Постанова

від 05.02.2019 по справі 920/537/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа№ 920/537/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Сумської області

від 21.08.2018 (повний текст рішення складено 21.08.2018)

у справі № 920/537/18 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

Кіровське

про стягнення 4 329, 37 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - ПАТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кіровське (далі - ОСББ Кіровське , відповідач) про стягнення 4 329, 37 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 3415/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий в 2015 природний газ, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача 4 080, 30 грн пені, 249, 07 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд врахувати його майновий стан та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки, на його думку, ОСББ Кіровське є неприбутковою організацією, яка обслуговує лише один будинок, переважна більшість мешканців це пільговики та субсидіанти-пенсіонери, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей-інвалідів, мешканці, які мають звання почесний донор , учасники бойових дій в зоні АТО тощо, а єдиним джерелом для оплати природного газу є кошти, які надходять від мешканців будинку за опалення та держави по відшкодуванню пільг та субсидій. Крім цього, відповідач стверджував, що при розрахунку пені та 3% річних позивачем невірно вказано дати фактичних оплат за спожитий газ.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 у справі № 920/537/18 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ Кіровське на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 500, 00 грн пені, 206, 58 грн 3 % річних, 1 762, 00 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ НАК Нафтогаз України оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 580, 03 грн пені та 3 % річних в розмірі 42,49 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України - задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України та процесуального права, а саме ст. ст. 236, 238 ГПК України. За твердженнями апелянта, доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідає положенням п. 6.1 Договору, зокрема, щодо строку оплати за отриманий та спожитий природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, що свідчить про відсутність у суду першої інстанції підстав для здійснення перерахунку заборгованості. Крім цього, на думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір пені на підставі ст. 233 ГК України, зокрема, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. На переконання апелянта, вирішуючи питання про зменшення пені, суд повинен був виходити з інтересів сторін, а не лише відповідача, а також з'ясувати чи були завдані позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, оцінити розмір таких збитків. За твердженнями апелянта, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконанням відповідачем зобов'язань.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції правомірно враховано тяжкий майновий стан відповідача, а також відсутність в матеріалах справи належних доказів заподіяння позивачу збитків внаслідок порушення ОСББ Кіровське своїх зобов'язань.

Враховуючи ціну позову у даній справі (4 329, 37 грн), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 31.12.2014 між ПАТ НАК Нафтогаз України (позивач, продавець за договором) та ОСББ Кіровське (відповідач, покупець з договором) укладено Договір № 3415/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю в 2015 природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ.

Газ, що продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 Договору).

Продавець згідно п. 3.1 Договору передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. (п. 3.3 Договору).

За змістом п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Положеннями п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір згідно розділу 11 набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору за період січень-грудень 2015 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 297 208, 55 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище згадувалось, п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи встановлено, що за спожитий природний газ у 2015 загальною вартістю 297 208, 55 грн відповідач розрахувався перед позивачем в повному обсязі, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1 Договору, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення пені та 3% річних.

Як вище згадувалось, за умовами п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов Договор, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3 % річних, місцевим господарським судом встановлено, при здійсненні розрахунку пені позивачем не взято до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а також по деяких періодах позивачем вказано невірні дати здійснених відповідачем оплат природного газу.

Матеріалами справи встановлено, що оплата природного газу за січень 2015 проведена відповідачем наступними платежами: 18.02.2015 згідно платіжне доручення № 13 на суму 20 000, 00 грн, 20.02.2015 згідно платіжне доручення № 16 на суму 10 000, 00 грн, 25.02.2015 згідно платіжне доручення № 18 на суму 2 807, 25 грн; за лютий 2015 року: 11.03.2015 згідно платіжне доручення № 24 на суму 10 000, 00 грн, 18.03.2015 згідно платіжне доручення № 28 на суму 10 000, 00 грн, 27.03.2015 згідно платіжне доручення № 30 на суму 8 700, 25 грн; за березень 2015 року: 24.04.2015 згідно платіжне доручення № 36 на суму 22 700, 00 грн, 29.04.2015 згідно платіжне доручення № 37 на суму 350, 00 грн; за квітень 2015 року: 22.05.2015 згідно платіжне доручення № 47 на суму 17 800, 00 грн, 26.05.2015 згідно платіжне доручення № 48 на суму 9 843, 00; за травень 2015 року: 22.06.2015 згідно платіжне доручення № 65 на суму 10 947, 16 грн; за червень 2015 року: 27.07.2015 згідно платіжне доручення № 74 на суму 9 249, 40 грн; за липень 2015 року: 26.08.2015 згідно платіжне доручення № 74 на суму 9 220, 00 грн; за вересень 2015 року: 23.09.2015 згідно платіжне доручення № 85а на суму 3 000, 00 грн, 19.10.2015 згідно платіжне доручення № 100 на суму 5 617, 60; за жовтень 2015 року: 04.11.2015 згідно платіжне доручення № 108 на суму 12 775, 00 грн, 20.11.2015 згідно платіжне доручення № 112 на суму 10 000, 00 грн, 27.11.2015 згідно платіжне доручення № 113 на суму 8 425, 00; за листопад 2015 року: 18.12.2015 згідно платіжне доручення № 115 на суму 10 245, 00 грн, 25.12.2015 згідно платіжне доручення № 121 на суму 14 000, 00 грн, 30.12.2015 згідно платіжне доручення № 123 на суму 1 150, 00 грн, 06.01.2016 згідно платіжне доручення № 1 на суму 7 000, 00 грн, 15.01.2016 згідно платіжне доручення № 2 на суму 14 467,02 грн; за грудень 2015 року: 22.01.2016 згідно платіжне доручення № 7 на суму 11 116, 66 грн, 25.01.2016 згідно платіжне доручення № 8 на суму 11 000, 00 грн, 28.01.2016 згідно платіжне доручення № 8а на суму 39 000, 00 грн.

За розрахунком суду, здійсненим в межах визначеного позивачем періоду, загальна сума пені становить 3 377, 70 грн, 3% річних - 206, 58 грн, відповідно вимоги про стягнення 702, 60 грн пені, 42,49 грн 3% річних в зв'язку з помилковістю здійсненого розрахунку, задоволенню не підлягають.

Разом з цим, під час розгляду справи місцевим судом, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені до 500, 00 грн, яке обґрунтовано його скрутним матеріальним становищем тощо.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків й за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення цієї норми свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо одночасної обов'язкової наявності двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 згаданої статті).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та те, що позивачем не надано суду доказів понесених ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме в зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, останнім в повному обсязі сплачено основний борг, ОСББ є неприбутковою організацією, яка не здійснює господарської діяльності з метою отримання прибутку і утримує лише один будинок, не має інших джерел фінансування для оплати за постачання та транспортування газу, окрім коштів, які надходять від мешканців будинку, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшити розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 500, 00 грн. Таке зменшення, з урахуванням всіх обставин справи, відповідає вимогам спів розмірності, відповідно твердження апелянта в цій частині як безпідставні на необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта (позивача) стосовно неповного дослідження всіх обставин справи, порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України та процесуального права, а саме ст. ст. 236, 238 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 у справі № 920/537/18 - без змін.

Матеріали справи № 920/537/18 повернути до Господарського суду Сумської області .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

ОСОБА_1