Рішення

від 09.08.2018 по справі 917/147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 р. Справа № 917/147/18

За позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00110792

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, поштова адреса: 36003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41149589

про стягнення грошових коштів

Суддя Білоусов С.М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 24 720,05 грн. заборгованості, в т.ч. 22 147,20 грн. основний борг за договором № 6074 від 13.03.2017 року, 3% річних - 502,00 грн. та інфляційні нарахування - 2 070,85 грн.

Представник позивача подав до суду заяву від 09.08.2018 року (вх. № 7412 від 09.08.2018 року), згідно якої просив суд провести судове засідання за його відсутності, також зазначив позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, явку представників сторін суд ухвалою від 17.07.2018 року визнавав не обов'язковою, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (виробник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" (замовник) був укладений договір № 6074 на виготовлення продукції.

Відповідно до п. 1.1. договору виробник зобов'язується виготовити та передати замовнику продукцію промислового призначення, а замовник прийняти продукцію та сплатити за отримані вироби.

21 квітня 2017 року між сторонами було укладено доповнення до договору № 6074 від 13.03.2017 року, відповідно до якого, сторони узгодили ціну деталей машинокомплекту.

28 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" рахунок на оплату № 726 на наступну продукцію:

1. Втулка за квітень 2017 р. в кількості1513 штук на суму 21 787,20 грн.

2. Упор нажимной за квітень 2017 р. в кількості 50 шт. на суму 360,00 грн.

Усього на загальну суму 22 147, 20 грн., у т.ч. ПДВ.

Публічне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" продукцію, що підтверджується видатковою накладною від 28.04.2017 року.

Вказану продукцію отримав ОСОБА_1 (НОМЕР_1, від 21.08.1998, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській обл..), відповідно до довіреності від 28.04.2017 року за № 001, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів".

5 травня 2017 року Директором Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" було надіслано листа на адресу позивача, в якому вказано, що 3% обсягу продукції отримало товариство і просить призупинити дію договору № 6074 від 13.03.2017 року.

17.10.2017 року відповідачу була направлена претензія № 12/16-016300 про оплату боргу в розмірі 22 147, 20 грн., у т.ч. ПДВ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно даних бухгалтерського обліку на 29.01.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" перед Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" рахується заборгованість в сумі 22 147, 20 грн., у т.ч. ПДВ.

Отже, позивач свої зобов'язання по даному договору виконав належним чином, однак відповідвч свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив оплату по договору за отриману продукцію.

Таким чином, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права, а тому просить суд стягнути з відповідача 24 720,05 грн. заборгованості, в т.ч. 22 147,20 грн. основний борг за договором № 6074 від 13.03.2017 року, 3% річних - 502,00 грн. та інфляційні нарахування - 2 070,85 грн.

Крім того, згідно доданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № НОМЕР_2 від 28.12.2017 року вбачається, що змінено організаційно-правову форму позивача на Приватне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод".

При винесенні рішення суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Як встановлено судом, виконання зобов'язання щодо виготовлення та передачі продукції позивачем виконано у повному обсязі.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за продукцію, матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за продукцію мало місце.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б спростовували позицію позивача. Доказів погашення боргу відповідачем також не надано.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 22 147,20 грн. заборгованості по договору № 6074 від 13.03.2017 року обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не оспорена відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" просить суду стягнути з відповідача 2 070,85 грн. - інфляційних нарахувань та 502,00 грн. - 3% річних.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" 2 070,85 грн. - інфляційних нарахувань та 502,00 грн. - 3% річних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод спортивних виробів" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, поштова адреса: 36003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41149589) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00110792) - 22 147,20 грн. основний борг, 3% річних в сумі 502,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 2 070,85 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Дата складання повного судового рішення 14.08.2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.