Рішення

від 21.08.2018 по справі 920/537/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2018 Справа № 920/537/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/537/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720),

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Кіровське» (вул. Герасима Кондратьєва, 154/2, м. Суми, 40021, код 37429855),

про стягнення 4329 грн. 37 коп.,

УСТАНОВИВ:

17.07.2018 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 4080 грн. 30 коп. пені, 249 грн. 07 коп. 3 % річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 31.12.2014 договору № 3415/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснював оплату природного газу, отриманого у 2015 році несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.07.2018 відкрито провадження у справі № 920/537/18, відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

06.08.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 5758 від 06.08.2018), в якому просить суд врахувати майновий стан ОСББ «Кіровське» та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню. Відповідач зазначає, що ОСББ Кіровське є неприбутковою організацією, яка обслуговує лише один будинок. Переважна більшість мешканців це пільговики та субсидіанти - пенсіонери, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей-інвалідів, мешканці, що мають звання почесний донор , учасники бойових дій в зоні АТО тощо. Єдиним джерелом для оплати природного газу є кошти, які надходять від мешканців будинку за опалення та держави по відшкодуванню пільг та субсидій. Також відповідач вказує на те, що при розрахунку пені та 3% річних позивачем невірно вказані дати фактичних оплат за спожитий газ.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 3415/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 297 208 грн. 55 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2. договору та 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у 2015 році загальною вартістю 297 208 грн. 55 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1, останній зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 4080 грн. 30 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за 2015 рік з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 249 грн. 07 коп. виходячи з суми заборгованості помісячно за 2015 рік з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, судом встановлено, що позивачем не взято до уваги те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Крім того, по деяких періодах позивачем вказані невірні дати здійснених відповідачем оплат природного газу.

При цьому суд виходить з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема наданих відповідачем платіжних доручень, згідно з якими оплата природного газу за січень 2015 року проведена відповідачем наступними платежами: 18.02.2015 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 13), 20.02.2015 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 16), 25.02.2015 - 2807 грн. 25 коп. (платіжне доручення № 18); за лютий 2015 року: 11.03.2015 - 10000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 24), 18.03.2015 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 28), 27.03.2015 - 8700 грн. 25 коп. (платіжне доручення № 30); за березень 2015 року: 24.04.2015 - 22700 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 36), 29.04.2015 - 350 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 37); за квітень 2015 року: 22.05.2015 - 17800 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 47), 26.05.2015 - 9843 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 48); за травень 2015 року: 22.06.2015 - 10947 грн. 16 коп. (платіжне доручення № 65); за червень 2015 року: 27.07.2015 - 9249 грн. 40 коп. (платіжне доручення № 74); за липень 2015 року: 26.08.2015 - 9220 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 74); за вересень 2015 року: 23.09.2015 - 3000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 85а), 19.10.2015 - 5617 грн. 60 коп. (платіжне доручення № 100); за жовтень 2015 року: 04.11.2015 - 12775 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 108), 20.11.2015 - 10000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 112), 27.11.2015 - 8425 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 113); за листопад 2015 року: 18.12.2015 - 10245 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 115), 25.12.2015 - 14000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 121), 30.12.2015 - 1550 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 123), 06.01.2016 - 7000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1), 15.01.2016 - 14467,02 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 2); за грудень 2015 року: 22.01.2016 - 11116 грн. 66 коп. (платіжне доручення № 7), 25.01.2016 - 11000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 8), 28.01.2016 - 39000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 8а).

З урахуванням зазначених обставин, судом здійснено перерахунок пені та 3 % річних за несвоєчасну оплату природного газу, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру. Загальна сума пені становить 3377 грн. 70 коп., 3% річних - 206 грн. 58 коп.

Таким чином правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3377 грн. 70 коп. пені, 206 грн. 58 коп. 3% річних.

В іншій частині, щодо стягнення 702 грн. 60 коп. пені, 42 грн. 49 коп. 3% річних, вимоги позивача є необґрунтованими у зв'язку з неправильністю здійсненого розрахунку, тому задоволенню не підлягають.

Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд врахувати майновий стан ОСББ «Кіровське» та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного договору, останнім у повному обсязі сплачено основний борг, ОСББ є неприбутковою організацією, яка не здійснює господарської діяльності з метою отримання прибутку і яка утримує лише один будинок, не має інших джерел фінансування для оплати за постачання та транспортування газу, окрім коштів, які надходять від мешканців будинку, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 500 грн. 00 коп. Вказане зменшення, з урахуванням всіх обставин справи, відповідає вимогам співрозмірності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Кіровське» (вул. Герасима Кондратьєва, 154/2, м. Суми, 40021, код 37429855) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 500 грн. 00 коп. пені, 206 грн. 58 коп. 3 % річних, 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.08.2018.

СУДДЯ О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО