Рішення

від 07.08.2018 по справі 808/744/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2018 року (14год. 35 хв.)Справа № 808/744/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Гопка Л.І.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1; відповідача - ОСОБА_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 06.11.2017 № № 0115631312, 0115691312.

Ухвалою суду від 05.03.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2018.

28.03.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.04.2018.

12.04.2018 оголошувалась перерва до 25.04.2018.

Ухвалою суду від 25.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.06.2018 та у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.05.2018.

Ухвалою суду від 23.05.2018 провадження у справі зупинено до 26.06.2018.

Ухвалою суду від 26.06.2018 провадження у справі поновлено.

26.06.2018 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 26.06.2018.

26.06.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.07.2018.

Ухвалою суду від 13.07.2018 провадження у справі зупинено до 07.08.2018.

Ухвалою суду від 07.08.2018 провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки віднесення позивачем до складу валових витрат вартості використаних пально-мастильних матеріалів, вартості придбання металевих виробів, для здійснення ремонту автомобілів, які використовуються позивачем у господарській діяльності, вартості наданих послуг із буксировки автомобілів та придбання бензину та скрапленого газу документально підтверджуються усіма необхідними первинними документами, та безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності із надання послуг автомобільного вантажного транспорту. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_3 валових витрат за 2014 рік на суму 148239,24 грн., за 2015 рік на суму 47409,32 грн., за 2016 рік на суму 47936,98 грн. є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві і відповіді на відзив (вх. № 11124 від 05.04.2018) та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. № 9792 від 26.03.2018), зокрема зазначив, що висновки, викладені в акті документальної виїзної перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/НОМЕР_1 та податкові повідомлення-рішення від 06.11.2017 № № 0115631312, 0115691312 є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу валових витрат, витрати, які безпосередньо не пов'язані із отриманням доходів від здійснення діяльності з надання послуг автомобільного вантажного транспорту. Витрати за 2014 року у сумі 70600,41 грн. взагалі не підтверджені будь-якими первинними документами, тобто відсутні податкові накладні на придбання товарів/послуг, акти виконаних робіт, квитанції або платіжні доручення про сплату. Таким чином, позивачем завищено валові витрати за перевіряємий період, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб та, безпосередньо заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 07.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У період з 14.08.2018 по 17.08.2018 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду, яка міститься в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.06.2001 за № 21030010001019120, перебуває на податковому обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Дніпровському районі) з 12.06.2001 за № 0131165.

У період з 28.08.2017 по 15.09.2017, на підставі наказу № 1967 від 03.08.2017, направлень від 28.08.2017 № № 400, 401, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 статті 75, п.77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , фахівцями відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт від 22.09.2017 №1377/08-13-12/НОМЕР_1 (т. 1 а.с.16-51).

Висновками Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/НОМЕР_1 встановлено порушення ФОП ОСОБА_3, вимог зокрема:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014-2016 рік на загальну суму 38527,41 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 22787,35 грн., за 2015 рік на суму 7111,40 грн., за 2016 рік на 8226,66 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на загальну суму 1430,19 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 711,14 грн., за 2016 рік на суму 179,05 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , позивачем було занижено за період 2014-2016 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності на суму 243585,54 грн., в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску на суму 78436,19 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 51439,02 грн., за 2015 рік на суму 16451,03 грн., за 2016 рік на суму 10546,14 грн.

На підставі Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/НОМЕР_1 та виявлених порушень податковим органом 06.11.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

№ 0115631312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48158,93 грн., у тому числі за основним платежем 38527,14 грн. та штрафними санкціями 9631,79 грн. (т.1 а.с.52);

№ 0115691312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1787,74 грн., у тому числі за основним платежем 1430,19 грн. та штрафними санкціями 357,55 грн. (т.1 а.с.53).

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З 01.01.2015 внесено зміни до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідно до яких до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за приписами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу в підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

За змістом підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність із надання послуг вантажного автомобільного перевезення, для здійснення якої використовував автомобілі, які належать позивачу на праві власності.

У акті перевірки податковим органом встановлено безпідставне включення позивачем до складу валових витрат за 2014 рік витрати у розмірі 70600,41 грн. Такий висновок зроблений податковим органом у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_3 у 2014 році до складу валових витрат віднесено витрати у розмірі 70600,41 грн., які не підтверджені будь-якими первинними документами, тобто відсутні податкові накладні на придбання товарів/послуг, відсутні акти виконаних робіт, відсутні квитанції, чеки або платіжні доручення про сплату за товари/послуги.

Так, судом встановлено, що у кінці 2013 року ФОП ОСОБА_3 було надано транспортні послуги, що підтверджується актами прийому передачі виконаних робіт №478 від 14.11.2013, №489 від 22.11.2013, №502 від 29.11.2013, №505 від 30.11.2013, №516 від 07.12.2013, №519 від 11.12.2013, №522 від 13.12.2013, №526 від 17.12.2013, №527 від 17.12.2013, №529 від 18.12.2013, №532 від 20.12.2013, №534 від 20.12.2013, №538 від 25.12.2013, №539 від 26.12.2013, №541 від 27.12.2013, №542 від 30.12.2013, №543 від 30.12.2013, №544 від 31.12.2013, №545 від 31.12.2013 (т.1 а.с.66-82).

Для надання вказаних послуг позивачем було використано паливо відповідно подорожніх листів, проте оплата за надані позивачем послуги отримана ФОП ОСОБА_3 у 2014 році, про що свідчать відповідні рахунки, платіжні доручення та банківські виписки за період 01.01.2014 по 31.01.2014 (т.1 а.с.83-124), у зв'язку із чим позивачем у 2014 році, після одержання доходу включено до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів.

Використання пально-мастильних матеріалів у господарській діяльності у відповідному періоді для здійснення відповідних перевезень та, відповідно їх придбання, підтверджується відповідною звітністю руху палива/грудень 2013 року/ та відомістю списання палива по здійсненим послугам 2013 року/оплата2014 року/, видатковими накладними № 67573 від 10.11.2013, № 244 від 11.12.2013 та банківськими виписами за період 01.12.2013 по 31.12.2013 (т.1 а.с.231-244).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо безпідставного включення до складу валових витрат за 2014 року витрати у розмірі 70600,41 грн., оскільки відповідно нормам чинного законодавства ФОП ОСОБА_3 включено до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів після одержання доходу, який безпосередньо пов'язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі документально підтверджених первинних документів.

Також, під час перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу валових витрат за 2014 рік придбання металевих виробів на суму 14263,83 грн. та у 2015 році на суму 16588,15 грн. у контрагента ТОВ ТД ІКАР (код ЄДРПОУ 36535126), а саме: труби профільні, прокат г/к листовий, смуга гарячекатана, прокат арматурний, прокат арматурний (круг) та інше.

Такий висновок ґрунтується на тому, що витрати з придбання металевих виробів у 2014 році на суму 14263,83 грн. та у 2015 році на суму 16588,15 грн. безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів від здійснення діяльності з надання послуг автомобільного вантажного транспорту.

Так, судом встановлено, що металеві вироби придбані у контрагента ТОВ ТД ІКАР (код ЄДРПОУ 36535126) у 2014 році на суму 14263,83 грн. та у 2015 році на суму 16588,15 грн. були використані позивачем для ремонту власних транспортних засобів, які використовуються позивачем у господарській діяльності із надання послуг вантажного автомобільного перевезення.

Факт понесення ФОП ОСОБА_3 витрат на придбавання у ТОВ ТД ІКАР металевих виробів підтверджується відповідними первинними документами, накладними на придбання товару, руху коштів по розрахункових рахунках, актами наданих послуг. Крім того, реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ ТД ІКАР під час перевірки податковим органом не заперечується, а робиться висновок про протиправність включення таких витрат до складу валових витрат, оскільки податковий орган вважає такі витрати не пов'язаними із господарською діяльністю.

Суд вважає, такий висновок помилковим, оскільки зазначені витрати безпосередньо пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу, у зв'язку із чим зазначені суми відносяться до складу валових витрат 2014 та 2015 років.

Крім того, під час перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу валових витрат витрати у розмірі 63375,00 грн. на послуги з буксировки автомобілів. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за даними господарськими операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалися видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення господарських операцій та правомірності формування витрат, внаслідок чого є отримання ФОП ОСОБА_3, необґрунтованої вигоди за даними господарськими операціями. Складені за такими операціями первинні документи не створюють правових наслідків для цілей формування сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Так, судом встановлено, що позивачу згідно з актів здачі приймання виконаних робіт № ОУ-00728 від 28.11.2014, № ОУ-00660 від 31.10.2014, № ОУ-00710 від 10.12.2014, № ОУ-00655 від 31.10.2014 та відповідних Договорів-заявок на буксировку вантажного автотранспорту ФОП ОСОБА_3 були надані послуги із буксировки автомобілів.

Реальність здійснення операцій із буксировки автомобілів підтверджується актами здачі - прийняття робіт, договорами - заявками на буксировку грозових автомобілів, закази-наряди та інші., що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.153-164).

У таких документах наявна необхідна інформація для ідентифікації послуги буксировки грозових автомобілів для ФОП ОСОБА_3, а саме в документах наявні: замовник та виконавець; дата замовлення послуги та дата виконання послуги; вартість послуги; марка та номер автомобіля Замовника , який потребував буксировки; маршрут буксировки автомобіля (с зазначенням відправної точки та кінцевої); водії виконавці послуги буксировки; інформацію, що послуги виконані в повному обсязі, сторони зауважень не мають та інше.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та достовірно підтверджують реальність господарських операцій з надання послуг із буксировки автомобілів, у зв'язку із чим, податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо безпідставного включення до складу валових витрат, витрати у розмірі 63375,00 грн. на послуги із буксировки автомобілів.

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не правомірно включено до складу валових витрат за 2015 рік витрати в сумі 30821,17 грн. та за 2016 рік витрати у розмірі 47936,98 грн. на придбання бензину А-95 та газ скраплений у контрагентів ТОВ ТД Скіф (ЄДРПОУ 38315218) та ТОВ ВТФ Авіас (ЄДРПОУ 32560942), ТОВ Промагро Ойл (ЄДРПОУ 40159423), ПП ОККО Бізнес Стандарт (ЄДРПОУ 33614922). Таким висновок ґрунтується на тому, що вантажні автомобілі використовуються виключно на дизельному паливі, тому витрати на бензин А-95 та газ не використовувались в підприємницькій діяльності та не вносяться до валових витрат.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді у ФОП ОСОБА_3 був на праві власності автомобіль НОМЕР_4, який під час роботи використовується на бензині А 95, що підтверджується свідоцтвом про право власності (т.1 а.с.174).

Як пояснено представником позивача, зазначений транспортний засіб ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5, використовувався ФОП ОСОБА_3 виключно у процесі здійснення господарської діяльності переважно у загальновиробничих цілях, зокрема, як транспортний засіб для організації ділових зустрічей з контрагентами, для візитів до контролюючих органів у питаннях, пов'язаних з веденням господарської діяльності тощо.

На підтвердження використання транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5, позивачем надано подорожні листи службового легкового автомобіля, що містять вичерпну інформацію про особу, яка здійснювала керування транспортним засобом, назву та модель автомобіля, показники роботи автомобіля (т.1 а.с.165-173).

Крім того, як встановлено судом газ скраплений використовувався ФОП ОСОБА_3 для ремонту власних транспортних засобів які використовується в господарській діяльності, а саме під час зварювальних ремонтних робіт, про що свідчать відомості дефектів на ремонт за відповідні періоди (т.1 а.с.125-139) та акти виконаних робіт № 3015 від 11.2015, № 3112 від 12.2015, №3101 від 01.2016, №3103 від 03.2016, №3004 від 04.2016, №3105 від 05.2016, №3006 від 06.2016, №3107 від 07.2016, № 3108 від 08.2016, № 3009 від 09.2016, № 3110 від 10.2016, № 3115 від 11.2016, № 3102 від 12.2016 (т.1 а.с.140-152).

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати за 2015 рік в сумі 30821,17 грн. та за 2016 рік у розмірі 47936,98 грн. на придбання бензину А-95 та газу скрапленого, документально підтверджені та відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 із надання послуг вантажного автомобільного перевезення, а відтак висновок щодо не правомірного включення до складу валових витрат за 2015 рік витрат в сумі 30821,17 грн. та за 2016 рік витрат у розмірі 47936,98 грн. є необґрунтований.

Беручи до уваги вищезазначене, зад зазначає, що понесені ФОП ОСОБА_3В витрати у перевіряємому періоді підтверджуються необхідними первинними документами, безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності та повинні відноситись до витрат господарської діяльності, а відтак висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2014 рік на суму 148239,24 грн., за 2015 рік на суму 47409,32 грн., за 2016 рік на суму 47936,98 грн. є необґрунтованими та недоведеними.

В статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вказано, що господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємництва, що викладені в статті 44 ГК України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що оскільки позивачем не завищено валові витрати, а такі підтверджено документально та безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню,

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2017 № № 0115631312, 0115691312, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 704грн.80коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.08.2018.

Суддя Ю.В. Калашник