Постанова

від 13.08.2018 по справі 398/3947/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/3947/17

провадження № 22-ц/781/1148/18

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач)

судді - Єгорова С.М.; Кіселик С.А.

за участю секретаря: Кравченко Я.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Олександрійська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Орловського В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Олександрійської міської ради про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 400,1 м 2 суміжно з автодорогою Київ-Луганськ для будівництва кафе, що належало приватному підприємству Міраж на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-КР № 001544, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № КР 171.

В обґрунтування вимог зазначив, що він є засновником та власником приватного підприємства Міраж .

Рішенням Олександрійської міської ради № 165 від 28 травня 1999 року підприємству надано у постійне користування земельну ділянку площею 400 м 2 суміжно з автодорогою Київ-Луганськ для будівництва кафе. 25 жовтня 1999 року виданий Державний акт на право постійного користування землею.

08 жовтня 2008 року за його рішенням приватне підприємство Міраж припинило свою діяльність.

Здійснивши ліквідацію, він як власник набув право на належне підприємству майно, зокрема, і на право постійного користування земельною ділянкою.

Набуття приватним підприємством Міраж права постійного користування земельною ділянкою до набрання чинності Земельним кодексом України дає підстави для визнання вказаного майнового права за позивачем у складі належних йому корпоративних прав як його засновника (власника).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, пункт в ч. 1 ст. 141 ЗК України регламентує виключно припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з припиненням діяльності державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій, до числа яких ПП Міраж не належало. Припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичними особами приватного права не передбачено ні положеннями чинного законодавства, ні законодавства яке діяло на час ліквідації підприємства. Позивач набув право на активи підприємства у зв'язку з ліквідацією, як його засновник, а не як правонаступник. Набуте ПП Міраж згідно рішення Олександрійської міської ради № 165 від 28.05.1999 р. та Державного акта право постійного користування земельною ділянкою слід вважати належним підприємству майновим правом або майном підприємства. Корпоративні права ПП Міраж належать позивачу як його засновнику. Здійснивши ліквідацію підприємства позивач набув право на його активи, зокрема і на право постійного користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, Олександрійською міською радою подано відзив. Зазначено, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів. Відповідно до п. в ч. 1 ст. 141 ЗК України право постійного користування припиняється в разі припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Право постійного користування земельною ділянкою не може входити до складу корпоративних прав засновника підприємства, адже ПП Міраж відносилось до унітарних підприємств. Позивач не надав жодного доказу того, що він має право отримати у постійне користування вищевказану земельну ділянку, що він її використовує та сплачує за неї відповідний податок, а також доказів того, що Олександрійська міська рада відмовила йому в оформленні права на земельну ділянку на інших умовах, наприклад на умовах оренди або ж строкового платного землекористування (суперфіцій).

Апеляційне провадження відкрито 29 травня 2018 року. Розгляд справи призначено на 08 серпня 2018 року.

Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи. Позивач подав заяву про залишення позову без розгляду (а.с.104-110). Судом відмовлено в її задоволенні, оскільки таке право може бути реалізовано лише до початку розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, за наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статтею 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою ПП Міраж припинено 08 жовтня 2008 року, одночасно з його ліквідацією. Це майно не становить склад майна юридичної особи, яке передається її учасникам.

Висновок суду першої інстанції перевірений і з ним погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що 0 7 вересня 1998 року створене приватне підприємство Міраж , ідентифікаційний код юридичної особи 30078370. Засновник ОСОБА_1, що підтверджується Статутом підприємства, свідоцтвом про державну реєстрацію, розпорядженням Олександрійського міського голови від 07 вересня 1998 року та довідкою №2328 від 12 жовтня 1998 року про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9-16).

Рішенням тринадцятої сесії двадцять третього скликання Олександрійської міської ради № 165 від 28 травня 1999 року приватному підприємству Міраж надано в постійне користування для будівництва кафе земельну ділянку площею 400 кв. м. суміжно з автодорогою Київ-Луганськ (а.с.18).

На підставі вищевказаного рішення підприємство отримало Державний акт серії І-КР №001544 на право постійного користування землею площею 400,1 кв.м., для будівництва кафе по автошляху Київ-Луганськ, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № КР 171 (а.с.20-21).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ПП Міраж припинене шляхом ліквідації за рішенням засновника ОСОБА_1 08 жовтня 2008 року (а.с.42-45;57).

За ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Спірна земельна ділянка надана ПП Міраж органом місцевого самоврядування для будівництва кафе.

Відповідно до ст. 141 ЗК України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування припиняється в разі припинення діяльності підприємства.

Тобто, підставою припинення права постійного користування є припинення діяльності підприємства.

Згідно положень ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Процес ліквідації не допускає правонаступництва, тобто переходу прав та обов'язків ліквідованого суб'єкта іншим юридичним особам.

У випадку припинення юридичної особи шляхом ліквідації припиняються усі належні такій особі права землекористування - оренди, постійного користування тощо. Це стосується всіх без винятку юридичних осіб.

У зв'язку з чим право постійного користування приватного підприємства Міраж земельною ділянкою площею 400,1 кв.м., яка знаходиться на автошляху Київ-Луганськ та призначена для будівництва кафе, припинено 08 жовтня 2008 року, тобто в день припинення шляхом ліквідації діяльності самого підприємства. Адже з припиненням підприємства автоматично припиняється й надане йому органом місцевого самоврядування право постійного користування, земельна ділянка не може використовуватися за призначенням, мета для якої її було надано далі не здійснюється. Тому вказане майнове право не входить до складу майна юридичної особи, яке після задоволення вимог кредиторів і складання ліквідаційного балансу передається її учасникам.

Надання земельної ділянки в постійне користування юридичній особі не пов'язане з автоматичним переходом вказаного майнового права до її засновника, у зв'язку з припиненням підприємства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що право постійного користування земельною ділянкою увійшло до складу корпоративних прав засновника підприємства є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до положень ст. 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Приватне підприємство Міраж , враховуючи спосіб утворення (заснування) та формування статутного капіталу (а.с.9-13) відносилось до унітарних підприємств, тому право постійного користування земельною ділянкою, що є предметом спору не може бути корпоративним правом його засновника.

Посилання позивача на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичними особами приватного права не передбачено вимогами законодавства також не приймаються судом до уваги. Оскільки у випадку припинення будь-якої юридичної особи шляхом ліквідації припиняються усі належні їй права землекористування .

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтоване посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року у справі №1-17/2005, яким визнанні неконституційні положення: пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Оскільки ОСОБА_1 не набув право постійного користування земельною ділянкою тому на нього не покладався обов'язок її переоформити.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

Переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилався, не є достатніми для задоволення позовних вимог.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 21.08.2018 р.

Головуючий суддя:

Судді: