Постанова

від 14.08.2018 по справі 1212/3191/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1212/3191/2012

Провадження № 22ц/782/529/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Орлова І.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

учасники справи - позивачОСОБА_1, відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Обрій ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 25 лютого 2013 року, ухваленого Кремінським районним судом у складі: судді Костроба Ю.Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (далі - СТОВ Обрій ),який згодом уточнила та який мотивувала тим, що з 10.04.1997 року між позивачем та відповідачем були встановлені трудові відносини, позивач працювала у відповідача на посаді бухгалтера та входила до складу засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (далі - СТОВ Обрій ). 13.12.2010 року Протоколом загальних зборів прийнято рішення про ліквідацію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій у зв'язку з його неплатоспроможністю. Цим рішенням було обрану голову ліквідаційної комісії та сформовано її склад. Усі дії ліквідаційної комісії було спрямовані на погашення заборгованості СТОВ Обрій насамперед заборгованості із заробітної плати перед працівниками підприємства. Договором поставки товарів по заробітній платі, оренді земельних та майнових паїв від 03.01.2011 року позивачу було передано основних засобів, у вигляді нежитлового приміщення (частина складу і навіс), загальною площею 540,0 м. кв., побудованого з залізобетонних блоків, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на суму 86,00 грн., про що також свідчить накладна №1639 від 03.01.2011 року. Право власності на дану нежитлову споруду виникло у СТОВ Обрій з моменту передачі основних засобів з балансу КСП Леніна на баланс СТОВ Обрій при розпаюванні КСП Леніна про, що свідчить розподілений баланс та акти прийому передачі між КСП Леніна та СТОВ Обрій .

Тому позивач просила визнати за нею право власності на споруду 1/3 частину складу, загальною площею 540 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 25 лютого 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_2, який не брав участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення повністю та закрити провадження у справі на підставі припинення юридичної особи, яка була відповідачем по справі, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводами апеляційної скарги є пред'явлення позову до особи, яка не є власником спірного майна і станом на час винесення оскаржуваного рішення її ліквідовано без правонаступництва, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом неправильно застосовано до спірних правовідносин вимоги ст. 392 ЦК України з огляду на її конструкцію та усталену практику Верховного Суду України щодо можливості її застосування та застосування норм, що регулюють набуття права власності.

Порушення своїх прав скаржник вбачає в тому, що відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, виданого Новоастраханською сільською радою Кремінського району Луганської області 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 є членом колективного сільськогосподарського підприємства та має право на частку майна у пайовому підприємстві КСП імені Леніна СТОВ Обрій відповідно до списку осіб, які мають право на майновий май, затвердженого зборами співвласників 01.03.2003 року, з визначеною часткою в розмірі 123 грн., або 0,023 відсотків.

Від представника позивача ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_2 не брав участі у діяльності та вирішенні проблем СТОВ Обрій , де в нього було лише 0,023% (123 грн.), він не є засновником СТОВ Обрій , а приєднався до нього лише у 2003 році. Майно КСП Леніна по договору оренди було передано СТОВ Обрій , і КСП припинило свою діяльність. Фактично люди розподілилися на дві групи: ті, які заснували СТОВ Обрій (56 засновників, у тому числі і ОСОБА_1), і ті, які до нього приєдналися у 2003 році (у тому числі і ОСОБА_2). Майно другої групи людей продали ще у 2011 році, з того моменту ОСОБА_2 не має відношення до діяльності СТОВ Обрій . Залізобетонний склад, на який претендує скаржник, ніколи не був його власністю.

Шляхом ухвалення оскаржуваного рішення позивач фактично реалізувала своє право на отримання заробітної плати, що відповідає ст. 94 Кодексу законів про працю та ст. 1 Закону України Про оплату праці .

Апеляційне провадження по справі було відкрито 16 липня 2018 року, ухвалою суду від 24 липня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 03 серпня 2018 року. 03 серпня 2018 справа по справі оголошено перерву до 14 серпня 2018 року.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції закону №1618-1У від 18.03.2004 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідача, представника скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, позивача та її представника - ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України (в редакції Закону №1618- IV) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, що беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 10 ЦПК в редакції Закону №1618- IV).

У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судом, є правомірність набуття позивачем права власності на нерухоме майно - споруда 1/3 частина складу, загальною площею 540 кв м, яка розташована за адресою: Луганська обл., Кремінський район, селище Новоастрахань, вулиця Артема, належного СТОВ Обрій , в якому скаржник ОСОБА_2 вважає, що має відповідно до Свідоцтва про право власності (майнового сертифікату) право на пайовий фонд майна з часткою 0,023 відсотки.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції скаржник, ОСОБА_2, який не був учасником справи при її розгляді судом першої інстанції, наполягав на порушенні оскаржуваним рішенням його прав та інтересів як співвласника, який має право на майновий пай у відповідному майні.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України (в редакції Закону №2147- VIII від 03.10.2017 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд в своїй постанові від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17 наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що судом визнано за позивачем право власності на нерухоме майно - 1/3 частини залізобетонного складу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 540 кв м в рахунок заборгованості по зарплаті перед нею СТОВ Обрій , про що прямо зазначено в мотивувальній частині рішення, а скаржник ОСОБА_2 має відповідно до Свідоцтва про право власності (майнового сертифікату) право на пайовий фонд майна вказаного підприємства з часткою 0,023 відсотки, колегія суддів вважає, що вказане рішення безпосередньо стосується майнових прав, інтересів та обов'язків цієї особи.

Те, що судом мав бути розглянутий й вирішений спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, підтверджено Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, виданим Новоастраханською сільською радою Кремінського району Луганської області 15 грудня 2017 року ОСОБА_2, який є членом колективного сільськогосподарського підприємства та має право на частку майна у пайовому підприємстві КСП імені Леніна СТОВ Обрій відповідно до списку осіб, які мають право на майновий май, затвердженого зборами співвласників 01.03.2003 року, з визначеною часткою в розмірі 123 грн., або 0,023 відсотків (а.с. 79), а також відомостями виконавчого комітету Новоастраханської сільської ради Кремінського району Луганської області про те, що співвласник ОСОБА_2 набув право власності на майновий пай члена КСП імені Леніна 01 березня 2003 року з моменту затвердження зборами співвласників списку осіб, які мають право на майновий пай, у розмірі 123 грн. або 0,023% відповідно до уточненого списку колишніх членів КСП імені Леніна , а Свідоцтво отримав 15 грудня 2017 року (а.с. 115).

Відповідно до уточненого списку колишніх членів КСП імені Леніна, які передають свої майнові паї СТОВ Обрій станом на 01.03.2003 року, і який складається із 124 членів, під номером 26 зазначений скаржник по справі ОСОБА_2 (а.с. 102-105).

Згідно до Акту передачі основних засобів з балансу КСП імені Леніна на баланс ТОВ Обрій від 1997 року, передано спірну третину складу (а.с. 30-31).

Вказані відомості позивачем не спростовано, оскільки не надано належних доказів того, що скаржник ОСОБА_2 є співвласником іншого, вже проданого майна СТОВ Обрій , ніж спірна третина складу.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Право скаржника ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення є складовою частиною права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Не залучивши скаржника ОСОБА_2 до розгляду у справі, суд порушив його процесуальні права та передчасно вирів питання щодо спірного майна.

Крім того, апеляційний суд реалізує свої повноваження для виправлення судової помилки та недоліків судочинства відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" для виправлення такого порушення як фундаментального з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 30 закону №1618-IV сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особа, а також держава.

Як вбачається з матеріалів справи, позов пред'явлено до СТОВ Обрій .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого станом на 22.05.2018 року, Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій , ідентифікаційний код юридичної особи 23490567, 15.02.2013 року до ЄДРПОУ внесено запис 13661170010000342 про припинення юридичної особи за судовим рішенням у зв'язку з визнанням її банкрутом (25.12.2012, 22/23б/2011, Господарський суд Луганської області); дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні (а.с. 80-82).

Цивільний кодекс України в редакції станом на час ухвалення оскаржуваного рішення судом визначає моментом припинення юридичної особи день внесення до

єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 2 статті 104 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, зокрема, страхової компанії, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням (частина сьома статті 110 ЦПК), проте відповідачем у справі є страхова компанія як юридична особа. У разі пред'явлення позову до філії чи представництва юридичної особи суд відповідно до вимог частини четвертої статті 10 ЦПК та відповідно до порядку, визначеного статтею 33 ЦПК, вирішує питання про заміну неналежного відповідача або залучає юридичну особу як співвідповідача. При відмові позивача від такої заміни чи від залучення іншої особи суд на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК закриває провадження у справі через відсутність у відповідача (філії чи представництва юридичної особи) цивільної процесуальної дієздатності, тобто у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі.

Наведені підстави для закриття провадження у справі містяться і в ЦПК в редакції Закону №2147-VIII - п. 1 ч. 1 ст. 255.

Враховуючи виключне право позивача на заміну відповідача або залучення у справі співвідповідача з огляду на вимоги ст. 33 Закону №1618-IV та розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 за відсутності сторони відповідача у справі, оскільки станом на час ухвалення рішення судом юридичну особу-відповідач було ліквідовано, суд припустився суттєвої помилки.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Тому рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у СТОВ Обрій права розпоряджатися спірним нерухомим майном з огляду на відсутність у нього права власності на третину складу, неправильне застосування судом вимог ст. 392 ЦК України як способу захисту права власності у виниклих правовідносинах, відсутність підстав для набуття позивачем права власності, є передчасними та можуть бути враховані під час розгляду справи з належними відповідачами.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 377 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 25 лютого 2013 року скасувати та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій про визнання права власності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 17 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: