Рішення

від 21.08.2018 по справі 904/2422/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2422/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного підприємства "Приватна фірма "Віктор-13", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 971 522 грн. 30 коп. за договором-зобов'язанням від 10.07.2003 № 60 в редакції додаткової угоди від 08.08.2006 № 2/47

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №10/13-806 від 28.12.2017, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, виконуючий обов'язки директора;

від третьої особи: ОСОБА_3, дов. №10/13-806 від 28.12.2017, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулася до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Приватна фірма "Віктор-13" заборгованість у розмірі 971 522 грн. 30 коп., з яких: 528 534 грн. 80 коп. - сума пайового внеску, 47 568 грн. 13 коп. - 3% річних, 395 419 грн. 37 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору-зобов'язання від 10.07.2003 № 60 в редакції додаткової угоди від 08.08.2006 № 2/47.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 03.07.2018.

25.06.2018 на адресу господарського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 25.06.2018, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в порушення приписів п. 7 розділу V Закону України № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", що діє у даний час, спірний договір не приведено у відповідність до вказаного Закону. Таким чином, позивач не мав законного права вимагати виділення йому 5% житла в натурі або їх грошового еквіваленту, відповідно до умов спірного договору, а мав право на вимогу перерахування замовником, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури міста. Але це мало відбуватися у відведені законодавством строки та на підставі приведеного у відповідність з нормами закону договору. Крім того, згідно до п. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, не може перевищувати 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Оскільки, балансова вартість об'єкта згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації складає 2 761 900 грн., то 4% будуть дорівнювати 110 476 грн. 00 коп., а не 528 534 грн. 80 коп., як заявляє позивач. Звертає увагу суду, що з цього приводу між тими самими сторонами у 2014 році господарським судом вже вирішувався спір у справі № 904/54/14, де позивачу було повністю відмовлено в позовних вимогах про спонукання до укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Рішення суду від 25.03.2014 у вказаній справі, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014, та є таким, що набрало законної сили. Також вказує, що будівництво виконувалось відповідачем сумісно із ЗАТ "Будівельник-1" за договором № 111 від 02.03.2002 про сумісну діяльність. У порушення умов зазначеного договору № 111 від 02.03.2002 ЗАТ "Будівельник-1" відступив свої права іншим особам, перевищив кількість квартир, які мали належати ЗАТ "Будівельник-1", в результаті чого усі квартири як ЗАТ "Будівельник-1", так і ті, що мали бути передані виконкому Дніпропетровської міської ради, наразі, зайняті мешканцями-інвесторами, які оспорювали в судах право власності на ці квартири. Просив в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності від 25.06.2018, в якій відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк звернення із заявленими вимогами до суду, оскільки будинок, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, б.9, секція 1, введено в експлуатацію 17.05.2012, тобто про порушення свого права позивач дізнався шість років тому. Просив застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2018 підготовче засідання відкладено на 31.07.2018 для надання сторонами витребуваних судом документів.

31.07.2018 на адресу суду надійшли пояснення позивача щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 09.08.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.

08.08.2018 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що оскільки судовим рішенням від 25.03.2014 у справі № 904/54/14 відмовлено Дніпропетровській міській раді у позові до ПП Приватна фірма Віктор-13 про спонукання укласти договір з фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська у новій редакції з урахуванням Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , то позивач вважав такий спір вирішеним. Проте, як вбачається з акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради від 19.06.2015 № 08-20/115 Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області, на яку законом покладено здійснення державного фінансового контролю, нараховано збитки в розмірі, зазначеному в акті. Таким чином, на думку позивача, моментом, коли Дніпровська міська рада дізналася про порушення своїх прав, є дата складання акту від 19.06.2015. Оскільки позивач звернувся із даним позовом до господарського суду 05.06.2018, строк позовної давності є таким, що не порушений. Крім того, позивач вважає, що строк позовної давності не сплив відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання щодо виконання договору від 10.07.2003 № 60, зі змінами, Приватним підприємством Приватна фірма Віктор-13 не виконані.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.08.2018.

В порядку ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 15.08.2018 оголошено перерву до 21.08.2018.

У судовому засіданні 21.08.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях.

Третя особа письмові пояснення на вимогу суду не надала; представник третьої особи у судовому засіданні 21.08.2018 підтримав позовні вимоги Дніпровської міської ради.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору-зобов'язання № 60 від 10.07.2003 року (із змінами від 08.08.2006 року № 2/47 щодо передачі зобов'язань за договором Приватному підприємству "Приватна фірма "Віктор-13" у зв'язку з перереєстрацією Приватної фірми "Віктор") (далі - договір), укладеного між відповідачем (замовником) та виконкомом Дніпропетровської міської ради (Виконком), відповідачу як замовнику виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку, секція в осях 10:14 по Донецькому шосе в районі будинку № 15, кадастровий номер 1210100000:01:435:0085.

За умовами п. 1.2. договору на замовника покладене зобов'язання передати виконкому 5% від загальної площі квартир при введенні будинку в експлуатацію.

Розрахунки, передбачені у п. 1.2. договору, здійснюються шляхом оформлення права власності на квартири за територіальною громадою міста (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору у випадку порушення замовником п. 2 договору, Виконком залишає за собою право вирішувати питання введення будинку в експлуатацію і підключення його до мереж міста, а також затребувати вартість житла, зазначеного у п..2 договору в судовому порядку за ціною, що склалася на момент здачі будинку в експлуатацію.

Згідно із п. 4.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

Позивач зазначає, що договір-зобов'язання № 60 від 10.07.2003 було укладено у відповідності з нормами Закону України Про планування і забудову територій , який втратив чинність 12.03.2011 на підставі Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та рішення Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11 Про порядок залучення коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська з послідуючими змінами та доповненнями).

Як стало відомо позивачу, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у Дніпропетровській області 17.05.2012 зареєстровано декларацію № ДП 14312077072 про готовність об'єкта до експлуатації Житловий будинок (секція №1) по Донецькому шосе в районі будинку № 15 Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, код об'єкта 1122.1 . Замовник: Приватне підприємство Приватна фірма Віктор-13 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 20266272, м. Дніпропетровськ, 49098, АДРЕСА_1, тел. 23 88 18.

Таким чином, як стверджує позивач, зазначений об'єкт прийнятий в експлуатацію, але розрахунки замовником не проведено. За територіальною громадою міста право власності на квартири не оформлено.

За вказаних обставин, позивач вважає, що відповідачем порушені умови спірного договору, у зв'язку із чим, з урахуванням положень п. 3.1 договору, у позивача виникло право затребувати вартість житла, зазначеного у п. 2 договору у судовому порядку за ціною, що склалася на момент здачі будинку в експлуатацію.

Із посиланням на положення наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.02.2012 № 52, яким затверджені та рекомендовані до застування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України по Дніпропетровській області, та декларацію № ДП 14312077072, якою визначена загальна площа квартир у спірному будинку, позивачем розрахована вартість житла, що підлягає стягненню з відповідача, а саме:

5% від загальної площі квартир будинку - 2 251,0 кв.м становлять 112,55 кв.м.;

112,55 кв.м. х 4 696, 00 грн. (вартість 1 кв.м. загальної площі кварти будинку згідно вищевказаного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України) = 528 534 грн. 80 коп.

Таким чином, за твердженням позивача, сума пайового внеску ПП Приватна фірма Віктор-13 становить 528 534 грн. 80 коп. та підлягає стягненню з відповідача на користь Дніпровської міської ради.

Водночас, із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.05.2012 по 17.05.2015 у розмірі 47 568 грн. 13 коп. та інфляційні втрати в сумі 395 419 грн. 37 коп. за період з 01.06.2012 по 17.05.2015.

Позивач зазначає, що відповідач, як замовник об'єкту Житловий будинок (секція №1) по Донецькому шосе в районі будинку № 15 Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, код об'єкта 1122.1 ухиляється від визначеного законодавством обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, що стало підставою для звернення Дніпровської міської ради із даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, договір-зобов'язання № 60 від 10.07.2003 укладено сторонами у відповідності із нормами Закону України Про планування і забудову територій , який втратив чинність 12.03.2011 на підставі Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI .

Частинами 2, 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Закон) передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підпунктом 3 п. 1 розділу V "Прикінцеві положення" Закону передбачено, що частина третя, абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 Закону набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За приписами частин 5, 8 вказаної статті величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Оскільки за змістом ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовника взяти участь у створенні і розвитку його інфраструктури реалізується шляхом укладення договору з органом місцевого самоврядування, то укладання такого договору є обов'язковим в силу закону.

Участь відповідача у розвитку інфраструктури населеного пункту врегульована укладеним між ним та виконкомом Дніпропетровської міської ради чинним на сьогодні договором-зобов'язанням № 60 від 10.07.2003 (із змінами від 08.08.2006 № 2/47), який фактично є договором про пайову участь у розвитку інфраструктури.

Абзацом 2 п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній або нематеріальній), передачу відсотків (відсоткової частки) площ, прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, які на поточний момент не виконані у повному обсязі замовниками будівництва, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом, а саме внесення відповідних корективів у прийняті рішення та/або укладені договори, виходячи з норм вказаного Закону.

Таким чином, органи місцевого самоврядування за зверненням замовника будівництва зобов'язані з дотриманням строків розгляду таких звернень, внести відповідні корективи у прийняті рішення або у укладені договори.

Як встановлено судом, з метою виконання приписів абз. 2 п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач звертався до господарського суду з позовом про спонукання відповідача укласти договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська у новій редакції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 у справі № 904/54/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014, у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями встановлені обставини не приведення спірного договору-зобов'язання у відповідність до вимог пункту 7 розділу V Закону України №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" та відсутність правових підстав для укладання нового договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська. При цьому, судами зазначено, що з урахуванням обставин справи, позивач має право вимагати, із дотриманням порядку, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України, приведення даного договору у відповідність до вимог п. 7 розділу V Закону України №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності".

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи, докази приведення сторонами договору-зобов'язання № 60 від 10.07.2003 (із змінами від 08.08.2006 № 2/47) у відповідність до вимог п. 7 розділу V Закону України №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" відсутні, як і докази звернення Дніпровської міської ради до відповідача із такою пропозицією у порядку ст. 188 Господарського кодексу України.

Таким чином, з урахуванням приписів абз. 2 п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у позивача відсутнє право вимагати виділення йому 5% від загальної площі квартир у спірному будинку або їх грошового еквіваленту.

Проте, як вже зазначалось, позивач має право вимагати, із дотриманням порядку, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України, приведення спірного договору у відповідність до вимог п. 7 вказаного Закону, але вказаним правом позивач до цього часу не скористався.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що позивачем не доведена належними та допустимими доказами наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої суми пайової участі, а недоведеність суми основного зобов'язання унеможливлює стягнення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних витрат.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Дніпровської міської ради необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та є такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем, оскільки правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено порушення суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Про наведене зазначає й Вищий господарській суд у своїй постанові Пленуму від 29.05.2013р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , вказуючи, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 22.08.2018