Постанова

від 14.08.2018 по справі 825/1300/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №825/1300/16

касаційне провадження №К/9901/19201/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 (суддя - Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді: Мамчур Я.С., Епель О.В.) у справі № 825/1300/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АСАС звернулося до суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просило визнати незаконними дії:

з використання акту перевірки від 19.04.2013 № 422/22-005/34113391 як підстави для висновків стосовно взаємовідносин позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Украдор під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС з 26.11.2013 по 27.11.2013, за результатами якої складено акт від 28.11.2013 № 400/22/38049131;

з використання акту перевірки від 09.10.2013 № 13/18-17-22-0005/34113391 як підстави для висновків стосовно взаємовідносин позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Украдор під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС з 26.11.2013 по 27.11.2013, за результатами якої складено акт від 28.11.2013 № 400/22/38049131.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 09.08.2016 у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.09.2016 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю АСАС звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, абзацу 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи попередніми судовими інстанціями).

Зокрема, наголошує на тому, що абзац 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України забороняє використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новгород-Сіверською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визначення податку на додану вартість за жовтень-грудень 2012 року та за квітень 2013 року.

За результатами такої перевірки складено акт від 28.11.2013 № 400/22/38049131 та податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 №000272200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 918893,75грн., в тому числі: 735115грн. основного платежу та 183778,75грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки від 28.11.2013 № 400/22/38049131 встановлено факт порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для висновків податкового органу про вчинення позивачем вищезазначених порушень слугували висновки, викладені в акті від 28.11.2013 Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області ДПС від 19.04.2013 №422/22-005/34113391 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ Украдор з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 , а також в акті Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області ДПС від 09.10.2013 № 13/18-17-22-0005/34113391 Про проведення зустрічна звірки ТОВ Украдор з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ Конвалія-Ш за квітень 2013 року .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оспорювані дії контролюючого органу, по суті, є лише діями, пов'язаними зі збиранням податкової інформації, які не впливають на права та інтереси позивача, не створюють для нього додаткових обов'язків та не визначають його правову поведінку.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Зі змісту положень пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки суб'єктів господарювання складається акт (довідка).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3, пунктів 4, 5, 6 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в якому міститься систематичний, чіткий, об'єктивний та повний виклад суттєвих обставин щодо фактів виявлених порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом може бути прийнято податкове повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права фіксувати в акті перевірки обставини та викладати власні висновки щодо таких обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, складених на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Враховуючи викладене, дії податкового органу щодо використання в акті перевірки платника податку висновків актів перевірки його контрагентів є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, які самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Своєю чергою, оцінка висновків акту перевірки надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Як встановлено судовими інстанціями, правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.12.2013 №000272200, прийнятого на підставі акту від 28.11.2013 №400/22/38049131, надана оцінка постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі №825/1655/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, якою у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування названого акту індивідуальної дії відмовлено.

Суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані посилання позивача в касаційній скарзі на необхідність застосовувати у спірній ситуації абзацу 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, які містять положення щодо заборони використання акту перевірки як підстави для висновків щодо взаємовідносин платника податків з його контрагентами, оскільки названим абзацом пункт 86.7 статті 86 Податкового кодексу України було доповнено лише з набранням чинності Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків від 17.07.2015 № 655-VIII, тобто після складення акту від 23.11.2013 №400/22/38049131.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій податкового органу щодо використання висновків, викладених у актах за наслідками контрольних заходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Украдор , для висновків акту перевірки від 28.11.2013 №400/22/38049131.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСАС залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №825/1300/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк