Ухвала

від 20.08.2018 по справі 376/1526/15-ц

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1526/15-ц

Провадження № 2/376/53/2018

У Х В А Л А

"20" серпня 2018 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Ярошенко С.М.,

при секретарі - Ткаченко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ПП "Агро-Олімп 2006" до Головного управління Держземагенства у Київській області, реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказів Головного управління Держземагенства в Київській області та договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації договорів оренди землі,

встановив:

У серпні 2015 року ПП "Агро-Олімп 2006" звернулося до суду з зазначеним позовом.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до наказу головного управління Держземагенства в Київській області від 20.10.2014 року № 10-8117/15 -14-сг ОСОБА_1 надано в оренду терміном на 21 рік земельну ділянку земель сільськогосподарського призначення загальною площею 30,5675 га, кадастровий номер - 3224010100:03:021:0012, яка розміщена в адміністративних межах Сквирської міської ради Київської області для ведення фермерського господарства.

У подальшому, на виконання наказу головного управління Держземагентства у Київській області, начальником управління Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 року укладено зі ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки № 8428535, загальною площею 30,5675 га для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер - 3224010100:03:021:0012, яка розміщена в адміністративних межах Сквирської міської ради Київської області.

Відповідно до наказу головного управління Держземагенства в Київській області від 20.10.2014 року № 10-8121/15 -14-сг ОСОБА_1 надано в оренду терміном на 21 рік земельну ділянку земель сільськогосподарського призначення загальною площею 90,1544 га, кадастровий номер -3224010100:03:006:0002, яка розміщена в адміністративних межах Сквирської міської ради Київської області для ведення фермерського господарства.

У подальшому, на виконання наказу головного управління Держземагентства у Київській області, начальником управління Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 року укладено зі ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки № 8428683, загальною площею 90,1544 га для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер - 3224010100:03:006:0002, яка розміщена в адміністративних межах Сквирської міської ради Київської області.

Зазначені договори оренди землі зареєстровані у реєстраційній службі Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015 року.

На підставі укладених договорів, складено акти приймання - передачі земельних ділянок за кадастровими номерами: 3224010100:03:006:0002; 3224010100:03:021:0012.

Відповідно до рішення Сквирської міської ради № 37 від 18.03.1999 року, земельна ділянка площею 147,3 га, яка розміщена в адміністративних межах Сквирської міської ради надана в постійне користування КСП Сквирське (державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 001645 зареєстровано 09.06.1999 за № 54), правонаступником якого є ПП "Агро-Олімп 2006".

Земельні ділянки, надані в оренду ОСОБА_1 за рахунок земель, наданих в постійне користування КСП Сквирське .

З урахуванням наведеного, позивач просив визнати накази Головного управління Держземагенства в Київській області та договори оренди земельних ділянок недійсними, скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі, судові витрати покласти на відповідачів.

Представником відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, до початку розгляду справи по суті, подано письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування клопотання вказав, що 25.09.2015 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку створено та зареєстроване фермерське господарство АГРО-ВЕРЕСЕНЬ , після чого спірні земельні ділянки ввійшли до земель фермерського господарства у відповідності до п.1.5. статуту ФГ АГРО-ВЕРЕСЕНЬ , та використовуються фермерським господарством, яке й сплачує орендну плату за спірні земельні ділянки, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, копіями рішень засновників № 1, № 2, копією статуту ФГ АГРО-ВЕРЕСЕНЬ та копіями платіжних доручень про сплату орендної плати.

Представник позивача, ОСОБА_3, заперечувала щодо задоволення даного клопотання, оскільки, на її думку, воно є необґрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, у судовому засіданні підтримав подане клопотання.

Суд, з'ясувавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства АГРО-ВЕРЕСЕНЬ , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.09.2015 року. Земельна ділянка площею 30,5675 га, кадастровий номер - 3224010100:03:021:0012 та земельна ділянка площею 90,1544 га, кадастровий номер -3224010100:03:006:0002, ввійшли до земель фермерського господарства, відповідно до п.1.5 статуту ФГ АГРО-ВЕРЕСЕНЬ .

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України , установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 188 цього Кодексу не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим частиною першою статті 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

Статтею 20 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України , Земельним кодексом України , Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону ). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1 , 5 , 7 , 8 , 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, суд вважає, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.255,256 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ПП "Агро-Олімп 2006" до Головного управління Держземагенства у Київській області, реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказів Головного управління Держземагенства в Київській області та договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації договорів оренди землі, у зв'язку що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ярошенко С.М.