Постанова

від 04.12.2018 по справі 376/1526/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 376/1526/15-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3814/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Копійці В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Агро-Олімп 2006 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2018 року (суддя Ярошенко С.М.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Агро-Олімп 2006 до Головного управління Держземагенства у Київській області, реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області та договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації договорів оренди землі,

встановила:

у серпні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив під час судового розгляду, та просив визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 120,7219 га, розташованих в адміністративних межах Сквирської міської ради, а саме: № 10-8121/15-14-сг від 20 жовтня 2014р. та 10-8117/15-14-сг від 20 жовтня 2014р.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 31 грудня 2014р., укладений між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_3 на підставі наказу № 10-8121/15-14-сг від 20 жовтня 2014р., та договір оренди земельної ділянки від 31 грудня 2014р., укладений між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_3 на підставі наказу № 10-8117/15-14-сг від 20 жовтня 2014р.; скасувати рішення реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18715923, від 20 січня 2015р. та рішення реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18715455, від 20 січня 2015р.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до вищезазначених наказів ОСОБА_3 було надано в оренду строком на 21 рік земельні ділянки, розміщені в адміністративних межах Сквирської міської ради Київської області, для ведення фермерського господарства, які 18 березня 1999 році були надані у постійне користування КСП Сквирське , правонаступником якого є СТОВ Агрофірма Сквира та у свою чергу ПП Агро-Олімп 2006 .

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року, у

задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2018 року провадження у цивільній справі закрито.

У поданій апеляційній скарзі ПП Агро-Олімп 2006 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом не було вирішено клопотання щодо залучення до участі у справі правонаступників відповідачів, які ліквідовані та реорганізовані.

Крім того, позивач зазначає, що суд не звернув увагу, що предметом спору є не порядок користування спірними земельними ділянками, якими зі слів представника ОСОБА_3 на даний час користується Фермерське господарство Агро-Вересень , а правомірність надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_3, з яким укладено відповідні договори оренди як з фізичною особою.

Також позивач вважає, що Фермерське господарство Агро-Вересень може бути залучено до участі у справі в якості третьої особи, якщо суд дійде до висновку, що розгляд даної справи стосується його прав та обов'язків.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.149 т.2), у судове засідання свого представника не направило, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.

Реєстраційна служба Сквирського районного управління юстиції у Київській області повідомлялась про день та час розгляду апеляційної скарги за адресою, зазначеною у апеляційній скарзі, однак судові повідомлення повернулися без вручення з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

З матеріалів справи вбачається, що реєстраційна служба Сквирського районного управління юстиції у Київській області була ліквідована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року, учасники справи не заперечували проти розгляду справи у відсутність представника реєстраційної служби, тому колегія суддів визнала за можливе провести судовий розгляд у відсутність представника реєстраційної служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки спірні земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що наказами Головного управління Держземагенства у Київській області № 10-8121/15-14-сг та 10-8117/15-14-сг від 20 жовтня 2014р. затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 90,1544 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 30,5675 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для передачі у оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області.

На підставі вказаних наказів 31 грудня 2014р. між Головним управлінням

Держземагенства у Київській області та ОСОБА_3 укладені договори оренди вказаних земельних ділянок, які передані ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані в адміністративних межах Сквирської міської ради Київської області, строком на 21 рік.

25 вересня 2015р. ОСОБА_3 створено та зареєстровано Фермерське господарство Агро-Вересень , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та статутом даного фермерського господарства.

Згідно рішення засновника фермерського господарства від 25 вересня 2015р. для здійснення господарської діяльності фермерським господарством Агро-Вересень використовуються земельні ділянки, площею 90,1544 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 30,5675 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

Згідно п. 1.5. статуту до складу земель господарства увійшли, зокрема, і спірні земельні ділянки.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував правову позицію, висловлену у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , в редакції, чинній на час реєстрації фермерського господарства, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що

після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_3 укладені договори оренди спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Після реєстрації вказаних договорів оренди ОСОБА_3 засновано фермерське господарства, яке зареєстроване як юридична особа, обов'язки за договором оренди виконуються фермерським господарством, що підтверджено належними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що даний спір не підвідомчий загальним судам і підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги, що спірні договори оренди були укладені зі ОСОБА_3, як з фізичною особою, а тому даний спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає безпідставними, так як зі змісту договорів оренди вбачається, що земельні ділянки передані у оренду для ведення фермерського господарства, що не може здійснювати фізична особа, після державної реєстрації договорів оренди ОСОБА_3 створив фермерське господарство, яке зареєстроване юридичною особою, позов подано юридичною особою, а тому спір виник між суб'єктами господарювання.

Разом з тим, твердження позивача про неправомірне не залучення судом до участі у справі правонаступників відповідачів Головного управління Держземагенства у Київській області та реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції у Київській області, у зв'язку із їх ліквідацією та реорганізацією, є правомірними.

Проте, вказане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення питання, тому вказана обставина згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України не є підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при постановленні ухвали про закриття провадження у справі правильно застосовані норми матеріального права, допущенні порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення питання, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу Приватного підприємства Агро-Олімп 2006 залишити без задоволення, ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти дня з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді