Постанова

від 14.08.2018 по справі 908/202/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018р. справа № 908/202/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар ОСОБА_4 від позивача: не з явився від відповідача:ОСОБА_5, адвокат, свідоцтво №574 від 10.11.2006р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича , с.Рибальське, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2018р. (повний текст рішення складено та підписано 16.04.2018р. у м. Запоріжжя) по справі№908/202/18 (суддя Ярешко О.В.). за позовом до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг , м.Київ Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича , с.Рибальське, Запорізька область простягнення 110 848,42 грн. В С Т А Н О В И В:

06.02.2018р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг , м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича , с.Рибальське, Запорізька область про стягнення боргу у розмірі 87 435,00 грн., пені у розмірі 4 261,56 грн., 13 115,25 грн. штрафу та 6 036,61 грн. 3% річних на підставі договору поставки №АП-04-0056 від 05.05.2017р. (а.с. 4-7).

Справа №908/202/18 була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження згідно ухвали господарського суд Запорізької області від 28.02.2018р. (а.с.33).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2018р. у справі №908/202/18 позовні вимоги задоволені повністю (а.с. 78-81).

Стягнуто з Фермерського господарства «Саранчі Миколи Петровича» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 87435,00 основного боргу, 4261,56 пені, 13115,25 штрафу, 6036,61 відсотків річних, 1762,00 судового збору.

Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач, Фермерське господарство Саранчі Миколи Петровича , с.Рибальське, Запорізька область, звернувся із апеляційною скаргою до суду, в якій вважає судове рішення необґрунтованим, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2018р. у справі № 908/202/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі (а.с.111-112).

Так, апелянт зазначає, що 10.05.2017 р. отримав від позивача насіння соняшника «Бамбо» у кількості 30 посівних одиниць, розфасованих у 30 паперових мішків. При огляді мішків було встановлено, що на мішках закріплені етикетки на іноземній мові. Крім того, були відсутні будь-які супровідні документи. У наявності була лише товарно-транспортна накладна № АП-04-000030 від 10.05.2017 р., яку надав регіональний представник позивача ОСОБА_6 Оскільки саме у цей час закінчувались посівні роботи, відповідач не мав вибору та був змушений залишити у себе на зберігання поставлений посівний матеріал. Був складений акт про огляд, де зазначалось про наявність етикеток лише на іноземній мові, відсутність супроводжувальних сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння. Використання посівного матеріалу без вказаних сертифікатів прямо заборонено законодавством України. Про це було повідомлено представника позивача ОСОБА_6, який пообіцяв забрати дане насіння та поставити інше, але цього не відбулося й досі. На теперішній час насіння знаходиться на зберіганні у відповідача. На протязі 2017 р. відповідач неодноразово звертався до представника позивача по існуючим засобам зв'язку з вимогою забрати насіння. Зазначає, що використання поставленого товару відповідачем неможливо. Поставлений товар не відповідає заявленим вимогам для даного виду товару і не може бути використаним за призначенням, тому вимога про оплату неякісного товару є протизаконною, а нарахування штрафних санкцій та відсотків - безпідставними.

Скаржник вважає, що ці обставини виключають зобов язання відповідача як сторони договору поставки сплачувати за поставлений неякісний товар, навіть після спливу терміну оплати.

Крім того, апелянт ставить під сумнів сам факт укладання договору поставки саме на цих умовах, а також невідповідність дати і місця укладання договору, фактичним обставинам при укладання договору

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Саранчі Миколи Петровича» на рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2018р. у справі № 908/202/18 та зобов язано позивача до 13.07.2018р. надати суду відзив на апеляційну скаргу доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі (а.с.110).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв язку з перебуванням у відпустці судді Стойка О.В., визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року справу №908/202/18 було призначено до розгляду на 14.08.2018 року о 09:45 год. (а.с.148).

10.07.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг , м. Київ, в якому позивач просив суду апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2018рю. у даній справі без змін (а.с.139-142).

Зокрема, у відзиві позивач зазначив, що видаткова накладна №АП-04-0055 від 10.05.2017р. була підписана представником відповідача та скріплена печаткою господарства без зауважень і заперечень. Умовами договору визначений обов язок покупця прийняти товар у день поставки товару, саме відповідач, приймаючи товар, має перевірити наявність сертифікатів та всієї необхідної документації.

Складений покупцем Акт № 1 від 11.05.2017р. про огляд отриманого від позивача товару, позивач вважає недійсним, оскільки акт складено одноособово, без залучення продавця та з порушенням порядку, встановленого договором.

Позивач у судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач у судове засідання з'явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності позивача, керуючись ч.12 ст. 270 ГПК України, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та було складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» юридична особа ( ідентифікаційний код 30262667), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ та Статутом ( а.с.19-20).

Відповідач, Фермерське господарство «Саранчі Миколи Петровича» юридична особа ( ідентифікаційний код 19271960), що підтверджено Витягом з ЄДР (а.с.24-26).

05.05.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець за договором, далі - позивач) та Фермерським господарством «Саранчі Миколи Петровича» (покупець за договором, далі - відповідач) укладений договір поставки № АП-04-0056, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити наступний насіннєвий матеріал (надалі - товар): насіння соняшника Бамбо у кількості 30 посівних одиниці за загальною ціною 87435,00 грн. з ПДВ (п. 1.1 договору) (а.с.11).

Загальна вартість товару (ціна договору) на дату укладення цього договору становить 87435,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% (п. 1.2). Під посівною одиницею у цьому договорі розуміється 150000,00 насіння соняшника Бамбо (п. 1.5).

Згідно п. 2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену у п. 1.2 договору, у строк не пізніше 20.11.2017 р.

За умовами п.п. 3.1, 3.3 договору поставка товару здійснюється у строк до 10.05.2017 р. Відповідно до п. 3.2 право власності на товар виникає у покупця з дня передачі товару відповідно до розділу 3.4 даного договору.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, до договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2019 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

Згідно з матеріалами справи, відповідачу за умовами договору поставки № АП-04-0056 від 05.05.2017 р. був поставлений товар (насіння соняшника Бамбо у кількості 30 п.о.) на загальну суму 87435,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № АП-04-0055 від 10.05.2017 р. (а.с.12)

Оскільки відповідач отриманий товар не оплатив, позивач звернувся до господарського суду з зазначеним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір поставки №АП-04-0056 від 05.05.2017р. є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Хімагромаркетинг» за умовами договору поставки № АП-04-0056 від 05.05.2017 р. був поставлений відповідачу товар згідно з видатковою накладною № АП-04-0055 від 10.05.2017р. Видаткова накладна підписана представником відповідача в графі «отримав(ла)» , підпис якого скріплений круглою печаткою фермерського господарства.

Представник відповідача підтвердив отримання товару (насіння соняшника Бамбо), однак зазначив про відсутність супровідних документів, окрім товарно-транспортної накладної № АП-04-0000030 від 10.05.2017 р.; заявив про відсутність супроводжувальних сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння.

У товарно-транспортній накладній № АП-04-0000030 від 10.05.2017р., копія якої надана відповідачем, зазначено про супровідний документ на вантаж: видаткова накладна АП-04-0055 (10.05.17). Отже, окрім товарно-транспортної накладної № АП-04-000030 від 10.05.2017 р., як зазначав відповідач, вантаж супроводжувала видаткова накладна № АП-04-0055 від 10.05.2017 р. При цьому підпис представника відповідача (покупця) на видатковій накладній № АП-04-0055 від 10.05.2017 р. представник відповідача у суді не заперечив.

У пунктах 4.1 - 4.3 договору № АП-04-0056 сторони визначили, що якість товару повинна відповідати вимогам даного договору, а також стандартам, держстандартам, які діють на території України. Відповідність якості товару повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виготовлювача, який надається продавцем покупцю під час прийому товару. Одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару, податкову накладну згідно норм Податкового кодексу України, видаткову (відвантажувальну) накладну, товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх, передбачених п. 4.3 цього договору документів (п. 4.5 договору).

У розділі 3 договору сторони визначили порядок поставки. Згідно п. 3.4 одержання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у день поставки товару. При прийманні товару покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, цілісність тари, пломб (при їх наявності), а також відсутність ознак ушкодження й псування товару.

Одночасно з прийманням продукції по якості покупцем провадиться перевірка комплектності товару, а також відповідність тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, наявність сертифікатів якості та інструкцій із застосування товару (п. 3.5). У випадку виявлення під час приймання ушкоджень у тарі або при наявності ознак псування (течі і т.д.), відсутності інструкцій, сертифікатів якості і т.д., покупець повинен негайно сповістити про це продавця і вказати виявлені недоліки в акті або у видатковій накладній (п. 3.6). Претензії щодо якості, кількості та асортименту приймаються від покупця виключно на місці, та у момент приймання товару. У разі прийняття товару без заявлених претензій, товар вважається прийнятим і покупець у майбутньому не може посилатися на недоліки товару (п. 3.10).

Таким чином, умовами договору визначений обов'язок відповідача прийняти товар за кількістю та якістю у день поставки товару. Саме відповідач, приймаючи товар, має перевірити наявність сертифікатів якості.

Договором визначені дії покупця у разі виявлення під час приймання відсутності інструкцій, сертифікатів якості і т.д., а саме: відповідач повинен негайно сповістити про це продавця і вказати виявлені недоліки в акті або у видатковій накладній.

Видаткова накладна № АП-04-0055 від 10.05.2017 р. підписана представником відповідача без зауважень та заперечень. У накладній зазначено, що покупець підтверджує відсутність до продавця претензій у відношенні переданого йому у власність товару (кількості, якості, строку та умов поставки) й сертифікатів якості, що стосуються товару.

Таким чином, підписавши видаткову накладну без зауважень та заперечень, відповідач підтвердив прийняття товару разом із супровідними документами.

Отже, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 87 435,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Статтею 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів звернення відповідача до позивача з вимогами щодо передання документів, що стосуються товару (сертифікатів), матеріали справи не містять. Товар (насіння соняшника), як зазначив відповідач, знаходиться у нього до теперішнього часу, відмови від договору поставки відповідач не заявляв. Доказів направлення письмової претензії стосовно якості поставленого товару відповідач суду не надав.

Наданий відповідачем акт № 1 від 11.05.2017р. суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки він складений одноособово відповідачем, без залучення представника продавця (позивача). Акт складений не у день поставки товару, а на наступний день. При цьому відповідач зазначав, що товарно-транспортна накладна № АП-04-0000030 від 10.05.2017 р. була надана відповідачу регіональним представником позивача ОСОБА_6 Отже, відповідач не був позбавлений можливості скласти акт у день прийняття товару з залученням до складення акту представника позивача ОСОБА_6

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 87 435,00 грн. правомірним та таким, що відповідає обставинам справи.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 6036,61 грн. 40% річних, нарахованих за період із 21.11.2017 р. по 22.01.2018 р. включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

Розрахунок сорока відсотків річних позивачем зроблений правильно, тому висновок суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6036,61 грн. відсотків річних, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Позивач також просив стягнути з відповідача 4261,56 грн. пені, нарахованої за період із 21.11.2017 р. по 22.01.2018 р., та 13115,25 грн. штрафу.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.2 договору сторони визначили, що покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно п. 5.4 договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Розрахунки пені та штрафу, зроблені позивачем, перевірені судом та визнані правильними, а відтак висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4261,56 грн. пені та 13115,25 грн. штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі №908/202/18 повинно бути залишено без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича , с.Рибальське, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2018 року у справі №908/202/18 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2018 року у справі №908/202/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17.08.2018 року.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надр. 4 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1-ГС Запорізької обл.