Постанова

від 15.08.2018 по справі 826/15767/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №826/15767/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2816/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 (головуючий суддя: Саприкіна І.В., судді: Безименна Н.В., Земляна Г.В.)

у справі №826/15767/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дахмонтажрембуд

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дахмонтажрембуд (далі - позивач, TОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2013 № 58726552201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1339652,00 грн. за основним платежем та на 191482,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2013 № 58726552201.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 138.2 ст. 138, пунктів 198.3, 198.6, ст. 198, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано встановлення під час перевірки обставин не підтвердження належним чином оформлених та проведених фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті планової виїзної перевірки від 04.09.2013 № 327/26-55-22-01/30488799. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 ПК,

а саме: завищено податковий кредит за листопад, грудень 2010, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, березень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року на 1441603,00 грн., які не підтверджені правомірно виписаними податковими накладними, у результаті чого позивачем занижено ПДВ за листопад 2010, травень, червень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, березень, червень, липень 2012 року на 1339652,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 24) у березні 2013 року на 101951,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення- рішення від 25.09.2013 № 58726552201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1339652,00 грн. за основним платежем та на 191482,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу підрядних послуг та будівельних матеріалів від ПП Баварія Ф , ПП Еліт - Стиль , ПП РБВ Євробуд , ПП Транс - Атлантика - Сервіс , ТОВ ДБН Інжбуд , ТОВ Акцент , ТОВ Харківська віконна компанія , ТОВ ВСТК , ТОВ К І К , від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів (послуг) від ПП Баварія Ф , ПП Еліт - Стиль , ПП РБВ Євробуд , ПП Транс - Атлантика - Сервіс , ТОВ ДБН Інжбуд , ТОВ Акцент , ТОВ Харківська віконна компанія , ТОВ ВСТК , ТОВ К І К . Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на інформацію, отриману у процесі проведення заходів податкового контролю щодо: відсутності у цих постачальників основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; наявність розбіжностей показників задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій звітності позивача і контрагентів; на ознаки фіктивності постачальників по ланцюгу поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доданих у судовому процесі доказів, а саме: копії видаткових та податкової накладних, накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), пояснень директора ТОВ К і К - Клименко О.М., за наслідками господарських операцій із яким сформував податковий кредит на суму 1255777,00 грн., який (директор) у судовому процесі підтвердив факт поставки підрядних послуг позивачу, підтвердив наявність у цього товариства належної кількості матеріально-технічної бази та трудового персоналу для здійснення поставки, - за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ПП Баварія Ф , ПП Еліт - Стиль , ПП РБВ Євробуд , ПП Транс - Атлантика - Сервіс , ТОВ ДБН Інжбуд , ТОВ Акцент , ТОВ Харківська віконна компанія , ТОВ ВСТК , ТОВ К І К , - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду, тоді як містять лише посилання на норми ПК та загальні фрази щодо не підтвердження фактичної поставки послуг та товарів первинними документами, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко