Ухвала

від 17.08.2018 по справі 2-3737/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

17 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 2-3737/10

провадження № 61-41155ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.

М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2010 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства Юридичний департамент Дікон Юг до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року приватне підприємство Юридичний департамент

Дікон Юг (далі - ПП Юридичний департамент Дікон Юг ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення суми боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2006 року між

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 141 400 грн з терміном повернення боргу у строк до 01 травня 2007 року.

21 червня 2010 року між ПП Юридичний департамент Дікон Юг та ОСОБА_6 укладений договір відступлення права вимоги за зазначеним зобов'язанням.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов договору позики, утворилась заборгованість у розмірі 289 122,61, з яких: сума боргу - 141 400 грн; індекс інфляцій - 83 259,74 грн; відсоткова ставка Національного банку України (далі - НБУ) - 51 736,88 грн; три відсотки річних у зв'язку із невиконанням зобов'язання - 12 725,99 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси

від 27 вересня 2010 року позов ПП Юридичний департамент Дікон Юг задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПП Юридичний департамент

Дікон Юг суму боргу у розмірі 289 122,61 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неналежне виконання відповідачем умов договору позики тягне цивільно-правову відповідальність, яка передбачена статями 512, 526, 526, 625, 1048,

1049 ЦК України, тому суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2010 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач стверджував, що не знав про існування зазначеного судового рішення, посилався на недійсність договору позики. Однак, понад трьох років виконував судове рішення - з його пенсії стягувались боргові зобов'язання. Крім того, відсутність оригіналу договору позики не є підставою для задоволення позову за наявності судового рішення, що вступило в законну силу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановленні договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено Договором або Законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивач стверджував, що він не знав про існування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 вересня

2010 року.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами при вирішенні питання про поновлення строку (рішення у справі Устименко проти України ).

Суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (рішення у справі Пономарьов проти України ). У подальшому Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicatd, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків (рішення у справі Безрукови проти Росії ).

Отже, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (рішення у справі Сутяжник проти Росії ).

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_4 понад трьох років виконував судове рішення - з його пенсії стягувались боргові зобов'язання, що ним не спростовано.

Крім того, ОСОБА_4 отримував повідомлення від державного виконавця, звертався із заявою про зменшення розміру процентів, що свідчить про його обізнаність у нього боргових зобов'язань за винесеним судовим рішенням.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що відповідач через

8 років намагається скасувати рішення суду першої інстанції, знаючи про нього, та врахувавши, що основним заходом цивільного судочинства є верховенство прав, складовою якого є правова визначеність існування, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси

від 27 вересня 2010 року.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом приватного підприємства Юридичний департамент Дікон Юг до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 вересня

2010 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк