Рішення

від 16.08.2018 по справі 702/124/18

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/124/18

Провадження №2/702/102/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

секретар судового засідання Шковира А.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, житель: вул.Бастрикова,25 с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, зареєстрований вул.М.Грушевського (Щорса),52, с.Летичівка Монастирищенського району Черкаської області, 19162, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: вул.Набережна,22 с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, паспорт серія НС №062447,

відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: вул.Набережна,22 с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, паспорт серія НС №375495,

представник відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Лукашівської сільської ради, код 35385003, місце знаходження 19110, вул.Бастрикова, 29, с.Лукашівка Монастирищенський район Черкаська область , - ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори, 19100, вул. Соборна, 117, м. Монастирище Черкаської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Лукашівської сільської ради, державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори про визнання недійсними державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в :

14.02.2018 позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору про визнання недійсними державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою звернення із позовом вважає те, що в 1995 році рішенням виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області за №27 від 19.10.1995 року була виділена під цільове призначення, земельна ділянка площею 0,25 га. Рішенням сесії Лукашівської сільської ради за №30-4/VI від 29.09.2015 року йому був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність. Виїздом працівників Монастирищенського районного відділу ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою в Черкаській області до домоволодіння, розташованого по вул.Набережній,23, в с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області були встановлені в натурі на місцевості межі земельної ділянки, графічний план меж земельної ділянки. Надана йому в користування земельна ділянка, межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, розташованої за адресою вул.Набережна,22, в с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, який є суміжним користувачем, і яка була йому надана в користування, згідно рішення виконавчого комітету Лукашівської сільської ради за №7/3 від 22.01.2000 року. Право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2, посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю, серії ЧР №12-16-1114 від 27.01.199.. р (без зазначеного року його видачі). Вивчення матеріалів справи №69 по видачі державного акта на право приватної власності на землю для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 дає підстави стверджувати наступне: державний акт був виданий не відомо коли, оскільки містить лише число місяця-27 січня; відповідач ОСОБА_2 лише 03.03.2000 року звернувся нібито сам із заявою про виготовлення технічної документації на одержання державного акту на право приватної власності на землю площею саме 0,42; виписка із рішення №7/3 Лукашівської сільської ради від 13.03.2000 року суперечить рішенню №7/3, отриманого із архівного сектору Монастирищенської РДА, в якому чітко зазначено те, що ОСОБА_2 було виділено лише 0,40 га; матеріали справи (згідно опису) не містять Акта відводу земельної ділянки в натурі на місцевості, що є порушенням п.1.12 Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю ...№43 від 04.05.1999 року (надалі Інструкції); у цьому зв язку довідка з вих №92 від 13.03.2000 року є також недостовірною; акт узгодження меж землеволодіння ОСОБА_2 від 03.03.2000 року із суміжними землекористувачами вважає недостовірним, оскільки він суперечить вимогам технічного завдання від 03.03.2000 року; технічна документація (справа №69) не містить рішення Лукашівської сільської ради про зміну у площі встановленої при обмірі в результаті узгодження меж із сусідніми землекористувачами. Його відсутність вказує на те, що ОСОБА_2 з участю виконавця робіт ОСОБА_5 був здійснений самозахват неузгодженої земельної ділянки (межі), що розділяла їхні земельні ділянки; з опису меж кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2, неможливо встановити власника (користувача) суміжної земельної ділянки, позначеного літерами від А до Б; підписи від імені ОСОБА_2 у заяві від 03.03.2000 року та в акті узгодження меж землеволодіння йому не належать. Відповідач ОСОБА_2 подарував в рівних частках (по 1/2) свою земельну ділянку, 0,42 га своїм батькам, що підтверджується договором дарування №1146 від 21.05.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6. 18 квітня 2005 року помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СР №262837 та довідкою сільської ради. Спадкоємецею майна померлого, є його дружина ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після покійного чоловіка та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2, та в подальшому ним подарована ОСОБА_7 ОСОБА_8 до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №571116, який видано на підставі договору дарування за №1146 від 21.05.2004 року та свідоцтва про право на спадщину за законом за №330 від 23.12.2005 року, та зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів за №3150, відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,4264 га, з цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою 19100 вул.Набережна,22, с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області. Порядок оформлення права власності та відповідно посвідчення його Державними актами на право приватної власності на землю станом на 2000 рік (рік отримання відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки в користування) регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користуваня землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам №43 від 04.05.1999 року, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №404 від 03.07.2013 року (далі Інструкція). Інструкція-це правовий акт, який створюється органом державного управління для визначення та встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові, та інші спеціальні аспекти і сторони діяльності та відносин установ, організацій, закладів, підприємств, та їхніх структурних підрозділів і служб, посадових (службових) осіб та громадян. ОСОБА_8 до п.1.12 Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі, або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об єднання громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріпленя їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Згідно п. 2.1 Інструкції (чинна на день виготовлення Державного акта відповідача ОСОБА_2В.) роботи зі складання державного акта на право приватної власності на землю на право колективної власності на землю, на право власності на землю, або на право постійного користування землею виконуються в такій послідомності: підготовчі роботи, встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки. Межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться внатурі (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами і закріплюються довгостроковими межовими знаками. Перенесення внатуру (на місцевість) або відновленя всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою їх до пунктів державної геодезичної мережі і закріпленням догостроковими межовими знакоми. Здійснюється зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж і площі ділянок. За результатами виконаних робіт складається технічний звіт зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею (п.п.2.3, 2.4 Інструкції). ОСОБА_8 до ст.125 Земельного кодексу України (на дату виготовлення технічної документації) приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється. ОСОБА_8 до ч.2 ст.198 Земельного кодексу України (чинна на дату отримання Державного акта серії ЧР № 12-16-1114 відповідачем ОСОБА_2В.) кадастрова зйомка включає: а)геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження або обмеження щодо використання землі; е) виготовлення кадастрового плану. Згідно акту погодження меж землеволодіння ОСОБА_2 від 13.03.2000 року в графі підписи землекористувачі, навпроти його прізвища проставлено підпис, який йому не належить. Згідно пояснень колишнього землевпорядника Лукашівської сільської ради ОСОБА_9, приватизація земельних ділянок у 2000 році здійснювалася наступним чином: у сільську раду приїхали працівники Держкомзему в Монастирищенському районі і здійснили обміри тих земельних ділянок, які громадяни бажали приватизувати. Його роль як землевпорядника полягала в тому, щоб показати їм земельні ділянки цих громадян. Ним також засвідчено наступне: на той момент, при складанні акта (мається на увазі акта узгодження меж) ОСОБА_1 не було, так як останій фактично в селі не проживав . Як вбачається, свій підпис у цьому акті ОСОБА_9 було поставлено постфактумом. Теж саме підтвердив і колишній сільський голова ОСОБА_10, що участь в процесі узгодження меж, як об'язкової умови, не брав, нічиїх підписів своїм підписом не посвідчував, а підпис в акті та в технічній документації поставив постфактум. Державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селещним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів (п.2.11 Інструкції). ОСОБА_8 до ст.22 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки внатурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селещними, міськими, районними радами народних депутатів (ст.23 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта серії ЧР №12-12-1114), та виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно ст.152 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час його звернення до суду) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки, або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть, якщо ці порушення не пов язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів. Як роз яснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.2 Постанови від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, виходячи з положень ст.ст.8, 124 Конституції, ста.ст.26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, ст.15 ЦПК України, ст.12 Господарського процесуального кодексу України, судам підсудні справи за заявами, зокрема з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб і визнання недійсними державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками. Оскільки, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органі місцевого самоврядування в межах їх повноважень, у спорах пов'язаних із правом власності на земелні ділянки недійсними можуть визначатися, як зазначені рішення на підставі, яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним, та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-319 цс15 від 01.07.2015 року). Державний акт серії ЧР №12-16-1114 від 27 січня 199_року, виданий з порушенням, оскільки в акті узгодження меж не його підпис. Графічні плани природних меж, що розділяють його, і на даний час земельну ділянку ОСОБА_3 зазнали на його переконання суттєвих змін, і не співпадають у конфігурації на графічних планах і в метражах. Державний акт серії ЯБ №571116-з порушенням: 1) виданий на підставі недійного державного акта ЧР №12-16-1114; 2) не посвідчений сільським головою та не скріплений печаткою, що є порушенням Інструкції. Визнання Державного акту ОСОБА_3 недійсним є похідною вимогою від двох попередніх вимог, оскільки виданий на підставі державних актів серії ЧР № 12-16-1114 і серії ЯА №313542. Так, як відповідач ОСОБА_3 набула земельну ділянку у власність на підставі Свідоцтва за недійсним державним актом, то Свідоцтво про право на спадщину за законом є недійсним. Дана обставина є для нього перешкодою щодо оформлення проекту землеустрою, а також неможливості працівниками Монастирищенських районних електромереж ПАТ Черкасиобленерго перенести кінцеву опору ЛЕП за № 33-а, розташованої у створі воріт (хвіртки) домоволодіння за адресою: 19110 вул.Набережна,23, с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області у протилежний бік, оскільки стала перешкодою у вільному доступі до нього. Просить визнати недійсними: державний акт ОСОБА_2 серії ЧР №12-16-1114; державний акт ОСОБА_7 серії ЯА № 313542; державний акт ОСОБА_3 серії ЯБ № 571116 та свідоцтво про право на спадщину за законом за №3150 від 23.12.2005 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та дав пояснення аналогіні обставинам, зазначеним у позовній заяві. Крім цього, пояснив, що для вирішення питання в добровільному порядку до відповідачів та сільської ради не звертався. Звернувся він лише в сільську раду у 2012 році, коли повернувся з в'язниці та побачив, що в його домоволодінні вирізане дерево. На його запитання, хто вирізав, співмешканець ОСОБА_3 повідомив, що він, так як дерево росло на межі та заважало. Його це обурило, чому його дерево зрізали. Йому пропонували мирне вирішення питання лише за умови, що він більше не буде звертатися до суду для вирішення спірних питань, тому він звернувся до суду з позовом. У нього дійсно непрязні стосунки з співмешканцем ОСОБА_3 з 2017 року. Рішення Лукашівської сільської ради з приводу надання дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки не оскаржував та не оскаржує. Вважає, що рішення про виділення земельної ділянки розміром 0,42 га, яке міститься в матеріалах по видачі Державного акту незаконне, так як йому видали рішення з архіву і там зазначено, що було виділено для приватизації 0,40 га. На 0,02 га рішення немає, тому вважає, що Державний акт з цих підстав, виданий на ім"я ОСОБА_7 є недійсним, і як наслідок недійсні інші документи щодо переходу права власності на спірну земельну ділянку до відповідачів. Вважає, що саме це порушення є підставою для визнання незаконним Державних актів та свідоцтва про право на спадщину, так як про інші порушення йому нічого невідомо. Він не може надати суду, крім рішення сільської ради за 1995 рік, документів, які свідчать про його право користування чи власності на земельну ділянку по вул.Набережній,23, так як при виготовлені технічної документації було встановлено, що відповідачі захопили частину його земельної ділянки. Він розуміє, що це і буде покладено в основу рішення суду. Вважає, що представник відповідача не переймався наданням суду доказів по справі, оскільки суд роз"яснив, що рішення будуть ухвалюватися з врахуванням попередньої судової практики судді. Відводу судді не заявляє, доказів висловлення думки судді з приводу прийняття саме такого рішення надати не може. Він має право ставити питання про визнання державних актів недійсними і без визнання рішень Лукашівської сільської ради незаконними. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_11 ОСОБА_12 позов не визнав повністю та пояснив, що його довірителю відомо, що у 2000 році оформленням земельної ділянки займався ОСОБА_13, який на даний час помер. Він був молодим і подробиць не пам"ятає. Вважає, що всі документи щодо земельної ділянки є дійсними та законними, так як при наявності порушень, їх би не було видано. Позивач не надав суду доказів порушення його прав. Рішення сільської ради про виділення йому земельної ділянки є дійсними, позивачем не оспорюються. Згідно рішення, яке надав позивач за 1995 рік, видано його ОСОБА_1 без зазначення, що саме йому виділялась дана земельна ділянка. У рішенні не вказана адреса, де ця земельна ділянка розташована. Якщо, на думку позивача, порушені межі земельної ділянки відповідачів, він не надав жодного підтверджуючого документу: акту, графічних зображень, чи інше. Порушення його прав підтверджується лише особистим переконанням позивача. У матеріалах справи є довідка, що позивач проживає по зовсім іншій адресі в с.Лукашівка. Докази, що він використовує на законних підставах земельну ділянку по вул.Набережній, 23, що йому виділена земельна ділянка за цією адресою розміром 0,25 га немає. Тому відсутні підстави стверджувати, що він використовує суміжну земельну ділянку з відповідачами. Раніше у нього не було претензій. Спір виник з 2012 року з приводу зрізаного дерева, чого не заперечує позивач, а тому, якщо суд прийде до висновку, що права позивача порушені, слід застосувати строки позовної давності. Всі оскаржувані документи видані законно, просить у задоволенні позову відмовити з цих підстав і по відношенню до ОСОБА_2 і ОСОБА_3

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_14 ОСОБА_12 позов не визнав та пояснив, що його довірителька вважає, що даний спір є помстою її співмешканцю. Оформленням даної земельної ділянки займався покійний ОСОБА_7 Тому з приводу оформлення земельної ділянки вона пояснити нічого не може. Раніше у них з сім"єю ОСОБА_1 були нормальні відносини. Вона зрізала дерево, яке було межовим знаком, так як заважало. Огорожа земельної ділянки як стояла так і стоїть з часу її використання. Можливо документи з погодження меж підписала покійна дружина позивача. Межі земельної ділянки ніхто не змінював як до приватизації, так і після. Документи оформила сільська рада, рішення прийняла в межах фактично використовуваної ними земельної ділянки, можливо тому і є рішення на 0,40 та 0,42 га. Вона особисто погодилась на те, щоб виділити частину земельної ділянки для переносу електричної опори із земельної ділянки позивача на її земельну ділянку, з умовою, що ОСОБА_1 більше до них претензій не буде мати, але його це не влаштовує. Їй було подаровано частину земельної ділянки, цей договір є законним. Також і державні акти, видані на підставі цього договору, є законні. Законним є і свідоцтво про право на спадщину. Тому вважає позов безпідставним. На думку його довірительки, спір виник як помста за кримінальне провадження, яке було порушено її співмешканцем та позивача було за нього засуджено.

У судові засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились по невідомій суду причині. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Лукашівської сільської ради, ОСОБА_4 вважає, що позов не підлягає до задоволення, так як рішення сільської ради є законними, вони не оспорюються, інші підстави для визнання документів, які посвідчують право власності відповідачів, відсутні.

Державний нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з'явився по невідомій суду причині. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши позивача, представника відповідачів та третьої особи - Лукашівської сільської ради, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_8 до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд при вирішенні спору керується ЗК України 1990 року в редакції 1992 року, ЗК України в редакції 2001 року, ЦК України в редакції 2003 року та іншими нормативними актами які діяли на момент вчинення особами, які беруть участь у справі, тих чи інших дій, бездіяльності та прийняття ними рішень, які є предметом даного спору.

Згідно ст.76 ЦПК України : доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

ОСОБА_8 до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом сторонам роз яснювались їх права та обов язки, разом з тим, крім письмових матеріалів, вони суду інших доказів не надали, клопотання про призначення експертизи чи виклик і допит свідків, як і про допит самих сторін в якості свідків, суду не заявили, а їх пояснення як сторін та представників відповідно ч.2 ст.76 ЦПК України та п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції не є доказом.

Суд вважає, що позов про визнання недійсним Державного акта, виданого на ім я ОСОБА_2, серії ЧР №12-16-1114, не підлягає задоволенню, так як вважає, що права позивача при його видачі не порушені, оскільки, він не набув права власності чи права користування на суміжну земельну ділянку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР №12-16-1111, який видано 24 січня 199_ року на підставі рішення сесії Лукашівської сільської ОСОБА_8 народних депутатів від 22.01.2000 року №7/3 (приватизація), ОСОБА_2 став власником земельної ділянки площею 0,42 га, цільове призначення-ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с.Лукашівка Лукашівської сільської ради (а.с.108).

Позивач оспорює даний акт та однією з підстав визнання його недійсним зазначає відсутності його підпису в акті погодження меж як суміжного землекористувача (а.с.17).

На підтвердження факту суміжного землекористувача ним надано суду копію заяви від 05.09.1995, згідно якої він звернувся до виконкому Лукашівської сільської ради з проханням виділити йому земельну ділянку під будівництво житла (а.с.19), а також архівний витяг з рішення №27 від 19.10.1995 року виконавчого комітету Лукашівської сільської ОСОБА_8 народних депутатів Про розгляд заяв громадян , яким було задоволено заяву ОСОБА_1 на виділення йому присадибної ділянки, землі розміром 0,25 га і надано дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських споруд (а.с.20).

ОСОБА_8 до ст. 22 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року, яка діяла на момент прийняття рішення сільською радою про виділення земельної ділянки ОСОБА_1, на положення якої також посилається і позивач, Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Позивач не надав суду доказів, що він звернувся в установленому законом порядку до землевпорядних організацій для оформлення права користування даною земельною ділянкою відповідно до законодавства, яке діяло на час прийняття рішення та отримав відповідні документи, що посвідчують його право користування чи власності. Також він не надав доказів, що він звернувся та вирішив ці питання після введення в дію ЗК України в ред.2001 року, відповідно до ст.125 якого Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється, тобто це право не набувається автоматично, а лише після його державної реєстрації.

Тому суд вважає, що права користування чи права власності на земельну ділянку по вул.Набережній,23, в с.Лукашівка позивач не набув. Правильність саме такого тлумачення положення ЗК України в частині переходу права власності чи користування та моменту його набуття свідчать : рішення Верховного Суду України від 18.02 2009 року реєстровий № 6821461, ухвала Верховного Суду України від 17.09.2008 року реєстровий № 6821461).

Крім цього, суд вважає, що акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 03.03.2000 року відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Згідно ст.3 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року, яка діяла на час прийняття рішення про виділення земельної ділянки позивачу, а також на час видачі Державного акту ОСОБА_2, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.Розпоряджаються землею ОСОБА_8 народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ОСОБА_8 народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

ОСОБА_8 до ч.2 ст.4 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року, яка діяла на час прийняття рішення про виділення земельної ділянки позивачу, а також на час видачі Державного акту ОСОБА_2, суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна ОСОБА_8 України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна ОСОБА_8 Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські ОСОБА_8 народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Згідно ст.65 ЗК України до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської ОСОБА_8 народних депутатів. Тобто, до прийняття рішення про виділення земельної ділянки у користування чи у власність, виділення меж в натурі та отримання документа, що посвідчує відповідне право - користування чи власності, власником землі у межах села є сільська рада.

Акт погодження меж, який, в тому числі, був підставою видачі Дерджавного акта ОСОБА_2, погоджено зі всіма законними суміжними землекористувачами : Лукашівською сільською радою, ОСОБА_15 та ОСОБА_2 Відсутність підпису в акті ОСОБА_1, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки, він не був суміжним землекористувачем земельної ділянки ОСОБА_2 станом на 03.03.2000 року.

Позивач не надав суду також доказів порушення його прав у частині відсутності в Державному акті ОСОБА_2 року його видачі. Ці порушення, якщо і мають місце, могли порушити лише право власника земельної ділянки - ОСОБА_2. Разом з тим, позивач не надав суду доказів його права звертатися до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2.

Щодо порушення п.1.12.Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, при видачі Державного акту ОСОБА_2, суд приходить до наступних висновків.

З наданих суду докуметів, зокрема виписки з рішення (а.с.14), а також норм законодавства, діючого станом на 22.01.2000 року, судом встановлено, що дана земельна ділянка по вул.Набережній, 22, в с.Лукашівка перебувала у користуванні ОСОБА_2, оскільки рішення № 7/3 прийнято на підставі Декрету Кабінету Міністрів від 25.12.1995 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок , відповідно до якого прийняття рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок можливе, якщо ця земельна ділянка вже перебувала у користуванні особи. Так, згідно п.1 Декрету сільським, селищним, міським ОСОБА_8 народних депутатів необхідно було забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

ОСОБА_8 до ст.17 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_8 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу , подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови-до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_8 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_8 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_8 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_8 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими ОСОБА_8 народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Оскільки з наданих доказів слідує, що ОСОБА_2 був користувачем земельної ділянки на час звернення із заявою щодо її приватизації, суд вважає, що підстави для розроблення проекту її відведення були відсутні.

Доводи позивача в частині, що Державний акт ОСОБА_2 є недійсним з підстави наявності виписок з рішень Лукашівської сільської ради № 7/3, де зазначені різні розміри земельної ділянки : 0,40 га та 0,42 га, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду, оскільки, вони не є предметом даного спору, суд розглядає справу в межах позовних вимог, на даний час виписки чинні. Позивачем не надано доказів порушення його прав наявністю цих двох виписок з рішень, в тому числі і як не суміжного землекористувача.

Доводи позивача в частині, що Довідка № 92 від 13.03.2000 року є недостовірною, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду, суд вважає, їх безпідставними, оскільки, належних і допустимих доказів її недостовірності суду не надано ( рішення суду про визнання її недійсною, вироку суду про видання недостовірного документу чи інше).

Доводи позивача в частині невідповідності технічної документації по виготовленню Державного акта ОСОБА_2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду.

Так, згідно п.1.16. Інструкції технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею включає:

- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання в користування або передачу у власність земельної ділянки;

- заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта;

- технічне завдання на складання державного акта;

- висновок державного органу земельних ресурсів про права третіх осіб на використання земельної ділянки;

- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки;

- абрис зйомки земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки з прив'язкою до пунктів геодезичної мережі;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Технічна документація по виготовленню Державного акта, виданого на ім я ОСОБА_2, серії ЧР №12-16-1114, містить пояснюючю записку, згідно якої проведено зйомку земельної ділянки, земельна ділянка прив'язана в умовній системі координат, межі земельної ділянки погоджено актом, складено план земельної ділянки, площа земельної ділянки становить 0,42 га, матеріали по видачі Державного акту передані Лукашівській сільській раді та підготовлено і передано 2 примірники Державного акту. Матеріали польових робіт і відомість вирахування координат здані в архів бюро. Також додано заяву ОСОБА_2 про виготовлення документації на одержання державного акту, довідку про розмір земельної ділянки площею 0,42 га, виписку з рішення, технічне завдання на розробку матеріалів, висновок про передачу земельної ділянки без будь-яких обмежень, акт погодження меж, кадастровий план, інформацію про об єкт власності.

Тому суд вважає, що технічна документація відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час видачі Державного акту, а тому підстави визнавати його недійсним, відсутні.

Щодо наявності рішення Лукашівської сільської ради від 29.09.2015 року № 30-4/VІ про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, то позивачем таке рішення суду не надано, як і не надано сам проект землеустрою. Тобто суду доказів, що на час звернення до суду з позовом, позивач є суміжним землекористувачем із земельною ділянкою, яка розташована по вул.Набережній, 22, в с.Лукашівка, також не надано, а тому з цих підстав також позов не підлягає до задоволення.

Доводи позивача в частині, що відповідач ОСОБА_2 лише 03.03.2000 звернувся нібито сам із заявою про виготовлення технічної документації на одержання державного акта на право приватної вланості на землю площею саме 0,42 га, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки, позивачем доказів, що відповідач ОСОБА_2 звернувся не особисто до відділу земельних ресурсів, не надано, як і не дано доказів, що підпис в заяві від 03.03.2000 виконаний не ОСОБА_2

Доводи позивача в частині, що акт узгодження меж землеволодіння ОСОБА_2 від 03.03.2000 із суміжними землекористувачами є недостовірним, оскільки він суперечить вимогам технічного завдання від 03.03.2000, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду, оскільки позивачем не зазначено в чому недостовірність даного акту, та в чому він суперечить вимогам технічного завдання. Судом таких суперечностей не встановлено.

Доводи позивача в частині, що технічна документація (справа №69) не містить рішення Лукашівської сільської ради про зміни у площі, встановленої при обмірі в результаті узгодження сеж із сусідніми землекористувачами, та його відсутність вказує на те, що ОСОБА_2 був здійснений самозахват неузгодженої земельної ділянки (межі), що розділяла їхні земельні ділянки, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду. ОСОБА_8 до ч.2 ст.116 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року (який діяв на момент виникнення правовідносин) поверення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду або арбітражного суду, проте, позивачем не надано належних і допустимих доказів даного факту, зокрема зверенння Лукашівської сільської ради до суду із позовом про повернення самовільно зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки, чи постанови про накладення на нього адміністративного стягнення чи інше.

Доводи позивача в частині, що з опису меж кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 неможливо встановити власника (користувача) суміжної земельної ділянки, позначеного літерами від А до Б, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду, так як вони спростовуються даними кадастрового плану земельної ділянки, відповідно до яких зазначено: опис меж від А до Б земельна ділянка ОСОБА_1 .

Доводи позивача в частині, що підписи від імені ОСОБА_2 у заяві від 03.03.2000 та в акті узгодження меж землеволодіння йому не належать, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгяду, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, що підписи в даних документах виконанні не відповідачем ОСОБА_2

Доводи позивача в частині, що графічні плани природних меж, що розділяють його і на даний час земельну ділянку ОСОБА_3 зазнали на його переконання, суттєвих змін і не співпадають у конфігурації на графічних планах і в метражах, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.07.2017 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання державного акта на парво власності на земельну ділянку недійсним, відшкодування моральної і матеріальної шкоди відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22.08.2017 року рішення залишено без змін (а.с.65-67). Тобто дані обставини не є встаноленими.

ОСОБА_8 до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що всі необхідні дії, передбачені Інструкцією, спеціалістами землевпорядної організації були виконані та належним чином оформлені, а тому підстави, для визнання державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №12-16-1114, виданого на ім я ОСОБА_2, недійсним відсутні.

ОСОБА_8 до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Суду не надані докази порушень діючого законодавства та прав позивача при набутті ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,42 га, цільове призначення-ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с.Лукашівка Лукашівської сілської ради та перебувала у його власності на підставі Державного акту серії ЧР №12-16-1114 до 21.05.2014 року - дати укладення договору дарування земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 Судом таких порушень не встановлено.

Так як позивачем не надано суду доказів для задоволення позову в цій частині, не підлягає задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними: державного акту ОСОБА_7 серії ЯА № 313542; державного акту ОСОБА_3 серії ЯБ № 571116 та свідоцтва про право на спадщину за законом за №3150 від 23.12.2005 року, які є похідними.

Також судом при відмові в задоволенні позовних вимог в цій частині враховується той факт, що суду доказів недійсності договору дарування від 21.05.2004 року (а.с.131), на підставі якого були видані державний акт ОСОБА_7 серії ЯА № 313542 та державний акт ОСОБА_3 серії ЯБ № 571116 не надано, як і не надано доказів, які б стали підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом за №3150 від 23.12.2005 року недійсним.

Особисті припущення позивача про наявність порушення його прав не можуть бути підставою для задоволення позову.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підстави для стягнення з відповідачів судового збору відсутні. Разом з тим, з позивача підлягають стягненню витрати відповідача ОСОБА_3, понесені за надання їй правової допомоги в сумі 1 500 грн ( а.с.81) на підставі ст.ст. 137,141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст.3, 4, 17, 22, 23, 65, 116 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року , ст.125 ЗК України в ред.2001 року, ст.321 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 82, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, Декретом Кабінету Міністрів від 25.12.1995 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок , Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом №43 від 04.05.99, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , суд

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Лукашівської сільської ради, державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори про визнання недійсними державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого вул.М.Грушевського (Щорса),52, с.Летичівка Монастирищенського району Черкаської області, 19162, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: вул.Набережна,22 с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, паспорт серія НС №375495, витрати за надання правової допомоги в сумі 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 коп.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується,-апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено 22.08.2018