Рішення

від 20.08.2018 по справі 826/9746/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2018 року №826/9746/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна (далі - позивач, ТОВ Мелон Фешн Україна ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №2392615141, №2382615141 від 08.06.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9746/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за операціями з оренди приміщень, з придбання маркетингових та управлінських послуг та реклами і обслуговування торговельної марки BEFREE до податкового кредиту, оскільки такі витрати прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належними первинними документами. Відтак, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення №2392615141, №2382615141 від 08.06.2016 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджував, що в актах приймання-передачі товарів (робіт, послуг) по ТОВ Три О не визначено, які саме послуги з управління були оплачені підприємством та як вони пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Крім того, позивачем при визначені об'єкта оподаткування відображено витрати на маркетингові та управлінські послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю, а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

06.09.2016 року від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення стосовно надання документів, які була прийняті судом.

07.09.2016 року представник відповідача у відкритому судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов.

27.09.2016 року від представника відповідача надійшло клопотання, яким залучено витребуваний у судовому засіданні документ.

27.10.2016 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло пояснення, яке прийнято судом.

01.12.2016 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення, які прийнято судом.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №5001 від 10.10.2017 року, адміністративну справу №826/9746/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/9746/16 суддею Дегтярьовою О.В. та призначено справу до судового розгляду

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №266 від 22.01.2018 року, адміністративну справу №826/9746/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/9746/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 12.07.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

При цьому, від представника позивача та представника відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.

Згідно частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення частини 3 статті 194 КАС України, беручи до уваги, що особами, які беруть участь у справі подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ Мелон Фешн Україна (код ЄДРПОУ 37100448) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за наслідком якої прийнято акт № 120/26-15-14-01-04/37100448 від 20.05.2016 року (Т.1, арк. 26-114).

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення ТОВ Мелон Фешн Україна вимог податкового законодавства:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.3, п.п.139.1.9 ст.139, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 5 952 482,00 грн., а саме: за 2014 рік - 1 620 652,00 грн., за 2015 рік - 4 331 830,00 грн.;

- п.п.185.1 ст.185, п.п.186.1 ст.186, п.п.187.1 ст.187, п.п.188.1 ст.188, п.п.198.5 ст.198, п.п.189.9, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 357 036,00 грн., а саме за періодами: за січень 2014 року у сумі 30 018,00 грн., за лютий 2014 року у сумі 31 709,00 грн., за травень 2014 року у сумі 51 469,00 грн., за січень 2015 року у сумі 220 194,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 123 652,00 грн., за травень 2015 року у сумі 47 568,00 грн., за червень 2015 року у сумі 31 619,00 грн., за липень 2015 року у сумі 81 412,00 грн., за листопад 2015 року у суму 444 450 грн., за грудень 2015 року у сумі 294 945 грн. (Т.1, арк. 113).

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 08.06.2016 року:

- №2392615141, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за платежем податок на прибуток у розмірі 5 952 482,00 грн.;

- №2382615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього у сумі 2 035 554,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 357 036,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 678 518,00 грн. (Т.1, арк. 115-116).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV (далі - ГК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), Законом України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15.12.1993 № 3689-XII (далі - ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Щодо віднесення позивачем до витрат плати за оренду торгових приміщень, яка сплачувалась як орендна плата у відсотках з обороту (товарообороту), суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з частиною 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач орендував приміщення у торгово-розважальних центрах для розміщення власних магазинів на підставі:

- Договору оренди нерухомого майна №26/02-1 від 18.03.2014 року з ТОВ Югтранс Термінал (Т.1, арк. 132-143);

- Договору оренди нерухомого майна №26/02-2 від 18.03.2014 року з ТОВ Югтранс Термінал (Т.1, арк. 118-131);

- Договору оренди №154-О від 25.10.2013 року з ТОВ Три О (Т.1, арк. 146-170);

- Договору оренди №432 від 09.10.2012 року з ТОВ Інвестиційний Союз Либідь (Т.1, арк. 174-208);

- Договору оренди №432/1 від 28.03.2013 року з ТОВ Інвестиційний Союз Либідь (Т.1, арк. 209-238);

- Договору оренди (нежитлового приміщення) №871 від 01.04.2014 року з ТОВ Інвестиційний Союз Либідь (Т.2, арк. 1-31);

- Договору оренди об'єкту №MS 0.50 від 01.09.2015 року з ПАТ Мульті Весте Україна 3 (Т.2, арк. 32-57);

- Договору оренди об'єкту №MS 0.17 від 01.09.2015 року з ПАТ Мульті Весте Україна 3 (Т.2, арк. 58-82);

- Договору оренди №656 від 18.02.2014 року з ТОВ Роялті-Рент (Т.2, арк. 83-124);

- Договору суборенди Befree №138 від 20.02.2015 року з ТОВ Скай Фінанс (Т.2, арк. 125-138);

- Договору суборенди Love Republic №69 від 01.01.2015 року з ТОВ Скай Фінанс (Т.2, арк. 139-152).

Відповідно до положень вказаних вище договорів оренди та суборенди приміщень, позивач як орендар сплачував контрагентам-орендодавцям фіксовану плату за оренду приміщень, яка складається з основної орендної плати і плати від обороту, що залежала від суми отриманих грошових коштів від продажу товарів та послуг у приміщенні.

Позивач як суб'єкт підприємницької діяльності здійснює господарську діяльність, а саме: продаж одягу, для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, а тому витрати понесені останнім у зв'язку з орендою приміщень, у вигляді орендної плати від обороту прямо пов'язані з господарською діяльністю, оскільки є спрямованими на одержання прибутку.

Згідно частиною 1 статті 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 р. №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 р. №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 р. №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Так, витрати понесені позивачем у зв'язку з орендою приміщень, у вигляді орендної плати від обороту за договорами оренди приміщень, підтверджуються первинними документами за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, а саме:

1) Довідками щодо обсягу товарообігу, на основі яких визначалась орендна плата від обороту (Т.3, арк. 206-212, Т.4, арк. 25-27, Т.5, арк. 28-29, Т.7, арк. 140-143, 156-159, 218-220, Т.8, арк. 190);

2) Актами здачі-прийняття робіт, актами надання послуг, що підтверджують передачу нежитлових приміщень у платне строкове користування позивача відповідно до вказаних вище договорів оренди (Т.3, арк. 214-240, Т.4, арк. 1-24, 28-79, Т.5, арк. 30-42, 150-198, 230-239, Т.6, арк. 1-85, Т.7, арк. 144-155, 161-171, 221-248, Т.8, арк. 1-17, 191-252, Т.9, арк. 1-11);

3) Податковими накладними, які підтверджують право позивача відносити сплачені суми податку на додану вартість за вказаними договорами до податкового кредиту (Т.4, арк. 80-157, Т.5, арк. 43-75, Т.6, арк. 86-203, Т.7, арк. 175-200, Т.8, арк. 18-63, Т.9, арк. 12-171);

4) Платіжними документи, які підтверджують здійснення оплати послуг оренди позивачем (Т.4, арк. 171-250, Т.5, арк. 1-27, 85-149, Т.6, арк. 225-255, Т.7, арк. 1-139, 201-217, Т.8, арк. 74-177, Т.8, арк. 172-254, Т.10, арк. 1-68).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з оренди приміщень для ведення господарської діяльності, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Крім того, відповідачем в акті перевірки № 120/26-15-14-01-04/37100448 від 20.05.2016 року не зазначено жодних зауважень до вказаних вище документів, а певні недоліки первинних документів не є підставою вважати відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки хибно стверджується про необхідність визначення орендної плати для позивача згідно з Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року, оскільки вказаний підзаконно-нормативний акт регулює відносини оренди саме державного майна.

Таким чином, позивач правомірно відніс до витрат платежі у вигляді орендної плати від обороту, оскільки такі витрати пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами.

Щодо відображення позивачем витрат на маркетингові та управлінські послуги у відносинах з ТОВ Три О , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.1 Договору №154-О від 25.10.2013 року з ТОВ Три О за Договором оренди Орендар буде зобов'язаний брати участь у видатках Орендодавця на утримання спільних частин ТРЦ, а також експлуатаційних та видатках Орендодавця на виконання адміністративно-управлінських функцій і функцій з управління ТРЦ в тому числі, але не виключно за дії Орендодавця, спрямовані на забезпечення сталого функціонування ТРЦ та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, а також на забезпечення потреби орендарів окремих нежитлових приміщень в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (надалі разом - Плата за управління ) (Т.1, арк. 152).

Головною умовою для врахування у складі податкового кредиту витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. У свою чергу підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Відтак, позивачем надано первинні документи щодо фактичного здійснення витрат на управлінські та маркетингові послуги, а саме:

- акти надання послуг №272 від 31.01.2014 року, №3982 від 31.10.2014 року, №2276 від 30.06.2014 року, №648 від 28.02.2014 року, №1485 від 30.04.2014 року, №1046 від 31.03.2014 року, №1893 від 31.05.2014 року, №3166 від 31.08.2014 року, №2699 від 31.07.2014 року, №3590 від 30.09.2014 року, №4819 від 31.12.2014 року, №4429 від 30.11.2014 року, №272 від 31.01.2014 року, №5695 від 31.12.2015 року, №4557 від 31.10.2015 року, №5162 від 30.11.2015 року, №3765 від 30.09.2015 року, №3370 від 31.08.2015 року, №2997 від 31.07.2015 року, №2529 від 30.06.2015 року, №2018 від 31.05.2015 року, №1636 від 30.04.2015 року, №1185 від 31.03.2015 року, №826 від 28.02.2015 року, №571 від 28.02.2015 року, №407 від 31.01.2015 року;

- податкові накладні №5 від 29.10.2015, №290 від 30.11.2015 року, №27 від 15.12.2015 року, №32 та №33 від 21.12.2015 року, №24 від 25.12.2015 року, №572 від 31.01.2015 року, №121 від 28.02.2015 року, №81 від 31.03.2015 року, №141 від 30.04.2015 року, №18 від 25.05.2015 року, № 126 від 30.06.2015 року, №7 та №8 від 30.07.2015 року, №5 від 02.09.2015 року, №34 від 24.09.2015 року, №16 від 05.10.2015 року;

- платіжні доручення №7937 від 29.01.2014 року, №8176 від 25.02.2014 року, №9107 від 30.05.2014 року, №9108 від 30.05.2014 року, №9115 від 02.06.2014 року, №9317 від 16.06.2014 року, №9613 від 14.07.2014 року,№9797 від 01.08.2014 року, №10115 від 04.09.2014 року, №10142 від 05.09.2014 року, №10357 від 26.09.2014 року, №10674 від 27.10.2014 року, №10713 від 03.11.2014 року, №10981 від 24.11.2014 року, №11018 від 28.11.2014 року, №11019 від 01.12.2014 року, №11265 від 25.12.2014 року, №11524 від 02.02.2015 року, №11732 від 25.02.2015 року, №11911 від 16.03.2015 року, №12160 від 14.04.2015 року, №14320 від 15.12.2015 року, №14368 від 21.12.2015 року (Т.5, арк. 30-198).

Крім того, з письмових пояснень позивача вбачається, що управлінські послуги та послуги з обслуговування полягали у прибиранні коридорів, вбиралень, обслуговуванні місць для паркування, аварійних виходів, вентиляції, кондиціонування, що є необхідним для функціонування торгових центрів, підтримки їх чистоти й охайності, забезпечення безперешкодного доступу покупців до магазинів позивача (Т.1, арк. 11).

Таким чином, управлінські та маркетингові послуги отримані позивачем від контрагентів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Мелон Фешн Україна , а тому останнім правомірно віднесено до складу витрат підприємства суми плати за управління та маркетинг, відповідно до наданих первинних документів з ТОВ Три О .

Щодо віднесення позивачем до складу витрат суми податку на додану вартість до податкового кредиту у зв'язку з оплатою послуг на рекламу та обслуговування торгівельної марки Befree , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з частиною 4 статті 16 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для

продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Позивачем як суб'єктом господарювання з метою реклами та обслуговування торговельної марки Befree укладено договори про рекламне обслуговування, а саме:

- Договір про надання рекламних послуг №Р-240113/2 від 24.01.2013 року з ТОВ Фенікс Прес Україна (Т.3, арк. 45-48);

- Договір про надання послуг №1/06 від 01.06.2014 року з ФОП ОСОБА_2 (Т.3, арк. 49-51);

- Договір на розробку дизайну та виготовлення рекламної та/або поліграфічної продукції №04-10 від 01.08.2010 року з ФОП ОСОБА_4 (Т.3, арк. 52-55);

- Договір про рекламне обслуговування №01-01-14/14 від 01.01.2014 року з ТОВ Едвєртайзінг Авеню (Т.3, арк. 56-60);

- Договір про рекламне обслуговування №01-01-15/15 від 02.01.2015 року з ТОВ Едвєртайзінг Авеню (Т.3, арк. 61-64);

- Договір №1 від 12.02.2014 року з ТОВ Наша справа (Т.3, арк. 65-67);

- Договір №2 від 27.03.2015 року з ТОВ Наша справа (Т.3, арк. 68-70);

- Договір про виготовлення поліграфічної продукції №16/01/2014 від 16.01.2014 року з ТОВ Хеппі (Т.3, арк. 71-73).

Відповідно до вказаних вище договорів про рекламне обслуговування позивач придбавав такі послуги (роботи) з реклами та обслуговування торговельної марки Befree як, зокрема, виготовлення рекламних вивісок, стендів, плакатів, банерів, макетів, листівок, календарів, візиток, цінників, логотипів над касою, фасадних вивісок з підсвічування, що підтверджується наявними у матеріалах справи зразками таких макетів (Т.15, арк. 84-88, 90-92).

Відтак, суд вважає, що послуги отримані позивачем відповідно до договорів про рекламне обслуговування безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Мелон Фешн Україна , оскільки така діяльність здійснюється з метою отримання прибутку, що відповідає статті 3 ГК України.

Крім того, витрати понесені позивачем у зв'язку з рекламою та обслуговуванням торговельної марки Befree , підтвердженні первинними документами, а саме: актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними документами (Т.14, арк. 213-246, Т.15 арк. 1-251).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з реклами та обслуговування для ведення господарської діяльності, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Крім того, відповідачем в акті перевірки № 120/26-15-14-01-04/37100448 від 20.05.2016 року не зазначено жодних зауважень до вказаних вище документів, а певні недоліки первинних документів не є підставою вважати відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

При цьому, суд звертає увагу, що твердження відповідача, викладені у акті перевірки, що позивачем до складу витрат було віднесено витрати по рекламуванні торговельної марки Befree на послуги по обслуговуванню даної торговельної марки на суму 401 803,00 грн., а до перевірки підприємством було надано первинних документів лише на суму 333 084,00 грн. є безпідставним, оскільки позивачем під час вказаної перевірки надана можливість ознайомитися з усіма документами, що мають значення для контролюючого органу.

Таким чином, позивач має право відносити витрати на рекламу та обслуговування торгового знака Befree з податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки вказана діяльність є господарською та підтверджується первинними документами.

Щодо права ТОВ Мелон Фешн Україна використовувати торговий знак Befree шляхом придбання послуг на його рекламу та обслуговування, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг передбачено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Торговельна марка Befree була зареєстрована відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 року, власник якої є резидентом Російської Федерації та 25.09.2009 року отримав Сертифікат Всесвітної організації Інтелектуальної власності №1020239 Befree , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (Т.3, арк. 74-83).

Крім того, власник торгової марки Befree - ВАТ Мелон Фешн Груп надав позивачу дозвіл на використання торгового знака Befree від 10.05.2010 року, відповідно до якого позивач має право зображати торговий знак Befree на вивісках магазинів (місць продажу) товарів, використовувати її в рекламних цілях (друкованих рекламах, метро, інтернет, ЗМІ, листівки, постери), зображати на цінниках, ярликах в торгових залах магазинів (Т.3, арк. 84).

У той же час, контролюючий орган не надав суду доказів того, що власник торгового знака Befree заперечував щодо використання позивачем вказаного торгового знака у рекламі товарів ТОВ Мелон Фешн Груп .

У аналогічній правовій ситуації у справі №805/8495/13-а від 05.05.2014 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що: Посилання податкового органу на те, що позивачем використовувався товарний знак поза межами дії ліцензійного договору правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки не є предметом спору у даній справі та не свідчить про порушення податкового законодавства .

Таким чином, суд вважає, що позивач уповноважений використовувати торговий знак Befree у своїй господарській діяльності , а тому висновки контролюючого органу викладені у акті перевірки є необґрунтованими.

Щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з ТОВ Мега Буд Інвест за грудень 2015 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПК України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 стаття 187 ПК України).

Згідно з частиною 1 пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Мега Буд Інвест укладено Договір підряду №02/02-MБI від 25.02.2015 року та Договір підряду №18/05-MБI, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власне або придбане (орендоване) ним же устаткування, інструменти виконувати за завданнями Замовника внутрішні ремонтні роботи на об'єкті Замовника за адресами, вказаними Замовником у замовленнях (Т.3, арк. 85-94).

ТОВ Мега Буд Інвест за замовленням позивача здійснювало ремонтні роботи у приміщеннях, які орендував позивач відповідно до Договору оренди №115/13 від 20.06.2013 року з ТОВ Домус , Договору оренди нерухомого майна №37/13-А від 20.04.2013 року з ТОВ Донецьк Сіті Центр , Договорів суборенди №17/11-П від 27.07.2011 року, №16/11-П від 27.07.2011 року, №68/11-П від 15.07.2011 року, №69/11-П від 15.07.2011 року з ТОВ ЛР Глобус , Договору оренди №А85-1/Х-1 від 06.12.2013 року з ТОВ Крона Компані , Договору оренди №АN-6/Д-1 від 05.02.2014 року з ТОВ Метрополія (Т.2, арк. 153-171, 217-236, Т.3, арк. 95-137).

Зі змісту акту перевірки № 120/26-15-14-01-04/37100448 від 20.05.2016 року вбачається, що протягом періоду, що перевірявся ТОВ Мега Буд Інвест припинило оренду нежитлових приміщень відповідно до актів приймання-передачі приміщень, а саме: ТОВ Домус - 05.07.2014 року, ТОВ Крона Компані - 01.07.2014 року, ТОВ Донецьк Сіті Центр - не орендує, ТОВ ЛР Глобус - 31.12.2014 року, ТОВ Метрополія - 15.07.2015 року (Т.1, арк. 78).

Водночас, з письмових пояснень позивача вбачається, що ТОВ Мега Буд Інвест не орендувало зазначені вище приміщення, оскільки оренду вказаних приміщень здійснював сам позивач. Крім того, у грудні 2015 року у магазинах орендованих позивачем здійснювався продаж товарів, а тому ТОВ Мега Буд Інвест не виконувало і не могло виконувати ремонтних робіт у відповідний період (Т.1, арк. 17-18).

Таким чином, суд вважає, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з ТОВ Мега Буд Інвест у грудні 2015 року є необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на час існування спірних правовідносин як позивач, так і вище вказані контрагенти позивача мали належний обсяг правосуб'єктності.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна не допущено порушень вимог Податкового кодексу України та правомірно віднесено суми з податку на додану вартість з оренди приміщень, придбання маркетингових та управлінських послуг та реклами і обслуговування торговельної марки Befree до податкового кредиту, а тому прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення №2392615141, №2382615141 від 08.06.2016 року є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 16.06.2016 року №15811, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 119 820,54 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 119 820,54 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна (код ЄДРПОУ 37100448, адреса: 01133, м. Київ, вулиця Щорса, 31) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №2392615141, №2382615141 від 08.06.2016 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мелон Фешн Україна здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 119 820,54 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень п'ятдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко