Рішення

від 15.08.2018 по справі 816/4590/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/4590/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.

представника позивача - Гольдінова Ю.Л.

представника відповідача - Біленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Фірма "Олеандр") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.03.2013 №0000812204/466, від 06.03.2013 №0000822204/467, від 27.05.2013 №0003292204/950, від 27.05.2013 №0003302204/100.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "Олеандр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" за період з 01.01.2009 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 13.02.2013 №1359/22.4-09/22522743. На підставі висновків акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 №0000812204/466, від 06.03.2013 №0000822204/467, від 27.05.2013 №0003292204/950, від 27.05.2013 №0003302204/100. Позивач вважає, що висновки перевірки щодо порушення вимог податкового законодавства є безпідставними. Реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Ухвалами суду Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року провадження у справі відкрито, а також закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В письмових запереченнях, наданих до суду 28 серпня 2013 року, відповідач зазначив, що в ході перевірки реальність господарських операції позивача та його контрагентів документально не підтвердилась (а.с. 207-213, т.1).

Ухвалою суду від 03 жовтня 2013 року призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання судом висновків експертизи.

Ухвалою суду від 14 січня 2014 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року витребувано докази у справі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19 січня 2018 року прийнято до провадження матеріали касаційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 06 березня 2018 року касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №816/4590/13-а скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року адміністративну справу №816/4590/13-а прийняти до провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року здійснено заміну первісного відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області належним відповідачем - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ).

30 травня 2018 року відповідач надав до суду відзив (а.с.1-5, т.4), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 172 829 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58337 грн. Зазначає, що в ході проведення перевірки наданих позивачем первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.

07 червня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.73-75, т.4), у якій позивач відхиляє доводи відповідача та надає пояснення з приводу вказівок Верховного суду, викладених у постанові від 06 березня 2018 року.

19 червня 2018 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.89-90,т.4), у яких відповідач вважає необґрунтованими доводи викладені у відповіді на відзив.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 24 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ "Фірма "Олеандр" (ідентифікаційний код 22522743) зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради 28 жовтня 1994 року, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

З 11 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Олеандр" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 лютого 2013 року № 1359/22.4-22522743 (надалі по тексту - акт перевірки).

Згідно із висновками акту перевірки позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 172 829 грн, в т.ч. за 2009 рік на суму 12935 грн, за 2010 рік на суму 88412 грн, за І квартал 2011 року на суму 30571 грн та за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 40911 грн; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58337 грн, у т.ч. за липень 2009 року на суму 245 грн, за жовтень 2009 року на суму 2025 грн, за грудень 2009 року на суму 2433 грн, за січень 2010 року на суму 1533 грн, за серпень 20101 року на суму 3667 грн, за вересень 2010 року 7750 грн, за жовтень 2010 року на суму 3333 грн, за листопад 2010 року на суму 6717 грн, за грудень 2010 року на суму 5233 грн, за лютий 2011 року на суму 2833 грн, за березень 2011 року на суму 8283 грн, за квітень 2011 року на суму 2467 грн, за травень 2011 року на суму 11818 грн, та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 5803 грн, у т.ч. за лютий 2010 року на суму 3917 грн, за червень 2011 року на суму 1886 грн (а.с. 17-42, т.1).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року № 0000812204/466, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 181998 грн, у тому числі за основним платежем - 159894 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22104 грн та № 0000822204/467, яким донараховано грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 63585,75 грн, у тому числі за основним платежем - 55948 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7637,75 грн (а.с. 12-13, т.1).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Полтавській області від 21 травня 2013 року № 1123/10/10.2-07 податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року № 0000812204/466 та № 0000822204/467 залишені без змін, а також зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ винести податкове повідомлення-рішення на суму збільшення податку на додану вартість, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 06 березня 2013 року № 0000812204/467 в розмірі 70 грн основного платежу та 17,50 грн штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення на суму від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 1886 грн (а.с. 53-77, т.1).

На виконання викладеного, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 року № 0003292204/950 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 87,50 грн, у тому числі за основним платежем - 70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17,50 грн та №0003302204/100, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на 1886 грн (а.с. 15-16, т.1).

Податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №№ 0000812204/466, 0000822204/467, з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області від 21 травня 2013 року № 1123/10/10.2-07, залишені без змін згідно рішення Міністерства доходів та зборів України від 20 червня 2013 року № 5257/6/99-99-10-01-15 (а.с. 78-86, т.1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючого щодо відображення в податковому обліку господарських операцій позивача по взаємовідносинах із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест", які не мали реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції станом на момент спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств") валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції станом на момент спірних правовідносин, надалі - Податкового кодексу України) встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції станом на моменту виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України № 168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2 статті 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи та пояснень представників позивача судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Реал Інвест".

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Анві Продукт" (по тексту договору - Продавець) укладено договір поставки від 06 грудня 2010 року № 06/122, відповідно до умов якого Продавець поставляє Покупцю на умовах цього договору товар, а Покупець приймає цей товар і оплачує його у терміни, зазначені у додатках. Документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю: податкова накладна, накладна, рахунок. Ціна на товар визначається сторонами на момент постачання і вказується в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Умова постачання товару - за домовленістю сторін (а.с. 142, т.1).

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Анві Продукт" (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу партії товарів від 10 грудня 2010 року № 10/12, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі автомобілі та запасні частини до них, в подальшому - Товар, асортимент, кількість та ціна яких вказані в рахунках (а.с. 147-148, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ "Анві Продукт", від 15 грудня 2010 року № 32 та від 30 березня 2011 року № 5 (а.с. 130 зв., 144, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунки-фактури від 15 грудня 2010 року № 1512/2, від 30 березня 2011 року № 3003/2; видаткові накладні від 15 грудня 2010 року № 1512/2, від 30 березня 2011 року № 3003/2 (а.с. 130, 143, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Анві Продукт" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 132, 146, т.1).

Перевезення товару, придбаного у спірного контрагента, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності та здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджується копіями останніх, що долучені до матеріалів справи (а.с. 131, 145, т.1).

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Стар Прайм" (по тексту договору - Продавець) укладено договір поставки від 28 лютого 2011 року № 28/2, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобо'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с. 90, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ "Стар Прайм", від 28 лютого 2012 року № 2, від 05 травня 2011 року № 2, від 29 квітня 2011 року № 27, від 31 травня 2011 року № 18, від 01 червня 2011 року № 2 (а.с. 88 зв., 93, 96, 104, 108, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунки-фактури від 28 лютого 2011 року № 2/2802, від 05 травня 2011 року № 2/0505, від 29 квітня 2011 року № 5/2904, від 31 травня 2011 року № 2/3105, від 01 червня 2011 року № 2/0106; видаткові накладні від 28 лютого 2011 року № 2/2802, від 05 травня 2011 року № 2/0505, від 29 квітня 2011 року № 5/2904, від 31 травня 2011 року № 2/3105, від 01 червня 2011 року № 2/0106 (а.с. 88, 92, 96, 103, 107, 110, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Стар Прайм" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 89, 98зв., т.1).

Перевезення товару, придбаного у спірного контрагента, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності та здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджується копіями останніх, що долучені до матеріалів справи (а.с. 91, 94, 97-98, 105-106, 109, т.1).

Посилання відповідача на наявність розбіжностей у відображені ТОВ "Стар Прайм" у податковому зобов'язанні контрагентами останнього, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Економ-Ресурс" (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару від 01 жовтня 2009 року № 1/10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с. 129, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ "Економ-Ресурс", від 24 лютого 2010 року № 3, від 29 січня 2010 року № 5, від 30 жовтня 2009 року № 24 (а.с. 113 зв.,117 зв., 126, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунки від 24 лютого 2010 року № 1/2402, від 29 січня 2010 року № 1/2901, від 25 грудня 2009 року № 2/2512, від 30 жовтня 2009 року № 8/30-10; накладні від 24 лютого 2010 року № 1/2402, від 29 січня 2010 року № 1/2901, від 25 грудня 2009 року № 2/2512, від 30 жовтня 2009 року № 8/30-10 (а.с. 113, 116, 122, 125, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Економ-Ресурс" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 115, 117, 124, т.1).

Перевезення товару, придбаного у спірного контрагента, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності та здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджується копіями останніх, що долучені до матеріалів справи (а.с. 114, 118, 123, 127, т.1).

Стверджуючи про відсутність у ТОВ "Економ-Ресурс" необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності відповідач не врахував, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди.

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Імпекс Продгарант" (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу партії товарів від 20 серпня 2010 року № 20/8, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с. 184, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ "Імпекс Продгарант", від 18 листопада 2010 року №35, від 01 листопада 2010 року № 2, від 30 вересня 2010 року № 41, від 20 вересня 2010 року №26, від 30 серпня 2010 року № 25 (а.с. 150, 158, 167, 176 зв., 181, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунки-фактури від 18 листопада 2010 року № 6/1811, від 18 листопада № СФ-0000279, від 01 листопада 2010 року № 2/0111, від 01 жовтня 2010 року № 3/0110, від 30 вересня 2010 року № 1/3009, від 20 вересня 2010 року № 5/2009, від 30 серпня 2010 року № 3/3008; видаткові накладні від 18 листопада 2010 року № 6/1811, від 18 листопада 2010 року № РН-0000014, від 01 листопада 2010 року № 2/0111, від 01 жовтня 2010 року № 3/0110, від 30 вересня 2010 року № 1/3009, від 20 вересня 2010 року № 5/2009, від 30 серпня 2010 року № 3/3008 (а.с. 149, 152, 153, 158, 162, 167, 174, 180, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Імпекс Продгарант" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 152зв., 160 зв., 165, 176 зв., 183, т.1).

Перевезення товару, придбаного у спірного контрагента, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності та здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджується копіями останніх, що долучені до матеріалів справи (а.с. 151, 159, 168, 175, 182, т.1).

В межах періоду, що досліджувався також між позивачем та ТОВ "Реал Інвест" здійснено купівлю-продаж стартеру а/м КрАЗ-6444, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено засвідчені належним чином копії рахунку від 24 липня 2009 року № 1/24-07, накладної від 24 липня 2009 року № 1/24-07 та виписки з відмітками банківської установи в якості доказу оплати придбаного товару (а.с.с 86, 87, т.1).

Підставою для формування позивачем податкового кредиту була податкова накладна, видані ТОВ "Реал Інвест", від 24 липня 2009 року № 07/26 (а.с. 86 зв., т.1).

Оприбуткування товарів підтверджується долученими до матеріалів справи журналами-ордерами (а.с. 52-89, т.3).

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат, суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фірма "Олеандр" здійснювало закупівлю запасних частин для автомобілів та інших матеріалів з метою їх використання у господарській діяльності, у тому числі в межах взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, що підтверджується бухгалтерськими довідками, договорами щодо купівлі-продажу та надання послуг, укладених з подальшими контрагентами, актами списання, видатковими накладним актами виконаних робіт тощо, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 99-102, 132 зв.-141, 110 зв.-112, 119-121, 125зв., 126 зв., 128, 154-157, 161, 163-164, 165зв.-166, 169-173, 177-179, 185-190, 87 зв., т.1).

Таким чином, судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав у ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Реал Інвест" товар для використання у власній господарській діяльності.

Стосовно посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції (актів приймання-передачі товарів за кількістю та якістю, сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), суд зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Виходячи з викладеного, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд враховує, що на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту та валових витрат ТОВ "Фірма "Олеандр" по взаємовідносинах із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" за спірний період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких ТОВ "Фірма "Олеандр" сформований податковий кредит та валові витрати, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, з метою з'ясування обставин справи ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року призначено судово-економічну експертизу, на розгляд експерта поставлено питання чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 13.02.2013 року № 1359/22.4-22522743 висновки, зокрема, щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 172 829 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58337 грн.

За результатами експертизи судовим експертом Ліхтіною Л.Р. складено висновок судової економічної експертизи № 20 від 27 грудня 2013 року (а.с. 70-78, т.2), відповідно до якого зазначається, що висновки акту перевірки від 13.02.2013 року № 1359/22.4-22522743 проведеними експертними дослідженнями документально не підтверджуються, що узгоджується з висновками суду, викладеними вище.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції у даній справі Верховний суд у постанові від 06 березня 2018 року зауважував, що на обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на пояснення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальність Анві Продукт , Товариства з обмеженою відповідальність Стар Прайм , Товариства з обмеженою відповідальність Економ Ресурс , Товариства з обмеженою відповідальність Імпекс Продгарант , які заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

В свою чергу, суди, задовольняючи заявлений позов, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр2 та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальність "Анві Продукт", Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Прайм", Товариства з обмеженою відповідальність "Економ Ресурс", Товариства з обмеженою відповідальність "Імпекс Продгарант", задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування достовірності їх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальних справ.

Суди при цьому залишили поза увагою, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб Товариства з обмеженою відповідальність Стар Прайм , Товариства з обмеженою відповідальність Економ Ресурс , Товариства з обмеженою відповідальність Імпекс Продгарант не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень стосовно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними поставками.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому, зокрема, в постановах від 20.01.2016 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, а також від 31.10.2017 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Київстар до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно ж до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Надаючи оцінку викладеному, при повторному розгляді судом досліджено надану Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області засвідчену копію вироку від 28 липня 2014 року у справі № 537/3617/13-к (провадження № 1-кп/537/3/2014) щодо розгляду кримінального провадження № 32012180000000001 за обвинуваченням ОСОБА_8 та встановлено наступне (а.с. 98-128, т.4).

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_8 у період часу з липня 2008 року по березень 2011 року, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, умисно, створив та придбав суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) ТОВ Реал Інвест , ТОВ Економ-Ресурс , ПП Дан-Кремінь , ТОВ Спецпродсервіс , ТОВ Імпекс Продгарант , ТОВ ПГ Інтексторг , ТОВ Верес Груп , ТОВ Стар Прайм , ПП Анві Продукт , ТОВ Печерський міст ЛТД , ТОВ Чєнгун , що виразилося у набутті прав власності на них і надало можливість фактично керувати їх діяльністю, використовувати їх реквізити, установчі, реєстраційні документи, печатки, банківські рахунки, та в юридичному заснуванні нових, раніше не існувавших підприємств, котрі нібито переслідують мету одержання прибутків, розробивши і прийнявши установчі документи, які подав до органу, що здійснює державну реєстрацію суб'єктів підприємництва, власне здійснивши державну реєстрацію юридичних осіб, відкривши банківські рахунки, поставивши створені підприємства на облік у податкових органах, отримавши дозволи на виготовлення штампів та печаток, з метою прикриття незаконної діяльності по умисному ухиленню від сплати податків ТОВ Софіт Люм та інших суб'єктів підприємницької діяльності України - платників податків, чим заподіяв велику матеріальну шкоду державі у вигляді умисного ухилення від сплати директором ТОВ Софіт Люм ОСОБА_9 податку на додану вартість на суму 523 427 грн., що становить 1084 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Аналогічні дії по незаконному формуванню податкового кредиту та мінімізації витрат для інших суб'єктів господарської діяльності України були вчинені ОСОБА_8 для наступних суб'єктів підприємницької діяльності: ПП Агрофірма Вересень (код 30244792), ТОВ Фірма Олеандр (код 22522743), ПП ОСОБА_10 (код НОМЕР_1), ПФО ОСОБА_11 (код НОМЕР_3), ПП ОСОБА_12 (код НОМЕР_2), ТОВ Оверком (код 32802574), ТОВ Глобинський елеватор (код 34235752), ТОВ Оксавад (код 30068377), ПАТ Кременчуцька трикотажна фабрика (код 310924), ПП Будмонремсервіс-КР (код 33672544), ПП Промгаз (код 31913812), ПП Фірма Влан (код 23807722), ТОВ Юлір (код 30941236), ТОВ Стандарт-Агро (код 33014000), ДП Кременчукгазбудсервіс ТОВ Нафта-регіон (код 24389936), ТОВ Спецавтоцентр (код 24389936), ПАТ Крюківський вагонобудівний завод (код 5763814), ПП Нефтіда (код 33588945), Кременчуцьке міжрайонне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт ДПТ України (код 21076846), МПП Факел (код 31000566), ТОВ Лавид (код 31622617), ПАТ Полтавський турбомеханічний завод (код 110792).

В ході судового розгляду Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області встановлено, що обвинувачений в період вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень займав посаду директора та бухгалтера таких юридичних осіб, як ТОВ Спецпродсервіс , ТОВ Реал Інвест , ТОВ Верес Груп , ТОВ Промислова група Інтексторг .

Крім того, також встановлено, що він не являвся ні засновником ні директорм, ні жодною з посадових осіб наступних підприємств: ТОВ Чєнгун , ТОВ Печерський міст ЛТД , ПП Анві продукт , ТОВ Стар Прайм , ТОВ Імпекс Продгарант , ПП Дан-Кремінь , ТОВ Економ-Ресурс .

Вказані суб'єкти господарювання були засновані громадянами ОСОБА_16., ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_14, покази яких викладені вище, які зокрема підтвердили факт реєстрації з власної ініціативи таких підприємств, про відсутність на них тиску будь-яких сторонніх осіб, підтвердили факт того, що рішення про створення та реєстрацію юридичних осіб приймалося ними самостійно, а також те, що право підпису мали також інші особи, згідно виданого на таке право доручення, зазначили про дійсність ведення господарської діяльності підприємств в період часу вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Крім того, свідки заперечили факт будь-якої причетності обвинуваченого до створення суб'єктів господарської діяльності, а гр. ОСОБА_14 вказав на те, що обвинуваченого взагалі до судового засідання жодного разу не зустрічав та не знає. Крім того, гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердили факт реального укладення та виконання угоди між ними як ФОП та ТОВ Верес Груп , ТОВ Промислова група Інтексторг , ТОВ Спецпродсервіс , ТОВ Реал Інвест , засновником та директором яких був обвинувачений.

Крім того, стороною обвинувачення не стверджувалось та із наданих матеріалів кримінального провадження не встановлено, що будь-яка із вище перелічених осіб, а саме із засновників суб'єктів господарювання, була притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

За результатами розгляду такої справи, крім іншого, обвинуваченого ОСОБА_8 визнано невинуватим по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 209, ч.3 ст. 212 КК України та виправдано.

Вирок набрав чинності 28 серпня 2014 року.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та сформовано склад податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" на підставі податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Полтавської області від 06.03.2013 року № 0000812204/466, № 0000822204/467, від 27.05.2013 року № 0003292204/950, № 0003302204/100.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (вул. Сумська б.69, м. Кременчук, Полтавська область,39617, ідентифікаційний код 22522743) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Троїцька, 76, м. Кременчук, Полтавська область,39617, ідентифікаційний код 39780421) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06.03.2013 року № 0000812204/466, № 0000822204/467, від 27.05.2013 року № 0003292204/950, № 0003302204/100.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Троїцька, 76, м. Кременчук, Полтавська область,39617, ідентифікаційний код 39780421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (вул. Сумська б.69, м. Кременчук, Полтавська область,39617, ідентифікаційний код 22522743) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко