Постанова

від 14.08.2018 по справі 809/1200/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №809/1200/17

касаційне провадження №К/9901/358/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 (головуючий суддя Григорук О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 (головуючий суддя Обрізко І.М., судді: Онишкевич Т.В.., Сапіга В.П.) у справі №809/1200/17 (876/10715/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2017 №0006671401 та №0006681401 та вимоги про сплату боргу від 18.08.2017 № Ю-0006661401.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 02.10.2017 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 18.08.2017 №0006671401 та від 18.08.2017 №0006681401. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2017 №Ю-0006661401.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2017 залишив постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 без змін.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося 14.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини першої статті 5, пункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , статей 7, 159, частин першої та четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач зазначає, що судами не враховано, що за договорами між позивачем (підрядник) та його контрагентами (замовники) не передбачено залучення субпідрядників, крім того судами не дано належної оцінки, що в актах виконаних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ окремою графою покупцям виставляло суму заробітної плати працівників, які виконували роботи (по влаштуванню зупинок, проведення капітального та поточного ремонту, тротуару, скверів та вулиць) на загальну суму 257295,27грн., однак звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб за травень-жовтень, грудень 2016 року не надано до контролюючого органу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.11.2015 по 21.07.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме страхувальником не нараховано єдиного внеску на заробітну плату на суму 55988,96грн.; частину першу статті 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме не подано звітність по єдиному соціальному внеску за травень-жовтень та грудень 2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.08.2017 №838/09-19-14-01-01/40137305 та прийнято вимогу від 18.08.2017 №Ю-0006661401 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 55988,96грн.; рішення від 18.08.2017 №0006671401, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 27994,49грн.; рішення від 18.08.2017 №0006681401 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності по єдиному соціальному внеску за травень-жовтень та грудень 2016 року в розмірі 1190,00грн.

Судами встановлено, що за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ здійснювало операції по влаштуванню зупинок, проведенню капітального та поточного ремонту тротуару скверів та вулиць Франківського району міст Львова, Івано-Франківська, Тисмениці на загальну суму 2522520,00грн.

Підставою для нарахування відповідачем 55988,96грн. єдиного внеску та застосування штрафних санкцій, згідно оскаржуваних рішень, було зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ в актах виконаних робіт №КБ-2 перед підрядниками окремою графою сум заробітних плат працівників, які виконували вищезазначені роботи на загальну суму 257295,27грн., проте із зазначеної суми не сплачено єдиний соціальний внесок та не подано звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу про виплату заробітної плати фізичним особам не підтверджено встановленими обставинами у справі.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 зазначеного Закону фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Таким чином, не є платниками єдиного внеску роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідок та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем була здійснена виплата сум за надання послуг та виконання будівельних робіт фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а виконувані роботи та надавані послуги відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вказаних фізичних осіб-підприємців (а.с.37, 41-42, 46-47, 51-53, 57-59, 63-65, 69-71, 75-77, 81-83, 88-90, 94-96, 100-102, 106-108, 112-114, 120-122, 126-128, 132-134, 138-140, 144-146, 151-153, 157-159, 163-165, 170-171, 175).

Зазначені фізичні-особи підприємці залучалися до виконання підрядних робіт за цивільно-правовими угодами, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, за встановлених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю Нове Місто-ІФ не є платником єдиного внеску у вищевказаних правовідносинах при виплаті вартості наданих послуг фізичним особам-підприємцям.

Посилання податкового органу на відсутність у договорах права у позивача залучати субпідрядників до виконання робіт відхиляються судом, оскільки можливі порушення позивачем умов договору не спростовує встановленого факту, що у спірних правовідносинах товариство не є платником єдиного внесу за фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Враховуючи викладене, рішення від 18.08.2017 №0006671401та №0006681401 про застосування штрафних санкцій, вимога від 18.08.2017 №Ю-0006661401 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 55988,96грн. прийнято контролюючим органом безпідставно.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі №809/1200/17 (876/10715/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду