Постанова

від 10.12.2018 по справі 816/4590/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/4590/13-а Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 р. (ухвалене суддею Костенко Г.В., повний текст якого складено 20.08.2018 р.) по справі № 816/4590/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (в подальшому - ТОВ "Фірма "Олеандр") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (в подальшому - Кременчуцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000812204/466, № 0000822204/467 від 06.03.2013 р., та № 0003292204/950, №0003302204/100 від 27.05.2013 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки первинна документація, яка складена на підтвердження господарських операцій, не відповідає вимогам чинного законодавства та неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з його контрагентами, а саме: ПП Анві Продукт , ТОВ Стар-Прайм , ТОВ Реал-Інвест , ТОВ Імпекс Продгарант , ТОВ Економ Ресурс .

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав і просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ у період з 11.02.2013 р. по 13.02.2013 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Олеандр" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1359/22.4-22522743 від 13.02.2013 р.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 172829 грн., в т.ч. за 2009 рік на суму 12935 грн., за 2010 рік на суму 88412 грн., за І квартал 2011 року на суму 30571 грн. та за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 40911 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58337 грн., у т.ч. за липень 2009 року на суму 245 грн., за жовтень 2009 року на суму 2025 грн., за грудень 2009 року на суму 2433 грн., за січень 2010 року на суму 1533 грн., за серпень 2010 року на суму 3667 грн., за вересень 2010 року на суму 7750 грн., за жовтень 2010 року на суму 3333 грн., за листопад 2010 року на суму 6717 грн., за грудень 2010 року на суму 5233 грн., за лютий 2011 року на суму 2833 грн., за березень 2011 року на суму 8283 грн., за квітень 2011 року на суму 2467 грн., за травень 2011 року на суму 11818 грн., та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 5803 грн., в т.ч. за лютий 2010 року на суму 3917 грн., за червень 2011 року на суму 1886 грн.

На підставі вищезазначеного акту первірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000812204/466 від 06.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 181998 грн., у тому числі за основним платежем - 159894 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22104 грн., та № 0000822204/467, яким донараховано грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 63585,75 грн., у тому числі за основним платежем - 55948 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7637,75 грн.

Позивачем вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку, проте, рішенням ДПС у Полтавській області № 1123/10/10.2-07 від 21.05.2013 р. залишені без змін, а Кременчуцьку ОДПІ зобов'язано винести податкове повідомлення-рішення на суму збільшення податку на додану вартість, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 06.032013 р. № 0000812204/467 в розмірі 70 грн. основного платежу та 17,50 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення на суму від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 1886 грн.

На виконання вищевказаного рішення відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0003292204/950 від 27.05.2013 р. про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 87,50 грн., у тому числі за основним платежем - 70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17,50 грн., № 0003302204/100, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на 1886 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, ТОВ "Фірма "Олеандр" звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняте з порушенням чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту ( пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин).

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Реєстрація платників податку на додану вартість здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи (п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України. якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом п. 200.1. статті 200 Податкового Кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.2. ст. 200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно із пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Фірма "Олеандр" (Покупець) та ТОВ "Анві Продукт" (Продавець) укладено договір поставки № 06/122 від 06.12.2010 р., яким передбачено, що Продавець поставляє Покупцю на умовах цього договору товар, а Покупець приймає цей товар і оплачує його у терміни, зазначені у додатках. Документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю: податкова накладна, накладна, рахунок. Ціна на товар визначається сторонами на момент постачання і вказується в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Умова постачання товару - за домовленістю сторін.

Крім того, 10.12.2010 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Анві Продукт" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу партії товарів № 10/12, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі автомобілі та запасні частини до них, в подальшому - Товар, асортимент, кількість та ціна яких вказані в рахунках.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ "Анві Продукт" видані податкові накладні: № 32 від 15.12.2010 р., № 5 від 30.03.2011 р., рахунки-фактури від 15.12.2010 р. № 1512/2, від 30.03.2011 р. № 3003/2; видаткові накладні від 15.12. 2010 р. № 1512/2, від 30.03.2011 р. № 3003/2. Оплата товару підтверджується згідно банківських виписок з відмітками банківської установи.

Перевезення товару, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Стар Прайм" (Продавець) укладено договір поставки № 28/2 від 28.02.2011 р., яким передбачено, що Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Виконання умов вищевказаного договору підтверджується податковими накладними, виданими ТОВ "Стар Прайм" від 29.04.2011 р. № 27, від 05.05.2011 р. № 2, від 31.05.2011 р. № 18, від 01.06.2011 р. № 2, від 28.02.2012 р. № 2; рахунками-фактурами від 28.02.2011 р. № 2/2802, від 05.05.2011 р. № 2/0505, від 29.04.2011 р. № 5/2904, від 31.05.2011 р. № 2/3105, від 01.06.2011 р. № 2/0106; видатковими накладними від 28.02.2011 р. № 2/2802, від 05.05.2011 р. № 2/0505, від 29.04.2011 р. № 5/2904, від 31.05.2011 р. № 2/3105, від 01.06. 2011 р. № 2/0106.

Оплата товару підтверджується банківськими виписками з відмітками банківської установи, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Перевезення товару, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Економ-Ресурс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару № 1/10 від 01.10.2009 р., відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені податкові накладні № 5 від 29.01.2010 р., № 3 від 24.02.2010 р., № 24 від 30.10.2009 р. Виконання умов вищевказаного договору підтверджується рахунками від 24.02.2010 р. № 1/2402, від 29.01.2010 р. № 1/2901, від 25.12.2009 р. № 2/2512, від 30.10.2009 р. № 8/3010; накладними від 24.02.2010 р. № 1/2402, від 29.01.2010 р. № 1/2901, від 25.12.2009 р. № 2/2512, від 30.10.2009 р. № 8/30-10. Оплата товару підтверджується банківськими виписками з відмітками банківської установи, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Перевезення товару, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Імпекс Продгарант" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу партії товарів від 20.08.2010 р. № 20/8, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені податкові накладні № 25 від 30.08.2010 р., № 26 від 20.09.2010 р., № 41 від 30.09.2010 р., № 2 від 01.11.2010 р., № 35 від 18.11.2010 р.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується рахунками-фактурами від 18.11.2010 р. № 6/1811, від 18.11.2010 р. № СФ-0000279, від 01.11.2010 р. № 2/0111, від 01.10.2010 р. № 3/0110, від 30.09.2010 р. № 1/3009, від 20.092010 р. № 5/2009, від 30.08.2010 р. № 3/3008; видатковими накладними від 18.11.2010 р. № 6/1811, від 18.11.2010 р. № РН-0000014, від 01.11. 2010 р. № 2/0111, від 01.10. 2010 р. № 3/0110, від 30.09.2010 р. № 1/3009, від 20.09.2010 р. № 5/2009, від 30.08.2010 р. № 3/3008. Оплата товару підтверджується банківськими виписками з відмітками банківської установи, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Перевезення товару, здійснювалось транспортом позивача, що перебуває у його власності на підставі товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеному між позивачем та ТОВ "Реал Інвест" здійснено купівлю-продаж стартеру а/м КрАЗ-6444, що підтверджується копією рахунку від 24.07.2009 р. № 1/24-07, копією накладної від 24.07.2009 р. № 1/24-07 та виписками з відмітками банківської установи про оплату придбаного товару.

За наслідками здійснення господарської операції оформлена податкова накладна № 07/26 від 24.07.2009 р. Оприбуткування товарів підтверджується журналами-ордерами.

Закупівля запасних частин для автомобілів та інших матеріалів з метою їх використання у господарській діяльності, у тому числі в межах взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання підтверджується бухгалтерськими довідками, договорами щодо купівлі-продажу та надання послуг, укладених з подальшими контрагентами, актами списання, видатковими накладним актами виконаних робіт тощо, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з придбанням товару ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест", оскільки податкові накладні, видаткові накладні, які були виписані контрагентами, банківські виписки мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отриманий позивачем товар своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Проте, контролюючий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України № 996 від 16.07.1999 р. та не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що , позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Доводи апелянта, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, транспорт та існування інформації, що ними придбаний позивачем товар не вироблявся, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб'єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта, що контрагенти позивача створені з метою здійснення фіктивного підприємництва, оскільки відповідачем до суду не надано вирок суду, яким встановлено, що ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест створені з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.07.2014 р. ОСОБА_1, який, згідно обвинувачуваного акту, з метою особистого збагачення, умисно, створив та придбав суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест , визнано невинуватим по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України та виправдено.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 816/4590/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 17.12.2018 р.