Рішення

від 23.08.2018 по справі 927/471/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 серпня 2018 року м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №927/471/18

за позовом: Менського районного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 21404888,

вул. Червона площа, 1а, м. Мена, Чернігівська область, 15600

до відповідача: Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, код ЄДРПОУ 40378209,

проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005

про стягнення 34399,87грн.

Учасники справи не викликались.

Менським районним центром зайнятості подано позов до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення 34399,87грн матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені кошти були виплачені як допомога по безробіттю громадянину ОСОБА_1І за період з 21.08.2015 по 30.05.2016 безпідставно, в порушення вимог ч. 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" та є збитками позивача, які він поніс внаслідок протиправних дій відповідача у зв'язку з відмовою останнім громадянину ОСОБА_1І у призначенні пенсії за вислугу років, і такий факт протиправності його дій було встановлено в постанові Верховного Суду України від 13.02.2018 у справі №К/9901/1335/18, тому відповідно до положень статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" понесені Центром зайнятості збитки підлягають відшкодуванню Пенсійним фондом, як особою, яка має нести відповідальність за заподіяння збитків внаслідок несвоєчасного призначення (перерахунку) пенсії.

Ухвалою суду від 25.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала від 20.06.2018 була отримана учасниками справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

У встановлений судом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.07.2018 №17382/14, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає даний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідач вважає, що відшкодовувати матеріальну шкоду відповідно до ст. 1173, 176 Цивільного кодексу України повинна держава, а тому Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України неналежний відповідач у справі. Також відповідач зазначає, що Чернігівському об'єднаному управлінню не було відомо, про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Менському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю за період з 21.08.2015 по 16.05.2016. Менський районний центр зайнятості добровільно сплачував допомогу по безробіттю, у зв'язку з наданням ОСОБА_1 статусу безробітного. Відповідач вважає, що позивачем не доведено всі складові для відшкодування шкоди: неправомірність поведінки; вину завдавача шкоди; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою і саме громадянин ОСОБА_1І є причиною нанесення збитків позивачу. Крім того, у відзиві відповідач заперечує щодо стягнення з нього судових витрат, вважає що останні підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України. Також у відзиві відповідач просив суд розгляд справи провести за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд ухвалою від 21.08.2018 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на підставі ч.6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.

30.07.2018 до суду від позивача надійшов відповідь на відзив, в якому він зазначає, що заперечення відповідача відхиляються в повному обсязі, з огляду на те, що Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України є органом державної влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст.1173 Цивільного кодексу України, а отже належним відповідачем у даній справі. Саме через неправомірні дії (рішення) органу Пенсійного фонду України, що полягали у відмові щодо призначення пенсії за вислугу років, відбулось несвоєчасне призначення, нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 в березні 2018 року. Позовні вимоги заявлені на підставі норм Цивільного кодексу України. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди з органу державної влади, необхідні три елементи цивільного правопорушення: 1. Неправомірні дії цього органу - неправомірна відмова відповідача у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; 2. Наявність шкоди - збитки, що завдані внаслідок виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 в сумі 34399,87грн; 3. Причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою - наслідком неправомірної відмови відповідача щодо призначення пенсії за вислугою років стало звернення безробітного до центру зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, що спричинило завдання збитків центру зайнятості. Крім того, позивач зауважує, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалась не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення". Щодо заперечень відповідача про стягнення з нього судових витрат позивач зазначив, що посилання на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як на правову підставу для звільнення від стягнення судового збору є недоцільним, оскільки правові відносини щодо справляння судового збору, звільнення від сплати та повернення чи компенсації судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір", відповідно до якого органи Пенсійного фонду не належать до суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, а відтак і від компенсації (стягнення) судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

14.08.2015 до Менського районного центру зайнятості як такий, що шукає роботу, звернувся громадянин ОСОБА_1, 29.071966 року народження (а.с. 10).

Наказом від 19.08.2015 №НТ150819 було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 статусу безробітного з 14.08.2015 (а.с. 15).

За період перебування ОСОБА_1 на обліку в Менському районному центрі зайнятості з 14.08.2015 по 30.05.2016 йому виплачена допомога по безробіттю у сумі 34399,87грн (а.с. 19).

Постановою Верховного Суду України від 13.02.2018 у справі №К/9901/1335/18 визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII з 28 липня 2015 року (а.с. 22-23).

07.05.2018 Менським районним центром зайнятості проведено перевірку по застрахованій особі ОСОБА_1 та складено акт № 36, згідно якого за результатами звірки встановлено, що згідно листа №146/10 від 07.03.2018 від Чернігівського об'єднаного управління ПФУ Менського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, де зазначено, що на виконання постанови Верховного Суду України від 13.02.2018 №К/9901/1335/18 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю с. Куковичі, призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти згідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 29.07.2015 ОСОБА_1 перебував на обліку з 14.08.2015 по 30.05.2016, допомога по безробіттю за період перебування на обліку становить 34399,87грн і підлягає поверненню (а.с. 17, 18).

08.05.2018 Менським районним центром зайнятості видано наказ №36 "Про повернення коштів Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України" виплачених, як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 34399,87грн за період з 21.08.2015 по 30.05.2016 (а.с. 20).

Листом від 10.05.2018 центр зайнятості звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з пропозицією добровільно повернути кошти у сумі 34399,87грн (а.с. 21).

Станом на день звернення з даним позовом до суду кошти Менському районному центру зайнятості не повернуті.

З 30.05.2016 припинено реєстрацію ОСОБА_1 у службі зайнятості, про що свідчить заява ОСОБА_1, адресована директору Менського РЦЗ (а.с. 16).

Менський районний центр зайнятості є юридичною особою, що діє на підставі Положення про Менський районний центр зайнятості, затвердженого наказом Чернігівського обласного центру зайнятості 15.03.2016 №35 (а.с. 24-26).

Відповідно до п.6 Положення центр зайнятості виконує завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування україни на випадок безробіття, визначені законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення", до внесення відповідних змін до цих законів (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 №90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення").

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України , яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України . Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України .

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду України від 13.02.2018 у справі №К/9901/1335/18 визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII з 28 липня 2015 року.

Згідно з частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, є встановленими та не підлягають доведенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" ).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону .

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" .

Відповідно до положень частини 1 статті 7 , статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії громадянину ОСОБА_1

Внаслідок неправомірних дій відповідача громадянин ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Центр зайнятості безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України .

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, а тому відхиляються судом, як безпідставні. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань» . Також, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сук проти України» зазначено, що «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань» .

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) на користь Менського районного центру зайнятості (вул. Червона площа, 1а, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 21404888, р/р 37178300901276 в УДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592) 34399,87грн матеріальної шкоди та 1762,00грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя С.В. Белов