Рішення

від 16.08.2018 по справі 920/298/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2018 Справа № 920/298/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/298/18

за позовом: Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: 1. Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м.Київ, 01133, код 00032945),

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (вул. Харківська, 30/1, м. Суми, 40024, код 21124686),

до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код 04057942),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ДВ СИСТЕМА (вул. Липська, 19/7, кв.51, м. Київ, 01021, код 33498034),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.Федерація професійних спілок України (майдан Незалежності, 2, м. Київ, 01012, код 00014479),

2.Сумська обласна рада професійних спілок (майдан Незалежності, 3, м. Суми, 40030, код 02668726),

про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва, визнання права власності та витребування майна,

за участю представників сторін:

від позивачів: 1.,2. не з'явились ;

від відповідачів: 1. Базіль Р.В., довіреність №2337/03.02.02-17 від 003.11.2017;

2. Пархоменко В.М., довіреність №11 від 05.05.2018,

Гордієнко Т.В., довіреність від 23.05.2018;

Євдокименко М.С., довіреність від 23.05.2018

Від третіх осіб: 1., 2. не з'явились

Прокурор: Мороз А.В., службове посвідчення №031733 від 26.01.2015

при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

СУТЬ СПОРУ: прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.10.2003 № 668 Про оформлення права приватної власності юридичної особи на нежитлові приміщення і будівлю ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.10.2003 серії САА № 341587, видане виконкомом Сумської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю Проф Альянс на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 61; визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нерухоме майно - адміністративну будівлю площею 1741,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 61; витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю ДВ СИСТЕМА на користь держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно - адміністративну будівлю площею 1741,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 61, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 824 грн. 00 коп. на користь прокуратури Сумської області .

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представники позивачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи.

Відповідач 1 в письмовому відзиві від 24.05.2018 проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що станом на жовтень 2003 року законних підстав для відмови у реєстрації права власності ТОВ Проф Альянс на спірне нерухоме майно не було, тому рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 668 від 16.10.2003 було прийнято у відповідності з вимогами чинного на той час законодавства та в межах повноважень, наданих йому Законом. Крім того, відсутні рішення профспілкових організацій щодо включення будинку № 61 по вул. Петропавлівській у м. Суми до переліку об'єктів союзного підпорядкування чи отримання статусу юридичної особи союзного значення. Відповідач 1 також наголошує на тому, що є підстави для розгляду заяви щодо відмови прокурору та позивачу у розгляді справи у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

Відповідач 2 у відзиві від 16.05.2018, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на відсутність у прокурора повноважень для звернення в суд з даним позовом та акцентує увагу суду на тому, що строк позовної давності для звернення в суд за захистом порушеного права сплинув, у зв'язку з чим позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. У доповненні від 18.06.2018 до відзиву серед іншого також зазначив про те, що прокурором не надано доказів передачі спірного майна у власність держави від Сумського обласного Фонду професійних союзів, що виключає правові підстави для витребування цього майна.

Прокурором надано відповідь №05/1-414вих18 від 05.06.2018 на відзиви відповідачів, в якій він звертає увагу суду на те, що правовій оцінці підлягає перший у ланцюгу факт вибуття майна із державної власності в приватну, а коли майно передавалось у приватну власність ТОВ Проф Альянс , була відсутня воля власника майна - держави - на його відчуження. Крім того, зазначив про те, що посилання відповідача як на момент початку перебігу строків позовної давності, на рішення виконкому Сумської міської ради народних депутатів від 18.02.1997 № 88, є помилковим, оскільки, по-перше, на підставі вказаного рішення майно із державної власності не вибувало; по-друге, про його прийняття ні ФДМУ, ні РВ ФДМУ по Сумській області не було відомо та не могло бути відомо під час здійснення своїх повноважень щодо управління державним майном. Зазначене рішення не є документом, на підставі якого набуто право власності на вказане майно.

Третя особа 1 в письмових поясненнях від 21.05.2018 зазначила, що Сумська обласна рада профспілок не може вважатися загальносоюзною громадською організацією, а будівля по вул. Петропавлівській, 61 у м. Суми не є державною власністю. Крім того, третя особа 1 зазначає, що Фондом державного майна України пропущений строк позовної давності для звернення з позовом до суду, в зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа 2 в судове засідання не з'явилась, пояснень по справі не надала, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач 1 надіслав на адресу суду письмову відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що на виконання Постанови Верховної Ради України Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів державної влади, склав переліки організацій, установ і підприємств, які за станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об'єднань), розташованих на території України, які листом від 01.04.1997 № 10-16-3252 направив на адресу Верховної Ради України. В той же час, переліки не є вичерпними, містять лише відомості щодо суб'єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об'єднань), розташованих на території України, і не містять інформацію про пооб'єктний склад майна, а отже просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач 2 у відповіді №10-06-03060 від 12.07.2018 на відзиви відповідачів зазначає, що регіональному відділенню про факт порушення майнових інтересів держави стало відомо у лютому 2018 року за результатами моніторингу інформації в єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме з рішення господарського суду Сумської області від 29.05.2007 у справі №13/150-07, після чого регіональним відділенням було підготовлено звернення до прокуратури Сумської області щодо захисту майнових інтересів держави. Крім того, зазначив про те, що б'єкт нерухомості по вул. Петропавлівська, 61 у м. Суми як майно колишньої громадської організації СРСР не могло бути відчужено у приватну власність, у зв'язку з чим вважає позовні вимог обґрунтованими і просить їх задовольнити в повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.07.2018 закрите підготовче провадження та справу №920/298/18 призначено до судового розгляду по суті на 16 серпня 2018 об 12 год. 40 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представників відповідачів 1, 2, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України встановлено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Фонд державного майна України, а також Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, який здійснює відповідні повноваження на території Сумської області.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, листом № 10-08-00947 від 27.02.20018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області звернулось до Прокуратури Сумської області, встановивши факт можливого неправомірного відчуження майна (розташованого по вул. Петропавлівська, 61, м. Суми), що перебувало у віданні Сумської обласної ради професійних спілок та відповідно до вимог законодавства належало до об'єктів державної власності.

Прокуратурою за наслідками звернення позивача 2 було підготовлено позовну заяву, про що повідомлено позивачів листом №05/4-260вих18 від 16.04.2018.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради трудящих від 20.11.1958 № 1415 О выделении земельного участка Сумскому Областному Совету Профессиональных Союзов под строительство служебного здания по улице Сталина, 13 Сумській обласній раді професійних спілок виділено земельну ділянку площею 1691 кв.м під будівництво службової будівлі по вул. Сталіна, 13 у м. Суми.

Згідно з протоколом засідання виконавчого комітету Сумської міської ради трудящих від 29.11.1962 затверджено акт приймання в експлуатацію адміністративної будівлі профспілок по вул. Леніна (колишньої Сталіна).

Рішенням Сумської міської ради народних депутатів № 88 від 18.02.1997 підтверджено право власності Сумської обласної ради професійних спілок на вищезгадану будівлю, якій після чергового перейменування вулиці присвоєно адресу: вул. Петропавлівська, 61, м. Суми.

Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987, професійні спілки були загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради, у тому числі й Українська республіканська рада профспілок (далі - Укрпрофрада). У свою чергу, до складу Української республіканської ради профспілок входила Сумська обласна рада профспілок як територіальне об'єднання профспілок Сумської області.

Постановою XIX з'їзду профспілок СРСР від 27.10.1990 Про особливості профспілок СРСР встановлено, що профспілкові об'єкти є єдиною власністю профспілок СРСР.

Таким чином, профспілки СРСР були загальносоюзною громадською організацією, що діяла за загальним статутом та володіла єдиною власністю, незалежно від її місцезнаходження та підпорядкування територіальним об'єднанням.

За таких обставин, нежитлове приміщення по вул. Петропавлівська, 61 у м. Суми було майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України, оскільки перебувало у віданні Української республіканської ради профспілок.

Відповідно до прийнятої 06.10.1990 на XV з'їзді профспілок України Декларації про утворення Федерації незалежних профспілок України проголошено незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР.

На вказаному з'їзді прийнято Положення про Федерацію незалежних профспілок України, яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі майнові, та, зокрема, передбачено, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які їй належали та необхідні для виконання цілей та завдань Федерації незалежних профспілок України, становлять її власність і охороняються законом.

У листопаді 1992 року на II (позачерговому) з'їзді Федерацію незалежних профспілок України було перейменовано на Федерацію професійних спілок України.

Отже, після розпаду СРСР правонаступником Укрпрофради стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, на цей час є Федерація професійних спілок України, членською організацією якої на території Сумської області є Сумська обласна рада професійних спілок.

Згідно з указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави та Законом України від 10.09.1991 №1540-ХІІ Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю постановою від 10.04.1992 № 2268-ХІІ Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 04.02.1994 № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР Про захист суверенних прав власності Української РСР від 29.11.1990 № 506-ХІІ на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Одночасно указом Президії Верховної Ради України Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави від 30.08.1991 № 1452-ХІІ визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР Про захист суверенних прав власності Української РСР від 29.11.1990 № 506-ХІІ.

Враховуючи викладене вище, прокурор вважає, що об'єкт нерухомості по вул. Петропавлівська, 61 у м. Суми, як майно колишньої громадської організації СРСР, перебував у державній власності та відповідно до вищенаведених норм законодавства не міг бути відчуженим у приватну власність.

В той же час, постановою президії Сумської обласної ради професійних спілок від 29.09.2003 № П-16-2 при створенні ТОВ Проф Альянс до його статутного капіталу внесено нерухоме майно, закріплене за профспілкою, зокрема нежитлове приміщення по вул. Петропавлівська, 61 у м. Суми.

Відповідно до акту приймання-передавання нежитлових приміщень та будинку у власність від 07.10.2003 Сумська обласна рада професійних спілок передала, а ТОВ Проф Альянс прийняло вищезгаданий об'єкт нерухомості.

На підставі вищезгаданих документів рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.10.2003 № 668 оформлено право власності вказаного товариства на зазначену нежитлову будівлю та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.10.2003 серії САА № 341587.

В подальшому ТОВ Проф Альянс вказану нежитлову будівлю відчужено на користь ЗАТ Страхова компанія Страховий капітал на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2003 № 1, а останнім її реалізовано на користь ЗАТ ДВ Система (у подальшому перетворено на ПрАТ ДВ Система та потім - ТОВ ДВ Система ) відповідно до договору купівлі-продажу від 22.02.2007 № 564.

Таким чином, об'єкт нерухомості на даний час перебуває у володінні ТОВ ДВ Система (Відповідача 2).

Разом з тим, прокурор вважає, що відповідне право власності на майно підлягає визнанню за державою та витребуванню від ТОВ ДВ Система на її користь в особі ФДМУ.

Закон України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності набрав чинності у 1999 р. (далі за текстом - Закон ).

Відповідно до ст. 3 Закону дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх об'єднань, на утворені ними профспілкові органи та на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Зі змісту ч.1 ст. 12 Закону вбачається, що професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності (ч. 3 ст. 12.)

Що стосується коштів та майна Профспілок, то починаючи з 1999 p., згідно зі ст. 34 зазначеного Закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Також цією статтею встановлені наступні права профспілок: право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Враховуючи те, що письмовими матеріалами справи не підтверджується факт прийняття відповідного рішення суду, на момент передачі Адмінбудівлі до статутного капіталу ТОВ Проф Альянс у 2003 році право власності Сумського обласного фонду професійних союзів було законним та правомочним, дозвіл державного органу на відчуження майна Законом не був передбачений.

Крім того, прокурору та позивачі не надали доказів з'ясування організаційно-правового статусу профспілок УРСР у структурі організацій профспілок СРСР, а саме того, що Сумська обласна рада професійних спілок на час виникнення спірних правовідносин належала до загальносоюзних громадських організацій.

Судом встановлено, що пунктом 10 частини б) статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції від 01.08.2003 року) до відання виконавчого комітету Сумської міської ради за делегованими повноваженнями належав обов'язок щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

24 липня 2002 року Сумською міською радою було прийнято рішення № 92-МР Про затвердження тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та права власності на них у м. Суми . За даним Тимчасовим положенням нерухоме майно в місті Суми, до створення державного реєстру прав власності на нерухоме майно (розпочав роботу з 01 січня 2013 року), реєструвалося через рішення виконавчого комітету Сумської міської ради та перебувало на обліку Державного комунального підприємства Сумське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації. На підставі даного Тимчасового положення фізичні та юридичні особи реалізували своє право на підтвердження за ними з боку держави права власності на нерухомі об'єкти (майно), а орган місцевого самоврядування, в особі виконавчого комітету Сумської міської, мав встановлений Законом України обов'язок по реалізації такого права.

Отже, виконавчий комітет Сумської міської ради не мав права відмовити у реєстрації права власності на нерухоме майно заявнику без поважних причин і станом на жовтень 2003 року законних підстав для відмови у реєстрації не було.

В той же час відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.05.2006 у справі №8/241-06 за позовом: Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал до відповідача: Комунального підприємства Сумське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, яке набрало чинності у встановленому законом порядку, визнано право власності Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, к.2, код 32206908) на реконструйоване приміщення, а саме: адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, вул. Петропавлівська, 61, загальною площею 1736,5 кв.м.; визнано здійснені реконструкцію та перепланування в приміщенні адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, вул. Петропавлівська, 61, загальною площею 1736,5 кв.м., такими, що не потребують узгодження та дозволу органів місцевого самоврядування та архітектури на реконструкцію та перепланування, а також зобов'язано Комунальне підприємство Сумське міське бюро технічної інвентаризації вчинити дії по реєстрації права власності Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, к.2, код 32206908) на реконструйоване приміщення, а саме: адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, вул. Петропавлівська, 61, загальною площею 1736,5 кв.м.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.05.2007 у справі №13/150-07 за позовом: Сумської обласної ради професійних спілок до відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ПрофАльянс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Закритого акціонерного товариства ДВ Система про визнання недійсним договору, яке залишене в силі згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2007, предметом розгляду якої було визнання недійсним договору № 1 купівлі-продажу адміністративної будівлі загальною площею 1741,8 кв.м., яка знаходиться в м. Суми по вул. Петропавлівський , 61, укладеного 23 жовтня 2003 року між відповідачами у даній справі, у позові відмовлено в повному обсязі.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 у справі №13/150-07 встановлено, станом на дату укладання спірного договору (20 жовтня 2003 року) ТОВ ПрофАльянс володів спірним приміщенням на праві власності на підставі акту приймання-передачі від 07.10.2003 року та установчого договору від 07.10.2003 року про створення та діяльність ТОВ ПрофАльянс , яким передбачено, що позивач передає товариству у власність будинок № 61 ум. Суми по вул. Петропавлівський в якості внеску до Статутного фонду ТОВ ПрофАльянс .

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи те, що рішення суду не скасовані та набрали чинності у передбаченому Законом порядку, вони є належними правовстановлювальними документами, які підтверджують факт виникнення права власності у Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал на спірне приміщення, а також підтверджують в подальшому факт переходу права власності від Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал до Товариства з обмеженою відповідальністю ПрофАльянс у законний спосіб.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три чітких норми:

• перша, викладена в першому реченні п.1, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном;

• друга, що міститься в другому реченні п.1, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення;

• третя, викладена в п.2, визнає право держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Ці норми не є окремими, вони пов'язані між собою. Друга та третя стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном. Отже, їх слід тлумачити у світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (рішення у справах Ян та інші проти Німеччини та Холдинг Совтрансавто проти України .

Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (див. рішення у справі Броньовський проти Польщі ).

У кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, Євросуд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та збереженням фундаментальних прав особи. Насамперед, спираючись на те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення у справі Спорронг та Лонрот проти Швеції ).

Для оцінки поведінки держави в контексті дотримання вимог ст.1 Першого протоколу Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що мета конвенції полягає в захисті прав, які є очевидними та вагомими . Серед іншого, встановлюється наявність спірної ситуації. При цьому, коли питання суспільної користі дійсно виникає у справі, ЄСПЛ вимагає від державних органів влади реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю (рішення у справах Василеску проти Румунії та Бейлер проти Іспанії ).

Крім того, прокурор посилається на те, що незважаючи на те, що спірне нерухоме майно вибуло із державної власності ще у 2003 році, Фонд державного майна України до цього часу не вжив цивільно-правових заходів щодо відновлення порушених прав та інтересів держави, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу. При цьому, про вказаний факт ФДМУ стало відомо лише у лютому 2018 року, після чого спрямовано відповідне звернення до прокуратури області, відтак згідно зі ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України зазначений позов пред'являється в межах строків позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК).

Разом із тим статтями 53, 55 ГПК України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК України).

Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі РВ ФДМУ та ФДМУ, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1486гс16.

Таким чином, закон не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що про порушення права позивачі могли дізнатись принаймні у 2003 році, як це зазначає сам прокурор в позовній заяві, проте матеріали справи не містять відповідного клопотання позивачів про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Статтею 41 Конституції України гарантується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.2 ч.1 ст.3 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем (прокурором) спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: 1. Фонду державного майна України, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Сумської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ДВ СИСТЕМА , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.Федерація професійних спілок України, 2.Сумська обласна рада професійних спілок, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва, визнання права власності та витребування майна - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 20.08.2018 р.

Суддя О.В. Коваленко