, якою користується, члени С(Ф)Г "Татьяна" не отримували на встановлених законом підставах спірну земельну ділянку у користування або у власність ).

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі пов'язаних із відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави з позовом по цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу .

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Прокурор посилався на те, що незаконне використання земель державної власності позбавило територіальну громаду правомочностей володільця та розпорядника цієї землі в повному обсязі, а уповноваженим контролюючим органом - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області жодних дій не вживалось щодо запобігання порушенню, що не відповідає інтересам держави. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Позивач у справі підтримав позовні вимоги, викладені прокурором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" .

Відповідно до частини третьої ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно ( аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17 ).

У справі, що розглядається, Прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері використання земель державної власності та не здійснення з боку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області дій щодо запобігання порушенню, що не відповідає інтересам держави. Таким чином, недотримання встановленого законом порядку набуття прав на землю, що перебувають у державній власності порушує майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Водночас п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках .

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що у поданій до суду позовній заяві прокурором зазначено обставини, які свідчать про неналежне здійснення уповноваженими органами відповідних повноважень, а відповідно, обґрунтована наявність підстав для здійснення представництва, як і надано належні і допустимі докази на підтвердження наявності підстав для здійснення такого представництва.

Щодо тверджень Скаржника про сплив позовної давності, то місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив доводи Відповідача про наявність підстав для відмови в позові з мотивів застосування позовної давності, з огляду на наступне.

Перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу встановлена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як слушно зазначив суд першої інстанції порушення права державної власності на землю, в даному випадку, є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном. Матеріали справи свідчать, що Відповідач визнає фактичні володіння і користування спірною земельною ділянкою. Позиція Відповідача була обгрунтовано оцінена судом критично, оскільки при її визнанні, факт спливу трьох років обізнаності про смерть ОСОБА_2 (починаючи з грудня 2013 року) позбавляє державу прав власника на своє майно, тоді як сам факт надання спірної земельної ділянки у постійне користування не змінює форму власності на земельну ділянку, а закон вимагає переоформлення таких прав. Таким чином, мова йде про так зване триваюче правопорушення, за таких обставин власник може пред'явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України , для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті Скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Татьяна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 р . у справі № 908/923/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 21.12.2018 року

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Е. В. Орєшкіна