Рішення

від 07.08.2018 по справі 820/4873/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2018 р. № 820/4873/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М

у присутності представника позивача Нагорного Є.Ф,

представника відповідача Бабич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" (а/с 10510,м. Харків,61046, код ЄДРПОУ35589558) до Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057,код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив

Позовні вимоги заявлені до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2018 року № 00000611412.

Ухвалою від 26.06.2018 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні. З урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України 07.08.2018 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відповідно до ПК України підставою для включення ПДВ з вартості проданих товарів до складу податкових зобов'язань є належним чином складені податкові накладні, бухгалтерські документи та використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Реальність здійснених позивачем господарських операцій по придбанню товарів повністю підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались при перевірці та надані суду; ТТН не є первинним документом, який підтверджує реальність операцій з купівлі-продажу товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог позивача з тих підстав, що вважає, що дії посадових осіб контролюючого органу із складання податкових повідомлень-рішень вчинені у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, позивачу правомірно збільшені податкові зобов'язання за спірний період, оскільки ДФС встановлені факти відсутності реальної господарської діяльності щодо придбання товарів зазначених в обліку позивача, отримання послуг. Саме тому відповідач вважає, висновки акту перевірки обґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90),оптова торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.78) виробництво інших машин і устаткування загального призначення (код КВЕД 28.29)

У період з 18.04.2018 року по 24.04.2018 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками : ТОВ БЦ Інвест , ТОВ Релайн Інвест , ТОВ Ларс Торг , ТОВ ППР Ампрокс , ТОВ Фінкомплюс ЛТД , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Торгактив а також даних щодо подальшої реалізації та /або використання у господарській діяльності придбаних товарі (робіт, послуг)

За результатами перевірки складено акт від 03.05.2018 року № 1707/20-40-14-12-11/35589558, яким зафіксовані порушення вимог пп. а п.198.1, абз.1,2 пп.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 383475 грн.. та відповідно заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 383475 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 17.05.2018 року № 00000611412, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 383475.00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 95868.75 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст.44 ПК України).

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог абз. "а" п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1ст.201 ПКУкраїни, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із долучених до матеріалів справи документів (а.с.1-22, т.2) встановлено, що між позивачем та ТОВ Торгактив укладено договори поставки товару поставки товару від 01.12.2015 року № 11215, від 15.12.2015 року № 151215, відповідно до яких позивач придбав у контрагента домкрат гідравлічний універсальний (модель ДУ 20П100), домкрат універсальний гідравлічний (модель ДУ 100П150, квадрат до мультіплукатора 17236 OUTPUT SQUARE 4500 N.m та послуги з іспитів установки таврування алюмінієвих втулок канатного стропа гідравлічної УКГ-8п (договір від 01.12.2015 року № 11215); роботи по прийманню, випробуванню та встановлення клеймування алюмінієвих втулок, канатного стропа гідравлічної моделі УКГ-8П (договір від 15.12.2015 року № 151215).

В межах згаданих правочинів проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними, дорученнями на отримання цінностей.

Виконання робіт підтверджується актами надання послуг з переробки, актами здачі-приймання виконання робіт, які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін

Із долучених до матеріалів справи документів (а.с.56-84, т.2) судом встановлено, що між позивачем та ТОВ БЦ Інвест укладено договори поставки товару від 11.07.2016 року № 110716 та надання послуг від 18.07.2016 року № 180716, від 24.09.2016 року № 240916, відповідно до яких позивачем придбано: грязезнимач, кільце захисне, матриця, насос НРГ-7035, ручна гідравлічна двоступнева система подачі масла (договір від 11.07.2016 року № 110716), послуги з перевірки технічного стану інструмента Norbar для різьбових поєднань (договір від 18.07.2016 року №180716) та роботи по перевірці технічних характеристик устаткування домкратного УДС 120ДА-1960 із шафою управління (договір від 24.09.16 № 240916).

В межах згаданих правочинів проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними, дорученнями на отримання цінностей.

Виконання робіт підтверджується актами надання послуг з переробки, актами здачі-приймання виконання робіт, які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін

Матеріалами справи (а.с.130-144, т.2) підтверджено, що між позивачем та ТОВ Ларс Торг укладено договори на придбання товарно-матеріальних цінностей виробів гальмівного обладнання частини головні № 270.023-1, виробів гальмового обладнання частини магістральної № 483.010, надання послуг з перевірки технічного стану інструмента Norbar для різьбових поєднань, перевірки технічного стану інструменту пристосування для зняття установки коробок швидкості моделі П-235, П-240- договори від 24.02.2017 року № 240217, від 25.02.1017 року № 250217, від 27.02.2017 року № 270217.

В межах згаданих правочинів проведені господарські операції з постачання, які підтверджуються наданими актами виконання робіт, які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін

Долученими до матеріалів справи документами (а.с.124-129) підтверджено, що між позивачем та ТОВ ППР Ампрокс укладено договір надання послуг з перевірки технічного стану пристрою закриття люків піввагонів УГЗЛ-2.4-60 та перевірка технічного стану рекоразгонщиків Р-25(договір від 24.01.2017 року № 240117)

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання, які підтверджуються наданими актами виконання робіт , які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін

Із долучених до матеріалів справи документів (а.с.23-55,т.2) встановлено, що ТОВ Самміт-Агро-Трейд червні 2017 року надало позивачеві послуги з виготовлення тари з гофрованого картону, перевірки партії виробів гальмівного обладнання, перевірки технічного стану комплекту поставки гідравлічного пресу, розробки та виготовлення брошур (буклетів) та мультиплікаторів.

На підтвердження реальності вчинених правочинів акти виконаних робіт, які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін, рахунки -фактури.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Самміт-Агро-Трейд та ТОВ Зоракс Солюшн Груп укладено договір про відступлення права вимоги від 07.07.2017 року № 30/07, повідомлення про який направлено на адресу підприємства-позивача; між ТОВ Зоракс Солюшн та ТОВ Торгпортал укладено договір відступлення права вимоги від 29.12.2017 року № 29/12, повідомлення про який направлено на адресу позивача.

На момент виникнення спірних правовідносин відповідно до виписки по рахунку 631 розрахунки з постачальниками Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за № 291 заборгованість відсутня.

Матеріалами справи (а.с.89-100, 121-123т.2) підтверджено, що між ТОВ Фінкомплюс ЛТД надано позивачеві послуги з перевірки технічного стану знімача гідравлічного та юридичні послуги.В межах згаданого правочинну проведені господарські операції з постачання, які підтверджуються наданими актами виконання робіт, які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін

Із наявних у матеріалах справи документів (а.с.85-88, 101-102 т.2 ), що між ТОВ Релайн Інвест та позивачем укладено договір 150816 від 15.08.2016 року щодо надання послуг по виконанню робіт по передаванню партій виробів тормозного обладнання: частина головна 270.023, частини магістральної № 483.010 , частини головної № 270.023-1 надано позивачеві послуги з перевірки технічного стану знімача гідравлічного та юридичні послуги. В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання, які підтверджуються наданими актами виконання робіт , які містять відомості про виконаної роботи, винагороду за надані послуги, відсутність претензій сторін, рахунком-фактурою.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаних у контрагентів робіт/послуг здійснені позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується випискою по рахунку підприємства-позивача, виписками банку (а.с.106-120, т.2). Наявність зазначених документів, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять (а.с.105-120, т.2)

Суд зауважує, що договори про надання послуг з перевірки роботи устаткування надавалися відносно раніше придбаних ТМЦ, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки, картками рахунку 281 товари на складі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за № 291, вантажно-митними деклараціями.

На підтвердження подальшої реалізації товарів надано договори купівлі -продажу, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ. Перевезення ТМЦ підтверджується долученими до матеріалів справи договором про надання послуг з організації перевезення відправлень, укладеного з Новою поштою від 19.03.2015 року № 206109, договором надання транспортно-експедиційних послуг,у кладеного з ТОВ Лтек-транс від 18.07.2016 року № 1216ЗМ, товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог в частині неправомірності формування витрат та податкового кредиту за вказаними договорами, представник відповідача окрім ненадання позивачем ТТН, послався на податкові інформації податкових інспекцій на обліку у яких перебувають контрагенти позивача від 29.02.2016 року № 93/20-40-22-09-12/39454475, від 08.02.107 року № 59/10-02-14-03/40372701, від 14.04.2017 року № 45/11-23-12-02/40932804, від 11.08.2017 року № 6376/7/05-05-99-12-19, яким встановлено ознаки сумнівності здійснення господарських операцій: реєстрація податкових накладних невідповідних податковим накладним, отриманим від контрагента, відсутність можливостей здійснення обсягів господарських операцій, визначених у договорах, зміна назва та керівного складу підприємства протягом короткого проміжку часу, не реєстрації суб'єкта господарювання та відсутність причетності до здійснення господарських операцій, пояснення директора ТОВ Фінкомплюс , повідомлення слідчого про вилучення документів.

Суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Нарахування податків не може ґрунтуватись на підставі лише даних, які містяться в інформаційних базах податкової, без врахування даних первинних документів, а зміст податкових інформацій свідчить , що первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності підприємств-продавців при цьому періоді не досліджувалися.

Суд також зазначає, про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Той факт, що згідно даним ЄДРН посадові особи ГУ ДФС встановили різницю між товарами, що придбаваються, та товарами, що продаються платником в одних й тих же періодах, не означає, що розбіжності товарної номенклатури є беззаперечним доказом наявності фіктивних господарських операцій, які оформлені паперово, а не здійснені в реальності, оскільки покупці могли придбати товари одному звітному періоді, а реалізувати в наступних звітних періодах, які не були предметом перевірки зі сторони фіскальної служби.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію отриману від директора ТОВ Фінкомплюс ЛТД , згідно яких останній не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

ЩОдо відсутності ТТН, то суд погоджується з доводами позивача, оскільки Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, встановлено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність продажу такої продукції за наявності інших належних доказів. На думку ВАС України (ухвала від 06.04.2016 у справі № К/800/63317/14), чинним законодавством України передбачено обов'язковість ТТН лише у випадку надання послуг з перевезення.

Товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Якщо ж юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, то наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж. Тому певні недоліки складання цих ТТН або їх відсутність не тягне для позивача негативних наслідків. Отже, суд приходить до висновку, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що вони є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 ПК України, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених правочинів та реальне здійснення спірних господарських операцій.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 139 КАС України

Керуючись ст..ст. 14, 243-246, 263, 293, 295-296 КАС України, суд,-

вирішив

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 17.05.2018 року № 00000611412

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС України в Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь ТОВ " НПП Постача" (код ЄДРПОУ 35589558) судовий збір у розмірі 7190 (сім тисяч сто дев'яносто) грн.15 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 17.08.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.